Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки пілота в екстремальних умовах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

з дисципліни "Інженерна психологія"

Тема: Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки пілота в екстремальних умовах

ВИКОНАЛА:

студентка 303 групи

факультету психології та соціології

Косюк Ганна Олегівна

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Долгова О.М.

КИЇВ 2006

Зміст

 

Вступ

1. Негативні зміни в станах та активності людей в екстремальних ситуаціях

2. Діяльність оператора в особливих умовах

3. Психологічний вплив аварійної ситуації на людину в польоті

4. Дослідження фізіологічних показників для оцінки порівняльної складності дій в польоті

5. Використання фізіологічних показників при оцінці надійності дій льотчика в аварійній ситуації

6.Формування спеціальних навичок і вмінь в аварійних ситуаціях польоту

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Діяльність в аварійних ситуаціях являється специфічною для льотчиків. До числа таких умов відносяться: наявність факторів ризику, висока психологічна "ціна" діяльності, ускладнення функцій оператора, розширення діапазону швидкостей процесів, що управляються, збільшення темпу діяльності, монотонність роботи в умовах очікування сигналу до дії, поєднання різних по цілі дій в одній діяльності (поєднана діяльність), переробка великих об’ємів і потоків інформації (перенавантаження інформацією), дефіцит часу на виконання необхідних дій, складна динаміка зміни функціональних станів, виникнення аварійних ситуацій, нестача інформації (сенсорний голод), обмеження рухової активності (професійна гіпокінезія) та інше [3, 183].

Особливі умови пред’являють підвищені вимоги до льотчика, часто являються причиною помилок і зривів в його роботі, погано впливають на його працездатність і стан здоров’я. Особливі умови завжди пов’язані з впливом екстремальних факторів або виникненням екстрених ситуацій.

При виникненні екстремальної ситуації, льотчик зазвичай відчуває зміни у психологічних та фізіологічних процесах. Емоції, які виникають у відповідь на уявлення про реальну загрозу безпеці, можуть в подальшому зіграти і позитивну, і негативну роль. Це залежить від наступної оцінки льотчиком можливості ефективно діяти у ситуації, що виникла. Якщо льотчик не отримав певної інформації про те, що трапилось з літаком, то вихід з ситуації, що склалась потребував від нього певних розумових зусиль, тим більших, чим меншим досвідом він володів. Оцінити ці розумові зусилля можна за вираженістю фізіологічних реакцій.

1. Негативні зміни в станах та активності людей в екстремальних ситуаціях

 

Життя та діяльність людей протікає в постійному чергуванні подій, умов та обставин. Частина з них має хвилюючий та проблемний характер, загрожує небезпекою неприємних, а іноді й важких наслідків. Їх позначають різними словами, які мало відрізняються за значенням – "важкі", "особливі", "ризиковані", "небезпечні", "критичні", "стресові", "надзвичайні", "екстремальні". Загальним для них виступає останнє поняття.

Екстремальні ситуації – ситуації, які ставлять перед людиною великі об’єктивні та психологічні труднощі, зобов’язують її до повного напруження сил та найкращого використання особистісних можливостей для досягнення успіху у забезпеченні безпеки.

Екстремальні ситуації на багатьох людей мають переважно негативний вплив, значно ускладюючи життя, породжуючи невдачі та нещастя. Негативні зміни в психічній діяльності, поведінці та діях людей виявляються в різних видах. Досить розповсюдженими є негативні зміни функціональних сфер та компонентів психічної діяльності. В цілемотиваційній сфері людей спостерігається:

·  Боротьба мотивів, психологічна напруга при виборі між мотивами обов’язку, відповідальності, порядності, моралі, гуманізму та егоїстичними, індивідуалістичними, корисливими, самозбереження;

·  Перебудова в системі мотивації, зниження рівня соціальної та моральної мотивації, посилення ролі індивідуалістичних, егоїстичних, корисливих мотивів;

·  Відмова від тих цінностей, які вже є та заміна їх іншими, як правило, соціально більш примітивними;

·  Загострення та підвищення ролі в психічній діяльності та поведінці інстинкту самозбереження, який в життєво небезпечних ситуаціях може стати єдиною спонукаючою силою поведінки;

·  Послаблення мотиву досягнення цілі, підміна його мотивом уникання невдач;

·  Відмова від досягнення професійних та частини особистісних цілей;

·  Відмова від довгочасовим цілям та перехід на ситуативну поведінку – лише реагування на різні фактори, які оцінюються як найбільш небезпечні та неприємні;

·  Пошук будь-яких виправдань за зірвані чи невиконані задачі;

·  Втрата сенсу життя.

