Забезпеченість господарства робочою силою

1.4 Забезпеченість господарства робочою силою

Успішне виконання виробничої програми господарства у значні мірі визначається забезпеченістю робочою силою і ефективністю її виконання. Трудові ресурси, які знаходяться у господарстві, можуть бути встановлені на ту чи іншу дату, і обчислені в середньому за відповідний період – місяць, квартал, рік. У зв’язку з цим розрізняють спискову і середньоспискову чисельність працівників.

Спискова чисельність працівників включає всіх робітників, які знаходяться у списках господарства на відповідну дату. Але це не показник, що характеризує трудові ресурси. З більшою точністю про забезпеченість господарства робочою силою можна судити по середньосписковому числу персоналу, яка визначається діленням числа спискових працівників за всі дні періоду на календарне число днів у періоді.

У господарстві до трудових ресурсів відносяться робітники, які заключили із господарством трудову угоду.

Для оцінки забезпеченості господарства робочою силою, фактичну наявність працівників, зайнятих у галузях господарства, порівнюють з планом, і з штатним розписом господарства.

Дані, по забезпеченості господарства робочою силою наведені в таб. 4

В господарстві планувалось використання 862 середньорічних працівників, фактично на роботах в сільському господарстві було зайнято 863. перевищення відбулося в результаті додаткового залучення сезонних працівників.

У 2007 році в господарстві був недоукомплектований штат інженерно-технічних працівників, нижче плановою також виявилася чисельність робітників підсобного виробництва.

Велике значення для підвищення ефективності використання робочого часу і трудових ресурсів має додержання всіма працівниками правил внутрішнього розпорядку, зміцнення трудової й технологічної дисципліни, вдосконалення організації праці, її оплати, впровадження орендного підряду.

1.5 Спеціалізація господарства

Однією з форм суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація сільського господарства характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільськогосподарського виробництва, а також всередині їх. У процесі розвитку продуктивних сил і поглиблення спеціалізації сільського господарства відособлюється і створюються все нові галузі для виробництва певної продукції.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції у господарстві.

Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарського підприємства на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Спеціалізація сільського господарства - це об'єктивний і закономірний процес, що відбувається на основі впровадження у виробництво досягнень науково – технічного прогресу. Підвищення продуктивності праці та ефективності сільськогосподарського виробництва нерозривно пов'язано з дальшим поглибленням його спеціалізації. Спеціалізація сільського господарства відкриває широкі можливості для впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, переведення галузей на індивідуальну технологію, застосування прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального і ефективного використання засобів і предметів праці. В процесі поглиблення спеціалізації значно удосконалюється сільськогосподарське виробництво. Ці позитивні зміни сприяють підвищенню економічної ефективності як окремої галузі так і сільського господарства в цілому.

Суспільний поділ праці в сільському господарстві здійснюються в межах природноекономічних зон, областей, окремих господарств та їх підрозділів. Залежно від цього розрізняють такі форми спеціалізації сільського господарства:

-  зона спеціалізації – спеціалізація сільського господарства в межах територіальних одиниць; природно –економічних зон, областей,

-  господарська спеціалізація – спеціалізація сільськогосподарського виробництва окремих господарств, міжгосподарських підприємств і об’єднань,

-  внутрішньогосподарська спеціалізація – спеціалізація виробничих підрозділів господарств: відділів, бригад, ферм. Вони спеціалізуються на окремих видах продукції рослинництва і тваринництва, або виконують окремі технологічні процеси, забезпечують підприємства певними продуктами господарства,

-  внутрігалузева спеціалізація – спеціалізація сільськогосподарських підприємств та їх господарських підрозділів за стадіями технологічного процесу виробництва кінцевої продукції. Вона передбачає поділ праці в середині окремих сільськогосподарських галузей.

Спеціалізація сільського господарства має свої певні відмінності. Вони обумовлені наявністю специфічних особливостей, земля є головним засобом виробництва, а екологічні процеси відтворення тісно перетинаються з природними.

На відміну від промисловості, де спеціалізація часто призводить до виробництва лише однієї частини продукту, сільськогосподарське виробництво не розпадається на окремі галузі, а спеціалізується на виробництві одного чи другого виду продукції. При цьому інші газі сільськогосподарського виробництва не зникають, а розвиваються і пристосовуються до цього головного продукту.

У результаті перелічених особливостей у господарстві виробляється не один вид продукції, а формують галузь в кожній з яких одержують один або декілька видів продукції.

