Етапи формування граматичних понять «префікс» і «суфікс» у початкових класах

1.2 Етапи формування граматичних понять «префікс» і «суфікс» у початкових класах

Граматичні поняття формуються не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад,поняття про корінь, префікс чи суфікс), інші – формуються протягом усього періоду навчання в початковій школі (іменник, прикметник та ін.). Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем відповідно до програми навчання у початковій школі.

Ця робота довготривала, системна та послідовна. Граматичні поняття можна засвоїти, лише спираючись на логічну роботу мислення. Для того, щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учням потрібно опанувати прийоми розумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування і об’єднання істотних ознак об’єктів, що вивчаються.

«Поняття – це цілісна сукупність суджень, в якій щось стверджується про відмінні риси об’єкта, що вивчається. Поняття – думка, в якій відображаються загальні, істотні та відмінні ознаки предметів та явищ реальності» [31, 31].

Поняття зовнішньо виражається у слові, яке є носієм поняття. Для позначення понять може бути використано не лише слово, але й словосполучення: «частини мови», «другорядні члени речення» тощо. Слова і словосполучення, що позначають наукові поняття, називаються термінами. Потрібно мати на увазі, що не кожне слово означає поняття: так, наприклад, прізвища людей, будучи словами, не означають поняття, оскільки не містять у собі узагальнення.

М. Львов вважав, що процес формування граматичних понять умовно поділяють на чотири етапи.

Перший (підготовчий) етап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Виконанням таких розумових операцій, як аналіз і синтез на цьому етапі учні абстрагують від лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даного мовного явища. Зокрема, для формування поняття «частини слова» слід розвивати в дітей уміння абстрагувати від конкретного лексичного значення слова і визначати його відтінки та граматичні форми, розуміти, за допомогою якої частини слова утворилось нове слово чи його форма (за допомогою закінчення, префікса, суфікса, чи префікса і суфікса одночасно, а може, і навіть за допомогою декількох префіксів чи суфіксів). З цією метою вчитель знайомить учнів з тим, що слово несе в собі певне значення і головним його носієм є корінь, вивчаються поняття споріднені (спільнокореневі) слова та форми одного і того ж слова.

Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв’язків між ними та у введенні терміна, виведення означення поняття (чи повідомлення його учням у готовому вигляді), складання схем, моделей тощо. Виведення означення здебільшого полягає в підведенні поняття, що формується, під найближчий рід (родове поняття) та у виділенні декількох найважливіших ознак, наприклад:

Суфікс – це	частина слова (найближчий рід);
	стоїть після кореня;
	служить для творення нових слів;	відмінні ознаки
	вносить у слово нове значення.

Після того, як учні навчилися, наприклад, визначати групу споріднених слів і спільну частину в них, що є головним носієм лексичного значення, уводиться спеціальний термін «корінь слова».

Однак слід пам’ятати, що оволодіння поняттям на цьому етапі полягає не лише в заучуванні слова-терміна. Відомо, що учні, які легко визначають корінь слова як спільну частину споріднених слів, називають спорідненими і слова з однаковою за звуковим оформленням частиною. Тому й потрапляють до споріднених слів слова з омонімічними коренями (вода, водити), а слова рік, річниця, роковини учні не вважають однокореневими, оскільки у корені слова відбувається чергування, що є характерним в українській мові.

Термін учні запам’ятали, а поняття у них не склалося. Безумовно, засвоєння терміна полегшує оперування граматичним поняттям. Своєчасне ознайомлення учнів з терміном веде до швидкого виділення, уточнення і міцного засвоєння поняття, але вводити термін потрібно після того, як учні усвідомлять його значення на конкретному матеріалі, тобто під час виконання вправ різноманітного рівня складності, різного типу.

На цьому етапі влучно звучать поетичні рядки Дмитра Павличка, в яких висловлено таку ж думку про найголовніше у вивченні правила – його розуміння, можливість застосовувати в повсякденному житті:

Є у кожного свій хист

Просим учнів, до зубріння звичних:

ви не бійтесь правил граматичних.

Є у кожного до мови хист, –

не зубріть, а розумійте зміст.

Як зумієм правила ми з вами

виражати власними словами,

знань одразу збільшиться запас, –

вчитель просто не впізнає вас.

Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв’язків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття «префікс». Щоб визначити, чи у слові є префікс, потрібно визначити корінь, дібравши до нього споріднені слова, а потім з’ясувати, чи є ще перед коренем якась частина слова, якщо ж є, то це префікс; необхідно визначити, скільки префіксів у слові. У цьому випадку звертається увага на такі поняття, як спільнокореневі (споріднені) слова, корінь слова.

Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань. Відбувається подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища, що лежать в основі поняття, яке формується; цей етап не має кінця, не може бути завершеним, оскільки явище невичерпне, у ньому можуть бути відкриті нові грані, нові властивості. Однак у шкільному курсі кількість нових властивостей виучуваного поняття завжди обмежена.

Про ступінь засвоєння понять учитель робить висновок із відповідей дітей, у тому числі і з того, як діти запам’ятали визначення чи правило. Однак відповіді не завжди відбивають справжній стан речей. Відомі непоодинокі випадки, коли діти знають визначення понять, але не вміють застосовувати свої знання на практиці. Тому більш надійним та переконливим прийомом перевірки знань учнів є виконання ними самостійних робіт, наприклад, граматичного розбору, групування слів за певною ознакою, виконання нестандартних вправ, які вимагають неординарного підходу виконання того чи іншого завдання.

З морфемною будовою слова і великими можливостями творення слів за допомогою суфіксів і префіксів діти знайомляться вже в 2-4 класах.

Другокласники навчаються добирати й утворювати споріднені слова, визначати в них спільну частину, тобто корінь слова.

У 3 класі учні визначають у слові всі його значущі частини: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Роль кожної з морфем і зв'язок між ними школярі усвідомлюють у процесі розбору конкретних слів. Вони виконують вправи на добір, а також на творення однокореневих слів за допомогою префіксів і суфіксів. Вивчення кореня слова пов'язується з засвоєнням вимови і правопису дзвінких і глухих приголосних у коренях слів. Ознайомлення з префіксами здійснюється в протиставленні з засвоєнням роздільного написання прийменників. Учні вивчають уживання апострофа після префіксів перед буквами я, ю, є, ї, правопис префіксів роз-, без-, з- (с-).

Знання про морфемну будову слова узагальнюються в 4 класі під час вивчення частин мови. Учнів навчають знаходити відмінкові та особові закінчення слів, знайомлять з правилами правопису закінчень, допомагають усвідомити роль їх для зв'язку слів у словосполученні й реченні.

У цьому ж класі поглиблюються знання про значущі частини слова, вивчається чергування звуків у коренях слів. Членування слів за морфемною будовою пов'язується з формуванням міцних навичок практично використовувати ті орфографічні правила, що регулюють правопис коренів і префіксів. Вивчення морфеми підготовляє школярів до усвідомлення морфологічного способу творення слів, сприяє розвитку логічного мислення учнів, збагаченню їхнього словника, піднесенню культури мовлення.

Із поняттями «префікс», «суфікс» учні ознайомлюються в 3-му класі. Вони спостерігають за словотворчою роллю префіксів і суфіксів, утворюють слова з найуживанішими префіксами та суфіксами і складають словосполучення та речення, з’ясовують значення слів із різними префіксами, суфіксами, розглядають їх написання.

Поняття «префікс» та «суфікс» дітям можна подавати для вивчення одночасно. Чому одночасно? Тому що, по-перше, це частини слова, за допомогою яких утворюються нові слова. У цьому їх змістовна роль та схожість: ліс – лісник; лісок – перелісок. По-друге, і суфікс, і префікс служать також для утворення форм одного і того ж слова: читати – прочитати, читати – читай.

Однак є і відмінності: префікс стоїть перед коренем, а суфікс – після нього.

Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:

— префікси утворюють нові слова (внук — правнук) або слова з новими відтінками значень (добрий — предобрий);

— префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префікса і з префіксом, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти, читати — прочитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметники (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того, як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення .

У 2—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак їм потрібно усвідомити, що значення префіксів в тому, що вони не механічно приєднуються до слів, а впливають на їх лексичне значення.

Слід зазначити, що лексична робота (вправи з синонімічними, антонімічними рядами слів, з багатозначними словами, омонімами, паронімами) спирається на знання дітьми специфічних ознак морфем, зокрема, їх значущості. Саме тому на уроках опрацювання розділу «Будова слова» класовод має постійно дбати про те, щоб вихованці усвідомили залежність між лексичним значенням похідного слова та якісним складом морфем.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса; на порівняння одного й того ж префікса в різних словах; на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

— порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати; поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

— доберіть кілька слів із одним і тим же префіксом (ви-, за- та ін.);

— виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти; поясніть значення слів;

— доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под.

