Охарактеризувати вплив господарської діяльності людини на гідрологічний режим річок та поверхневий стік
Перехід на водозберігаючі способи поливу: крапельне та імпульсне зрошування
Дати визначення «забезпеченість стоку». Визначення річного стоку розрахункової забезпеченості
Сума членів безрозмірного ряду дорівнює числу членів ряду
Під забезпеченістю будь-якої величини ряду розуміється імовірність перевищення значення, що розглядається, серед сукупності всіх можливих значень
Визначення норми річного стоку при наявності достатньої кількості даних спостережень
Навигация
Гідрологічні процеси
Гідрологічні процеси
47830
знаков
3
таблицы
7
изображений
Відповіді на питання до завдань
1. Навести характеристики гідрологічного стану водного об’єкту. Дати визначення гідрологічного режиму, розкрити його сутність. Дати визначення терміну «гідрологічні процеси».
Загальна гідрологія вивчає закономірності руху як вод суші, так і вод морів та океанів. Предметом нашого вивчення є гідрологія суші. Однак на певному етапі розвитку цієї науки від неї відокремились в самостійні науки – гляціологія, болотознавство і гідрогеологія. Тому закономірності поведінки цих вод або зовсім не будуть розглядатись, або будуть розглянуті лише в контексті їх зв’язку за поверхневим стоком.
виходячи з методів вивчення поверхневих вод і етапів розвитку гідрології як науки, в ній можна відмітити п’ять складових частин.
1. Гідрографія – загальний опис водних об’єктів.
2. Гідрометрія – дає відомості про методики вивчення різних характеристик водних об’єктів, а також первинні результати цих визначень.
3. Безпосередньо гідрологія, яка, узагальнюючи дані гідрометричних спостережень, вивчає шляхи і закономірності гідрологічних явищ.
4. Інженерна гідрологія – розробляє методику гідрологічних розрахунків і прогнозів кількісних величин стоку для різних галузей народного господарства.
5. Гідроекологія займається не тільки кількісною оцінкою, але і якісною оцінкою води, а також впливом змін у водному режимі на флору і фауну як у водних об’єктах, так і на прилеглих територіях.
загальна гідрологія ставала наукою пройшовши поступово чотири етапи.
Гідросфера або водна оболонка Землі – це її моря та океани, крижані шапки полярних районів, річки, озера й підземні води. Запаси води на Землі величезні – 1,46×109 км3. Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного використання. Прісна вода становить усього 2% від її загальної кількості на планеті, причому 85% її зосереджено у льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, в айсбергах і гірських льодовиках. І лише 1% прісної води містять річки, озера і підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб.
Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
· вода – це головна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70% складається з води, а деякі організми, такі як медуза, на 98–99%);
· за участю води здійснюються числені процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин, тепла);
· води Світового океану – основний кліматоутворювальний чинник, головний акумулятор сонячної енергії й “кухня” погоди для всієї планети;
· вода – один з найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством.
Велику роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, розвитку екзогенних процесів (ерозія, карст тощо), а також перенесення хімічних речовин, у тому числі й забруднюючих речовин довкілля.
Перший етап, в основному, носив описовий і частково гідрометричний характер. Тому його можна назвати гідрографічним. Цей період продовжувався декілька тисяч років і закінчився в ХІХ столітті. Описувався стан річок і водойм (глибина, ширина, швидкість течії, можливість судноплавства, строки замерзання і скресання). Такі відомості можна одержати з російських літописів XV і XVI століть. В цей період мали свій початок і інженерні дослідження, які виконувались за вказівкою царя Петра І. В Україні такі дослідження вела експедиція генерала Жилинського у 1873–1898 роках. Всі роботи виконувались, в основному, для потреб водного транспорту.
