Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути залучена для вивчення теми

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути залучена для вивчення теми

Учбово-виробничі (матеріальні) бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професіонально-практичного навчання. Без їх функціонування професійно-технічних учбових закладів неможливо.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

* учбово-виробничі майстерні;

* учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

* учбові полігони;

* учбові господарства і ін.

Якнайбільше поширеними є учбово-виробничі майстерні.

Планування і оснащення робочих місць учнів.

Вони повинні відповідати:

• умовам для нормального розміщення і роботи устаткування;

• вимогам безпеки праці, санітарії і гігієни;

• вимогам виробничої естетики.

Зовнішнє оформлення учбово-виробничих майстерень повинне відповідати естетичним і технічним вимогам, правилам техніки безпеки і протипожежним правилам.

У додатку 2 представлені учбово-матеріальні бази по даній темі.

У першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

- аналіз учбового плану;

- аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці молодшого фахівця;

- складання фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу поурочно-тематичного плану для подальшої розробки обираємо тему: «Локальна мережа».

2. Організація і методика проведення уроку обраної теми

 

План – конспект уроку.

Спеціальність: Оператор комп’ютерного набору.

Дисципліна: Виробниче навчання.

Тема уроку: Локальна мережа.

Цілі:

-          дидактичні

Ø   навчитися налаштовувати комп’ютер до роботи у мережі;

Ø   взнати способи з’єднання комп’ютерів;

Ø   навчитися з’єднувати комп’ютери у мережу за допомогою світча;

-          виховні

Ø   виховання самостійності;

Ø   розвиток дисциплінованості;

Ø   розвиток професійно важливих якостей;

Ø   розвиток пам’яті, мислення, активності, посидючості;

-          розвиваючі

Ø   розвинути та сформувати мислення, пам'ять, увагу, зосередженість, посидючість, спостережливість, уміння слухати;

Ø   розвинути професійні та пізнавальні інтереси.

Тип уроку: урок повідомлення нових знань.

Метод навчання: розповідь, роз’яснення.

Матеріально технічна база:

1. Комп’ютер, мультимедійний проектор, світч(хаб).

2. Методичні вказівки до виконання робіт, мультимедійна презентація на тему «Комп’ютерні мережі» (Додаток 3).

Література:

1. Р. А. Cтєфанов, П. А. Шилькин Робота з Комп’ютером. Навчальний посібник. – Спб.: Пітер, 2005. 256с.

2.         С. Шишкін Ефективна робота в мережі. – М.: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 330с.

3. Гробов В. П. Мережі для чайників. – М.: Еком, 2005. – 384с.

План

1.          Основні відомості про комп’ютерні мережі.

2.          Прилади для поєднання комп’ютерів у мережу.

3.          Основні правила поєднання комп’ютерів.

Структура уроку.

1.         Організаційний момент: 7 хвилин.

1. Привітання.

2. Перевірка складу групи (перекличка).

3. Перевірка підготовки учнів до заняття (перевірка наявності конспекту).

2.         Актуалізація знань: відповіді на питання. 3 хвил.

Питання для контролю знань:

1.         Що таке комп’ютерна мережа і яке її призначення?

2.         Які типи комп’ютерних мереж існують?

3.         Для чого використовують комп’ютерні мережі?

4.         З яких елементів складається локальна мережа між комп’ютерами у аудиторії?

5.         Яке меню треба використовувати для налаштування комп’ютера у мережі?

6.         Що таке хаб? Для чого його використовують?

7.         Що таке мережна маршрутизатор? Для чого його використовують?

8.         Як правильно з’єднувати комп’ютери між собою?

3.         Мотивація: тема цього заняття вам необхідна для того, щоб технологію створення локальної мережі, актуалізувати і засвоїти, а також для подальшого вивчення таких тем: створення серверу, підключення локальної до мережі Інтернет. 3 хвил.

4.         Повідомлення нових знань, демонстрація мультимедійної презентації: 30 хвил.

1.         Основні відомості про комп’ютерні мережі

Комп'ютерна мережа (обчислювальна мережа, мережа передачі даних) ) - система зв'язку двох або більше комп'ютерів і комп'ютерного устаткування (сервери, принтери, факси, маршрутизатори і інше устаткування). Для передачі інформації можуть бути використані різноманітні фізичні явища, як правило — різні види електричних сигналів або електромагнітного вилучення.

Лока́льна обчислювана мережа (ЛОМ, LAN) — комп'ютерна мережа, що покриває зазвичай відносно невелику територію або невелику групу будівель (дом, офіс, фірму, інститут). Також існують локальні мережі, вузли яких рознесені географічно на відстань більше 12500 км. (космічні станції і орбітальні центри). Не дивлячись на таку відстань, подібні мережі відносять до локальних.

Найчастіше локальні мережі побудовані на технологіях Ethernet або Wifi. Слід зазначити, що раніше використовувалися протоколи Frame Relay , Tokenring, які на сьогоднішній день зустрічаються все рідше, їх можна побачити лише в спеціалізованих лабораторіях, учбових закладах і службах.

У локальних мережах заснованих на протоколі IP можуть використовуватися спеціальні адреси, призначені IANA (стандарти RFC1918 и RFC1597):

·           10.0.0.0—10.255.255.255;

·           172.16.0.0—172.31.255.255;

·           192.168.0.0—192.168.255.255.

Такі адреси називають локальними або сірими, ці адреси не маршрутизуються в Інтернет. Необхідність використовувати такі адреси виникла через те, що коли розроблявся протокол IP не передбачалося настільки широкого його поширення, і поступово адрес стало не хапати. Як варіант був придуманий протокол IPv6. Проте, він доки не став популярним і стали використовувати локальні адреси. У різних LAN адреси, що не перетинаються, можуть повторюватися, і це не є проблемою, оскільки доступ в інші мережі відбувається із застосуванням технологій, що підміняють або приховують адресу внутрішнього вузла мережі за її межами, - NAT або proxy дають можливість підключити ЛВС до Глобальної мережі (WAN). Для забезпечення зв'язку локальних мереж з глобальними застосовуються маршрутизатори (в ролі шлюзів і файрволів).

Конфлікт адрес — це поширена ситуація в локальній мережі, при якій в одній IP підмережі виявляються два або більш за комп'ютери з однаковими адресами IP. Для запобігання таким ситуаціям, а також для полегшення роботи мережевих адміністраторів застосовується протокол DHCP за допомогою якого можна автоматично призначати адреси комп'ютерам.