Клас

7 клас

Тема: Виникнення книгодрукування в Україні

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення книгодрукування в Україні, першодрукарями українських книжок – Швайпольтом Фіолем, Іваном Федоровим, першими друкарнями, першими друкованими книгами. Довести, що першими друкованими слов’янськими книгами були українські.

Обладнання: книжкові виставки, тематичні полиці.

Хід уроку

Вступне слово. Епіграфом сьогоднішнього уроку я взяла слова видатного українського вченого Івана Огієнко „Україна постійно кохалася в друкарстві, ніколи не лякалася книжки і боронила волю свого друку”. Урок наш пройде в формі засідання редакційної колегії шкільної газети „Погляд” , 3 число якої підготував ваш клас.

І. Оголошення теми і мети уроку.

Сьогоднішній урок ми присвятимо історії українського друкарства. „Це питання для нас українців має велике значення, бо воно підкреслює стан нашої давньої культури. Стан українського давнього друкарства дав тоді змогу не тільки займати почесне місце серед цілого слов’янського народу, але й дорівнюватись технікою своїх видань культурним народам Європи”, писав Іван Огієнко. (Повідомлення мети)

Отже, відкриваємо засідання редакційної колегії.

Редактор. Всім нам відомо ім’я першодрукаря Івана Федорова, але ще до нього були спроби друкування українською. Я хочу, щоб перші рубрики газети були присвячені саме цим історичним подіям. Повідомте, що ви відшукали.

Журналіст. Доля судила, щоб найперші книжки, надруковані кирилицею, серед цілого слов’янства були українські. Перший друкар українських книжок був німець – Швайпольт Фіоль, (ім’я Швайпольт – онімеччине слов’янське ім’я - Святополк), деякий час жив у Кракові, де в той час проживало багато українців, в них Фіоль навчився української мови. Головним ремеслом Фіоля було гафтярство – вишивання шовком або по шовку. Від природи Фіоль був людиною надзвичайно здібною, буваючи в Німеччині, приглядався різних технічних праць, певне там навчився нового тоді друкарського ремесла. Десь 1489 р. Фіоль почав друкувати перші українські книжки. Знайшов і майстра, що надзвичайно гарно виготовив потрібний шрифт.

Першими книжками, які видрукував Фіоль, були Октоїх та Часословець, обидві 1491 р. Крім цього надрукував ще дві книги – Тріодь пісну та Тріодь цвітну, але вже без зазначення місця та часу друку. Всі ці книги церковно-богослужбові, є звістка, що була і п’ята книга - Псалтир, але самої книги до нашого часу не дійшло. Мова цих видань має дуже багато відзнак живої української мови, в календарях багато імен святих – це, а також форма видань доказує, що книги друкувалися саме для українців. Цього ж 1491 р. краківська духовна інквізиція арештовує Філя, книжки спалюють, після визволення Фіоль покидає Краків, відновити друкарню в нього вже не має матеріальних засобів.

Редактор. На мою думку, стаття гідна, щоб її прочитали наші читачі. Які джерела ви використовували?

Журналіст. Книгу професора І.Огієнка „Історія українського друкарства”

Редактор. Ми не можемо обійти у нашій газеті і Франциску Скорину, першого „руського” друкаря. Історичний оглядач ознайомить нас зі своїм матеріалом про нього.

Історичний оглядач. Білорус „из славного града Полоцка”, Скорина народився десь коло 1490 р. в міщанській купецькій православній родині. В краківському і Падуанському (Італія) університетах вивчав медицину і філософію, отримав ступінь доктора медицини. В 1512 р. вертається додому і приступає до культурної праці.

В той час дуже відчувався брак біблійних книг. І от Скорина надумав перекласти цілу Біблію на тодішню літературну „руську мову”, спільну тоді для українців і для білорусів. І не тільки перекласти, але й видрукувати всі біблійні книжки. Добув Скорина потрібні рукописи і поїхав до Праги, де й заснував власну друкарню. За 1517 – 1519 рр. видруковує 23 бібліійні книжки. Додав усіх старань, щоб видання його були найкращими із зовнішнього боку. Книги Скорини друкарською технікою стояли дуже високо і його друк наслідували навіть в Германії. Слава про видання Скорини голосно пішла по всьому слов’янському світові, але за якихось причин Скорина змушений був переїхати до Вільни (Вільнюс), де засновує привезену з Праги друкарню. Та праця його обмежилась лише двома книгами: „Апостолом” та „Малою Подорожньою Книжецею”. Праці Скорини мали велике поширення і скрізь викликали наслідування. І коли після Скорини відновилося друкарство в інших містах, то скрізь на першодруках відчувався певний Скорини вплив.