У початкових класах під час вивчення префіксів звертається увага на правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-; вживання апострофа після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед коренем, який починається з букв я, ю, є, ї. При цьому виводяться правила, дотримання яких обов’язкове.

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчання учнів правильного вживання цієї морфеми у мовленні.

Для результативного вивчення суфіксів необхідно визначити для дітей роль цієї частини у словах. Учні мають усвідомити, що:

·  суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

·  суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

·  суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

·  у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття суфікс починається зі з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, педагог спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець- (прапор - прапорець), -ок- (гриб - грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

У подальшому вчитель знайомить учнів із терміном «суфікс» та його схематичним зображенням .

На наступному етапі розширюється уявлення школярів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів на зразок друг-дружок і друг - недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе також його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова, а закінчення змінює тільки форму слова, значення ж слова при цьому не міняється.

Отже, саме за такою послідовністю (аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття; узагальнення істотних ознак, встановлення зв’язків між ними та введення терміна, виведення означення поняття, складання схем, моделей; уточнення суті ознак поняття і зв’язків між ними; конкретизація вивченого поняття завдяки виконанню вправ, подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища) формуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» у початковій школі.

Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не лише на самостійний розбір слова за будовою, але й на збагачення словникового запасу учнів, правильне вживання слів у мовленні, написання їх у відповідності з нормами української мови. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати з елементами словотворчого аналізу, спостереженнями над значенням префіксів і суфіксів.

Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення префікса і суфікса у початковій школі

 

2.1 Відбір та організація навчального матеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»

Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися у 2 класі і закінчується в 3класі. Вона складається з таких основних етапів:

1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).

2. Ознайомлення із специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спорідненими) словами (3 клас).

3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов’язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 класи) [33, 151].

Як уже зазначалось, вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мислення.

Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов’язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови /о, е/ з /і/, /г, к, х/ з /ж, ч, ш/ та /з΄, ц΄, с΄/, правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (кігті, легкий, боротьба), а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.

Засвоєння теми «Будова слова» впливає на виховання інтересу до української мови.

Вивчення цієї теми викликає в учнів певні труднощі. Вони пов’язані з тим, що діти:

ü  аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

ü  враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова парк і сад (місце, де ростуть дерева);

ü  не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг – сніжок) ;

ü  не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

ü  «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня в слові заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак – корінь буде виділено правильно);

ü  «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник, учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий і визначити корінь робот – робіт, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів у тому, що –от-, -іт- – суфікси, а не частини кореня);

ü  «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс –енятк- або –ятк-, насправді ж тут три суфікси – -ен-, -ят-, -к-);

ü  «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають як суфікс –ка).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, учитель повинен приділити належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок.

Таким чином, доцільно якомога ретельніше добирати методи та прийоми; до проведення кожного уроку підбирати цікавий матеріал, використовуючи при цьому так вподобані дітьми казки, прислів’я, загадки, ігри, змагання тощо.

На сьогодні в арсеналі вчителя початкових класів чимало ефективних засобів активізації навчання. Треба лише їх уміло застосовувати, враховуючи мету уроку, характер матеріалу, рівень підготовки учнів і власні можливості.

Вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному і писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

І. На спостереження за роллю морфем у слові:

― розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення (дуб – дубок, писати – переписати);

― порівняйте слова пенсіонер – пенсіонерка, поясніть, як утворилося друге слово;

― поясніть, від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс – лісовий, синій – синька).

ІІ. На заміну морфем у слові:

― у поданих словах замініть суфікс –ик суфіксом –ищ (котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?

― у словах вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.

ІІІ. На добір слів:

― доберіть слова за поданими схемами:

, , .

― доберіть до слова білизна однокореневі слова, які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;

― у слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів;

― у слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів.

ІV. На утворення слів:

― утворіть від поданих іменників прикметники (учитель, трактор, рука);

― утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати – читання (малювати – ..., лежати – ...);

― утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси

пере

... →ходити

...

...

На нашу думку, крім вправ, вміщених у підручнику, можна подати й інші. Розв’язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості, спонукатиме школярів повторювати вивчене, зазирати до словника.

Більшість слів в українській мові багатозначні, омонімічні. Школярі часто бачать їх у книжках, самі використовують у мовленні. Щоб правильно виділити корінь слова, потрібно перш за все з’ясувати його лексичне значення у певному контексті. Тому на уроках доцільно використовувати й такі завдання, щоб учні міркували про лексичне значення окремих слів.

