Предмет економічного аналізу та його значення в умовах ринкової економіки

Зміст

Тема 1: Предмет і види економічного аналізу (ЕА)

Тема 2: Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Тема 3: Інформаційна база та організація економічного аналізу

Тема 4: Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції

Тема 5: Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг

Тема 6: Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства

Тема 7: аналіз витрат на виробництво продукції

Тема 8: Аналіз фінансових результатів і рентабельності

Тема 9: Аналіз фінансового стану підприємства

Тема 1: Предмет і види економічного аналізу (ЕА)

1.  Поняття аналізу взагалі та економічного аналізу, його значення в умовах ринкової економіки.

2.  Предмет, зміст і задачі ЕА. Характеристика вимог до ЕА.

3.  Види ЕА, їх коротка характеристика.

4.  Основні категорії ЕА: ресурси, фактори, резерви.

5. Основні функції економіко-аналітичної групи.

1. Вивчення явищ природи, суспільного та, навіть, особистого життя людини неможливе без аналізу. Аналітичні здібності людини виникли та удосконалюються у зв’язку з необхідністю постійної оцінки своїх дій в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних методів праці, використання ресурсів.

Сам термін “ аналіз “ походить від грецького слова “ analysis “ - “ розділяю, розчленовую “ тощо. Отже, практично, аналіз - розділення вивчаємого явища або предмету на його складові частини, елементи (уявні та реальні) для вивчення їх як взаємопов’язаних частин цілого.

Ф. Енгельс писав: “ Уже разбивание ореха есть начало анализа". З розвитком суспільства зростає кількість розбиваємих горіхів та вдосконалюються методи їх розбиття. Тобто, поширюється коло об’єктів аналізу і удосконалюється він сам.

Існують різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний тощо. Вони відрізняються об’єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інш. Є абстрактно-логічним дослідженням, де неможливо використати мікроскопи, хімічні реактиви, терези тощо. Все це замінює сила абстракції.

Ще О. С.Пушкін дає таку характеристику одному з своїх героїв, Євгену Онєгіну:

Бранил Гомера, Феокрита; зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом, то есть умел судить о том,

Как государство богатеет, и чем живет и почему

Не нужно золота ему, когда простой продукт имеет.

Отец понять его не мог и земли отдавал в залог.

Можна ризикнути уявити собі, що коли б Євген Онєгін знав основи ЕА для сільського господарства,

Тогда б отцу помочь он смог, и земли не пошли б в залог…

Це, звичайно, лірика, але відомо ж, що поезія Пушкіна життєздатна своєю правдою і сьогодні…

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. ЕА надає наукові методи їх розв’язання.

Отже, економічний аналіз як наука - це система спеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням економічних процесів, тенденцій їх розвитку, з виявленням причин, які сприяють відхиленням від запланованих показників і об’єктивною оцінкою виконання планів. Треба відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (державна економіка, її окремі галузі тощо) і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні (економіка окремих підприємств). Надалі ми будемо займатися мікроаналізом.

2. Предметом ЕА є фінансово-господарська діяльність підприємств. На відміну від предмету об’єкти аналізу - це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, які знаходять відображення у системі взаємопов’язаних економічних показників. Наприклад, об’єктом може бути виробнича та комерційна діяльність, якість продукції, прибуток тощо.

Мета ЕА: розкрити основні причини відхилень від плану, правильно оцінити дії трудового колективу та адміністрації.

Зміст та задачі економічного аналізу:

наукове обгрунтування складання реальних планів:

контроль за ходом виконання планів;

з’ясування внутрішніх резервів;

розроблення заходів по ліквідації та запобіганню втрат та зміцнення режиму економії;

поширення передового досвіду.

оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для того, щоб виконати ці задачі аналіз повинен відповідати наступним вимогам до ЕА:

реальність і точність результатів аналізу означає отримання з його допомогою правильної характеристики вивчаємого об’єкту /показника/. Аналітичні висновки повинні бути незалежними від суб’єктивних вражень або бажань осіб, які здійснюють аналіз;

системність проведення аналізу є його найважливішою вимогою і означає всебічне комплексне вивчення системи взаємозв’язаних показників;

своєчасність означає виявлення в короткі строки причин відхилення від планових завдань;

дієвість полягає у використанні результатів аналізу для розробки шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЕА як наука пов’язаний з такими науками як:

·  економіка

·  економічна теорія

·  бухгалтерський облік

·  статистика

·  аудит

·  ревізія та контроль

·  фінансування та кредитування тощо.

