План

 

1  Поняття розвитку та його розгляд в різних теоріях особистості

2  Взаємозв’язок розвитку, навчання, виховання і освіти особистості

3  Педагогіка як наука про освіту

4  Дидактика як педагогічна теорія навчання

5  Педагогічні реформи та інновації, передовий педагогічний досвід

6  Дидактичний процес, його сутність, структурні компоненти, закономірності і принципи

7  Управління навчальною діяльністю. Навчальний менеджмент

Висновки

Література


Вступ

Розвиток взагалі – це процес і результат кількісних і якісних змін в певному об’єкті. Відповідно, розвиток людини – це процес і результат кількісних і якісних змін у властивостях і якостях індивіда, які відбуваються у анатомо-фізіологічному дозріванні людини, у вдосконаленні її нервової системи і психіки, зміні в його пізнавальної і творчої активності, збагаченні його світогляду та поглядів. В людському розвитку проявляється дія універсального філософського закону переходу кількісних змін в якісні. Кількісні зміни, що відбуваються в певних властивостях об’єкта поступово накопичуються і на певному етапі створюють нову якість.

Розвиток людини – складний і безперервний процес, який не припиняється до моменту припинення самого життя, відбувається постійно, при будь-яких видах активності і у будь-яких видах діяльності. Результатом розвитку є становлення людини як біологічного виду і особистості як біологічної істоти. Розвиток людини йде щонайменше в таких основних напрямках:

1)  фізичний розвиток – ріст організму, становлення фізичних функцій, накопичення спритності і сили;

2)  інтелектуальний розвиток – формування і вдосконалення психічної сфери;

3)  духовний розвиток – формування світогляду, системи цінностей, норм, моралі;

4)  емоційно-вольовий розвиток – формування адекватного емоційного реагування, вміння управляти спонтанними емоційними потягами і реакціями, психічними станами;

5)  трудовий розвиток – поява стійкої звички до трудових зусиль, формування досвіду здійснення певних видів і типів діяльності;

6)  естетичний розвиток – формування здатності реагувати на естетичні явища, поява художнього смаку, здатності до сприйняття творів мистецтва і культури;

7)  соціальний розвиток – формування соціальних якостей індивіду, соціалізація, перетворення на особистість.

Всі види розвитку між собою взаємопов’язані, взаємодоповнюють один одного, забезпечують гармонійний і цілісний розвиток особистості.


1 Поняття розвитку та розгляд його умов в різних теоріях особистості

 

Розвиток є там, де народжується щось нове і одночасно відживає старе”

Костюк Г.С.

Розвиток людини є дуже складним поступовим рухом, в ході якого відбуваються як прогресивні, так і регресивні зміни. В залежності від якості накопичених кількісних характеристик тієї чи іншої властивості розвиток може відбуватися (у певні періоди життя) за різними формами (рис.1): а) інтенсивно-прогресивна; б) еволюційно-прогресивна; в) еволюційно-регресивна; г) інтенсивно-регресивна.

Динаміка змін властивостей

Еволюційна

б)

в)

Інтенсивна

а)

г)

 

 

минуле майбутнє минуле майбутнє

 

 

прогресивна

регресивна

Тенденції змін у часі

Рис. 1. Основні форми розвитку властивостей особистості

 

Визначення форми розвитку певних властивостей особистості може слугувати певним критерієм оцінки ефективності її життєдіяльності. Наприклад, здоров’я з часом має регресивну форму розвитку, але в залежності від умов (об’єктивних чи суб’єктивних) динаміка регресу може бути різною. Так само може бути з інтелектом, знаннями, вміннями, ціннісними орієнтаціями тощо.

Автори різних теорій особистості по-різному пояснюють рушійні сили і умови розвитку.

Взагалі всі існуючі в психології теорії особистості і особистісного розвитку знаходяться між двома полюсами основних філософських парадигм:

-  ідеалістична філософія: розвиток людини є стихійним, некерованим, спонтанним процесом, незалежним від певних умов життя чи волі людини, і визначається лише долею, фатумом;

-  діалектико-матеріалістична філософія: розвиток є основною властивістю живої матерії. Людський розвиток, на відміну від розвитку тварин, характеризується активним пристосуванням самої людини до життя. Рушійною силою розвитку є боротьба суперечностей – протилежних явищ, що виникають с приводу того чи іншого предмету і стикаються у конфлікті. Основна існуюча в житті людини суперечність – між її потребами і можливостями їх задоволення (між “хочу” і “можу”). Існують також суперечності між “хочу” і “треба”, “маю і не маю”, “можу і не можу” і т.п. Прагнення вирішити ці суперечності і штовхає людину до розвитку.