За економічним значенням галузі господарства поділяють на головні, додаткові та підсобні. Вони характеризують виробничі напрями господарства і визначають його спеціалізацію. Вони забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і більш ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і робочої сили. Раціональна виробнича структура господарства передбачає поєднання головних і додаткових сільськогосподарських галузей.

Підсобні – це галузі не сільськогосподарського виробництва. Вони створюються для додаткових і виробничого обслуговування головних галузей або для задоволення споживчих потреб сільського населення.

Спеціалізація є основою масового виробництва товарної продукції сільського господарства. У зв’язку з цим напрям спеціалізації сільськогосподарського виробництва визначається структурою виробленої товарної продукції. Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва визначають за тими галузями які мають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції.. господарства можуть мати одну, або декілька галузей, які дають понад 70% виручки від реалізації сільськогосподарської продукції.

Спеціалізація підприємства наведена в таблиці 5.

З даних таблиці видно, що головною галуззю у господарстві є рослинництво, на яку припадає 2/3 всієї товарної продукції. В рослинництві головними галузями є виробництво зерна і цукрових буряків. Ці дві галузі дають більше 40% товарної продукції рослинництва. Разом з тим у господарстві добре розвинене овочівництво і садівництво, які мають високу товарність і велику питому вагу від реалізації сільськогосподарської продукції.

Велику роль відіграє і тваринництво, його питома вага у струтурі товарної продукції складає 37,8%. Головна галузь – це молочне скотарство, також важливою галуззю є свинарство і птахівництво.

Таким чином господарство має три головних галузі:

-  зернове господарство,

-  буряківництво,

-  скотарство.

Овочівництво, свинарство, птахівництво – допоміжні галузі. В цілому господарство має зерно-буряківничо-скотарську спеціалізацію

II Значення рослинництва

Рослинництво – це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. В Україні вирощується близько 400 різних видів рослин, які мають відповідне господарське значення. Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв'язку з іншими важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи, в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину для них. Інтенсивний розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості землі та врожайності сільськогосподарських культур.

Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва продуктів харчування, вони дають сировину для та легкої промисловості, корми для тваринництва. Раціональні норми, встановлені інститутом харчування на перспективу, передбачають в середньому по Україні споживання з розрахунку на душу населення :

o  хлібних продуктів в перерахунку на борошно – 104 кг ,

o  картоплі – 123 кг,

o  овочів та баштанних культур – 154 кг,

o  цукру – 38 кг,

o  олії – 12,6 кг,

o  плодів і ягід – 84 кг на рік.

Розвиток рослинницьких галузей значно впливає на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських культур зростають обсягом валової продукції грошові надходження від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції сільського господарства України на рослинництво припадає – 45%.

Інтенсивний розвиток галузей рослинництва на основі підвищення культури землеробства забезпечує зростання врожайності всіх сільськогосподарських культур. На основі цього валовий збір зернових збільшився більш ніж у двічі, цукровий буряк - у 4 рази, соняшник – у 3,2 рази, овочів – майже в 1,5 рази.

Розвиток рослинництва в Україні має свої особливості, які визначаються зональними грунтово – кліматичними та економічними умовами. В зоні Полісся головними галузями рослинництва є виробництво льону – довгунця і картоплі, в Лісостепу – зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів, у Степу – зерна, соняшнику і овочів.

Перед сільським господарством України поставлено завдання збільшити насамперед валовий збір зерна, цукрових буряків, овочів. Необхідно нарощувати випуск і поліпшити якість льоноволокна, довести промислову переробку лляної соломи 50 – 60 % загального обсягу її виробництва. На основі інтенсифікації польового і лукопасовищного кормовиробництва треба істотно збільшити виробництво грубих та соковитих кормів.

Залежно від виду рослин і головної продукції, що при цьому виробляється, у рослинництві виділяють такі галузі :

-  виробництво зерна і технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, садівництво і виноградарство, кормовиробництво.

III Рівень розвитку рослинництва

 

Структура посівної площі господарства

Великим резервом збільшення виробництва продукції є вибір найбільш раціональної структури посівної площі. Структура посівної площі повинна відповідати виробничому напряму господарства, його спеціалізації і забезпечити найбільший вихід продукції з кожного гектара при найменших затратах праці матеріально грошових засобів на їх виробництво

Зміни в структурі посівних площ даного господарства економічно виправдані. Вони направлені на інтенсивне використання ріллі.

Структуру посівних площ господарства наведено в таблиці 6, де видно, що в структурі посівних площ збільшується питома вага зернових культур за рахунок розширення посівів основної продовольчої культури – озимої пшениці. Одночасно зменшується площа вирощування однорічних трав ті кукурудзи на силос, це стало можливим завдяки створенню в господарстві зрошувальних культурних пасовищ.