3. Основні види економічного аналізу:

1. Оперативний (або поточний) аналіз. Він пов’язаний з функцією оперативного керівництва виробництвом, з безперервним контролем за виконанням плану. Оперативний аналіз здійснюється на всіх рівнях керівництва - за зміну, день, декаду, місяць. Мета оперативного аналізу - виявлення причин відхилень від планових завдань та розроблення заходів по ліквідації можливостей зривів, порушень у виконанні плану. Оперативно аналізується використання обладнання, виконання норми виробітку, випуск продукції за кaтeгopіями якocті. Пpoвoдять оперативний аналіз самі робочі, майстри, начальники цехів, робітники відділу постачання та збуту, бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

2. Наступний аналіз. Він пов’язаний з функцією короткострокового планування та здійснюєтьcя з метою отримання об’єктивної оцінки досягнених результатів діяльнocті підприємства за минулий квартал, рік. При цьому аналізується вся система показників, факторів та причин їх зміни. Джерело інформації - звітність підприємства. Результати аналізу оформляються у вигляді пояснювальних записок до бух.звітів.3дійснюється наступний аналіз переважно робітниками бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

3. Перспективний аналіз. Він пов’язаний з функцією довгострокового планування. Його задача - виявлення тенденцій в діяльності підприємства та визначення довгочасно діючих факторів на перспективу. Цей аналіз здійснюється робітниками планово-економічних служб на рівні підприємства та галузі.

Види наступного аналізу

Серед зазначених видів аналізу найбільш розвинутим i важливим є наступний. До нього можна включити ще 6 видів аналізу.

·  Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу, або року. Головне - оцінка фінансових результатів роботи підприємства: прибутку, рентабельності, продажу продукції. Його звичайно проводять сторонні установи: банки, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

·  Техніко-економічний аналіз є більш змістовним i різнобічним. Має галузеву специфіку, а ФЕА - однаковий для вcix підприємств. TEA кpiм економічних показників вивчає використання техніки, технології, інших матеріальних pecypciв підприємства.

·  Статистико-економічний аналіз за допомогою статистичних методів дослідження та обробки інформації вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів.

·  Порівняльний (міжгосподарський) аналіз так, як i статистичний, використовує більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств, що дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи конкретного підприємства.

·  Функціонально-вapmicнuй аналіз - порівняно новий вид аналізу. Тому його методика недосконала. Він пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції, наприклад, вивчення ефективності роботи відносно дорогої побутової техніки у користувачів. Труднощі цього виду аналізу - нема налагодженої системи збору інформації про експлуатаційні характеристики продукції від споживачів.

·  Системний аналіз застосовують для досліджень важливих народногосподарських проектів, складних економічних проблем. Його здійснює бригада фахівців з різних галузей знань: економічних, технічних, соціальних, демографічних, екологічних тощо. Прикладом системного аналізу в Україні є проект побудови нафтового терміналу в Одесі: транспортування каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

4. Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання - повсякденна турбота i обов’язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання pecypciв на одиницю продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів pecypciв. Серед них - природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація pecypciв: трудові ресурси, основні засоби i предмети праці. Також важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) i час. Ресурси можуть бути вихідні (природні) i похідні (штучні). До похідних належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові тощо.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор - це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже, виявлення, вимір i вивчення факторів - важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні i якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні та суб'єктивні, загальні (комплексні) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори.3 останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник виникнення резерву виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти i, врешті - решт, трансформуються у нові речі - матеріальні блага, продукцію. При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.

Слід обов'язково усвідомити, що поняття " резерв " має два зовсім різні визначення:

1. Резерв - це запас pecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6, що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами pecypciв (псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні резерви.

5. Кожне підприємство повинно мати економіко-аналітичну групу (ЕАГ). Співробітники групи повинні вміти аналізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві, так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик, який повинен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонерне товариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатних одиниць.

До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти: економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.

Існують такі вимоги до спеціалістів ЕАГ:

-  уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобами зв’язку;

-  знання законів ринкової економіки та специфічних особливостей економічної українських підприємств;

-  добре знання бухгалтерського обліку, планування, законів про оподаткування та господарську діяльність підприємства,

-  уміння мислити caмостійно,

-  аналітичний склад розуму,

-  сумлінність у роботі,

-  схильність до генерування нестандартних рішень, виходу з критичних ситуацій,

-  уміння оперативно робити економічні розрахунки.

