Зміна питомих витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції - фактор “ норм"

1.  Зміна питомих витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції - фактор “ норм".

2.  Зміна собівартості заготівлі одиниці сировини і матеріалів - фактор “ цін ”.

Останній фактор у свою чергу залежить від:

¨  Зміни купівельних цін на сировину та матеріали з урахуванням усіх доплат та знижок;

¨  Транспортно-заготівельних витрат з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт.

Розглянемо приклад розрахунку впливу основних двох факторів на суму матеріальних витрат.

 

Таблиця 4 - Матеріальні витрати на виріб “ А ” (20 000 шт.)

Назва матеріалу	За планом			Фактично			Абсолютне відхилення
	Норма витрат, кг	Ціна 1 кг, грн	Сума, грн.	Норма витрат, кг	Ціна 1 кг, грн	Сума, грн
1	2	1.5	3.0	1.8	2.0	3.6	+ 0.6
2	10	2.5	25.0	11	2.0	22.0	- 3.0
3	0.5	3.0	1.5	0.6	4.0	2.4	+ 0.9
Разом	Х	х	29.5	Х	х	28.0	- 1.5

Очевидно, що при загальній економії матеріалів склали 1.5 грн на один виріб, перевитрати з двох видів матеріалів склали теж 1.5 грн (0.6 + 0.9). Це й є резервом зниження матеріальних витрат на одиницю виробу. Маємо двофакторну модель:

Сума витрат = Ціна 1 кг * Норма витрат

Далі способом абсолютних різниць розрахуємо вплив цих факторів.

Матеріал 1

Фактор “ цін ”: (2.0 - 1.5) * 2 = + 1.0 грн

Фактор “ норм ”: 2.0 * (1.8 - 2) = - 0.4 грн

Разом + 0.6 грн

 

Матеріал 2

Фактор “ цін ”: (2.0 - 2.5) * 10 = - 5.0 грн

Фактор “ норм ”: 2.0 * (11 - 10) = + 2.0 грн

Разом - 3.0 грн

 

Матеріал 3

Фактор “ цін ”: (4.0 - 3.0) * 0.5 = + 0.5 грн

Фактор “ норм ”: 4.0 * (0.6 - 0.5) = + 0.4 грн

Разом + 0.9 грн

Очевидно, резерв економії становить 3.9 (1.0 + 2.0 +0.5 + 0.4), тоді як спочатку був визначений резерв у 1.5 грн. Для визначення загальних сум впливу факторів і резервів слід помножити одержані результати на обсяг випуску виробу “ А ” (20 000 шт).

Аналіз матеріальних витрат завжди завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

5. У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартості є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно з середньою оплатою праці. Тому слід приділяти першочергову увагу аналізу витрат на оплату праці. Загальна сума зарплати залежить від:

1.  Обсягу ТП;

2.  Структури ТП;

3.  Рівня витрат на окремі вироби:

-  трудомісткість одиниці виробу;

-  рівень середньогодинної оплати праці.

Для розрахунку впливу цих факторів існує 3 - факторна модель:

Сума витрат на оплату праці = ТП * Т од * ЗП г

де ТП - обсяг випуску товарної продукції, шт;

Т од - питома трудомісткість одиниці виробу, н/г;

ЗП г - рівень середньогодинної оплати праці, грн.

Для розрахунку використаємо спосіб ланцюгової підстановки. Наприклад, відомо, що загальний плановий фонд зарплати на весь випуск продукції складає 1 609.5 тис.грн, а фактичний - 1 709.5 тис.грн. Тоді об’єкт аналізу становить 100 тис.грн (1 709.5 - 1 609.5).

 

Таблиця 5 - Факторний аналіз зарплати з видів продукції

Виріб	Обсяг ТП, шт.		Трудомісткість одиниці виробу, н/г		Рівень середньогодинної оплати праці, грн
	План	Факт	План	Факт	План	Факт
А	57 600	50 400	5.5	5.0	10.50	11.70
Б	56 000	55 400	2.0	1.7	10.00	11.00
В	27 400	30 600	4.0	3.9	10.50	11.50

Використаємо ці дані для розрахунку у таблиці 6.

