Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
1. Населення як демоекономічна категорія
Людські ресурси – це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси – це працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал.
Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Роль його полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних і культурних благ та послуг, і тим самим обумовлює розвиток суспільства.
Населення – це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність.
Взаємозв’язок та взаємодія між населенням і розвитком господарства – процес історичний, оскільки людина, з одного боку, – активна продуктивна сила, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого – вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність.
Людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює можливості економічного розвитку країни.
Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найбільш продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина – на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності позначаються як на споживчому, так і на структурному рівнях. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Тому економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.
Чисельність і динаміка населення, його головні вікові групи (до-працездатного, працездатного й після працездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів нагромадження та споживання.
Наприклад, від чисельності й питомої ваги населення, молодшого за працездатний вік, залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто входить у працездатний вік, а також будівництво об’єктів системи освіти, охорони здоров’я, дитячих закладів, житлового фонду.
Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна рівнів народжуваності та смертності, статевовікова, освітня, професійно-кваліфікаційна структури населення, міграції та розміщення його на території країни.
Історично чисельність населення в Україні протягом століть змінювалася таким чином (табл. 3.1):
Таблиця 1. Динаміка чисельності населення в Україні
Рік | Чисельність населення, млн. осіб. |
1300 р. | 3,2 млн. осіб. |
1991 р. | 51,9 млн. осіб. |
1400 р. | 3,7 млн. осіб. |
1500 р. | 4,7 млн. осіб. |
1600 р. | 5,2 млн. осіб. |
1897 р. | 27,2 млн. осіб. |
1913 р. | 35,2 млн. осіб. |
1940 р. | 41,3 млн. осіб. |
1959 р. | 41,9 млн. осіб. |
1970 р. | 47,1 млн. осіб. |
1979 р. | 49,8 млн. осіб. |
1986 р. | 51,0 млн. осіб. |
1996 р. | 51,3 млн. осіб. |
1999 р. | 50,3 млн. осіб. |
2001 р. | 48,9 млн. осіб. |
2002 р. | 48,5 млн. осіб. |
2003 р. | 48,0 млн. осіб. |
2004 р. | 47,6 млн. осіб. |
2005 р. | 47,3 млн. осіб.* |
Таблиця 2. Чисельність, склад і показники природного руху населення України
Одиниця виміру | Роки | |||||||
1992 | 1996 | 1998 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004 | ||
Чисельність населення в тому числі | млн. осіб | 52,1 | 51,3 | 50,2 | 49,4 | 48,4 | 48,0 | 47,6 |
За місцем проживання | ||||||||
Міське населення | % | 68 | 68 | 68 | 67,5 | 67,5 | 67,5 | 67,4 |
Сільське населення | % | 32 | 32 | 32 | 32,5 | 32,5 | 32,5 | 32,6 |
За статтю % | ||||||||
Чоловіки | 46 | 47 | 46,5 | 46,4 | 46,3 | 46,3 | 46,2 | |
Жінки | 54 | 53 | 53,5 | 53,6 | 53,7 | 53,7 | 53,8 | |
За віком% | ||||||||
Молодше за працездатний вік | 22,8 | 21,5 | 20,7 | 19,5 | 18,1 | 17,3 | 18,6 | |
Працездатного віку | 55,7 | 55,9 | 56,1 | 56,8 | 58,1 | 59,2 | 53,6 | |
Старше за працездатний вік | 21,5 | 22,6 | 23,2 | 23,7 | 23,8 | 23,5 | 27,8 | |
Кількість народжених | тис. осіб. | 596,8 | 467,2 | 419,2 | 385,1 | 390,7 | 408,6 | 427,3 |
Кількість померлих | тис. осіб | 697,1 | 776,7 | 719,9 | 758,1 | 754,9 | 765,4 | 761,3 |
Природний приріст | тис. осіб | -100,3 | – 309,5 | – 300,7 | -373,0 | -364,2 | -356,8 | -334,0 |
На 1000 населення | ||||||||
– кількість народжених | осіб | 11,4 | 9,1 | 8,4 | 7,8 | 8,1 | 8,5 | 9,0 |
– кількість померлих | осіб | 13,4 | 15,2 | 14,3 | 15,3 | 15,7 | 16,0 | 16,0 |
Природний приріст | осіб | – 2,0 | – 6,1 | – 6,0 | – 7,5 | – 7,6 | – 7,5 | – 7,0 |
Чисельність, склад і показники природного руху населення України наведені у таблиці 3.2.
З даних таблиці бачимо, що чисельність населення України скорочується з кожним роком, що викликано зменшенням чисельності народжених та збільшенням кількості померлих. Збільшення частки людей пенсійного віку (у 2004 р. до 27,8%) та зменшення частки молоді (у 2004 р. – 18,65) вказує на процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.
... ї централізованої до ринкової економіки, призвели до безпрецедентного падіння виробництва, втрати багатьох соціальних гарантій, значних втрат наукового потенціалу, зниження культурного рівня. Це найболісніше відбилося на трудовому потенціалі суспільства і на кожному з його компонентів. Дуже важливою складовою людського потенціалу є здоров'я, тривалість життя, спроможність зберігати особисті та ...
... «стійкого розвитку людини і її потенціалу» [57, с. 587]. В системі управління персоналом орієнтація на нову парадигму означає приділення особливої уваги формуванню та розвитку трудового потенціалу підприємства. Трансформація концепцій і пріоритетів управління наведена в табл. 2. Між економічним зростанням і розвитком людини існує довгостроковий взаємозв'язок. Вважається, що розвиток людини є кі ...
... зрілості, рівень засвоєння менеджером норм відношення до праці, цінності орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері управлінської праці, виходячи з ієрархії потреб людини. Сутність терміну "менеджмент соціальної роботи" полягає у тому, що мова йде про зайняття управлінням соціальною роботою як видом професійної діяльності. У вітчизняній практиці поки що немає класифікації кадрів управління ...
... іальна перспектива і регіональний розвиток: Журн. наук. пр. – Випуск 2. – Запоріжжя: ТОВ “КСК-Альянс”, 2007. – С. 37-40. АНОТАЦІЯ Ажажа М.А. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. ...
0 комментариев