Робота економіста-аналітика має бути високооплачуваною. Не можна ставити на цю посаду перестрахувальника, від якого не можна чекати цікавих та самостійних рішень.

ЕАГ повинна мати добре налагоджені внутрішні та зовнішні зв’язки: з податковою інспекцією, з постачальниками та оптовими споживачами, з партнерами по бізнесу, з банковими, страховими, аудиторськими та консалтинговими установами тощо.

Основні функції ЕАГ:

1.  Cиcтeмaтизaція та аналіз інформації, яка надходить до ЕАГ.

2.  Розрахунок та аналіз економічної ефективності роботи підприємства (рентабельність, прибуток, збиток).

3.  3бір та систематизація інформації про постачальників.

4.  Аналіз ринкових цін на сировину, матеріали та комплектуючі.

5.  Порівняльний аналіз цін на продукцію підприємства та аналогічну продукцію конкурентів.

6.  Аналіз відoмocтeй, які надходять від служб маркетингу та збуту (попит, платоспроможність покупців тощо).

7.  Аналіз витрат на рекламу, відрядження, міжміські телефонні переговори.

8.  Аналіз витрат на утримання управлінського персоналу підприємства.

9. Контакти з податкового інспекцією, з торговою мережею, управлінням статистики.

10. Контроль за прискоренням обороту " Гроші - товар - гроші".

11. Узгодженість роботи з головним бухгалтером при складанні балансу.

12. Аналіз економічних санкцій, які були застосовані для підприємства.

13. Фінансове прогнозування.

14. Розроблення бізнес-плану підприємства.

 

Тема 2: Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Метод - це засіб дослідження. Таке визначення методу підходить до будь-якої науки, у тому числі і для “ Економічного аналізу". Як наука економічний аналіз (далі скорочено - ЕА) базується на матеріалістичній діалектиці та економічній теорії ринку.

1.  Матеріалістична діалектика виходить з того, що всі явища і процеси необхідно розглядати у постійному розвитку, змінах. Звідси - одна з характерних рис методів ЕА - необхідність постійних порівнянь. Наприклад, фактичні результати роботи порівнюються з результатами минулих років, з планом, з результатами інших підприємств.

2.  Матеріалістична діалектика вчить, що кожне явище або процес треба розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси - необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних рис кожного явища, процесу. Наприклад, позитивні риси НТП - зріст продуктивності праці, підвищення рівня рентабельності та інше. А негативні - забруднення навколишнього середовища, розвиток гіподинамії тощо.

3.  Матеріалістична діалектика вимагає від методів ЕА системного підходу до вивчення об’єктів. Системний підхід передбачає:

·  максимальну деталізацію явищ і процесів на елементи (це і є, власне, аналіз). Деталізація - виділення складових частин для з’ясування найбільш суттєвого і головного в об’єкті. Для такої роботи аналітик повинен мати конкретні знання про суть явища; фактори, що на нього впливають тощо;

·  систематизацію елементів, тобто вивчення їх взаємодії, взаємозалежності і підлеглості;

·  синтез елементів. Після вивчення окремих сторін економічної діяльності підприємства, їх взаємозв’язку і взаємного впливу треба узагальнити увесь матеріал дослідження, тобто провести синтез. Це дуже відповідальний момент в ЕА: необхідно з усієї множини вивчаємих факторів відокремити типові від випадкових, головні від несуттєвих тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Традиційні методи обробки інформації:

2. Факторні методи:

·  Порівняння і моделювання;

·  Елімінування, у т.ч.:

·  Графічний; ланцюгові підстановки;

·  Групування; абсолютні різниці;

·  Балансовий тощо. відносні різниці.

· Інтегральний тощо.

3. Способи оптимізації показників:

·  Економіко-математичні;

·  Програмування;

·  Теорія масового обслуговування;

·  Теорія ігор тощо.

Розглянемо деякі з методів.

Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з еталонами: нормами, плановими показниками, середніми даними тощо.

У практиці ЕА найчастіше використовують такі порівняння:

·  з поточними і перспективними планами;

·  з фактичними показниками за минулий період;

·  з показниками споріднених (або конкуруючих) підприємств;

·  з найвищими або середніми показниками у галузі;

·  з показниками підприємств інших країн тощо.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють в уяві аналітиків дійсні предмети або явища. Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) і абстрактні. З-поміж останніх виділяють: описові (словесні), графічні, математичні.

