Особливості діагностування і технічного обслуговування пускових двигунів

2. Особливості діагностування і технічного обслуговування пускових двигунів

Основними відмінностями пускових двигунів від звичайних бензинових є спрощена система живлення, специфіка системи запалювання та наявність передавальних механізмів від пускового двигуна до дизеля.

Для забезпечення роботи системи живлення потрібно: періодично прочищати отвір кришки паливного бака дротом, а також промивати бак, відстійник і карбюратор; канали холостого ходу та калібровані отвори після промивання в чистому гасі чи бензині продувати стисненим повітрям; після промивання та встановлення карбюратора на двигун перевіряти і, якщо потрібно, регулювати рівень палива в поплавковій камері.

Основними структурними параметрами системи запалювання пускових двигунів є розміри зазорів між контактами переривника магніту та між електродами свічок, а також момент запалювання.

Розмір зазору між контактами переривника магнето повинен дорівнювати 0,25...0,35 мм. У разі потреби цей розмір регулюють. Якщо робочі поверхні контактів покриті нагаром, то його сліди потрібно вивести, а контакти зачистити бархатним надфілем.

Розмір зазору між електродами свічки - 0,5...0,7 мм. Його регулюють підгинанням бічного електрода. Якщо електроди підгоріли, їх зачищають спеціальним надфілем.

Момент запалювання (момент розмикання переривника) регулюють повертанням магнето навколо осі. Початок розмикання контактів повинен відповідати положенню поршня щодо кута повороту колінчастого вала 27° до верхньої мертвої точки (для ПД-8 - 29°) або положенню поршня нижче верхньої мертвої точки на 5,8 мм (для ПД-8 - на 5,1 мм).

До основних показників чотиритактних пускових двигунів (П-32, П-23М, П-46), крім того, належать: стан механізму газорозподілу; розмір зазору між клапаном і штовхачем; щільність прилягання клапанів до гнізд; фази газорозподілу. Розмір зазорів між торцями клапанних стрижнів і регулювальними гвинтами у холодного двигуна дорівнює 0,25 мм, у прогрітого - 0,2 мм. Внаслідок порушення цього показника погіршується потужність та економічність двигуна. Особливим показником технічного стану передавальних механізмів є ступінь зношення та правильність регулювання муфти зчеплення і механізму вимкнення пускового двигуна. У разі передчасного вимкнення ускладнюється запуск дизеля, а пізнє вимкнення обумовлює вихід з ладу пускового двигуна.

Обслуговування передавальних механізмів полягає у своєчасному додаванні оливи в картер, промиванні картера, перевірці та регулюванні муфти зчеплення і механізму вимкнення пускового двигуна.

Правильність регулювання муфти зчеплення перевіряють за пробуксовуванням дисків. Ознаками пробуксовування служить надмірне нагрівання муфти та недостатня частота обертання колінчастого вала дизеля. Якщо після регулювання муфта продовжує пробуксовувати, то потрібно промити її диски. Пробуксовування після промивання свідчить про надмірне зношення та необхідність ремонту муфти.

 

2.1 Параметри та методи діагностування контактів

До параметрів діагностування контактів належать контактний опір на постійному і змінному струмі та контактний опір при імпульсному струмі.

Контактний опір залежить від фізичних процесів, що відбуваються в електричних контактах. Різноманітність і складність цих процесів обумовлюються конструкцією контактів, властивостями матеріалів провідників та умовами, що існують у зовнішньому середовищі та в електричному колі при замкненому і розімкненому положеннях контактів, а також у процесах ввімкнення і вимкнення.

Найбільш відомим параметром, який визначає стан електричних контактів, є опір між двома струмопровідними елементами контакту. Опір контактного пристрою складається з трьох складових: опору металевих частин R_м ;

опору плівок і сторонніх шарів R_пл (ця складова є наслідком забруднення та окиснення контактних поверхонь);

опору стягування R_c, який утворюється внаслідок того, що при стисканні дві плоскі контактні поверхні дотикаються не всією площиною, а лише окремими ділянками, наявність яких залежить від мікрогеометрії стискуваних поверхонь.

Оскільки струм проходить через частину поперечного перерізу контакту, то його опір зростає.

