Методика експериментального дослідження

2.2 Методика експериментального дослідження

Практичне обґрунтування наведених вище теоретичних положень ми здійснювали у процесі формуючого експерименту, де відбувалося цілеспрямоване і систематичне формування правової культури та правових уявлень молодших школярів. В основному експериментальні завдання реалізовувалися під час різноманітних форм позакласної роботи.

Що стосується етапів експериментального дослідження, то на теоретичному етапі, який відбувся протягом 2007–2008 навчального року, була визначена проблема, предмет та об’єкт наукового дослідження, наукова проблема. Також відбувалося вивчення педагогічної і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження. Важливим засобом вивчення даного питання було вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів з питань правового виховання учнів.

У процесі проведення практичного етапу експериментального дослідження протягом 2008–2009 навчального року, були розроблені та практично втілені в експериментальному класі шляхи реалізації гіпотези дослідження, та зроблено узагальнення експериментальних даних.

Експериментальне дослідження проводилося у 3-х класах. Формуючим експериментом було охоплено 19 учнів експериментального класу, а одержані результати порівнювалися із показниками сформованості правової культури 22 учнів контрольного класу (учні контрольного класу не брали участі у цілеспрямованому експериментальному процесі правового виховання).

У процесі експериментальної практика використовувалися найрізноманітніші методи і форми правового виховання молодших школярів. Визначальним для вирішення вибору кожної з них в конкретному випадку був зміст правової інформації, характеристика контингенту школярів і знання виховних завдань, актуальних для даного колективу. За всіх цих експериментальних умов мова йшла не про разові виховні заходи, а про тривалу діяльність, в якій були забезпечені послідовність, взаємозв’язок і взаємопідсилення виховних заходів.

У правовиховній роботі з молодшими школярами використовувалися різні методи і форми роботи. Особливе місце серед них займали словесні методи (роз’яснення, розповіді, бесіди, читання творів літератури та інші).

Найбільш уживаним методом, який ми використовували в експериментальних групах, було роз’яснення. Суть цього методу полягає у з’ясуванні суті правових понять, фактів, явищ. До цього методу ми вдавалися найчастіше тоді, коли треба поінформувати учнів про зміст нових для них правових понять, розкрити їх суть, ознаки, зв’язки, практичне значення. Так ми через роз’яснення схиляли дітей до розуміння й дотримання законів України, норм і правил громадського співжиття, дотримання громадського порядку, роз’яснювали правила для учнів, правила дорожнього руху, протипожежні правила та інше.

Ефективним методом правового виховання молодших школярів була й розповідь – усне, словесне повідомлення вчителя про когось чи що-небудь. Теми розповідей були різні: про правоохоронців, про позитивні вчинки учнів чи дорослих й інше. Ми враховували: для того, щоб розповідь мала виховний вплив на учнів, вона насамперед повинна бути яскравою, емоційною, викликати у дітей почуття, справляти на них враження. Учні охоче слухали розповіді вчителя чи інших людей тоді, коли вони торкалися життєвих питань, викликали у дітей довіру, готовність співпереживати.

Дієвим методом правового виховання була бесіда. Вона мала різне призначення. Так, бесіда-повідомлення мала на меті дати дітям відомості про історію виникнення тих чи інших правових норм і правил поведінки, ознайомити з правовими нормами з тих чи інших галузей права, конституційними правами і обов’язками громадян, переконати в необхідності їх дотримання, збагатити школярів прикладами правомірної поведінки людей у різних життєвих ситуаціях.

Бесіда-припис мала на меті дати учням алгоритм дії щодо застосування правових знань на початковому етапі формування правових уявлень і навичок поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, передбачає складання пам’яток і правил поведінки.

Якщо ставилася мета проаналізувати та оцінити вчинки літературних героїв чи конкретних учнів з правових позицій, для стимулювання чи гальмування негативних вчинків, які мали місце в житті класу, використовувалася бесіда-оцінка.