За допомогою моделей досліджують сутність предметів та явищ найбільш простим і дешевим способом, що сприяє швидкому накопиченню необхідних знань.

Балансовий метод - У колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні. Різновидом балансового методу є сальдовий метод. За його допомогою можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. (Сальдо - залишок). Цей метод дуже доречний там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або трудомісткий. Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, бо будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку.

Метод елімінування (від лат. eliminare - виключати, усувати) дозволяє при великій кількості факторів оцінити вплив кожного з них на величину результативного показника шляхом виключення, усунення впливу інших, незмінних факторів.

У практиці ЕА застосовують кілька способів елімінування. Розглянемо три з них: ланцюгові підстановки, абсолютні та відносні різниці.

Найбільш універсальним є спосіб ланцюгових підстановок. Він дозволяє виявити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного фактора на його фактичну величину у звітному періоді.

Розглянемо конкретний приклад.

Обсяг валової продукції (далі - ВП) можна представити у вигляді 4-х факторної моделі:

 

ВП = ЧР * Д * Т * В г, (1)

де ЧР - середньорічна чисельність робочих на підприємстві, люд.;

Д - кількість днів, відпрацьованих одним робочим за рік;

Т - середня тривалість робочого дня, годин;

В г - середньогодинний виробіток продукції одним робочим, грн.

 

Таблиця 1 - Дані для факторного аналізу обсягу валової продукції

№ з\п	Назва показника	Умовне позна-чення	План	Факт	Виконання плану, %	Відносне відхилення, %	Абсолютне відхилення (+, - )
1	Валова продукція, тис.грн	ВП	160 000	240 000	150	50.0	+ 80 000
2	Середньорічна чисельність робочих, люд	ЧР	1 000	1 200	120	20.0	+ 200
3	Відпрацьовано усіма робочими за рік: днів годин	S Д t	250 000 2 000 000	307 200 2 334 720	122.88 116.736	22.88 16.736	+ 57 200 + 334 720
4	Середньорічний виробіток одного робочого, тис.грн	В р	? 160	200	125	25.0	+ 40
5	Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік	Д	? 250	256	102.4	2.4	+ 6
6	Середньоденний виробіток одного робочого, грн.	В д	? 640	781.25	122.1	22.1	+ 141.25
7	Середня тривалість робочого дня, годин	Т	? 8	7.6	95	5.0	0.4
8	Середньогодинний виробіток одного робочого, грн.	В г	? 80	102.796	128.5	28.5	+ 22.796

Об’єкт аналізу - понадплановий випуск валової продукції на суму 80 млн.грн. Перед аналізом слід зазначити, що алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково повинна дорівнювати об’єкту аналізу, тобто змінам результативного показника (у даному прикладі це - обсяг валової продукції). В протилежному випадку - це свідчить про припущення помилок.

Отже, 4 - факторна модель валової продукції:

ВП = ЧР * Д * Т * В г

Тоді за методикою способу ланцюгових підстановок:

ВП пл = ЧР пл * Д пл * Т пл * В г пл

ВП пл = 1 000 * 250 * 8 * 80 = 160 000 тис.грн

ВП умов 1 = ЧР ф * Д пл * Т пл * В г пл

ВП умов 1 = 1 200 * 250 * 8 * 80 = 192 000 тис.грн

ВП умов 2 = ЧР ф * Д ф * Т пл * В г пл

ВП умов 2 = 1 200 * 256 * 8 * 80 = 196 608 тис.грн

ВП умов 3 = ЧР ф * Д ф * Т ф * В г пл

ВП умов 3 = 1 200 * 256 * 7.6 * 80 = 186 778 тис.грн

ВП ф = ЧР ф * Д ф * Т ф * В г ф

ВП ф = 1 200 * 256 * 7.6 * 102.796 = 240 000 тис.грн

Таким чином, на понадплановий випуск валової продукції на суму 80 000 тис.грн вплинули такі фактори:

а) збільшення чисельності робочих:

D ВП чр = ВП умов 1 - ВП пл = 192 000 - 160 000 = + 32 000 тис.грн

б) збільшення кількості днів, відпрацьованих одним робочим за рік:

D ВП д = ВП умов 2 - ВП умов 1 = 196 608 - 192 000 = + 4 608 тис.грн

в) зменшення середньої тривалості робочого дня:

D ВП т = ВП умов 3 - ВП умов 2 = 186 778 - 196 608 = - 9 830 тис.грн

г) збільшення середньогодинного виробітку одного робочого:

D ВП в г = ВП ф - ВП умов 3 = 240 000 - 186 778 = + 53 222 тис.грн

Разом + 80 000 тис.грн

 

Спосіб абсолютних різниць - одна з модифікацій елімінування.