Опір металевих частин R_м контакту дуже часто (принаймні за відсутності клепаних з'єднань) не змінюється в процесі експлуатації, а складова R_пл може змінюватися в широких межах. Опір стягування R_c залежить насамперед від матеріалу контактів, кількості ділянок дотикання та сили їх стиснення.

Параметром, що використовується для діагностування, є контактний опір

 

R_к = R_пл + R_c

 

Контактний опір не залишається сталим у процесі експлуатації, а має релаксаційний (поступовий) характер зміни. Це можна пояснити тим, що він є джерелом додаткових джоулевих втрат, і тим, що опір контактів вищий від опору пов'язаних з ними металевих частин. Саме це і сприяє інтенсивному окисненню поверхонь контактів під впливом кисню та інших агресивних газів, наявних завжди в повітрі.

Наслідком окиснення поверхонь контактів є поява плівки, товщина якої з часом збільшується, що й призводить до зростання спаду напруги на контакті, збільшення градієнта електричного поля у плівці та підвищення температури дотичних поверхонь контактів.

Дія електричного поля і температури порушує плівку, і опір контактів знижується до початкового значення. Після цього знову зростають опір плівки і чергове руйнування її. Якщо плівка достатньо міцна, то опір контакту може зрости до значень, що викличуть недопустиме нагрівання контактів. Інтенсивність виникнення плівок на поверхні контакту залежить від матеріалу контактів, їх температури і середовища, в якому вони працюють. До окиснення найбільш схильні контакти силових електричних кіл, тому що внаслідок протікання струмів великої сили вони більше нагріваються. Через це одним з методів оцінки стану контактів є визначення їх температури в процесі експлуатації накладними термопарами, термометрами опору, термісторними термощупами або тепловізорами.

Контактний опір можна вимірювати на постійному струмі. Щоб

запобігти впливу нелінійних електричних властивостей плівок оксидів на контактах, значення сили постійного струму, який протікає через контакт при цих вимірюваннях, має наближатися до номінальної сили тривалого струму, який комутується в діагностуючому контакті. У контактах, які мають велику силу стиснення, зміна опору плівок залежно від сили струму простежується рідко. Діагностуючи контакти, що працюють в колах змінного струму, часто застосовують також постійний струм, в основному для запобігання впливу на результати вимірювань фазових зсувів від реактивного опору трансформатора, який використовується як джерело струму. Перед вимірюванням на постійному струмі опору контактів змінного струму через діагностуючий контакт пропускають протягом кількох секунд змінний струм, сила якого наближається до номінального значення для цього контакту.

Для деяких типів контактів змінного струму результати вимірювання, отримані на постійному струмі, можуть відрізнятися від результатів, отримуваних на змінному струмі. Крім того, користування постійним струмом значної сили пов'язане в експлуатаційних умовах з великими труднощами. В цих випадках застосовують метод вимірювання активної потужності змінного струму, що розсіюється на діагностуючих контактах. Значення розсіяної активної потужності характеризує джоулеве тепло і може бути нормоване для кожного типорозміру контактів.

В електричних системах постійного струму з нерегульованим за напругою джерелом струму і фіксованим значенням активного опору навантаження вимірюють лише спад напруги на контактах.

Контактний опір при імпульсному струмі вимірюють безпосередньо на межі розділу контактів. В основу методу покладено вплив різниці в часі теплових реакцій межі розділу та об'єму металу на проходження імпульсу струму, який виникає внаслідок різниці металевих мас, що утворюють контактне з'єднання. Оскільки маси контактних поверхонь дуже незначні (≈10 ^-9...10 ^-8 г), то в них виникає теплова реакція на протікання струму за час близько 1 мкс, тоді як усій масі контакту для цього потрібно 1 с і більше. Отже, короткий електричний імпульс тривалістю до 1 мс повністю впливатиме на ділянки безпосередньої контактної поверхні, не діючи відчутно на решту частин контакту.

Щоб досягти такої різниці, до діагностуючого контакту потрібно прикласти досить потужний імпульс струму з крутим фронтом, який здатний нагріти ділянку контактної поверхні до точки розм'якшення металу. Цей струм відповідає так званій напрузі розм'якшення, за якої температура в зоні контакту досягає такого значення, при якому змінюються механічні властивості металу, відбувається його розм'якшення, під впливом прикладеної сили збільшується площа контакту і зменшується опір.