Система сівозмін

Під сівозміною розуміють науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур на території і в часі, яке супроводжується відповідною системою обробітку ґрунту, удобрення та іншими засобами окультурення ґрунту.

Враховуючи спеціалізацію господарства, структуру посівної площі, грунтово кліматичні умови й кращі попередники у господарстві існує така сівозміна:

·  багаторічні трави ;

·  озима пшениця ;

·  цукрові буряки ;

·  горох ;

·  озима пшениця ;

·  цукрові буряки, картопля, соняшник, коренеплоди ;

·  кукурудза на силос і зелений корм ;

·  озима пшениця ;

·  цукрові буряки ;

·  ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав.

Врожайність сільськогосподарських культур – один з найважливіших якісних показників, що характеризує рівень інтенсивності використання землі. В ній відображають результати всієї роботи господарства на протязі року.

Врожайність залежить від багатьох факторів, але основним є рівень культури землеробства, що включає в себе комплекс агрономічних і організаційно – технічних заходів направлених на підвищення родючості ґрунту.

Агротехнічні фактори залежать від організації виробництва і праці, застосування у виробництві нової техніки, досвіду роботи передових підприємств подібних галузей. Максимальне використання цих резервів – найважливіша умова збільшення виробництва продукції із кожного гектара. На рівень врожайності також впливають кліматичні умови.

До економічних факторів відносять фактори інтенсифікації, норми внесення добрив, забезпеченість тракторами і сільськогосподарськими машинами, розмір виробничих затрат на гектар посівної площі.

Для виявлення тенденції у зміні врожайності сільськогосподарських культур фактично одержану врожайність у звітному році порівнюють із попереднім, або базисним роком.

Дані врожайності сільськогосподарських культур наведені в таблиці 7.

У звітному році господарство успішно виконало планове завдання по збільшенню врожайності усіх сільськогосподарських культур.

Реалізація продукції

Краще виконання плану – продажу готової продукції буде тоді, коли підприємство продасть більше продукції з кращою якістю, і відповідно отримає за неї кращий прибуток.

Дані виконання плану – продажу наведені в таблиці 8.

Із даної таблиці видно, що у звітному році господарство успішно виконало план – замовлення державі по більшості видів продукції. Так план продажу зерна виконано на 40,8 %, цукрового буряка на 15,7 % , фруктів па 57,8 %.

Незалежно від недовиконання плану – продажу по деяких видах продукції планові ціни виросли на 426,2 тис. грн.

Фактичний дохід від реалізації продукції державі перевиконав плановий на 934,9 тис. грн. отже під впливом інших факторів, в деякі мірі від підвищення якості продукції, грошова виручка виросла на 198,6 тис.грн.

Таблиця 1

Структура земельних угідь господарства

види угідь	2006 р.		2007 р.				відхилення (+, -)
	га	%	План (га)	фактично			га	%
				га	% до всього	% до плану
Загальна земельна площа, всього	3074	100	3052	3052	100,0	100,0	-22,0	-0,71
В тому числі :
с/г угіддя, всього	2999,6	98	2990	2990	98	100,0	-9,6	-0,32
Із них рілля	26906	88	2510	2430	88	100,0	-260,6	-9,68
Вигони і пасовища
Багаторічні насадження
Не с/г угіддя, всього

Структура господарства

Таблиця 2

Автопарк

	Ремонтна майстерня

Таблиця 3

Розміри виробничих підрозділів господарства

показники	по господарству в цілому	виробничі участки					садово-огородня бригада
		№1	№2	№3	№4	№5
Посівна площа (га)	2999,6	465,0	830,0	507,2	604,0	593,4	-
в тому числі :
- зернові	1530,0	613,0	187,0	380,0	198,8	202,0	-
- технічні	750,0	147,0	103,0	211,0	209,0	80,0	-
- овочі та картопля	170,0	-	-	-	-	-	120,0
- кормові	599,2	107,2	113,0	69,5	207,6	102,3	-
Поголів'я худоби (гол)							-
Всього ВРХ	170,0	-	-	-	170,0	-	-
Всього свиней	150,0	-	-	-	150,0	-	-

Таблиця 4

Забезпечення господарства робочою силою

категорія працівників	потреба	фактично	забезпеченість
Працівники постійні	300	294	-6
Тимчасові і сезонні працівники	65	67	+2
Інженери-технологи	10	15	+5
Службовці	10	13	+3
Обслуговуючий персонал	8	8	-
Всього працівників зайнятих у с/г	380	367	-13
Всього підсобного персоналу	50	52	+2
Разом працівників	823	816	-7