Як і спосіб ланцюгових підстановок, він використовується для розрахунку впливу факторів на зміну результативного показника (у нашому прикладі це - валова продукція).

І хоча його використання обмежене, завдяки своїй простоті він набув широкого застосування в ЕА.

Особливо ефективно він використовується у тому випадку, якщо вихідні дані вже включають у себе абсолютні відхилення факторів.

При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту вивчаємого фактора на планову величину факторів, які знаходяться у математичній моделі праворуч від нього, і на фактичну величину факторів, які знаходяться ліворуч від нього.

Це видно з моделі нижче.

Розглянемо алгоритм розрахунку для мультипликативної факторної моделі типу X = a * b * c *d. Маємо планові і фактичні показники, а також їх абсолютні відхилення:

D a = а ф - а пл; D b = b ф - b пл; D с = с ф - с пл; D d = d ф - d пл. (2)

Алгоритм:

 

D Х а = D а * b пл * c пл * d пл

D Х b = а ф * D b * c пл * d пл

D Х с = а ф * b ф * D c * d пл

D Х d = а ф * b ф * c ф * D d

Як бачимо з наведеної схеми, розрахунок базується на послідовній заміні планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичні показники.

Використаємо спосіб абсолютних різниць для нашого прикладу.

Тоді: D ВП чр = (ЧР ф - ЧР пл) * Д пл * Т пл * В г пл

D ВП чр = (1 200 - 1 000) * 250 * 8.0 * 80.0 = + 32 000 тис.грн

D ВП д = ЧР ф * (Д ф - Д пл) * Т пл * В г пл

D ВП д = 1 200 * (256 - 250) * 8.0 * 80.0 = + 4 608 тис.грн

D ВП т = ЧР ф * Д ф * (Т ф - Т пл) * В г пл

D ВП т = 1 200 * 256 * (7.6 - 8.0) * 80.0 = - 9 830 тис.грн

D ВП в г = ЧР ф * Д ф * Т ф * (В г ф - В г пл)

D ВП в г = 1 200 * 256 * 7.6 * (102.796 - 80.0) = + 53 222 тис.грн

Разом + 80 000 тис.грн

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті ж результати, що і спосіб ланцюгових підстановок. Тут теж треба слідкувати, щоб алгебраїчна сума змін факторів дорівнювала величині загальної зміни результативного показника.

Далі розглянемо спосіб відносних різниць, який теж використовується для вимірювання впливу факторів на зміну результативного показника. Він простіший за ланцюгові підстановки, що за певних обставин робить його дуже ефективним. Особливо, коли вихідні дані включають вже розраховані раніше відносні відхилення показників в % або в коефіцієнтному вигляді.

Розглянемо методику розрахунків для мультиплікативної моделі виду:

 

Х = а * b * c

Спочатку необхідно обчислити відносні відхилення факторних показників:

 

а ф - а пл b ф - b пл с ф - с пл

D а % = - ---------- - * 100; D b % = - ---------- - * 100; D с % = - --------- - * 100

а пл b пл с пл

Тоді відхилення результативного показника за рахунок кожного фактора обчислюється таким чином:

Х пл * D а %  (Х пл + DХ а) * D b %  (Х пл + DХ а + D Х b) * Dс %

DХ а = - -------------; D Х b = - ------------------------; D Х с = - -----------------------

100 100 100

Згідно цьому правилу, для розрахунку впливу першого фактору необхідно планову (базисну) величину результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора і результат поділити на 100.

Для розрахунку впливу другого фактору треба до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактору і тоді одержану суму помножити на відносне відхилення другого фактора і результат поділити на 100.

Вплив третього фактору обчислюється аналогічно.

Розглянемо цю методику на нашому прикладі:

 

ВП пл * D ЧР % 160 000 * 20 %

D ВП чр = - ------------------ - = - -------------------- - = + 32 000

100 100

(ВП пл + D ВП чр) * D Д % (160 000 + 32 000) * 2.4 %

D ВП д =---------------------------------- - = - ------------------------ - = + 4 608

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д) * DТ % (160 000 + 32 000 + 4 608) * ( - 5) %

D ВП т = - ----------------------------------- - = - ------------------------------ - = - 9 830

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д + D ВП т) * DВ г %

D ВП в г = - ---------------------------------------------------------------

100

(160 000 + 32 000 + 4 608 - 9 830) * 28.5 %

D ВП в г = - ------------------------------------------------------------ - = + 53 222

100

Разом + 80 000 тис.грн

Як бачимо, результати розрахунків ті ж, що і при використанні попередніх способів. Спосіб відносних різниць зручно використовувати, коли треба розрахувати вплив великого комплексу факторів (8 - 10 і більше). Тоді на відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

Тема 3: Інформаційна база та організація економічного аналізу

1. Поняття інформації, економічної інформації. Вимоги до інформації.