У процесі обговорення правових фактів і явищ було важливо вміти забезпечити активну участь у такому обговоренні бажаючих учнів, з педагогічним тактом корегувати неправильні і неточні висловлювання учнів, спрямовувати розмову в потрібному напрямку, щоб домогтися правильних висновків.

Позакласна робота з правового виховання молодших школярів не обмежувалася детально спланованими заходами. Більш ефективними були невимушені, ненав’язливі бесіди, під час яких учні мали можливість висловити свою думку з хвилюючої їх проблеми. Вчитель у такому разі допомагав їм зрозуміти моральну і правову суть цього питання. Такі бесіди часто виникали з якогось конкретного приводу. Ним могли бути вчинок учня, прочитана книжка, переглянутий фільм.

Обговорюючи життєві ситуації, важливо було будувати бесіду з вихованцями так, щоб про добрі вчинки когось із дітей говорили інші.

Якщо про свої соціально значущі вчинки судить дитина, а дорослий заохочує її до цього, то мотив самоцінності моральної норми може трансформуватись у бажання отримати похвалу.

У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо було використовувати такі форми й методи виховної роботи, які б дозволяли спиратися на власний життєвий досвід учнів та сприяли надбанню нового досвіду шляхом їх включення у спеціальні педагогічні ситуації. Мова йде про наближення змісту бесід, обговорень до реального життя, до тих морально-правових проблем, з якими діти можуть зустрітися і в школі, і вступивши у самостійне життя.

У процесі дослідження правові світоглядні положення подавалися в яскравій емоційній формі, тому що «тільки збагачена емоціями думка перетворюється у переконання» [48, 17]. Цьому сприяли приклади з довколишнього життя, добре знайомої учням дійсності, з їх власного життя, з творів мистецтва і літератури, які наближують до школярів зміст правового матеріалу. Яскравий епізод з кінофільму, телепередачі переконливіші за довгі роз’яснення вчителя.

Специфіка змісту правового матеріалу передбачала використання не тільки позитивних, а й негативних емоцій. Важливий компонент правових переконань – негативне ставлення до аморальної поведінки, правопорушень. Формування такої позиції істотно полегшується, якщо педагог висловлює емоційну оцінку негативних фактів. При цьому краще використовувати фактичний матеріал, взятий з життя, близький і доступний школярам.

Дослідження переконує: наводячи приклади протиправної поведінки, порушення законів, правил людського співжиття, слід пам’ятати, що формування негативного ставлення до будь-яких аморальних проявів відбувається лише тоді, коли воно здійснюється паралельно з нагромадженням позитивного соціально-правового досвіду. Розуміння недопустимості порушень норм права перетворюється в особисті переконання, якщо у моральній і правовій свідомості склались стійкі погляди на суть цих норм.

Ми враховували, що «відносно широке використання негативного матеріалу у процесі правового виховання суперечить загальному принципу педагогіки про перевагу актуалізації позитивного прикладу» [63, 42]. Тому у процесі пошуково-експериментальної роботи нами виявлено умови ефективного впровадження у правове виховання молодших школярів методу прикладу.

Важливе місце серед форм правовиховної роботи з молодшими школярами займало читання книжок морально-правового змісту. Ми використовували багато шляхів пропагування серед них такої літератури. Це бесіди, вікторини, обговорення прочитаного, голосне читання, огляд наявної в бібліотеці літератури, використання газетних чи журнальних статей на правову тематику. Пропагувати таку літературу серед школярів допомагало спеціальне інформування по шкільному радіо.

У процесі дослідження мали на увазі, що створення спеціальних педагогічних ситуацій у навчальній та позанавчальній діяльності допомагає швидше нагромадити необхідний досвід, ніж в умовах його традиційного формування – в реальній практичній діяльності. Адже соціальний досвід ефективніше формується, коли учневі доводиться самостійно осмислювати складні життєві ситуації, шукати виходу із них, відчути складність міжособистісних стосунків. Щоб підготувати школяра до боротьби зі злом, його необхідно було частіше зіштовхувати з ним у різних педагогічно сконструйованих ситуаціях.

