МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

23. МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

Тип дивідендної політики визначає порядок формування фонду дивідендних виплат при цьому виділяють різні підходи: консервативний; помірний; агресивний.

Кожному з них відповідають такі типи ДП:

Консервативний:

1)  політика залишкових дивідендів;

2)  політика мінім., стабільного розміру дивідендів.

Помірний:

3)  політика «екстра-дивіденду»

Агресивний:

4)  політика стабільного рівня дивідендних виплат;

5)  політика зростання розміру дивідендів.

Методи нарахування та виплати дивідендів:

·  залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;

·  метод стабільних дивідендів;

·  метод гнучкої дивідендної політики;

·  метод стійкого приросту дивідендів;

·  метод стабільної та бонусної частини.

Загальний огляд методів нарахування дивідендів, їх переваги та недоліки наведено у табл. 5.2.

Залишковий метод. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чистого прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій.

Метод стабільних дивідендів. Не прив’язується до фактичних фінансових результатів за звітний період.

Метод гнучкої дивідендної політики. Цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди.

Метод стійкого приросту дивідендів. Метод ґрунтується на моделі виплати дивідендів М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки.

Метод стабільної та бонусної частин. Використовуючи цей метод, підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо.

24.ОПОДАТКУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

Згідно із законодавством України підприємство, нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток.

Емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого підприємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Для фізичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати.

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на: обов’язкове пенсійне страхування; обов’язкове соціальне страхування (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

Ставку податку на доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, установлено в розмірі 15 %.

25 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ

Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників. До таких показників можна віднести:

1.  Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: розраховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій.

2.  Дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

3.  Коефіцієнт цінності акцій: розраховується діленням ринкової ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію.

4.  Рентабельність акції — виражений у процентах показник, який є обернено пропорційним до коефіцієнта цінності акцій.

5.  Коефіцієнт дивідендних виплат: відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку.

6.  Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER): характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій і показує, скільки річних прибутків на одну акцію потрібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію.

7.  Відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію: характеризує взаємозв’язки між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підприємства.

В інформації про фінансово-господарську діяльність АТ, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема:

·  частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн);

·  чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн);

·  дивіденди, нараховані на одну просту акцію (грн).

За певних обставин ефективною буде така дивідендна політика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпоративних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очікуваної рентабельності власного капіталу підприємства (Рв) та від ставки зовнішніх доходів (p) за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є можливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доцільно приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж навпаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку. Отже, доти, доки Рв > p, з погляду прибутковості власникам доцільно реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринковий курс акцій зростатиме. Згідно з класичним підходом алгоритм розрахунку ринкового курсу корпоративних прав має такий вигляд:

КА = , (5.1)

де КА — ринковий курс корпоративних прав (акцій); П — чистий прибуток на одну акцію; Д — дивіденди на одну акцію.

26, ПОЗИЧКОВИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО ОЗНАКИ ТА СКЛАДОВІ

Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо.

Найважливіші параметри позичкового капіталу підприємства:

* Строковість. Класифікація:

--короткостроковий позичковий капітал (до 12 місяців

--довгостроковий позичковий капітал (понад рік)

* Капіталодавець. Класифікація:

-- банки та інші фінансово-кредитні інститути

-- постачальники та клієнти

-- власники

-- персонал

-- держава

*Умови одержання.

Класифікація:

-- згідно з кредитним чи іншим договором

-- за відсутності договору

* Цілі використання. Клас.:

-- здійснення інвестицій

-- поповнення оборотних активів

* Форми залучення. Клас.:

— грошові кошти

-- товарна форма

* Забезпечення. Клас.:

-- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами)

-- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи)

-- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації)

-- незабезпечені

* Плата за користування капіталом. Клас.:

-- виплата процентів

- без процентів

* Порядок погашення. Клас.:

-- одноразовий платіж

-- багаторазові платежі

-- з регресією платежів

-- у заздалегідь визначений термін чи без такого

Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців

До складу позичкового капіталу належать також зобов’я­зання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

До основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:

·  банківські (фінансові) кредити;

·  кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

·  комерційні позички.

Похожие работы

Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства

Скачать

152650

37

7

... ·  фазу економічного розвитку системи; ·  стадію життєвого циклу підприємства. Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприє ...

Підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання: загально-правова характеристика

Скачать

210051

3

0

... № 2655/7/25-1317 "Щодо застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") [70, с.88]. Розділ 2. Загально-правова характеристика припинення діяльності 2.1 Нормативно-правове забезпечення припинення діяльності суб'єктів господарювання Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це ...

Фінансова діяльність підприємства

Скачать

82427

0

0

... чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси і встановлення оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів. 2. Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства засновується на такому вкладанні коштів, яке обов'язково має окупитись. 3. Прибутковість означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а ...

Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України

Скачать

81410

0

0

... був використаний відповідний інструментарій. Тому концептуальний підхід до визначення методів, інструментів і важелів валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності має дуже важливе значення і дає змогу найефективніше регулювати її [22]. 1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин в Україні Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно до ...