 

Таблиця 6 - Розрахунок витрат на оплату праці

Виріб	Сума витрат на оплату праці, тис.грн				Зміна суми зарплати, тис.грн
					Разом	У т.ч. за рахунок
	ТП пл * Тод.пл* * ЗП г.пл	ТП ф * Тод.пл * * ЗП г.пл	ТП ф * Тод.ф * * ЗП г.пл	ТП ф * Тод.ф * * ЗП г.ф		ТП	Т од	ЗП г
А	3 326.4	2 910.6	2 646.0	2 948.4	- 378.0	- 415.8	- 264.6	+ 302.4
Б	1 120.0	1 108.0	941.8	1 035.98	- 84.02	- 12.0	- 166.2	+ 94.18
В	1 150.8	1 285.2	1 253.07	1 372.41	+ 221.61	+ 134.4	- 32.13	+119.34
S	5 597.2	5 303.8	4 840.87	5 356.79	- 240.41	- 293.4	-462.93	+515.92

Отримані результати показують, що по виробам А та Б сталася економія суми витрат на оплату праці, а по виробу В є перевитрата зарплати. Але у остаточних висновках треба мати на увазі, що по виробу В ця перевитрата супроводжується збільшенням обсягу продукції. це не приведе до збільшення собівартості.

Тема 8: Аналіз фінансових результатів і рентабельності

1.  Задачі аналізу фінансових результатів. Аналіз балансового прибутку.

2.  Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції, інших видів прибутку.

3.  Аналіз рентабельності, її види. Резерви зростання прибутку і рентабельності.

4.  Аналіз порогу рентабельності.

1. Прибуток - один з основних показників ефективності роботи підприємства. За його допомогою визначається рівень рентабельності, тобто прибутковість діяльності.

Прибуток формується як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, то мають місце збитки від реалізації.

Загальний фінансовий результат, який відображається в фінансовій звітності підприємства (ф. № 1 “ Баланс підприємства “ та ф. № 2 “ Звіт про фінансові результати“), називається балансовим прибутком, або збитком. Цей показник складається з прибутку від реалізації ТП, прибутку (збитків) від іншої реалізації та позареалізаційних прибутків (або збитків).

Під час аналізу слід:

1.  Оцінити виконання плану з прибутку у цілому і по окремих видах прибутків і збитків.

2.  Вивчити динаміку фінансових результатів за кілька років.

3.  Визначити і вирахувати вплив основних факторів на зміну суми прибутку від реалізації товарної продукції.

4.  Оцінити рівень рентабельності продукції і підприємства.

5.  Зробити підрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності.

Аналіз балансового прибутку проводять на основі даних, наприклад, таблиці 1.

Таблиця 1 - Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку у тисячах гривень

Вид прибутку	Минулий рік	Звітний рік		Відхилення фактичних даних
		План	Факт	від минулого року		від плану
				Сума	%	Сума	%
Прибуток від реалізації ТП	4 500	4 600	5 338	+ 838	+ 18.6	+ 738	+ 16.0
П. (збиток) від іншої реалізації	50	100	20	+ 30	+ 40.0	120	Х
Позареалізаційні фін. результати: доходи витрати	120 150	Х Х	250 285	+ 130 + 135	+ 108.3 + 90.0	Х Х	Х Х
Балансовий прибуток	4 420	4 700	5 283	+ 863	+ 19.5	+ 583	+ 12.4

За даними таблиці 1 можна зробити такі висновки:

·  план з прибутку перевиконано на 12.4 %, понадплановий прибуток становив 583 тис.грн;

·  таке перевиконання стало можливим, бо значно зріс прибуток від реалізації ТП - на 738 тис.грн;

·  підприємство має позитивну динаміку зростання прибутків (+ 19.5 % у порівнянні з минулим роком);

·  негативним є невиконання плану з прибутку від іншої реалізації (на 120 тис.грн) та збільшення позареалізаційних витрат (на 285 тис.грн). Отже, резерви зростання прибутків складають 120 + 285 = 405 тис.грн

Звісно, керівники підприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонтні роботи, науково-дослідницькі розробки і витрати на підготовку кадрів. Форсоване скорочення таких витрат приводить до одночасного зростання прибутків, проте цей процес призводить до зниження якості роботи підприємства.

2. Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції та послуг. В процесі аналізу вивчаються динаміка та виконання плану з прибутку від реалізації ТП і визначаються фактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації ТП залежить від впливу таких факторів:

·  Обсяг реалізації продукції - збільшення обсягу продажу рентабельної продукції веде до зростання прибутку.

·  Структура ТП - збільшення питомої ваги більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі реалізації підвищує суму прибутку, а збільшення частки низькорентабельної або збиткової продукції зменшує прибуток.

·  Собівартість продукції і прибуток знаходяться у обернено пропорційній залежності;

·  Рівень реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорційній залежності.

Аналіз фінансових результатів від інших видів діяльності.

До складу цих фінансових результатів належать численні суми, не пов’язані безпосередньо з реалізацією продукції. Аналіз зводять до вивчення динаміки і причин прибутків або збитків по кожному конкретному випадку. При цьому мають бути встановлені причини невиконання зобов’язань, вжиті заходи по усуненню припущених помилок.

Аналізуючи фінансові результати від надзвичайних ситуацій (збитки), потрібно чітко розрізняти, де були справжні стихійні сили, а де звичайна безвідповідальність. При цьому слід мати на увазі, що за кожним конкретним випадком стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності - дуже важлива справа аналітиків.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де низький рівень обліку та контролю. З цієї ж причини у поточному році виявляють прибутки (збитки) минулих років.

Особливої уваги заслуговують доходи від цінних паперів інших підприємств. Недостатньо високий рівень кваліфікації економічних кадрів, неповне володіння інформацією про закони ринку, невміння оцінити кон’юнктуру ринку збуту тощо можуть принести підприємству великі збитки.

В кінці аналізу розробляють конкретні заходи, спрямовані на запобігання і скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій.

3. Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує відносний ступінь прибутковості підприємства або виготовленої продукції. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, чи балансових активів, чи власного або акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Цей показник обчислюється відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості РП. На зарубіжних підприємствах частіше розраховують рентабельність продажу, як відношення прибутку від реалізації до суми отриманої виручки від реалізації продукції.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою

 

Р і = (Ц i - С і) / С і * 100 %, (1)

 

де Р і - рентабельність і-го виду продукції, %;

Ц і та С і - відповідно ціна і повна собівартість і-го виду продукції, грн.

На підприємствах з широким асортиментом продукції в процесі аналізу застосовують спосіб групувань. Насамперед, усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, а також їх питому вагу в обсязі РП. Важливо визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що є найважливішими профільними видами продукції.

Серед рентабельної продукції слід здійснити групування за рівнем рентабельності:

·  вироби з низькою рентабельністю;

·  вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

·  високорентабельні вироби.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі РП.

Нарешті здійснюють групування виробів за ознакою напряму зміни рентабельності:

·  рентабельність помітно зросла;

·  рентабельність суттєво не змінилась;

·  рентабельність знизилась.

Резерви зростання прибутку і рентабельності.

Резерви зростання суми прибутку визначаються по кожному виду продукції. Їх основними джерелами є:

·  збільшення обсягу реалізації продукції;

·  зниження її собівартості;

·  підвищення якості ТП;

·  реалізація ТП на більш вигідних ринках збуту;

·  раціональне підвищення реалізаційних цін тощо.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності є:

·  збільшення суми прибутку від реалізації продукції;

·  зниження собівартості ТП.

