Визначення продуктивності праці

3.3 Визначення продуктивності праці

Річна продуктивність праці ( вироблення ) на одного працівника по новому і базовому виробах визначається по формулі:

 (3.9)

де Ч_пр.об. – прийнята чисельність працюючих на підприємстві.

Річна продуктивність праці на одного працівника по базовому виробу дорівнює:

Річна продуктивність праці на одного працівника по новому виробу дорівнює:

3.4 Визначення фондовіддачі

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників:

, (3.10)

де Ф - вартість основних виробничих фондів, грн.

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників по базовому виробу:

,

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників по новому виробу:

.

4 ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ

Рішення про доцільність створення і впровадження нового виробу приймається на основі економічного ефекту обумовленого на річний випуск нового виробу в розрахунковому році (річного економічного ефекту). Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на зіставлені приведених витрат по базовому і новому виробах.

Приведені витрати являють собою суму собівартості і нормативного прибутку, грн.

 (4.1)

де З_пр – приведені витрати на одиницю продукції, грн.;

Сп – повна собівартість одиниці продукції, грн.;

К – питомі капітальні вкладення в виробничі фонди, грн.;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (прийняти 0,15).

При визначенні річного економічного ефекту повинна бути забезпечена порівнянність порівнювальних виробів по обсягу виробленої ними продукції (роботи) і якісним параметрам.

4.1 Розрахунок річного економічного ефекту

Розрахунок річного економічного ефекту можна зробити по формулі:

∙N, (4.2)

де З_{пр 1} і З_пр2 – приведені витрати виготовлювача на одиницю продукції відповідно до базового і нового виробу, грн.

а₁ – коефіцієнт росту продуктивності праці:

, (4.3)

де B₁ і B₂ – потужність виробу продукції відповідно базового і нового виробу;

 а₂ – коефіцієнт урахування зміни терміну служби виробу, a2=1.

Таким чином, маємо:

де И^{`</sup><sub>1</sub>і И<sup>`}₂ – річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і нового виробу без обліку амортизаційних відрахувань на реновацію виробу, грн., (узяти 10% від оптової ціни виробу);

N– річний обсяг випуску нового виробу в натуральних одиницях;

К_пр – загальна сума капітальних вкладень на розробку нового виробу, приведених до розрахункового року, грн.;

Приведені витрати виготовлювача для базового і нового виробів доцільно визначити по формулі 4.1:

 

Питомі капітальні вкладення розрахувати розподілом вартості основних виробничих фондів на річний випуск виробу:

 (4.4)

Супутні капітальні вкладення К<sup>`</sup> (капітальні вкладення без обліку вартості розглянутих виробів ) включають витрати на транспортування, монтаж і налагодження виробу, а також вартість комплектуючих виробів, додаткових пристроїв та інші витрати, зв`язані з упровадженням виробу, їхню величину можна прийняти в розмірі 15% від оптової ціни виробу.

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і нового виробів:

грн. (4.5)

де З_е – затрати на споживану виробом електроенергію, грн.;

З_е^вент – витрати на електроенергію, споживану вентиляційною установкою, грн.;

А_с – амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат, грн.

Витрати на споживану виробом електроенергію можна визначити по формулі:

грн. (4.6)

де Р – потужність виробу, кВт;

η – коефіцієнт корисної дії виробу;

F_г – річний фонд часу виробу, год;

К_з – коефіцієнт, завантаження виробу за часом (0.8);

Ц_є – ціна 1 кВт/ч електроенергії, грн.

Амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат можна визначити по формулі:

,грн. (4.7)

де З^`_пр – приведені витрати на одиницю виробу в споживача (10% від витрат виготовлювача), грн.;

Н_р – норма амортизації на реновацію, %.

Таким чином, амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат для базового виробу можна визначити по формулі:

Таким чином, амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат для нового виробу можна визначити по формулі:

Витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, грн.:

, (4.8)

де Р_ев – витрати електроенергії у вентиляційній установці, кВт.

 (4.9)

де Q – витрата повітря на одну установку, м³;

n – кількість вентиляційних установок;

η_вент – КПД вентиляційної установки.

Витрати електроенергії у вентиляційній установці для базового виробу визначається по формулі:

Витрати електроенергії у вентиляційній установці для базового виробу визначається по формулі:

Таким чином, витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, для базового виробу визначається по формулі, грн.:

Таким чином, витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, для нового виробу визначається по формулі, грн.:

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового виробу дорівнюють:

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні нового виробу дорівнюють:

Загальна сума приведених до розрахункового року капітальних вкладень на розробку нового виробу:

 (4.10)

де З_осв – витрати на освоєння виробу з урахуванням фактора часу.

, (4.11)

де К_t – капітальні вкладення, здійснювані в t – ому році, грн.;

Е_нп – норматив приведення різночасних витрат, чисельно дорівнює нормативу ефективності капітальних вкладень;

T – кількість років на розробку.

Витрати на освоєння виробу з урахуванням фактора часу визначається по формулі:

Таким чином, загальна сума приведених до розрахункового року капітальних вкладень на розробку нового виробу дорівнює:

Результати розрахунку річного економічного ефекту зведені у таблицю 4.1

Таблиця 4.1 – Розрахунок економічного ефекту

Показники	Сума, грн.
Економія виготовлювача	- 11500
Економія споживача	195200
Економічний ефект на одиницю виробу	183700
Річний економічний ефект	11020000