Конкретні теорії особистості розходяться у тлумаченні поняття розвитку та його умов. Теорії особистісного розвитку прийнято класифікувати за тією сферою, роль якої в розвитку особистості їх прихильники вважають переважною. Виділяють підходи:

1)  біологізаторський – відзначають переважну роль спадковості, а також біологічного фактору в розвитку особистості (Геккель і Мюлер, З.Фрейд, Д.Дьюї, Е.Торндайк та ін.);

Наприклад, психоаналітична теорія (Фрейд) розуміє розвиток як адаптацію біологічної сутності людини до життя в суспільстві, вироблення в нього захисних механізмів і узгоджених з “Понад-Я” суспільно прийнятих способів задоволення потреб.

2)  соціологізаторський – вирішальна роль у розвитку віддається соціальному оточенню (Гальвецій, Гольбах, Дідро, Вольтер, Коменський, Дітервег, Ушинський).

Наприклад, представники теорії рис особистості розглядають розвиток як процес стабілізації і появи нових особистісних рис, який підпорядковується небіологічним законам.

Радянські психологи висунули ще один підхід:

3)  індивідуально-діяльнісній – вирішальною силою розвитку вважається власна активність людини, її діяльність.

Наприклад, гуманістична теорія (Маслоу, Роджерс) розглядає процес розвитку як процес становлення людського “Я”.

Розбіжності в цих теоріях полягають перш за все в тому, який фактор висувається першочерговим у розвитку особистості: біологічні задатки, середовище чи виховання, зовнішні чи внутрішні фактори. Сьогодні все більше визнається рівна дія всіх факторів на процеси розвитку. Б.Г.Ананьєв писав: “Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого впливу суспільства на виховання особистості), власної практичної діяльності людини. Ці фактори діють не окремо, а разом на складну структуру розвитку”[1].

В такому контексті фактор розглядається як рушійна сила процесу розвитку, а умова – як обставина, від якої залежить цей розвиток.

Взаємовідносини основних факторів розвитку гарно представляє схема Й.Шванцари (чеського психолога).



Якщо представити три основні фактори розвитку у вигляді трикутника, то при рівномірному впливі розвиток буде мати вигляд рівнобічного трикутника (АВС). Переоцінка середовища (АВС2) і виховання (АВС1) роблять розвиток нерівномірним. Однакове недооцінювання факторів середовища і виховання (АВС3) призводить до слабкого загального розвитку природжених даних.

Прикладом теорії, в якій визнається рівне значення різних факторів в процесі людського розвитку є концепція особистісного розвитку американського вченого Е.Еріксона. Відповідно до цієї теорії людина у своєму особистісному розвитку обов’язково проходить декілька стадій, кожна з яких завершується віковою кризою – наявні у людини якості перестають забезпечувати їй нормальну життєдіяльність у суспільстві і відбувається стрибок – розвиток інших особистісних характеристик. Але у залежності від особистісних умов особистісний розвиток може відбутись у нормальному чи аномальному напрямку, коли формуються відповідно позитивні чи негативні риси особистості.

Характеристика стадій розвитку особистості
 Віковий період

Нормальна

лінія розвитку

Аномальна

лінія розвитку

1. Раннє немовля (від народження до 1 року)

Довіра до людей і світу

Усвідомлення любові батьків, визнання, задоволення потреб у спілкуванні. Результат – енергія і життєва радість на все життя

Недовіра до людей і світу

Усвідомлення нелюбові батьків, їх ігнорування, зневаження, емоційна ізоляція. Результат – озлобленість і нездатність до прояву емоцій.

2. Пізнє немовля (від 1 до 3 років)

Автономія

Розвиток самостійності при одночасному визнанні розумної залежності від батьків, усвідомлення своїх переваг. Результат – впевненість у собі, незалежність від інших людей.

Сумніви і сором

Постійне відчуття своєї слабкості, неповноцінності, недоліків. Результат – невпевненість у собі, болісна залежність від оточення.

3. Раннє дитинство (від 3 до 5 років)

Прояв ініціативності

Допитливість і активність. Палке уявлення і зацікавлене вивчення оточуючого світу, наслідування поведінки дорослих, статева самоідентифікація. Результат – активність і цілеспрямованість в житті.

Почуття провини

Пасивність і байдужість до оточуючого світу і людей. Млявість. Відсутність ініціативи, пригніченість, нездорова заздрість, відсутність ознак статево-рольової поведінки

4. Середнє дитинство (від 5 до 11 років)

Працелюбство

Потяг до успіху, розвиток пізнавальних, комунікативних і трудових вмінь. Висунення і вирішення реалістичних задач. Результат – працьовитість, нормальний рівень домагань

Комплекс неповноцінності

Відчуття власної неповноцінності, лінощі, запобігання складних завдань, змагання з іншими людьми, слаборозвинені трудові навички, прагнення підкорятись. Результат – пасивність, занижений рівень домагань.