4. Обсяг виробленої продукції, при якому виконується тотожність витрат та результат, відповідає точці беззбитковості, або порогу рентабельності. Іншими словами, за цим “ порогом “ (точкою) підприємство впевнене у отриманні чистого прибутку. Величину зазначеного обсягу продукції, тобто порогу рентабельності можна розрахувати з такої тотожності СД = СВ, (2), де СД - сукупний доход (виручка) від реалізації продукції, грн; СВ - сукупні витрати (повна собівартість виробництва і реалізації продукції), грн.

В свою чергу,

 

СД = Ц * К, (3)

де Ц - ціна одиниці продукції, грн;

К - кількість виготовленої продукції, нат показн. (наприклад, шт)

А сукупні витрати складаються з

 

СВ = С пост. в + С зм. в, (4)

де С пост.в - сукупні постійні витрати (амортизація, зарплата АУП, орендна плата, страхування, кредит тощо)

С зм.в - сукупні змінні витрати (вартість сировини і матеріалів, зарплата робочих, комісійні торговим агентам тощо).

В свою чергу С зм.в можна уявити собі як

 

С зм. в = О зм. в * К, (5)

де О зм.в - змінні витрати, що припадають на одиницю продукції.

Отже, маючи на увазі формули 3 - 5, перепишемо ще раз формулу 2

 

Ц * К = С пост. в + (О зм. в * К) (6)

Звідси визначимо кількість продукції (К), тобто обсяг продукції на порозі рентабельності

(Ц * К) - (О зм. в. * К) = С пост. в (7)

К * (Ц - О зм. в) = С пост. В

Отже,

С пост. в

К = - -------------------, шт (8)

Ц - О зм. в

Це і є “ поріг рентабельності", бо “ К “ виробів іде на покриття сукупних постійних витрат, а всі наступні вироби вже будуть приносити чистий прибуток. Наприклад, товар продається за ціною 110 грн за одиницю, а змінні витрати на одиницю становлять 60 грн. Якщо сукупні постійні витрати складають 250 тис.грн, то обсяг виробництва, при досягненні якого витрати підприємства окупляться результатами його діяльності, буде рівним

250 000

К = - ----------- - = 5 000 шт.

110 - 60

Кожна одиниця товару, яка буде продана понад цю кількість, приноситиме підприємству 50 грн прибутку (100 - 60).

Очевидно, що знаменник формули 8 є прибутком з одиниці виробу, тобто “ внеском на покриття витрат ”.

На його основі розраховують показники:

·  зона безпеки (ЗБ) - показує, скільки виробів з усього обсягу реалізації приносить прибуток

ЗБ = обсяг реалізації - реалізація на порозі рентабельності, штук (9)

·  коефіцієнт межі безпеки показує питому вагу виробів, що приносять чистий прибуток

 

зона безпеки

КМБ = - -------------------------- - (10)

обсяг реалізації

Звісно, КМБ має наближатися до 1, тобто в ідеалі ЗБ повинна бути якомога більше. Під час практичної роботи з теми студент має знайти відповідь на питання, чи може КМБ бути рівним або більшим, ніж 1.

Тема 9: Аналіз фінансового стану підприємства

1.  Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства. Перелік активів за ступенем їх ліквідності.

2.  Коефіцієнт покриття, коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності. Поняття фінансової стабільності підприємства.

3.  Аналіз управління активами підприємства: коефіцієнти оборотності активів, товарно-матеріальних запасів.

4.  Методика аналізу структури активів і пасивів балансу підприємства.

1. Нині досвідчені власники стали більше цікавитися станом справ у власній бухгалтерії. Для цього треба проводити аналіз фінансового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможністю підприємства називається його можливість своєчасно здійснювати платежі кредиторам. Кредиторів цікавить ступінь ризику непогашення заборгованості, якщо у підприємства виникають значні труднощі. Здатність підприємства своєчасно повертати кошти кредиторам оцінюється шляхом аналізу балансу на ліквідність.

