Навигация
Планування виробничої програми підприємства
34270
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.2 Планування виробничої програми підприємства
При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.
У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів – у секціях, холодильних пристроїв – в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті. Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції порідненого призначення використовуються умовні-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тонни та ін.
Система вартісних показників застосовується для визначення обсягу реалізованої, товарної і валової продукції.
Реалізована продукція – це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.
Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким торг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відсадженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для плати покупцем (замовником) розрахункових документах.
Товарна продукція – вартість виготовлених для продажу (випуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру.
Валова продукція – це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.
В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.
Орієнтирами при визначенні продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку6 ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.
Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:
партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;
резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;
нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;
а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.
На основі вищеперерахованих факторів за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси задач, які пов’язані з:
вибором і оцінкою партнерів господарської діяльності;
вибором найбільш вигідної виробничої програми;
оцінкою результатів виконання виробничої програми;
оцінкою впливу зміни виробничої програми на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;
обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції відповідно до цілей поточного і перспективного періодів.
Такі дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень. Головним з них є:
попит на продукцію;
конкурентоспроможність продукції;
критичний (граничний) обсяг реалізації;
можливість укладати договори на постачання продукції;
коливання ціни та ін.
На основі дії законів попиту і пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.
Кожний споживач (покупець), як правило, надає перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника важливо врахувати ці параметри при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів. Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямках господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.
1.3 Види норм, які застосовуються при плануванні та їх класифікація
Планування діяльності підприємства та його підрозділів ґрунтується на системі техніко-економічних норм і нормативів, використання всіх матеріально-технічних, трудових і грошових ресурсів.
Уся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу – надзвичайно важливу частину інформаційної системи управління. Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істотно залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів.
Раціональна організація нормативної бази підприємства базується на таких основних принципах:
- комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;
- методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління, за періодами і відповідно забезпечення їх агрегування і дезагрегування;
- забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення , своєчасного поновлення і коригування;
- організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, оновлення.
Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними протягом тривалого періоду. До них належать передусім норми і нормативи, що встановлюються державою і стосуються формування і розподілу прибутку.
До змінних належать ті норми й нормативи, які коригуються підприємством або замінюються новими при зміні умов унаслідок удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці.
Специфіковані норми встановлюються з максимальною деталізацією нормативного ресурсу. Зведені норми обчислюються за групами однорідних ресурсів, без конкретизації їх параметрів. Вони широко використовуються при розробленні річних та перспективних планів підприємства.
Застосовувані норми й нормативи мають бути прогресивними, відповідати сучасному рівню техніки, технології, організації виробництва та праці. Обґрунтованість норм залежить від методів їх розроблення та своєчасної зміни згідно зі зміною умов діяльності. Конкретна методика обчислення норм і нормативів залежить від виду нормативних ресурсів. Але, незважаючи на специфіку нормування окремих видів ресурсів, можна відокремити три основних методи норм і нормативів:
Розрахунково – аналітичний метод полягає в тому, що норми і нормативи встановлюються на основі аналізу можливостей найкращого використання ресурсів з одночасними інженерними обчисленнями на підставі технічної документації. Цей метод найбільш обґрунтований, але досить трудомісткий і потребує кваліфікованих нормувальників, тому не можна застосовуватись усіма підприємствами самостійно.
Дослідно – аналітичний метод передбачає встановлення норм і нормативів на основі вивчення дослідного виконання нормованого процесу у виробничих або лабораторних умовах. Цей метод вважається науково обґрунтованим і доповнює розрахунково-аналітичний метод.
Згідно з досвідно – статистичним методом норми і нормативи встановлюються на підставі досвіду виконання аналогічних робіт у попередніх періодах. Недолік цього методу полягає в тому, що він орієнтується на минулій, іноді застарілий, досвід і не враховує прогресивних змін у техніці та організації виробництва.
Нормативна база підприємства – це складна система, що охоплює десятки, а то й сотні тисяч норм і нормативів. Цією системою слід ефективно управляти.
Непростим завданням тут є оформлення, зберігання, пошук і оновлення норм і нормативів. Усе це здійснюється на основі єдиної автоматизованої системи Управління. Коригування й заміна норм і нормативів виконують систематично.
Похожие работы
... і від частин виробничого процесу виробничі підрозділи поділяють на: · Підрозділи основного виробництва · Допоміжного виробництва · Обслуговуючого виробництва Побудуємо виробничу структуру підприємства для реалізації розробленої виробничої програми підрозділами різного призначення. Кількість підрозділів основного виробництва була обґрунтована в розділі 2. Вони можуть будуватися за технологі ...
... 20 Попутна продукція (відраховується) 21 Виробнича собівартість Разом за мінусом відходів і попутної продукції (ст. 18+19-20) 6527 7179502 Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості ...
... ї промисловості в Україні» (від 18 листопада 1999 р.). Розробка нормативних документів, котрі стануть основою (базою) для розвитку судобудівництва України, продовжуються. 2. Оцінка виробничої програми підприємства Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма, тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва ...
... виробу. 2. Розробка виробничої програми Діяльність підприємства головним чином залежить від планування його діяльності. Оскільки виробнича програма один з найголовніших аспектів планування діяльності підприємства, то саме від умілої розробки виробничої програми залежить ефективність діяльності підприємства. Розробка і складання виробничої програми повинне обов'язково опиратися на цілі, ...
0 комментариев