Другий етап почався у 20-і роки ХХ століття. Його можна назвати гідроенергетичним, тобто, роботи, в основному, гідрометричні виконувались в цілях гідроенергетики. Спостереження велись за витратами і рівнями води, термічним і льодовим режимами, твердим стоком. Об’єктами вивчення були річки, озера, водосховища і частково водозбірні площі. Починає розвиватись і інженерна гідрологія.
Третій етап – середина ХХ століття характеризується в суспільстві значним розвитком промисловості, ростом міст, на великих площах виконується меліоративні роботи. Виникла проблема щодо забезпеченості цих водокористувачів питною і технічною водою, від якої залежить їх розвиток. Треба було давати науково-обґрунтовану оцінку водних ресурсів з прогнозуванням на перспективу. Тому в цей період не тільки виконуються спостереження на водотоках і водоймах, але й вивчаються фізико-географічні, кліматичні і метеорологічні чинники, які обумовлюють величину стоку. Встановлюються розрахункові залежності, за якими можна визначити параметри стоку в недостатньо вивчених басейнах річок і водойм. Виконується багато інженерно-гідрологічних розрахунків, особливо в зрошувальних меліораціях.
Під кінець ХХ століття розвиток промисловості і сільського господарства, гідро- і теплоенергетики, приріст населення зумовили значне антропогенне навантаження на природу і, в тому числі, на водні екосистеми. Багато річок і водойм опинились в забрудненому стані, що, в свою чергу, призвело до зміни їх природного режиму, порушення екологічної рівноваги.
Якщо на перших етапах свого розвитку гідрологія не могла перетворюватись в гідроекологію через недостатність даних спостережень і відсутність одержаних закономірностей гідрологічних явищ, слабкий розвиток таких природознавчих наук як гідрологія, гідрохімія, географія, то екологія водних об’єктів була самостійною біологічною наукою.
На даному етапі розвитку суспільства життєдіяльність людини і водних джерел опинились у взаємозалежності. Погіршення стану і взаємозв’язку з одного боку неминуче впливає на стан іншої сторони. Тобто вода стала основою існування людства в багатьох регіонах землі і, в тому числі, в Україні.
Тому четвертий етап – це етап перетворення всіх складових частин загальної гідрології в гідроекологію, завдання якої є інженерні розрахунки заходів щодо забезпечення людства водою відповідної кількості і якості, що, в свою чергу, пов’язано з охороною водних ресурсів від забруднення, засмічування і вичерпування.
Похожие работы
... аспектів, збереження біологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008 році було складено угоду про співробітництво у галузі використання і охорони водних ресурсів басейну річки Дністер між містами: Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Вінниця, Одеса. Дія даної Угоди розповсюджується на водні ресурси і водні екосистеми річки Дністер на території Укра ...
... , в долині якої максимально збереглися природні комплекси, здатна до повної саморегуляції та самоочищення. 3. Загальна характеристика річкових басейнів Північного Приазов’я. Характеристика іх стану 3.1 Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок Північного Приазов’я На північному узбережжі Азовського моря течуть малі та середні річки, що стікають з пі ...
... дача І та ІІ, Тупичівська дача І та ІІ. РОЗДІЛ ІІІ. АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНІ РЕСУРСИ Михайлівська церква в с. Великому Листвені Городнянського району (Додаток В рис.1) збудована 1742 р. понад заплавою р. Дирчин на замовлення А. В. Дуніна-Борковського. У плані повторює традиційний тип тридільного храму. Найпізніший відомий в Україні приклад мурування з жолобкової, так званої литовської цегли. ...
... помітний край мезозниження, вона становить 12 см. Ґрунт північної частини має типову для ніколи не оброблюваних дерново-підзолистих ґрунтів прогумусованість верхніх 3 см. Рослинний покрив ПП та його зміни Сукцесійні процеси починаються при створенні регенераційних ніш для діаспор видів, які доставляються агентами поширення - вітром, водою, тваринами. З часу спорудження суцільної огорожі на ПП ...
0 комментариев