Напруження в цілемотиваційній сфері, що має сильне емоційне забарвлення, психологічно більш важке. Людина, яка його не витримує зраджує самому собі, своїй совісті, відмовляється від слідування цінностям, які до цього біли для нього життєво вижливими. Взагалі, якщо людина не володіяє соціально та морально значимими переконаннями, цінносними орієнтаціями, ідеалами, потрубами, то це напруження не таке вже й велике, і вана достатньо легко йде на відмову нечесність, обман, зраду. В поведінці людини зі слабо розвиненою властивістю направленості особистості в життєво небезпечних ситуаціях починають переважати боязливість та захисні реакції по типу: імітація продовження, прагнення будь-якою ціною ухилитися від небезпеки, зжатися, ніби зменшитися в різмірах (зсутулитися, вжити голову в плечі, вжатися в землю, зайняти позу ембріону), залишити зону небезпеки.

Негативна впливають на зміни мотивації й недоліки в соціальній обстановці (суспільній, професійній, воєнній). Людям, які ризикують та наражають себе на небезпеку, дуже важливо відчувати потрібність цього не лише для себе, а й для справи, заради якої вони ризикують собою. В пізнавальній діяльності людей несприятливі зміни, які викликаються екстремальними обставинами, виявляються частіше за все в:

·  Погіршенні здібності мислити нормально;

·  Погіршенні аналітичності, логісності, швидкості мислення;

·  Послабленні творчих можливостей, винахідливості в пошуку засобів та способів досягнення цілі; підвищенні схильності до пошуку виправдовувань;

·  Слугуванні уваги та мислення, прикутості до чогось (часто до думок про небезпеку, виживання, власне виживання) з одночасним відволіканням від всього іншого, що стає причиною збільшення недоглядів, промахів, неправильних оцінок, невдач;

·  Послабленні здібності до розуміння специфіки ситуації, що веде до її шаблонної оцінки;

·  Перебільшенні труднощів та небезпек обставин;

·  Провалах пам’яті, забуванні порад, рекомендацій, інструкцій, того, чому вчили; затуманеній свідомості, нерозумінні того, що відбувається навколо, а тому і дій навмання, які насичені помилками та ускладнюють положення;

·  Погіршенні спостережливості;

·  Появі ілюзій сприйняття (ілюзії польоту);

·  Викривленому сприйнятті часу (він здається дуже швидкоплинним в найгострішій ситуації);

·  Підвищеній мірі в дурні прикмети.

Особливо частими, сильними та різноманітними є емоційні негативні (неприємні) впливи:

-  підвищена стурбованість, надмірне хвилювання, дратівливість, нервозність, істеричність;

-  співчуття, співпереживання;

-  неприязнь, нелюбов, небажання;

-  невпевненість, недовіра, підозрілість;

-  стурбованість, неспокій, сум, тривога;

-  боязливість, страх, зляк, жах;

-  почуття слабкості, безсилля, безперспективності, приреченості, подавленості, безнадії, відчаю;

-  притуплення почуттів, апатія, заторможеність;

-  афекти – сильні, бурхливо протікаючі емоції вибухового характеру, які супроводжуються інтенсивними руховими проявами.

Сильний емоційний вплив, типовий для екстремальних ситуацій – страх, переживання людиною небезпеки. Найбільш сильне джерело небезпеки – загроза життю та здоров’ю. Екстремальна обстановка об’єктивно містить в собі фактори, що стимулюють виникнення страху.

Страх – природня та закономірна реакція на смертельну небезпеку. Абсолютно безстрашних людей з нормальною психікою не буває. Патологія – не наявність страху, а його відсутність в смертельно небезпечній обстановці. Вся справа в тому, чи піддається людина його впливу чи ні. Безстрашні та сміливі – це люди здібні, які володіють гідними особистісними якостями та підготовкою, і завдяки їй тримають себе в рукає у небезпечній ситуації. Страх, при цьому поступається місцем в психіці іншим думкам, мотивам, почуттям, легше переноситься. Встаовлено, що суб’єктивно неприємні емоційні переживання, робота в несприятливій емоційній обстаносці підвищюють біологічний та психологічний стрес, психічну напругу та прискорюють виникнення психологічного дистресу.

Перевищуючі пороги норми, емоційні навантаження можуть виникати при сумуванні в умовах монотонії, одноманіття.

Несприятливі для поведінки та вирішення задач, які стоять перед людиною й деякі емоційні стани з позитивним суб’єктивним забарвленням:

-  безпечність – недооцінка людиною існуючих реальних труднощів та небезпек в даній ситуації; ступеню ймовірності невдачі, необережність, недостатня обачність та готовність до зустрічі з труднощами;

-  ейфорія – стан бурхливої радості, захоплення, який супроводжується зазвичай різким зниженням обачності, уваги до оточуючих та готовності до до зустрічі з новими неприємностями. Вона несприятлива тому, що не завжди по закінченні дій всі небезпеки залишаються позаду.