Редактор. Вам вдалося стисло повідомити про життя і діяльність Скорини, наголосити на великому значенні його праці для всього українства. Ваша стаття баз змін увійде до числа. Отже, настала черга оповідання про Івана Федорова. До слова прошу завідуючого літературним відділом.

Завідуючий літературним відділом. У 1563 році цар Іван Грозний «повелів на кошти своєї царської казни улаштувати дім, де провадити друкарську справу». Тут 19 квітня 1563 року і розпочалося друкування «Апостола». Побачила світ ця книга наступного року, 1 березня. Крім неї, Іван Федоров разом з Петром Мстиславцем у Москві надрукували двома виданнями у 1565 році ще одну книгу — «Часовник». Цей малоформатний збірник молитов у свій час служив навчальним посібником. Близько 1567 року друкарі покидають Москву і направляються у Литовське велике князівство. У невеличкому містечку Заблудів у 1568 році московські друкарі під заступництвом гетьмана Г.А. Хоткевича створили друкарню. Тут вони 1569 року видрукували своє останнє спільне видання — «Євангеліє учительне». І тут же в 1570 році Іван Федоров уже сам (Петро Мстиславець переїхав у Вільно) видав «Псалтир з Часословцем». Ці книги відіграли величезну роль у культурному і політичному житті Білорусії XVI століття, вони стали надійною опорою у боротьбі за утвердження національної культури. Незабаром меценат Івана Федорова — гетьман Г. Хоткевич — захворів і відійшов від своїх починань. Давши друкареві наділ землі, він звелів йому зайнятися землеробством. Але не в цьому вбачав своє покликання великий просвітитель. Впевнений у значимості свого покликання і розпочатої справи, Іван Федоров мріє про створення власної друкарні, незалежної ні від магнатів, ні від меценатів. Із цією метою восени 1572 року він покидає Заблудів і направляється в Україну, у Львів.

Іван Федоров місцем організації своєї друкарні невипадково обрав Львів. У XV—XVI ст. він був великим торговельно-промисловим центром, важливим осередком культурного життя. На початку 1573 року друкарня була створена.

У лютому 1573 року Іван Федоров почав друкувати першу в Україні книгу — «Апостол». Побачила вона світ у лютому 1574 року. її поява і започаткувала українську друковану книгу. Із цього часу відраховується історія українського книгодрукування. Львівський «Апостол» був виданий за зразком московського. Відрізняється він тільки дещо більшим обсягом і багатшим художнім оформленням. Глибоко розуміючи значення освіти для народу, Іван Федоров того ж 1574 року видає у Львові «Буквар» — перший друкований підручник у східних слов'ян. Це федоровське видання стало зразком для численних пізніших російських, українських і білоруських навчальних посібників. Після абетки, складів і зразків відмінювання тут подавалися тексти для читання, серед яких, крім суто старослов'янських, були й українсько-білоруського походження. Вивчивши «Буквар», школярі могли читати не лише старослов'янською, але й російською, українською та білоруською мовами. Адже у всіх цих братніх мовах вживалася та сама кирилична абетка.

На початку 1575 року Іван Федоров, залишивши Львів, переїхав на Волинь, у місто Острог, де в той час склався своєрідний культурно-освітній осередок. Тут групувалися вчені і письменники-полемісти, виникла українська школа вищого рівня. Друкарня, яку очолив Іван Федоров, була тісно зв'язана з Острозькою колегією, діяльністю літературно-наукового гуртка. Тут першодрукар у співдружності з Острозькими філологами в 1578 році видав церковнослов'янською і грецькою мовами «Азбуку», а в 1580—1581 роках — призначену для домашнього читання «Книгу Нового завіту», первісток вітчизняної бібліографії — «Книжку» Тимофія Михайловича, у вигляді аркуша «Хронологія» — вірш Андрія Римші, написаний тогочасною українською літературною мовою. Таким чином, з друкарні Івана Федорова вийшло перше у нашій країні окреме видання поетичного твору. Найбільшою і головною працею Івана Федорова в Острозі було друкування Біблії.