Таблиця 5

Структура валової і товарної продукції

	товарна продукція		валова продукція
	сума (тис грн.)	%	сума (тис грн.)	%
Рослинництво всього	2211315,8	99,98	3362804,0	99,94
в тому числі :
·  зернові і зернобобові	2118600,0	95,7	269350,0	67,4
·  цукровий буряк	92600,0	4,2	313350,0	9,3
·  овочі й картопля	7,1	0,01	8,2	0,002
·  інша продукція	108,7	0,01	780095,8	23,18
Тваринництво всього	229,5	0,02	1993,3	0,06
в тому числі :
·  молоко	59,2	0,005	289,0	0,008
·  м’ясо ВРХ	140,0	0,01	1200,0	0,036
·  м’ясо свиней	2800	0,002	467,0	0,014
·  інша продукція	2,3	0,003	37,3	0,002
Всього	2211545,3	100	3364797,3	100

Таблиця 6

Структура посівних площ

культури	базисний рік		звітний рік
	га	% до всього	план		факт
			га	% до всього	га	% до всього
Зернові всього :	2999,6	97,6	3100,0	98,03	3220,0	97,72
·  озимі всього	1598,0	51,99	1700,0	53,75	1400,	42,48
·  пшениця яра	1107,3	36,03	1200,0	37,94	1052,0	31,92
·  кукурудза	490,7	15,96	500,0	15,81	348,0	10,56
Технічні культури всього :	50,3	1,63	40,0	1,29	50,0	1,51
·  цукровий буряк	35,0	1,13	33,0	1,06	36,0	1,08
·  ріпак	15,3	0,5	7,0	0,23	14,0	0,43
Кормові всього :	24,1	0,77	22,0	0,68	25,0	0,67
·  багаторічні трави	10,1	0,32	9,0	0,27	11,0	0,29
·  кукурудза на силос	8,0	0,25	11,0	0,33	12,50	0,33
·  однорічні трави	6,0	0,21	2,0	0,08	1,5	0,05
Всього посівів	3074,0	100	3162,0	100	3295,0	100

Таблиця 7

Врожайність основних с/г культур

культури	2006 р.	2007 р.	звітний рік
			план	факт	% до плану	% до попереднього плану
Пшениця озима	42,0	33,1	40,5	48,6	115,1	110,8
Ячмінь озимий	48,1	48,6	41,1	51,4	126,0	105,7
Ячмінь ярий	28,5	26,4	30,0	30,0	103,2	102,9
Кукурудза	48,6	45,0	35,1	52,4	130,5	106,8
Всього зернових і зернобобових	42,0	36,5	39,5	46,5	115,4	112,4
Цукровий буряк	302,0	403,2	290,1	340,2	115,2	113,6
Соняшник	25,6	22,1	23,5	26,3	107,7	106,0
Овочі відкритого грунту, всього	239,0	218,3	240,5	240,5	102,9	103,3
Картопля	110,0	108,0	116,0	114,0	114,0	103,6
Кормові коренеплоди	545,0	370,0	500,0	555,0	135,2	103,9
Кукурудза на силос і з/к	345,0	343,0	280,0	332,0	118,6	96,2
Однорічні трави :
·  на сіно	47,1	53,4	40,0	45,1	112,8	95,8
·  на з/к	273,3	218,0	250,0	253,0	101,2	92,6
Багаторічні трави
·  на сіно	56,2	50,0	45,0	58,0	128,9	103,2
·  на з/к	248,4	178,0	220,0	229,1	104,1	92,2

Таблиця 8

Використання плану продажу продукції державі

види продукції	кількість, ц
	план	факт	% до виконання плану
Зерно, всього	65000	70000	107
Цукрові буряки	600	550	91
Кукурудза	7000	8200	117

Таблиця 9

Удобрення культур

Культура	внесення добрив
	Р2О5	К2О	N
Пшениця озима	40	40	40
Кукурудза	60	60	60
Цукрові буряки	120	105	60
Картопля	60	60	90
Соняшник	60	-	30
Багаторічні трави	30	45	45