Також на уроках можна використовувати цікаву граматику, загадки, прислів’я, приказки. Це теж послужить збагаченню словника учнів. Такі вправи доцільно подавати в кінці уроку, коли школярі вже втомилися. Це пожвавить роботу, зацікавить їх.

алі у нашій роботі пропонуємо вправи для самостійної, індивідуальної та групової роботи. Також серед вправ є тексти, які мають природниче спрямування і дають змогу здійснювати екологічне виховання на уроках української мови. Віршовані тексти допоможуть дітям зрозуміти красу, багатство української мови, її виразність, чарівність рідної природи.

Запропоновані нами завдання можна використати під час вивчення префіксів і суфіксів у 3-4 класах.

Наведемо приклад казки, яку учні із зацікавленням слухатимуть, із якої вони дізнаються, який великий світ слів, зустрінуться з новими для них поняттями, термінами, у них виникне інтерес, що ж це за часточки, які змогли побудувати такий великий замок.

Цю лінгвістичну казку можна навіть розказати на першому уроці вивчення розділу «Будова слова». У даному разі відбуватиметься пропедевтичне навчання, звертатиметься увага учнів на традиції та звичаї українського народу, виховуватиметься почуття необхідності дружби, підтримки, взаємодопомоги, любові до рідної мови.

 

№1

Казковий замок

(Лінгвістична казка)

Жили-були собі слова. Вони змінювалися, росли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я. Стали люди називати милозвучну мову солов’їною.

Добре жилося словам: вони дружили, допомагали один одному. Вирішили слова побудувати величезний Замок дружби слів. На будівництві трудились усі часточки слів: і корені, і суфікси, і префікси, і закінчення. Корені слів споруджували стіни, суфікси робили вікна, двері, а закінчення вилізли на дах будинку, щоб покрити його червоною черепицею. Префікси подавали цеглу невтомним мулярам-кореням. Дружно працювали слова. Прийшли на допомогу своїм родичам і спільнокореневі слова.

Здавна в Україні закріпився хороший звичай: збиратися на будівництво нового будинку усім товариством, селом, вулицею. Цей звичай у народі назвали толокою.

Ось і готовий замок. У ньому будуть жити слова, які приносять людям радість та добро, сподівання на вдачу.

Слова вирішили зробити новосілля і запросити в гості усіх своїх родичів [3, 52].

Бесіда за казкою:

1.  Чому українську мову називають солов’їною, милозвучною?

2.  Що нового ви дізнались про традиції українського народу?

3.  Яким чином, за допомогою чого словам вдалось побудувати Замок дружби слів?

4.  Як ви розумієте слово толока?

5.  Які нові слова-терміни ви вперше почули? Як ви думаєте, що вони означають? (вчитель повідомляє, що учні на подальших уроках дізнаються, що означають слова: спільнокореневі слова, корінь, закінчення, суфікс, префікс, яке місце вони займають у мовознавстві, для чого служать).

 

№2

Пізнавальна гра «Слова-родичі»

Хід гри та завдання. Діти діляться на дві групи. Ведучий називає слово. Усі гравці добирають спільнокореневі слова. Відповідають з одного ряду. Ведучий робить помітку, скільки слів дібрано (скільки очок буде зараховано). Якщо з другого ряду хтось іще може додати слово, підносить руку, його викликають. Цьому (другому) ряду за кожне правильно додане слово записується 2 очки. Далі ведучий називає інше слово. Відповідають на цей раз гравці з другого ряду, доповнюють – з першого. За помилкове слово знімається з ряду, який допустив помилку, 2 очки.

Матеріал для гри.

Ліс (лісник, лісовий, пролісок, лісок, переліски …).

Сад (садівник, садовий, садок, посадка, саджанець …).

Дуб (дубок, дубочок, дубище, дубовий, дубина …).

Казка (казочка, приказка, переказ, казати, розказати …).

Вода (водяний, підводний, водиця, водник …).

Хліб (хлібний, хлібина, хлібороб …).

Мова (розмова, мовний, розмовляти, промовець …).

Блиск (блискучий, блискотіти, блискавка …).

Коса ( косар, покоси, косити, косарка …).

Літати (літак, політ, приліт, відлітати …).

 

№3

Пізнавальна гра «Сходинки слів»

Хід гри і завдання. У вільні клітинки «сходинок» треба вписати букви так, щоб вийшло слово з іншим значенням або нове, спільнокореневе.

Хто першим виконає завдання в одній фігурі, дістає 5 очок, другим – 4 і так далі. За помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри.

