Роль бюджету в фінансовому забезпеченні охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Обов'язкове домашнє завдання

з дисципліни "Бюджетна система"

на тему "Роль бюджету в фінансовому забезпеченні охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки"

Виконала

студентка ІІІ курсу

факультету економіки та менеджменту

групи Ф – 62

Лисиця Богдана

Перевірила Ілляшенко Тетяна Олексіївна

Суми – 2008

Зміст

Вступ

1.  Сучасний стан навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України

2.  Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

2.1.  Фонди охорони навколишнього середовища

2.2.  Порядок фінансування природоохоронних заходів

3.  Джерела фінансування ядерної безпеки України

4.  Практична частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

 

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Важливою складовою частиною національної безпеки держави є забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, яка передбачає існування такого стану суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії, при якому системою організаційних, економічних, науково-технічних та інших соціальних заходів забезпечується такий рівень регулювання в цій сфері, який спонукає до безумовного дотримання норм, правил, стандартів та умов, що призводить до безпечного використання ядерної енергії в мирних цілях.

Характер робіт, пов'язаних з експлуатацією ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, поводження з радіоактивними відходами визначається їх властивостями і особливостями впливу на довкілля і людський організм, чим обумовлюється специфіка форм і методів правового регулювання. Серед них є:

-  специфіка і можливість об’єкта регулювання;

-  наявність цілісної, якісної визначеності і суспільної значимості предмета правового регулювання, тобто суспільних відносин, пов’язаних із використанням ядерної енергії;

-  наявність спеціальних цілей і фундаментальних принципів – мирного та безпечного використання ядерної енергії, пріоритет захисту людини впливу радіаційних факторів тощо;

-  імперативний характер норм правового регулювання "те, що дозволено законодавством – заборонено" та підвищення значення державного регулювання;

-  сприяння подальшому зміцненню міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії.

Зважаючи на це, в Україні має значно посилитися роль соціального регулювання суспільних відносин, що має на меті підвищення рівня довіри громадськості до інформації, пов'язаної з безпечним використання ядерної енергії.

1.  Сучасний стан навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку, відтворення природно-ресурсного комплексу України та недостатнє фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема, низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Державна політика щодо правового регулювання ядерної та радіаційної безпеки базується на нормах Законів України: "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії", "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про видобування і переробку уранових руд", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" та міжнародних договорах, учасником яких є Україна (Конвенція про ядерну безпеку, Об'єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами, Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу тощо.

Підвалини створення ядерного законодавства в Україні заклала Концепція державного регулювання та управління ядерною галуззю в Україні, ухвалена постановою Верховної Ради України від 25 січня 1994 року №3871 -XII. Виходячи з досвіду держав з розвинутою ядерною енергетикою, Концепція визначала, що для забезпечення безпеки використання ядерної енергії необхідна наявність:

-  законодавчої бази, яка регламентує будь-яку діяльність у галузі використання ядерної енергії, радіаційно-небезпечних технологій та речовин;

-  державного органу, який здійснює управління об'єктами ядерної енергетики;

-  системи державного регулювання і нагляду за дотриманням правил і норм безпеки на об'єктах ядерної енергетики та підприємствах, які використовують радіаційно-небезпечні технології та речовини, та видачі дозволів (ліцензій) на виконання робіт у цій галузі;

-  експлуатуючої організації для об'єктів ядерної енергетики, яка несе відповідальність перед суспільством і державою за їх безпечну експлуатацію.