Острозька Біблія — монументальне видання, видрукуване форматом фоліо на 628 аркушах. Біблія стала справжнім шедевром друкарського мистецтва. В орнаментальному оформленні останньої використано мотиви української рукописної книги, традиції художньої народної творчості. Не випадково Острозька Біблія послужила взірцем поліграфічної майстерності для наступних поколінь друкарів.

Незабаром після друку Біблії Іван Федоров повернувся до Львова. У цей час він займався винахідництвом у галузі військової техніки, зокрема, створив дослідний зразок розбірної багатоствольної гармати. Планував він і видання нових книжок. Але невблаганна смерть не дозволила здійснити ці задуми. 5 (15 за новим стилем) грудня 1583 року друкар помер.

На могилі першодрукаря (в Онуфріївському монастирі на Підзамчі) вірні друзі поклали надгробну плиту. Навколо першодрукаревого герба було викар-бувано в камені слова: «Іван Федорович — друкар москвитин, которий своїм тщанієм друкованіє занедбалоє обновил. Друкар книг, перед тим невиданих».

Але книгодрукування в Україні, засноване Іваном Федоровим, розповсюджувалось, міцніло, росло, служачи справі освіти і культури.

Редактор. Надзвичайно цікавий матеріал, але для друку в газеті його прийдеться дещо скоротити.

ІІ. Закріплення матеріалу. Підсумок уроку.

Запитання і завдання:

1. Хто поклав початок українському книгодрукуванню?

2. Як називається перша українська друкована книга?

3. Коли побачив світ перший у східних слов'ян друкований підручник?

4. Як книги видрукував Іван Федоров?

 

8 клас

Тема: Писемні пам'ятки України

Мета: розширити знання учнів про історію української писемності, прищепити любов і повагу до культури і науки.

Обладнання: книги: „Слово о полку Ігоревім”, „Повість временних літ” та „Енеїда”.

Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Кожна освічена і культурна людина повинна знати свою історію, витоки писемності свого народу.

Писемність – сукупність графічних знаків і орфограм , які застосовуються в мові чи в ряді мов, що користується однією системою письма.

Перше слов’янське письмо з’явилось в ІХ столітті нашого літочислення. А перший слов’янський алфавіт створили брати Кирило і Мефодій у 862 році. Кирило був освіченою людиною , знав грецьку, латинську, слов’янську, арабську, єврейську та давньоруську мови. Він працював бібліотекарем і викладав філософію. Мефодій був таким же освіченим.

Нажаль оригіналів праць Кирила і Мефодія не знайдено та ми маємо численні копії-переклади богословських книг та переписи оригінальних творів. Це твір Кирила – „Слово про перенесення мощів преславного Климента” та книга Мефодія „Гімн на честь Дмитра Слунського” та інші, які є визначним внеском у загальнослов’янську культуру.

Та „Панонські легенди”, розповідаючи про життя і подорожі Кирила, повідомляють дуже цікавий факт. Кирило, що проживав у Херсонесі знайшов Євангеліє і Псалтир руською мовою і чоловіка, який говорив тією ж мовою. Кирило, спілкуючись з ним, почав говорити й писати тією мовою.

Це свідчить про те, що слов’янські племена в ІХ столітті мали своє письмо, а Кирило вдосконалив чи видозмінив деякі букви і їх графіку та все ж він мав взірець давньоруського походження для створення абетки. Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності та літератури і в цьому їхня заслуга.

Найвидатніша пам’ятка літератури Давньої Русі – „Слово о полку Ігоревім”. Нажаль автор геніальної повісті-поеми залишається невідомим. Та вчені приходять до висновку, що автор „Слова о полку Ігоревім” чудово знав історію, географію, природу, військову справу та мову сусідніх народів. Це могла бути досвідчена , літня людина.

Наслідком цієї праці стала книга „Пахощі Бонових слів”. Нам вже відомо хто такий Боян. Автор цієї книги прийшов до висновку, що „Слово о полку Ігоревім”, Остромирове Євангеліє та „Ізборник Святослава” були написані староукраїнською мовою.