1.   2.

 

л	і	с
л	і	с
л	і	с
л	і	с
л	і	с
л	і	с

с	а	д
с	а	д
с	а	д
с	а	д
с	а	д
с	а	д

 

3.  4.

д	у	б
д	у	б
д	у	б
д	у	б
д	у	б
д	у	б

с	в	і	т
с	в	і	т
с	в	і	т
с	в	і	т
с	в	і	т
с	в	і	т

5. 6.

г	р	и	б
г	р	и	б
г	р	и	б
г	р	и	б
г	р	и	б
г	р	и	б

х	л	і	б
х	л	і	б
х	л	і	б
х	л	і	б
х	л	і	б
х	л	і	б

1.Ліси, лісок, лісник, лісовик, лісовий, лісничий. 2. Сади, садок, садити, садочок, садівник. 3. Дуби, дубок, дубина, дубовий, дублений. 4. Світи, світає, світлий, світанок, світловий. 5. Гриби, грибок, грибний, грибів, грибників; 6.Хліби, хлібом, хлібина, хлібороб, хлібороби).

 

№4

Шаради

Хід гри і завдання. Ведучий читає слова і вказує, що від них треба взяти (корінь, префікс, суфікс, закінчення), гравці утворюють і записують нові слова.

За кожне правильно складене слово гравцеві зараховується 1 очко, за помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри

1.  Префікс від слова перенести, корінь від слова казка. (Переказ).

2.  Корінь від слова квітка, суфікс від слова вудочка, закінчення від слова зірка. (Квіточка).

3.  Корінь від слова риба, суфікс від слова ручки, закінчення від слова липа. (Рибка).

4.  Корінь від слова лісок, суфікс від слова зимова, закінчення від слова червоний. (Лісовий).

5.  Префікс від слова закрити, корінь від слова в'язати, суфікс від слова рибка, закінчення від слова загадки. (Зав'язки).

6.  Префікс від слова розмова, корінь від слова писати, суфікс і закінчення від слова піонерка. (Розписка).

7.  Префікс від слова підніс, корінь від слова вода, суфікс від слова грибний, закінчення від слова білий. (Підводний).

8.   Префікс від слова залити, корінь від слова писати, суфікс від слова залізний, закінчення від слова зелена. (Записна).

9.  Префікс від слова проніс, корінь від слова лісник, суфікс від слова дубок. (Пролісок).

10.  Префікс від слова повів, корінь від слова їздити, суфікс від слова вушко, закінчення від слова рука. (Поїздка).

11.  Префікс від слова політ, корінь від слова садок, суфікс і закінчення від слова рибка. (Посадка).

12.  Префікс від слова поїзд, корінь від слова радити, суфікс від слова лісник. (Порадник).

13.  Префікс від слова приїзд, корінь від слова казати, суфікс і закінчення від слова ніжка. (Приказка).

14.   Префікс від слова вихід, корінь від слова лазити, суфікс і закінчення від слова кізка. (Вилазка).

15.   Префікс від слова роз'їзд, корінь від слова мовець, закінчення від слова липа. (Розмова).

16.   Префікс від слова збити, корінь від слова в'язка, суфікс від слова кілок. (Зв'язок).

17.  Префікс від слова завести, корінь від слова напис, суфікс і закінчення від слова ручка. (Записка).

18.   Префікс від слова притиснути, корінь від слова кордон, суфікс від слова розвідник. (Прикордонник).

 

№5

Пізнавальна гра «Відгадати слово»

Обладнання. Картки, на яких записано по одному слову.

Завдання. Відгадати слово за характеристикою, яку дає ведучий.

Хід гри. Гравець, що назве слово, написане на карточці, одержує її. Якщо назве слово, що відповідає даній характеристиці, а у ведучого немає картки з таким словом, то учневі видається чиста картка. Переможцем виходить той, хто на закінчення гри має найбільше карток.

 

Матеріал для гри

Характеристика	Слова для карток
Корінь лік-, суфікс –ар. Слово відповідає на питання хто?	Лікар
Корінь –віт, префікс при-. Слово відповідає на питання що?	Привіт
Корінь кос-, суфікс –ар. Слово відповідає на питання хто?	Косар
Корінь кущ-, суфікс –ик. Слово відповідає на питання що?	Кущик
Корінь голос-, суфікс –ок. Слово відповідає на питання що?	Голосок
Корінь –хід, префікс ви-. Слово відповідає на питання що?	Вихід
Корінь вазон-, суфікс –чик. Слово відповідає на питання що?	Вазончик
Корінь –пис, префікс за-. Слово відповідає на питання що?	Запис
Корінь син-, суфікс –очок. Слово відповідає на питання хто?	Синочок
Корінь –літ, префікс пере-. Слово відповідає на питання що?	Переліт

№6

Пізнавальна гра «Знайти префікс»

Обладнання. Картки з колами. У центрі кола написано корінь, справа і внизу суфікси чи суфікси і закінчення.