1.  Класифікація джерел аналізу.

2.  Перевірка інформації. Етапи організації аналітичної роботи на підприємстві.

3.  Аналітичні функції підрозділів підприємства.

4.  Документальне оформлення результатів аналізу.

 

1. Глибина і результативність ЕА залежать від обсягу, своєчасності та якості використаної інформації.

Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. Економічна інформація відображає процеси і явища господарської діяльності підприємства, зокрема, в умовах ринкової економіки. ЕА не обмежується тільки економічними даними, а використовує технічну, технологічну та іншу інформацію.

Вимоги до інформації:

аналітичність - вся економічна інформація незалежно від джерел надходження повинна відповідати потребам аналітика, тобто забезпечувати аналітичну роботу у необхідних напрямках з максимальною деталізацією, яка у цей момент необхідна аналітику. Саме тому вся система інформаційного забезпечення повинна удосконалюватися та застосовувати нові форми накопичення та зберігання даних (комп’ютерна техніка);

об’єктивність - необхідна для ефективності зроблених на основі інформації висновків, а інакше розроблені аналітиками рекомендації можуть нанести збитки підприємству;

єдність - мається на увазі однаковість, єдність інформації, яка надійшла з різних джерел. З цього можна зробити висновок про необхідність усунення дублювання інформації;

оперативність - інформація повинна поступати до аналітика якомога швидше. Цьому також сприяє використання комп’ютерів;

раціональність - інформація має бути найбільш повною при мінімальних витратах на її збирання, зберігання та обробку.

Крім цих вимог існують такі: повнота інформації; своєчасність; різнобічність; доброякісність; корисність.

Звісно, що всі ці вимоги до інформації повинні діяти у системі, бо, якщо якась з вимог не виконується, вся інформація може втратити сенс. Наприклад, інформація може бути своєчасною, доброякісною та інше, але для конкретного підприємства нецікавою, тоді втрачається корисність інформації. Або інший приклад, підприємство отримало доброякісну, корисну та інш. Інформацію (про можливого майбутнього партнера - постачальника), але несвоєчасно (його вже “ перехопив “ інший виробник). Така інформація теж нецікава для підприємства.

2. Економічна інформація про всі види діяльності підприємства концентрується в основному у поточному обліку. Крім того, доцільно звернутись і до планово-розрахункових та позаоблікових даних.

Отже, джерела економічної інформації поділяються на:

планово-розрахункові;

облікові;

позаоблікові.

До планово-розрахункових джерел відносять всі типи планів підприємства (перспективні, поточні тощо), нормативні матеріали, кошториси, прейскуранти цін і тарифів, а також конкретні планові розрахунки по:

·  виробництву продукції;

·  використанню виробничих потужностей;

·  технічному розвитку;

·  праці та зарплаті;

·  собівартості та цінам,

·  прибутку та рентабельності.

До облікових джерел належать дані документів бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, всі види звітності та первинна облікова документація. Наприклад, сюди відносять дані:

· оперативно-технічного обліку;

· про щоденний випуск продукції;

· про використання обладнання;

· про використання робочого часу тощо.

До позаоблікових джерел відносять не перелічені вище дані, а також документи, що регулюють господарську діяльність підприємства. Наприклад:

Офіційні документи, якими повинно користуватися підприємство у своїй діяльності: закони держави, накази Президента, постанови Уряду і місцевих органів влади, акти ревізій і перевірок, накази керівників підприємства.

Господарсько-правові документи: угоди, договори, рішення арбітражу і судових органів тощо.

Рішення загальних зборів колективу підприємства, ради трудового колективу, акціонерів тощо.

Технічна і технологічна документація.

Матеріали (зовнішня інформація) вивчення передового досвіду, здобуті з різних джерел (радіо, телебачення, преса тощо), збірники статистичних матеріалів, дані анкетних обстежень споживачів тощо.

Дані особистих спостережень аналітика - виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників тощо.