Навигация
Аналітико-синтетичні засоби обробки інформації
57843
знака
0
таблиц
0
изображений
ВСТУП
Актуальність роботи.
З кожним роком зростає обсяг і потужність інформаційного потоку. Упорядкувати цей потік і тримати його в контрольованому руслі можна тільки за допомогою автоматизованих систем обробки та переробки інформації. В основі цих систем (методів) лежать процеси аналізу первинних документів (індексація і предметизація) і синтезу (генерація вторинних документів, складання каталогів). У закінченому вигляді (база даних первинних документів, бібліографічні описи та засоби пошуку) разом з пам'ятника минулого і становлять національну спадщину країни.
Завдання роботи.
1. Проаналізувати значення і способи обробки інформації.
2. Отримати уявлення про «понятті національну спадщину».
3. Вивчити поняття індексації, предметизації, анотування і реферування.
4. Оволодіти аналітико-синтетичним методом обробки документів.
Методи роботи: порівняльно-зіставний, типологічний.
Новизна роботи відповідає науковим джерел, використаних у курсовій роботі.
Структура роботи.
Курсова робота складається з вступу, двух розділів, висновків, трьох додатків і списку використаної літератури. У першому розділі розглядаються види наукової обробки документів, поняття «національна спадщина», основні положення аналітико-синтетичного способу обробки документів. У другій - вивчаються процеси індексації, предметизації, анотування і реферування в контексті інформаційних технологій. У додатках розглянуті музейні, архівні и бібліотечні фонди. Список літератури складається з 24 джерел.
Розділ 1. Поняття та види наукової обробки документів
1.1 Суть, значення і види наукової обробки документів
Суть наукової обробки документів полягає в процесі створення і перетворення документів. Цей процес призначений для полегшення користувачеві пошуку та виявлення необхідної інформації. Основними операціями (видами) наукової обробки документів є: класифікація, сортування, перетворення, розміщення в базі даних і пошук.
Кожному дослідникові необхідно вміти шукати і відбирати потрібну літературу для своєї роботи, тобто володіти знанням основ бібліографії. Бібліографія інформує читача (користувача) про наявні друкованих виданнях, для чого складаються покажчики, каталоги, огляди.
Процес ознайомлення з літературними джерелами по цікавить проблематики необхідно починати з ознайомлення з довідковою літературою (універсальні та спеціальні енциклопедії, словники, довідники), потім проглядаються обліково-реєстраційні видання органів науково-технічної інформації (НТІ).
Власна бібліографія з цікавить проблеми складається на основі бібліотечних каталогів (це покажчики творів друку, що є в бібліотеці), що представляють собою набір карток, у яких містяться відомості про книгах, журналах, статтях і т.д. У картку книги вносяться її автор, заголовок, вид видання, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. У картці журнальної статті вказуються автор, назва, назва журналу, рік видання, том, номер випуску, кількість сторінок. У картці газетної статті крім автора і заголовку приводяться назву газети, рік, число і місяць. При посиланні на документи і складанні переліку джерел необхідно звертати увагу на знаки пунктуації між елементами бібліографічного опису і застосовувати їх тільки так, як дано у картці.
Читацькі каталоги, що носять довідково-рекомендаційний характер, бувають трьох видів: алфавітний, систематичний і алфавітно-предметний.
Алфавітний каталог називається так тому, що його картки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків творів, якщо автор не зазначений. Завдяки цьому всі книги одного автора (індивідуального або колективного) зібрані в одному місці.
Основним у бібліотеках є систематичний каталог. Картки в ньому розташовані за галузями знань. Цей каталог дозволяє підібрати літературу за певними галузями знань, причому з його допомогою можна поступово звужувати кордону цікавлять читача питань. Каталог дозволяє також визначити книги, наявні в бібліотеці з тієї чи іншої теми, або дізнатися автора і точна назва книги, якщо відомо тільки її зміст.
У систематичному каталозі бібліографічні відомості наведені в систему знань на основі застосування спеціальної бібліотечної класифікації.
Найбільш широко використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК).
Використовується також і вітчизняна Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК). Архівними установами і державними архівами складено кілька своїх класифікаційних схем систематичного типу. Серед них «Схема єдиної класифікації документальних матеріалів у каталогах державних архівів» [3].
Ключем до систематичного каталогу є алфавітно-предметний каталог. У ньому в алфавітному порядку перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тем, за якими у відділах і підвідділу систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці.
При складанні власної бібліографії з проблеми необхідно уважно переглядати списки літератури, що знаходяться в кінці книг, статей і т. д., або літературу, зазначену у виносках у вже знайдених літературних джерелах.
В процесі читання літератури обов'язково виявляються з посилань і прікніжних списків використаних робіт нові джерела, тому потрібна постійна систематизація матеріалу, його упорядкування відповідно з поставленим завданням. Це можна здійснити, наприклад, за допомогою картотеки, що складається з карток і роздільників.