3. Економічна частина

 

Заробітна платня ремонтних робітників

Заробітна плата ремонтних робітників складається з основної та додаткової заробітної плати.

Основна заробітна плата включає в себе:

- Тарифну заробітну плату, що розраховується для робітників третього розряду згідно опрацьованого часу за час виконання ними капітального ремонту машини, ЗПтар, тенге за формулою:

ЗП_тар = С_чIII· Т_кр · Т_см · N_раб

де: С_чIII - це годинна тарифна ставка робітника 3-го розряду = 115 тенге;

Т_КР - кількість днів простою в КР = 14 дн;

Т_СМ - тривалість робочої зміни = 8 годин;

Nраб - загальна кількість робочих = 7 чол.

ЗП_тар = 115 • 14 • 8 • 7 = 90160 тн. - Преміальні доплати, складові 30% від тарифної заробітної плати,

ПР, тенге розраховується за формулою:

ПР = 0,3 • ЗП_тар ПР = 0,3 • 90160 = 27048 тн.

Доплати за керівництво бригадою виплачуються одному робітникові в розмірі 10% від тарифної ставки робітника 6-го розряду, яка становить 143 тенге, Д_бр, тенге розраховується за формулою:

Д_бр = 0,1 · С_чVI· Т_см · Т_кр

Д_бр= 0,1 · 143 · 8 · 14 = 1601,6 тн.

- Доплата по районному коефіцієнту становить 20% від попередніх виплат, ДРК, розраховується за формулою:

Д_рк = 0,2 · (ЗП_тар + ПР + Д_бр ) (71)

Д_рк= 0,2 · (90160 + 27048 + 1601,6) =23761,9 тн.

Підсумкова сума основної заробітної плати, ЗПосн, тенге розраховується за формулою:

ЗП_осн = ЗП_тар + ПР + Д_бр + Д_рк (72)

ЗП_осн = 90160 + 27048 + 1601,6 + 23761,9 =142571,5 тн.

Додаткова заробітна плата розраховується на підставі відсотка додаткової ЗП і визначається за формулою:

%^ЗП_доп = ((Д^осн_отп + Д^доп_отп + Д^эколог_отп ) / Д_раб)· 100 + 1 , (73)

де: Д^осн_отп -дні основної відпустки 21 день; Д^доп_отп - дні додаткової відпустки 3 дні; Д^эколог_отп -дні екологічного відпустки 10 днів; Д_раб - кількість робочих днів у році = 250 дня.

%^ЗП_доп = ((21 + 3 + 10) / 250) • 100 + 1 = 14,6%

Розраховуємо величину додаткової заробітної плати

ЗП_доп = (%^ЗП_доп · ЗП_осн) / 100 ЗП_доп = (14,6 · 142571,5) / 100 =20815,4 тн.

Фонд заробітної плати, ФЗП, тенге визначається за формулою:

ФЗП = ЗП_осн + ЗП_доп (75)

ФЗП = 142571,5 + 20815,4 = 163386,9 тн.

Середня денна заробітна плата на одного робітника, ЗПсред, тенге складає:

ЗП_сред = ФЗП / N_раб · Т_КР

ЗП_сред= 163386,9 / (7 · 14) =1667,2 тн.

Пенсійні відрахування, ВПФ, тенге розраховується за формулою: ОПФ = 0,1 ·ФЗП

ОПФ= 0,1 · 163386,9 = 16338,7 тн.

Відрахування на соціальне страхування становить 20% від ФЗП за вирахуванням ВПФ, визначається за формулою: ОСС = 0,2 · (ФЗП – ОПФ) (78)

ОСС = 0,2 · (163386,9 – 16338,7) = 29409,6 тн.

Перелік використаної літератури

1.  Головчук А.Ф. Г61 Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки: Підручник: У 3 кн. / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука. — К.: Грамота, 2003 - Кн. 1: Трактори. -336 с: іл. - Бібліогр.: с.332. - ISBN 966-8066-30-8.

2.  Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Висшая школа, 1989. – 350с.

3.  Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.