Найдавніший літописний твір – „Повість временних літ” – це зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку історичні розповіді, документи та закони. Повість була написана приблизно 1113 року, ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. В ній розповідається про розселення слов’ян, про утворення в них держави та про перших руських князів. В „Повісті временних літ”, яку переписали пізніше, було розміщено твір під назвою „По учення дітям” Київського князя Володимира Мономаха.

Важливе місце серед літературних пам’яток часів Київської Русі належить житійним творам. Житіє - біографія сьогодні – це твір, в якому йдеться про життя, страждання чи подвиги людей визнаних церквою як святих.

Наприклад: „Житіє Володимира”, „Житіє Ольги”, „Про святого і блаженного Агапіта”. Літописання продовжувало розвиватися. Так звані „Козацькі літописи” розкривають нам епізоди боротьби українського народу за своє визволення: „Літопис Самовидця”, „Літопис Самійла Величка” та ін.

Опрацьовуючи історичні матеріали, автори „Козацьких літописів” виявляли свій літературний хист. Стиль написання то простий, то вишуканий, а сама побудова сюжету, використання прислів’їв та приказок і метафоричність літописів говорить про те, що це не лише історичні пам’ятки, а й твори художньої літератури.

Вважалось, що першодрукарем на Україні був Іван Федоров і першою друкованою книгою – його „Апостол”. Та виявися цікавий факт про те, що у Німеччині в бібліотеці Тюбінченського університету зберігається книга Юрія Дрогобича, надрукована українською мовою під назвою:

„Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету”. Вона була надрукована через 45 років після винайдення Йоганом Гутенбергом книгодрукування і задовго до появи Івана Федорова на Україні. Та все ж І.Федоров зробив свій внесок у розвиток української культури і літератури. Випустивши книгу „Апостол”, що була видана в Москві, слідом за нею було надруковано „Буквар”. Він складався з двох головних частин: „Абетки” і додаткових матеріалів читання і вивчення на пам’ять. Ця пам’ятка нашої літератури („Буквар”) досі зберігається в оригіналі в бібліотеці Гарвардського університету. А „Острозька біблія”, надрукована також Федоровим, знаходиться в Конгресовій бібліотеці США. І ще по одному оригіналу цих видань зберігається в Канаді в Єпархіальному музеї в місті Едмонті.

Ще хочеться сказати про видатних діячів української літератури таких як: Григорій Савич Сковорода, Іван Вишенський, Іван Петрович Котляревський, Іван Іванович Огієнко та ін.

Спадщина Г.Сковороди стала підсумком давньої української словесності і провіщення нової української літератури. В поетичній збірці „Сад Божественних пісень”, у прозовій збірці „Байки харківські”, у філософських трактатах та діалогах Сковорода постає перед нами носієм гуманістичного світогляду, творцем оригінальної філософії, людиною всебічно обдарованою, спраглою до знань та пізнання істини. Його називають українським Сократом, народним любомудром.

Іван Вишенський – гордість давнього слов’янського письменства на Україні. Він народився на Львівщині, був високоосвіченою людиною. Жив на Афоні, який на той час був центром православного Чернецтва на Сході. Прийняв чернецтво і поселився в печері, звідки посилав на Україну свої послання. Всього відомо їх 20. Найвидатніші : „Обличеніє диявола-миродержця”, „Послання к утекшим от православ’я єпископам”, „Порада о очищению церкви”. Іван Петрович Котляревський, більше як 200 років тому, явив Україні творіння своєї душі і серця – безсмертну „Енеїду”. Він не міг мовчати, коли українська душа стогнала , продана своїм же „благородним дворянством”.

Мав заговорити народ, своєю мовою, про своє підневільне життя, але говорити про це, сміючись, не втрачаючи своєї гідності. Поема „Енеїда” – безсмертна пам’ятка нашої літератури, вона живе і буде жити.

Огієнко Іван Іванович – видатний вчений, громадський діяч, поет, прозаїк, критик і мовознавець, публіцист і видавець, ректор Українського народного університету, православний митрополит Польщі, Канади – автор сотень книг, тисяч наукових праць. Все своє життя (прожив 90 років)

Іван Огієнко пише статті і окремі твори. До еміграції за кордон у Львові вийшли з друку його праці : „Чистота і правильність української мови”, „Український православний словник”, „Історія українського друкарства”.