Ліквідність підприємства означає його здатність швидко і без втрат перетворити активи в грошові кошти. Для оцінки ліквідності треба активи розподілити за ступенем ліквідності.

1. Найбільш ліквідні (ними одразу ж можна покрити борги):

-  грошові кошти та їх еквіваленти - у касі, на рахунках у банку;

-  поточні інвестиції - цінні папери, депозити.

2. Активи, які легко перетворити у гроші:

-  дебіторська заборгованість, платежі з якої очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Активи, які важко перетворити у гроші:

-  виробничі запаси;

-  незавершене виробництво;

-  готова продукція;

-  товари.

4. Найменш ліквідні активи:

-  основні засоби;

-  нематеріальні активи;

-  довгострокові фінансові інвестиції.

Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у кошти дорівнює терміну погашення зобов'язань.

2. Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники:

1.  Коефіцієнт покриття (К п).

2.  Коефіцієнт загальної ліквідності (К л).

3.  Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Коефіцієнт покриття - підприємство повинно покривати поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних, тобто оборотних активів. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, він показує, скільки гривень оборотних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують величину поточних зобов’язань, то це означає, що підприємство працює успішно. Отже,

 

К п = Оборотні активи / Поточні зобов’язання

Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2, свідчить про надійний стан ліквідності активів, бо ціна активів на аукціоні складає приблизно половину їх ринкової вартості. Тобто виручки за них буде достатньо для покриття поточної заборгованості. Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану підприємства, згідно з Методикою № 81 та Методикою № 22:

-  значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1.5 свідчить про те, що підприємство вчасно сплачує свої борги. Такі підприємства найбільш платоспроможні, вони мають тенденцію подальшого економічного розвитку;

-  критичне значення коефіцієнту покриття становить 1, це означає, що підприємство живе лише одним днем, тобто використовує неекономічні методи управління і його розвиток має нестабільний характер;

-  при значенні коефіцієнту покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Положення № 323 дає орієнтовне значення К п у межах 2.0 - 2.5, до речі, це оптимальний показник за міжнародним досвідом. Розрахуємо коефіцієнт покриття у нашому прикладі.

На початок періоду: К п = 1 638/728 = 2.25

На кінець періоду: К п = 2 171/780 = 2.78

Очевидно, що оборотних активів достатньо для розрахунків по короткострокових зобов’язаннях, що свідчить про захищеність кредиторів від непогашення боргів підприємством. Але треба звернути увагу на те, що за нормальних обставин підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності повернути борги, бо характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

Отже, аналізуючи фінансову звітність, доцільно використовувати коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт “ лакмусового папірця ”). На відміну від коефіцієнту покриття цей показник враховує якість оборотних активів, бо при його розрахунку беруть найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються через те, що вони не швидко перетворюються у гроші).

Оборотні активи Запаси Витрати

 

(ряд.260) - (ряд.100 … + майбутніх періодів…

ряд.140) (ряд.270 *)

К з.л. = - ------------------------------------------------------------------------

Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів

(ряд.620) (ряд.630 *)

У нашому прикладі 400 + 20 + 100 + 156

На початок року: К з.л = - ------------------------------- - = 0.93

728

На кінець року: 500 + 80 + 120 + 221

К з.л. = - ----------------------------- - = 1.18

780

Практичний досвід підказує, що коефіцієнт загальної ліквідності не повинен бути нижче 1. З наших розрахунків видно, що коефіцієнт загальної ліквідності на початок року не забезпечував ліквідності. На кінець року стан трохи покращився.

При аналізі платоспроможності слід звертати увагу на взаємозв’язок між коефіцієнтами покриття та загальної ліквідності. Якщо значення коефіцієнту ліквідності низьке, а коефіцієнту покриття високе, то це означає, що у підприємства значні матеріально-виробничі запаси, і, можливо, воно не може реалізувати свою продукцію.

Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції визначають ту частину короткострокових боргів, що може бути сплачена негайно. Для цього розраховується коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Грошові кошти

та їх еквіваленти + поточні інвестиції

 

(ряд.230 + ряд.240) (ряд.220)

К абс.л = - ----------------------------------------------------------

Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх

(ряд.620) періодів (ряд.630)

У нашому прикладі

  На початок року: К абс.л = (156 + 100) / 728 = 0.35 На кінець року: К абс.л = (120 + 221) / 780 = 0.44

Зазначимо, що у Положенні № 323 орієнтовне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності має бути не менше 0.2 - 0.25. Як видно з наших розрахунків, на кінець звітного періоду підприємство мало можливість негайно погасити 44 % своїх короткострокових зобов’язань. В цілому коефіцієнт абсолютної ліквідності позитивно характеризує платоспроможність підприємства, бо строки погашення зобов’язань не настають одночасно.

Очевидно, що всі показники говорять про достатню платоспроможність підприємства, крім К з.л. на початок періоду.

Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Важливим показником фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії (К авт). Він обчислюється як відношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

У нашому прикладі:

На початок року: К авт = 2 184/3 744 = 0.583

На кінець року К авт = 2 691/4 641 = 0.579

Ці розрахунки свідчать про те, що у фінансуванні активів частка власного капіталу більша, ніж залученого. Чим вище значення коефіцієнту, тим нижчий ризик для кредиторів при укладанні договорів, видачі кредитів та здійсненні інвестиційної діяльності.

3. При аналізі фінансового стану підприємства важливо визначити, наскільки ефективно керівництво управляє активами, що довірені йому власниками підприємства.

Для оцінки управління активами підприємства використовується коефіцієнт оборотності активів (К о.а.). Він розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості активів.

 

7 790  7 790

К о.а = - ----------------------- - = - ---------- - = 1.86

(3 744 + 4 641): 2  4 192.5

Цей показник характеризує суму доходу (виручки), яку отримує підприємство від реалізації продукції на 1 грн, що вкладена в активи підприємства.

Особливу увагу при аналізі використання активів слід приділити управлінню оборотними активами: товарно-матеріальними запасами і дебіторською заборгованістю.

У більшості сфер діяльності необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного об’єму виробництва та продажу. З іншої сторони, надлишкові запаси ” заморожують ” грошові кошти. В управлінні запасами існує підхід, який називається “ точно в строк ”, тобто підтримування запасів на можливо низькому рівні, достатньому для виробництва.

Коефіцієнт оборотності запасів показує число разів їх поповнення за період для забезпечення поточного обсягу виробництва і продажу.

Собівартість реалізованої продукції

(ряд.040 ф.№ 2)

К о.з = - -------------------------------------------------------------

(Запаси на початок + запаси на кінець): 2

(ряд.100…140 гр.3 + ряд 100…140 гр.4)

Якщо цей коефіцієнт збільшується, то це означає, що запаси обертаються скоріше.

У нашому прикладі коефіцієнт оборотності запасів на початок періоду

5 540

Ко.з = - ------------------------------------ - = 5.0

(510 + 452 + 640 + 610): 2

У деяких джерелах замість величини собівартості продукції у чисельнику формули вказують чистий доход (виручку) від реалізації продукції.

Якщо розділити тривалість звітного періоду (один рік) на розрахований коефіцієнт оборотності запасів, то отримаємо кількість днів, через яку слід поповнювати запаси. У нашому прикладі це 365: 5.0 = 73 дні.

4. Аналіз активів та пасивів балансу підприємства починають з аналізу динаміки валюти балансу.

Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом - добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це сталося за рахунок збільшення власного капіталу, однак над збільшенням боргових зобов’язань варто замислитися.

Зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортання діяльності підприємства. Але єдиного для всіх діагнозу тут поставити неможливо, причини у кожного підприємства свої. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення. Іноді це є наслідком “ чищення “ балансу, а саме - звільнення від зайвих зв’язків з іншими суб’єктами (розподіл підприємства, виділення дочірніх компаній тощо).

Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити, порівнюючи абсолютні величини кожної статті балансу на кінець і на початок періоду. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини за розділами. Порівнюючи показники балансу з різних розділів, можна використати найпростіші визначення платоспроможності та ліквідності.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи більші, ніж зовнішні зобов’язання. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно здатне сплатити свої короткострокові зобов’язання за рахунок поточних активів.

Розглянемо методику аналізу активів та пасивів на прикладі ф. № 1.

1.  Стан на початок періоду.

·  Загальна сума активів становить 3 744 тис.грн, а зовнішні зобов’язання складають - 1 560 тис.грн (832 + 728). Отже, за визначенням, підприємство на початок періоду було платоспроможним.

·  Загальна сума короткострокових зобов’язань - 728 тис.грн, а поточні активи дорівнюють 676 тис.грн (1 638 - 510-452). Отже, на початок року підприємство не було ліквідним.

2.  Співвідношення у балансі на початок періоду.

·  Зіставимо величину власного капіталу із загальною сумою фінансових коштів, якими користується підприємство.

Власний капітал складає 2 184 тис.грн, а загальна сума фінансових джерел, якими користується підприємство становить 3 744 тис.грн. Визначимо, яка частка з усіх джерел припадає на власний капітал: 2 184/3 744 * 100 % = 58.3 %, тобто більше половини усіх фінансових коштів, задіяних підприємством. Інша частина усіх джерел - зовнішні зобов’язання, які складають, як вже було визначено, 1 560 тис.грн. Тоді пропорція (співвідношення) власного капіталу та зовнішніх зобов’язань складається так: 2 184: 1 560. Округливши ці числа до 1 000, отримаємо приблизне співвідношення - 2.0: 1.5

3.  Зміни протягом періоду.

·  Валюта балансу збільшилася на 897 тис.грн (4 641 - 3 744). Проаналізуємо, за рахунок чого відбулося це загальне збільшення. Якщо розглядати пасив, то очевидно, що максимальне збільшення спостерігається у першому розділі “ Власний капітал". Його величина збільшилася на 507 тис.грн (2 691 - 2 184).

В свою чергу, серед статей першого розділу найбільші зміни відбулися по статті “ Інший додатковий капітал “ (наприклад, підприємство безкоштовно отримало від іншого підприємства необоротні активи): 621 - 230 = 391 тис.грн

·  Розглянемо зміни у поточних активах. На початок періоду вони складають 676 тис.грн, а на кінець - 921 тис.грн (2 171 - 640 - 610). В свою чергу, найсуттєвіші зміни відбулися по статті “ Інша поточна дебіторська заборгованість". Її сума збільшилася у 4 рази (80: 20).

·  Довгострокові зобов’язання збільшилися на 1 170 - 832 = 338 тис.грн,

тобто підприємство додатково отримало довгостроковий кредит.

·  Частка власного капіталу на кінець періоду складає: 2 691/4 641 * 100 % = 58.0 %.

Це несуттєво менше, ніж на початок року (на 0.3 %), але треба слідкувати за тим, щоб не встановилася тенденція до зменшення цього показника. В іншому випадку, це буде означати поступову втрату фінансової незалежності підприємства.

·  Співвідношення власного капіталу та зовнішніх зобов’язань на кінець року становить 2 691: (1 170 + 780) = 2 691: 1 950. Якщо округлити ці числа до 1 000, то отримаємо приблизне співвідношення 3: 2.

4.  Стан балансу на кінець періоду.

·  Очевидно, що загальна сума активів дорівнює 4 641 тис.грн, а зовнішніх зобов’язань - 1 950 тис.грн. отже, на кінець періоду підприємство теж є платоспроможним.

·  Поточні активи оцінюються в 921 тис.грн, а поточні (короткострокові) зобов’язання становлять 780 тис.грн. Отже, на кінець року підприємство стало ліквідним.