Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів
Правове виховання: зміст, завдання, принципи
Особливості правосвідомості у молодшому шкільному віці
Особисті права і обов’язки, які необхідні для існування і вільного розвитку особи
Методи формування правової культури молодших школярів
Дослідно-експериментальна робота
Методика експериментального дослідження
Аналіз результативності експериментального дослідження
Навигация
Особисті права і обов’язки, які необхідні для існування і вільного розвитку особи
Етико-правове виховання молодших школярів
130677
знаков
0
таблиц
0
изображений
1. Особисті права і обов’язки, які необхідні для існування і вільного розвитку особи.
Право на: життя, свободу та особисту недоторканість; повагу до своєї гідності; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; свободу світогляду і віросповідання; недоторканість житла; таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншого захищеною законом таємницею; спростування у судовому порядку недостовірної інформації про себе і членів сім’ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації; відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного; свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну; право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Обов’язки: не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; поважати національні почуття інших людей; не втручатися в особисте і сімейне життя інших людей.
2. Соціально-економічні та культурні права і обов’язки, які пов’язані із реалізацією особи в сфері соціально-економічних відносин, духовних цінностей суспільства.
Право на: працю; підприємницьку діяльність; соціальний захист; належні, безпечні і здорові умови праці, на оплату праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом і своєчасне ї одержання; страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; відпочинок; житло; достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї; освіту; свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; безпечне для життя і здоров’я довкілля; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону; право, зумовлене гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також захистом материнства, батьківства, дитинства і сім’ї; право громадян, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою.
Обов’язки: сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; використовуючи право власності, не завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі; одержати повну загальну середню освіту; обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, а обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків; володіти державною мовою; не використовувати, не поширювати результати інтелектуальної творчої діяльності без згоди автора, крім винятків, встановлених законом; не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки.
3. Політичні права і обов’язки, які пов’язані з участю громадян в політичному житті суспільства:
Право: брати участь в управлінні державними справами у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування; право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом; на участь у професійних спілках; вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір в межах закону; збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації відповідно до закону; направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Обов’язки: захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України; шанувати державні символи України; неухильно додержуватися Конституції України та законів України; не брати участь в утворенні і діяльності політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війки, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
Як свідчить практика викладання, «педагоги не роз’яснюють учням зміст, співвідношення зазначених понять, положень, ідей у органічному зв’язку з провідні принципом права – принципом єдності прав і обов’язків» [55, 59]. У цьому зв’язку виникає питання, якою повинна бути логіка викладу правового матеріалу до структури знань, метою забезпечення внутрішньої органічності знань.
На нашу думку, доцільно дотримуватися такого плану:
1) показати, що ідея єдності прав і обов’язків – це конституційний принцип, сформульований у статті 23 Основного Закону: «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистої, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості, а також обов’язки держави перед громадянами;
2) розкрити, що у даному конституційному принципі інших людей (стаття 68), а головним обов’язком держави повинно бути утвердження і забезпечення прав і свобод людини, тобто державна влада має гарантувати здійснення основних прав людини;
3) підкреслити, що недотримання громадянами обов’язків, настанов правових норм тягне відповідальність перед суспільством, державою, співгромадянами;
4) переконати, що в умовах цивілізованої, демократичної держави особистість здобуває справжню свободу у єдності з суспільством і державою, а не у протистоянні їх.
Ознайомившись із загальним визначенням поняття «юридична відповідальність» в елементарній формі, не називаючи поняття, його змістом, доцільно від абстрактного загального знання про нього пройти шлях до осмислення сутності конкретних видів правової відповідальності. При цьому важливо виходити із системи обов’язків громадян, у разі невиконання яких встановлюється юридична і моральна відповідальність. Ось чому робота по формуванню правового принципу відповідальності за вину триває під час вивчення конституційних обов’язків громадян України. Тут доцільно приділити увагу аналізу зазначеного напряму наступних питань даної теми, зокрема питанням щодо конституційних обов’язків громадян України, єдності прав і обов’язків.
Таким чином, поняття «юридична відповідальність», уявлення про обсяг і характер обов’язків громадян, відповідальності громадян перед державою за їх виконання – це «попередній синтез, один з основних елемент, формованого в учнів знання принципу відповідальності за вину» [57, 41]. Усю наступну роботу (диференціювання знання) слід здійснювати шляхом розвитку все більш збагачених змістом понять, положень та ідей.
З цих позицій, залежно від того, яке правопорушення вивчається, формуємо в учнів уміння самостійно аналізувати такі види юридичної відповідальності: а) дисциплінарна; б) адміністративна; в) цивільна; г) кримінальна [47, 53].
Таким чином, діагностика виявлення усвідомленого засвоєння провідної ідеї права – відповідальності за вину – перебуває у прямій залежності з розкриттям змісту поняття, призначення, ролі, видів відповідальності вже під час вивчення конституційного права. Такий підхід дає змогу осмислити наступний навчальний матеріал у світлі цієї провідної ідеї. Виховне завдання полягає у тому, щоб «допомогти учням дійти висновку: правові обов’язки слід неухильно виконувати; юридичних норм необхідно чесно і сумлінно дотримуватися» [68, 62]. Глибоке розуміння юридичних законів повинно «поєднуватися з моральною відповідальністю, усвідомленням доцільності виконання обов’язку, закріпленого в законі» [17, 109]. Це сприятиме вихованню у молоді осмислення відповідальності, необхідності її для суспільства як важливого чинника його розвитку.
Отже, вченими зроблена спроба виділити провідні принципи – наскрізні ідеї права, які відповідають загальнолюдським цінностям, а також висвітлити їх зміст під час вивчення Основного Закону – Конституції України, головної галузі права.
Методологічна роль формування основоположних наскрізних правових принципів (ідей) полягає у «роз’ясненні соціального сенсу і призначенні юридичних норм у світлі загальних правових принципів, у забезпеченні відповідного рівня оволодіння знаннями, що дає змогу глибоко виявити внутрішню природу права, максимально наблизитися до нього, сприяючи вихованню правових переконань» [33, 112]. Так складається міцний і надійний фундамент для формування правосвідомості молодої людини, її правомірних установок, соціальної активності. Правові цінності сприймаються учнями як принципи життєвої поведінки, тому що ідея є не тільки пізнанням, а й рушієм, прагненням до самовиявлення.
Таким чином, існують певні резерви для практичного здійснення педагогічної правовиховної роботи. Формування основоположних наскрізних гуманістичних принципів, що втілюють головне і вирішальне у змісті права, вирішує стратегічне завдання – обґрунтування і впровадження у свідомості учнів ідей високої соціальної цінності права, без чого неможливе ефективне виховання молодого покоління.
Похожие работы
... ів, негідної поведінки окремих дорослих, яка ніким не осуджується. Говорити про формування правопослушної особистості в таких умовах важко. Про недостатню участь батьків у правовому вихованні дітей молодшого шкільного віку свідчать відповіді опитаних класоводів на запитання "Яка роль батьків у правовому вихованні учнів?" З опитаних нами 28 класоводів відповіли що батьки не підготовлені ...
... іархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудової діяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу [1]. 2.2 Методика виховання молодших школярів на засадах християнської моралі У демократичному громадянському суспільстві гуманістична мораль, як форма суспільної свідомості, не може бути відірвана від цінностей християнської етики. ...
... творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання. Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як пі ...
... – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового ...
0 комментариев