5. Підлітковий вік і юність (від 11 до 20 років)

Особистісне

самовизначення

Життєве самовизначення, поява планів на майбутнє, активний пошук себе, і експериментування в різних ролях (як лідерів, так і підлеглих). Навчання. Чітка статева поляризація у формах міжособистісних стосунків. Становлення світогляду. Результат – прояснення своїх цінностей і ідеалів, їх стабілізація, відданість і вірність себе та іншим людям.

Індивідуальна сірість

і конформізм

Думки більшістю про минуле. Виражене прагнення зрозуміти себе на шкоду розвитку стосунків із зовнішнім світом. Байдужість до статево-рольової поведінки. Плутанина в моральних і світоглядних установках. "Сірість" і небажання самопрояву. Результат – занепокоєність на все життя, постійний пошук себе, нестійкість почуттів.

6. Рання дорослість (від 20 до 45 років)

Інтимність і товариськість

Прагнення до близьких стосунків з людьми, бажання і здатність присвятити себе іншим. Кохання, сім’я, народження і виховання дітей, праця. Результат – визнання іншими людьми, задоволеність особистим життям, відчуття комфорту, прагнення до праці.

Особиста

психологічна ізоляція

Ізоляція від людей, запобігання близьких стосунків, і, як наслідок, нерозбірливі стосунки. Труднощі характеру, непередбачена поведінка. Результат - невизнання, ізоляція, девіантна поведінка (алкоголізм, наркоманія).

7. Середня дорослість (від 40-45 до 60 років)

Самореалізація

Творчість, продуктивна, праця, саморозвиток, взаємодія з іншими людьми, навчання і виховання нового покоління. Результат – зріле і повноцінне життя, задоволеність працею і сімейними стосунками.

Занурення в себе

Застій. Егоїзм та егоцентризм. Непродуктивність у роботі. Все пробачення собі і всенепробачення іншим. Виключна турбота про самого себе. Результат – самотність, незадоволеність своїм життям

8. Пізня дорослість (більше 60 років)

Задоволеність прожитим життям

Повнота життя. Спокійна, зважена оцінка минулого оцінка. Прийняття прожитого життя як повного і корисного. Здатність примиритись з неминучим. Результат – мудрість, спокій.

Відчай

Розчарування у прожитому житті, усвідомлення безглуздості свого існування, втрата віри у себе. Бажання прожити життя заново, отримати від життя більше, ніж було отримано. Жах перед смертю. Результат – імпульсивні безглузді вчинки.

Звичайно, ні в одної людини та чи інша лінія розвитку не спостерігається в чистому вигляді. До того ж можливим є взаємоперехід з нормальної лінії розвитку на аномальну і навпаки.

В цілому можна зробити наступний висновок: розвиток особистості залежить від багатьох факторів, а його позитивний напрямок – від їх гармонійної взаємодії. Зовнішні фактори особистісного розвитку, у тому числі навчання і виховання, сприяють розвитку і формуванню особистості лише взаємодіючи з внутрішніми механізмами її власної активності, роботи над собою.

 


Информация о работе «Освіта – основа розвитку особистості»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 67475
Количество таблиц: 4
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
114134
1
0

... і, протилежності і намагаються бачити за ними глибинну єдність, прагнуть до інтеграції дійсності; мають цілісну життєву філософію, набір цінностей, які є основою буття. 2.2 Шляхи формування творчої особистості В умовах незалежності та розбудови Української держави надзвичайно велике значення має розвиток суспільного виробництва. Але ж він знаходиться у прямій залежності від знань і умінь ...

Скачать
29119
0
0

... парадигми діалогу" [9, 40]; комп’ютеризація і технологізація навчання; цілеспрямоване впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання [1, 217-219].   2. Мета і пріоритетні напрями соціальної політики щодо розвитку освіти Мета соціальної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні ...

Скачать
41995
0
0

... ї нормативно-правової бази національної вищої освіти України. Прийнятий в Україні комплекс нормативно-правових документів, пройшов апробацію на міжнародному рівні і визначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі. Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів ...

Скачать
18222
0
0

... ється; ·  наднаціональна система кваліфікацій, узгоджений пакет європейських стандартів і керівних принципів забезпечення й визнання ступенів і термінів навчання. Важливим кроком на шляху входження України до Загальноєвропейського простору вищої освіти стала Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (затверджена Наказом МОН України від ...

0 комментариев


Наверх