Завдання. Знайти префікси, які слід поставити вгорі і зліва по колу, щоб прочитати чотири спільнокореневі слова.

Хід гри. Переможцем вважається той, хто першим правильно виконає завдання.

Матеріал до гри.

ити ити ити ити

ити ити ити ка

ити ити ити ити

1. 2. 3.

ати ати ати ати

ати ати ати ка

4. 5.

(1.Переводити, підводити, доводити, заводити;

2.Посадка, посадити, пересадити, насадити;

3.Почистити, зачистити, вичистити, дочистити;

4.Розписка, записати, написати, дописати;

5.Перелітати, відлітати, прилітати, залітати).

№7

Пізнавальна гра «Колонки слів за будовою»

Обладнання. Набори карток. Кожен із 30 карток-слів (5 груп спільнокореневих) і 8 карток-вказівок (схеми будови слова). Конверти.

Завдання. Розкласти слова в колонки відповідно до карток-вказівок.

Хід гри. Гравці одночасно відкривають конверти, розкладають картки із схемами, а потім картки із словами.

Хто перший розкладе картки, дістає 30 очок, а другий – 29 і т.д. За кожну помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри.

 

1

хід ходу вихід

ліс лісом праліс пролісок

віз везу привіз

сад садів

сніг сніги

східний виходу

лісок ліски проліски

візок візка підвезений привези

садок садовий посадка посади

сніжок сніжку засніжений

2

дуб дубом

ніс несе приніс внесок

біг бігу забіг

пиши напис

в’яжу зв’язок

дубок дубище

несений принесений занеси

бігун бігли прибігли прибіжи

писар писаний записка запису

в’язаний зв’язане зв’яже

№8

Пізнавальна гра «З одного кореня»

Обладнання. Таблиця з п’ятьма коренями слів або запис їх на дошці; письмове приладдя.

Завдання. За допомогою префіксів і суфіксів утворити від кожного кореня якнайбільше слів і записати їх.

Хід гри. Працюють визначений час. Переможцем вважається той, хто правильно напише більше слів.

Матеріал для гри.

-дуб-, -хат-, -риб-, -квіт-, -вод-, -ліс-, -жук-, -сад-, -роб-, -стіл-, -хід-, -пис-, -літ-, -ніс-, -зелен-, -гарт-, -чист-, -мал-, -біл-.

 

№9

Послухайте віршик:

Клим на гору задивився,

А ведмідь не розгубився:

Підхопив два вулички

Та й помчав вздовж вулички.

1. Скажіть, які слова з однаковим написанням зустрічаються у вірші двічі?

Поміркуйте, чи однакове їх лексичне значення?

Чи будуть слова спільнокореневими?

(Вулики — спеціальна дерев'яна скринька або видовбана колода для бджіл, сім'я бджіл, рій. Вулиця — простір між двома рядами будинків для ходіння, їзди).

2. У словах задивився, розгубився, підхопив, помчав виділіть префікси.

 

№10

Послухайте текст. Оцініть вчинок Іринки. Чи правильно вона повелася?

Іринка прийшла зі школи і розповідає:

— Мамо, вчителька нам сказала, аби ми допомагали вдома! — І одразу ж взялася до роботи: помила посуд, замела підлогу, сходила до крамниці по хліб та молоко.

А наступного дня мама допомоги чомусь не дочекалася, довелось нагадати:

— Допоможи мені, доню.

— А сьогодні нам вчителька нічого не казала.

(З народної творчості).

1. Скажіть, чи будуть слова допомагали і допомога спільнокореневими? Позначте у них корені.

2. У словах розповіла, сказала, сходила позначте префікси, поясніть їх правопис.

 

№11

Прочитайте текст. Замініть виділені слова так, щоб надати їм відтінку ласкавості, ніжності. Позначте суфікси, які допомогли утворити слова.

Ліс був мішаний. Серед столітніх дубів красувалися стрункі білокорі берези, вічнозелені ялини. Довкола тиша, щебечуть птахи, сюрчать у траві коники.