Слід вдуматись в слова – одкровення Огієнка, в які впродовж поколінь вчитувались наші одноплеменці за кордоном : „Європо, вільний світе – чи українці не люди, що їхні святині оскверняють без перерви?”; „Гине мова – гине народ!”; „Народ, що легко скидає своє і пристає до чужого, ніколи сильним не буде!” та ін.

Ще хочеться згадати про дуже цікаву пам’ятку нашого народу – „Велесову книгу”. Це пронумеровані дощечки, на яких вирізано текст. Розповідають вони про життя правослов’янського народу у давні часи, коли ще на території України проживали кочові племена – скіфи, кіммерійці і сармати. Це були дуже давні язичеські часи.

Але про цю пам’ятку ми поговоримо іншим разом.

ІІІ. Підсумок уроку.

Запитання:

1.  Коли з’явилося перше слов’янське письмо?

2.  Які писемні пам’ятки нашої країни ви знаєте? Їхні автори.

3.  Назва та автор першої друкованої книги.

4.  Назвіть одних з перших українських письменників і мислителів.

9 клас

 

Тема: Необхідність та практичність картотек.

Мета: з’ясувати роль періодичних видань у суспільному житті; познайомити учнів з фондом періодики.

Розглянути картотеку газетно-журнальних статей.

Обладнання: систематичні картотеки газетно-журнальних статей.

Хід уроку

І.Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Періодичні видання містять дуже багато корисної і цікавої інформації. Щоб можна було скористатися цією інформацією у будь який час для цього у бібліотеках створюється система картотек. Кількість їх залежить від кількісного складу, потреби, обсягу і змісту бібліотечних фондів, а також від складу читачів бібліотеки, їх запитів та рівня інформаційної роботи бібліотеки. Наша шкільна бібліотека веде кілька картотек.(Розглядається схема “Картотеки шкільної бібліотеки”)

Найбільш популярними серед читачів є тематичні картотеки на такі теми: “Картотека хрестоматійних творів зарубіжної літератури”, “Картотека хрестоматійних творів української літератури”, “На допомогу вчителям-предметникам” та багато інших.

Як створюється картотека і для чого вона потрібна? Картотеки вміщують бібліографічні описи статей із газет, журналів, книг на різні теми. Коли до бібліотеки надходять періодичні видання бібліотекар уважно перечитую кожну статтю, і якщо стаття несе в собі інформацію яка може бути використана у навчанні та для інших потреб на таку статтю заводиться каталожна картка. Запис картки каталогу відрізняється від запису картки картотеки:

Картка в каталозі:

-  автор

-  назва книги

-  вихідні дані

-  головні елементи

Картка в картотеці:

-  автор

-  назва статті

-  адреса статті (назва і дата виходу періодичного видання)

Наприклад:

Яворницький Д.І.

Із української старовини: Наук.-худож.кн..: Для серед. та ст. шк. віку / Пер. з рос. Ю.О.Іванченка; Мал. М.С.Самокиша та С.І.Васильківського. – К.: Веселка, 2001. – 176с.: іл.

Кульчицький С.

Голодомор-33: Чому і як? // Дзеркало тижня. – 2006. - №45 (624). – 25 листопада – 1 грудня

Після цього картки розміщуються в картотеках відповідно до тем і розділів картотек.

Отже, тепер ви зрозуміли, що при написані реферату чи доповіді на задану тему можна користуватися не тільки систематичним каталогом, а і картотеками що є у бібліотеці. Але, знайшовши потрібну статтю в картотеці, треба зорієнтуватися, де знаходиться фонд періодичних видань і за адресою статті знайти її в газеті чи журналі. Зазвичай у бібліотеках фонд періодичних видань відокремлюється чи виділяється. Газети в основному залі зберігаються 2 роки, журнали – 5. Якщо стаття виходить за ці рамки, то газети і журнали передаються до книгосховища. І щоб отримати потрібну статтю необхідно заповнити бланк-замовлення за яким бібліотекар відшукає її у книгосховищі. При заповненні потрібно буде згадати навички бібліографії.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

А тепер, щоб засвоїти матеріал, ви користуючись системою картотек, повинні будете зробити бібліографічну підбірку (список) статей на теми за вибором :

“Місто в якому я живу”

“Давні промисли та ремесла нашого народу”

“Історія книгодрукування”

“Новорічні свята”

ІV. Домашнє завдання.

Зробити бібліографічну підбірку “Історія Шполянського краю”