Створення такої картотеки дозволяє по суті закласти основи майбутніх наукових публікацій. Однак інформація, що міститься у відібраній для вивчення літератури, часом перевищує дійсні потреби для певної роботи. Звідси випливає необхідність попередньо виявляти все потрібне і відкидати зайве. Таким чином, закладаються елементи виборчого читання (спочатку побіжний перегляд джерела, ознайомлення з назвою його розділів і лише потім докладне вивчення обраного змісту).
При роботі з літературними джерелами необхідно вміти правильно читати, розуміти і запам'ятовувати прочитане.
Вчені виявили чотири основних способи обробки інформації при читанні.
Це читання: побуквенное, послоговое, за словами (проглядається перший склад першого слова та перші літери другого слова, решта ж частина слова вгадується), за поняттями (з тексту вибираються тільки окремі ключові слова, а потім синтезується думка, що міститься в одному або декількох реченнях). Читання за поняттями характерно для людей, які мають певні навички, великий запас знань для розуміння матеріалу і хорошу пам'ять.
Для розуміння складного тексту необхідно не тільки бути уважним при читанні, мати знання і вміти їх застосовувати, але й володіти певними розумовими прийомами. Один з них полягає у необхідності сприймати не окремі слова, а пропозиції і навіть цілі групи пропозицій, тобто абзаци. При цьому використовується так звана антиципація - смислова здогад. Швидко читає людина зазвичай по декількох буквах вгадує слово, за кількома словами - фразу, з кількох фразах - сенс цілого абзацу.
Необхідно прагнути, саме так читати досліджуваний матеріал. Для цього можна використовувати так званий диференціальний алгоритм. Відповідно, з яким обробка кожного абзацу починається з виявлення ключових слів, що несуть основну смислове навантаження, після чого будуються смислові ряди, тобто відбувається стиснення тексту шляхом виділення ключових слів і освіти на їх основі лаконічних виразів (це як би просіювання тексту, у результаті якого залишаються зерна сенсу). Після стиснення тексту відбувається процес його якісного перетворення, в результаті якого в оброблюваному повідомленні виявляється тільки справжнє значення його змісту [4].
При навчанні швидкому читанню ставиться завдання виховання нових звичок, які прискорюють читання. Перший шлях підвищення швидкості читання - виявлення прихованих резервів мозку, активізація процесів мислення при читанні. Один із шляхів вирішення цього завдання - використання алгоритмів.
Інтегральний алгоритм визначає послідовність дій при сприйнятті тексту. Слово «інтегральний» означає, що дія алгоритму поширюється на весь текст в цілому. Для використання інтегрального алгоритму необхідно запам'ятати всі його блоки, розуміти і уявляти собі їх зміст. Сучасна структурна лінгвістика стверджує, що всі суспільно-політичні та науково-технічні тексти мають надмірну надлишковістю-до 75%. Знайти і зосередити увагу при читанні на тематичних елементах тексту і допомагає інтегральний алгоритм читання.
При його використанні значно скорочується час обробки неінформативних елементів тексту.
Похожие работы
... людського суспільства вцілому. Беручи до узагальнення другий розділ дипломної роботи, можна сказати, що у ньому досліджувалась і аналізувалась робота бібліотек України, а саме їх діяльність у створенні і розповсюдженні вторинних ресурсів. На сьогоднішній день, можна сказати, що бібліотечно-інформаційна діяльність посідає особливе місце у житті суспільства, оскільки спрямована на підтримку всіх ...
... рецензія, переконлива аргументація, авторитетніше оцінка. Глибина критичного аналізу залежить від передбачуваного місця публікації рецензії. На сторінках спеціалізованого видання рецензія повніше, серйозніше, складніше для розуміння людині «з боку», дилетантові. У рецензіях, призначених для масових газет і журналів, форма викладу й зміст повинні бути простіше, орієнтовані на масового глядача, ...
... і раніше вважають себе здатними самостійно оцінювати поточну ситуацію, робити прогнози й приймати рішення. Цікавим щодо цього є зауваження А.Вілдавскі про те, що основним супротивником використання політичної аналітики, а отже, і активного застосування експертизи, є бюрократія. Звиклі до функціонування в чітко лімітованому інструкціями й розпорядженнями адміністративному просторі, чиновники здебі ...
... ів: вихідні дані, реферат, вступ, аналітична частина, висновки, рекомендації, додатки, список використаних джерел, список скорочень, допоміжні покажчики, зміст [18, с. 323]. Особливу роль відіграють оглядово-аналітичні документи в ухваленні виважених управлінських рішень. Прогнозний огляд містить аналіз інформації, яка відображає характер змін стану досліджуваного об’єкта (його структури, ...
0 комментариев