Несприятливий вплив ектремальних факторів впливає і на вольову сферу людини, що виявляється в:

·  збентеженості, розсіяності, оціпенінні;

·  ваганнях,нерішучості, боязливості, різсіяності, втраті можливості до самостійних рішень та дій;

·  втраті віри в себе та надії на успіх, в можливість контролювати екстремальну ситуацію;

·  недооцінці своїх можливостей, переоцінці труднощів та загроз, сил та можливостей суперника;

·  зниження вольової активності та цілеспрямованості в діях;

·  послабленні наполегливості, впертості;

·  втраті ініціативи та здатності до самостійних рішень;

·  втраті обачності та обережності;

·  нездатності зібратися з силами, "взяти себе в руки";

·  втраті витримки, володіння собою, контролю над собою;

·  втраті мужності, сміливості;

·  появі метушливості, неорганізованості;

·  переходу до авантюрних, непідготовлених, неразрахованих дій "навмання";

·  появі рефлексивної поведінки, пасивного підкорення перебігу подій,;

·  втраті волі до супротиву;

·  втраті волі до виживання та життя взагалі.

Немало в екстремальних ситуаціях і випадків несприятливих психофізичних змін:

1. Тремор – тремтіння тіла чи кінцівок.

2. Крайня втомленість, знесилення.

3. М’язева "зажатість", мимовільне сильне напруження м’язів.

4. Оціпеніня.

5. Втрата координації рухів.

6. Сильний біль від отриманих пошкоджень.

7. Говолокружіння, тошнота, рвота, втрата свідомості.

8. Мимовільне чи часте сечовипускання.

Під впливом усіх обставин екстремальних ситуацій і несприятливих функціональних змінах психічної діяльності виникають й цілісні важкі психічні стани, які ускладнюють здійснення нормальної активності. До осоновних відносяться стани:

·  психологічної заглушеності

·  підсвідомого автоматизму

·  фрустрації

Стан психологічної заглушеності – стан ускладеного функціонування свідомості людини. При всіх труднощах він характеризується, тим не менше, збереженням у своїй основі всідомого контролю та регуляції поведінки і дій. Головні достоїнства особистості людини, позитивні мотивації (патріотизм, відповідальність, мораль честь та ін.) продовжують регулювати поведінку та дії. Однак, в ситуації швидко, бурхливо та небезпечно протікаючих подій сприйняття та розуміння оточуючого стає смутним: те, що відбувається бачиться ніби через туман, а зусилля свідомості в основному затрачаються на стримання різких негативних реакцій, які "виринаються назовні" і забезпечення безпеки дій. Все це несприятливо відбивається на успіху вирішення задач, що стоять перед людиною.

Стан підсвідомого автоматизму – втрата свідомого контролю за своїм станом, поведінкою та діями; їх регуляція опускається на підсвідомий рівень. Стимули та цінності, ідеї та ідеали, які лежать за межами безпосередньо тієї обстановки, яка сприймається, починають оцінювати як далекі, нереальні та не маючі на даний момент значення. Усвідомлюване тимчасово стає невеликим острівцем на полі підсвідомості, яке його оточує, де функціонують автоматизми. Людина переходить до рефлексування, миттєвими машинальними відповідями на фактори, відповідаючи в рерговий раз на той, який до нього блище і здається найбільш небезпечним. Замість строго розрахованих і відповідаючих специфіці подій, вчинків та дій всі більшу і більшу роль починають грати імпульсивні, автоматичні механізми та дії. Активність набуває характер функціонування людини-машини, автомата, хоча доречність дій на примітивному рівні зберігається.

В такому важкому психічному стані основою надійної поведінки слугують професійні навики і глибоко прониклі у свідомість та підсвідомість, ставші міцною звичкою та потребою соціальні норми поведінки. Якщо таких базових основ регуляції поведінки у даного індивіда немає, то він втрачає будь-яку можливість мінімальної успішної поведінки в екстремальній ситуації, він частіше впадає в інший стан – фрустрація.

Фрустраційний стан (фрустрація) – стан, який виникає при зіткненні людини з непереможною перепоною (складністю) на шляху до досягнення цілі, задоволення сильного бажання чи потреби. Це невип=рішений психологічний конфлікт між дуже бажаним результатом та можливостями його досягнення.

Фрустрація, будучи нездоланною, розрушає доречну діяльність і приводить до підміни її адекватними ситуаціями "замінниками":

·  агресією. Вона може виражатися в словесній формі чи фізичній. Вона також може спонукати до відчайдушної сміливості;

·  фіксацією – повторенням неефективних способів поведінки (по типу повторного "наступання на граблі");

·  відмовою – свідомим чи вимушеним переходом до інших форм реагування на ситуацію – втечею у власні переживання, самокопання; стимуляцією, спасінням втечею, переходом до загальмованої чи істеричної поведінки, фантазіям та мріям, зрадництву, а іноді і втечі з життя (суїцид);

·  активація механізмів психологічного захисту – спроби зняття чи зниження нестерпних для свідомості психологічних навантажень: раціоналізація – підбір пояснення свого невисокого стану чи поведінки; проекція – приписування іншим людям тих же недоліків в стані та поведінці, які й має сама людина; витіснення – забування, "викидання" з думок та пам’яті подій неприємного характеру, які виводять людину з норми; компенсації – прагнення отримати задоволення в чомусь іншому, побічному по відношенню до невдалих ситуацій та дій.