Таблиця 10

Собівартість продукції

назва продукції	базисний рік	звітний рік		фактична собівартість % до
		план	факт	базисного року	плану
Зерно (без кукурудзи)	2,52	3,10	2,68	106,3	86,5
Кукурудза на зерно	5,6	4,99	4,33	77,3	86,8
Цукровий буряк	2,02	2,06	2,06	101,9	100,0
Соняшник	3,2	4,27	5,1	159,3	119,4
Овочі відкритого ґрунту	12,41	14,82	9,98	80,4	67,3
Картопля	18,6	17,0	19,82	106,5	116,6
Кормові коренеплоди	1,59	1,5	1,98	124,5	132,0
Зелена маса однорічних і багаторічних трав	0,57	0,68	0,77	135,4	113,2
Сінаж	2,96	2,6	2,5	85,5	97,3

Таблиця 11

Затрати праці на виробництво одиниці продукції рослинництва

назва продукції	2006 р.	2007 р.	звітний рік
			план	факт	% до плану	% до 2007 р.	% до 2006 р.
Зерно (без кукурудзи)	0,74	0,69	0,8	0,61	76,3	88,4	82,4
Кукурудза	2,62	2,55	2,61	2,35	90,0	92,1	89,7
Цукровий буряк	0,66	0,62	0,8	0,59	73,8	95,2	89,4
Соняшник	0,77	0,72	0,9	0,69	83,8	105,2	99,4
Овочі	2,52	2,45	2,51	2,25	80	82,1	79,8

Таблиця 12

Виконання плану прибутку

показники	план	факт	% до виконання плану	відхилення від плану (+, -)
Реалізація продукції
·  рослинництво	1765,7	2051,6	116,2	+285,9
·  тваринництво	299,0	48,7	16,3	-250,3
Роботи і послуги	7,0	-94,5	-	101,5
Разом	2071,7	2005,8	96,8	65,9
Дохід	-	137,0	-	+137,0
Витрати	-	38,7	-	+38,7
Всього	271,7	2104,0	101,6	+32,4

Таблиця 13

Показники рентабельності господарства

показники	2006 р.	2007 р.		відхилення (+, -)
		план	факт	2006 р.	2007 р.
Прибуток всього (тис. грн )	2046,4	2071,7	2104,1	57,7	+32,4
В тому числі від реалізації продукції	1966,0	2071,7	2005,8	+39,8	-65,9
Повна собівартість реалізованої продукції (тис. грн)	4337,1	4408,2	5410,4	+1073,3	+1002,2
Середньорічна вартість основних і оборотних засобів виробничого призначення (тис. грн)	12370,2	14599,7	14997,8	+2627,6	+398,1
Норма рентабельності %	45,3	47,1	37,1	-8,2	-10,0
Норма прибутку %	16,5	14,2	14,0	-2,5	-0,02
Прибуток на 1 середньорічного рацівника (грн)	944,7	951,1	977,2	+32,5	+26,1
Прибуток з розрахунку на 100 га с/г угідь (тис. грн)	18,5	18,9	19,2	+0,7	+0,3
Прибуток з розрахунку на 1 людино-день (грн)	4,07	4,17	4,38	+0,31	+0,21

Висновок

Оскільки валовий збір залежить від розміру посівних площ і рівня врожайності, цим чинникам слід приділяти найбільшу увагу . Для ефективного господарювання щорічно слід аналізувати зростання посівних площ і зміну їх структури, установлювати як виконується план сівби за звітний рік , вивчати рівень урожайності, виявляти чинники, що впливають на нього і резерви підвищення.

Для правильного керівництва підприємницькою діяльністю завжди слід мати дані про економічну ефективність вирощування різних культур, а це можливо лише при умові належно поставленого аналізу господарської діяльності.

Впровадження такого аналізу допоможе систематично здійснювати контроль за розвитком підприємства і виконанням госпрозрахункових планів (бізнес планів). Крім того за допомогою аналізу своєчасно встановлюють недоліки в діяльності підприємства , виявляють резерви та передові методи роботи і на основі цього накреслюють шляхи дальшого поліпшення показників господарювання.

§ Використання інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

§ Запровадження нових, покращених форм організації праці.

§ Кооперування, об'єднання певних виробничих підрозділів для прискорення виробництва продукції.

§ Проведення перерозподілу працівників по підрозділах аналізуючи наявні обсяги виконаних робіт.

§ Перерозподіл грошових коштів і матеріальних ресурсів для забезпечення ними найбільш прибуткових галузей рослинництва.

§ Впровадження нових досягнень науки.

§ Використання сучасних комп'ютерних технологій для організації виробництва.

§ Продаж продукції за найбільш вигідними цінами

§ Зниження собівартості і затрат праці на виробництво продукції шляхом механізації робіт.

Список використаної літератури

1.  Статистичний щорічник Київської області .Головне управління статистики у Київській області.

2.  Довідник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств . Урожай Київ 1974.