Вирішуючи спеціальні педагогічні ситуації, учень готується до реальних ускладнень у житті, оскільки він уже багато разів засудив і переміг зло у своїх думках і почуттях. Розв’язуючи морально-правові колізії в розумовому плані, школярі відчувають ті самі почуття, що й під час перемоги над негативним у реальному житті. Ця задоволеність собою і є тією силою, що прискорює духовне дозрівання юного громадянина.

У правовому вихованні молодших школярів важливим виявилося не тільки засвоєння ними правових знань, формування у них умінь і навичок правомірної поведінки, а й вироблення уміння бачити, як ті чи інші моральні якості впливають на поведінку людини. Учні цього віку мають розрізняти, чому злих людей не люблять, чому до злодіїв ставляться з презирством. У цьому плані ми намагалися, щоб у процесі виховання діти на практиці бачили наслідки не лише позитивної дієвості вихованості людей. Класоводи спеціально організовували спостереження учнів за поведінкою дорослих у ситуаціях, де чітко виявляється їх правова вихованість, а також за людьми, яким її бракує. Результати таких спостережень спільно аналізувались.

Особливе місце в організації такого спостереження належить різноманітним екскурсіям на підприємства, в державні установи та приватні організації. Такий колективний виховний захід сприяв оживленню виховної роботи. Спостерігаючи те, про що вони читали і чули на уроках, учні проникалися довірою до теоретичного матеріалу. Враження від екскурсії давали матеріал для власних роздумів, важливих у профілактичному значенні. Взаємодія школярів з колективами відвіданих підприємств прискорювала процес їх соціалізації, учні дізнавалися про специфіку виробничих відносин і ознайомлюються з виробництвом продукції тощо.

У процесі пошуково-експериментальної роботи у правовому вихованні молодших школярів використовувалася гра. Гра як форма право-виховної роботи зачіпала емоційну сферу молодших школярів. Присутність глядачів, почуття відповідальності за якість свого виступу перед колективом викликали в учнів прагнення виступати краще, чим досягався істотний виховний ефект.

Перевага гри перед іншими формами правового виховання – в її емоційному впливі не тільки на учасника, а й на глядача. Присутні бачать у виконавці не тільки свого товариша, а й спеціаліста-виконувача певних функції. За такого подання правові знання вже не тільки інформація, а й важливий фактор виховання. Вплив ігрової ситуації тим сильніший, чим глибше вживаються школярі в свою роль. При цьому важливо правильно «дозувати» пізнавальний матеріал з розважальним, щоб гра не стала лише розвагою. Виховний ефект гри знижується також, якщо вона перетворюється на виставу, коли учні грають уже завчені ролі і елементів вільної імпровізації стає все менше. Уникнути цього можна за умови, що буде заохочуватись творчість школярів під час гри.

У процесі експериментальної роботи під час вивчення правил дорожнього руху в експериментальних класах широко використовувалась гра «Світлофор». Її учасники розбивалися на команди пішоходів, водіїв автомобілів, автобусів, тролейбусів, працівників ДАІ. У ході гри ролі її учасників мінялися. Для того, щоб гра стала цікавою, а також для ефективнішого закріплення умінь та навичок дітей, проводили її на спеціально підготовленому майданчику. На ньому встановлені дорожні знаки, нанесена розмітка проїжджої частини.

У правовому вихованні молодших школярів враховувався той фактор, що колектив молодших школярів ще неспроможний стати дійовим інструментом виховання, оскільки між дітьми цього віку ще слабо розвинені міжособові зв’язки: не відчувається такої згуртованості і дружби, як у підлітковому віці; симпатії та антипатії часто міняються; спорадичні вибухи антипатій (передражнювання, глузування) швидко й імпульсивно виникають і зникають. Дехто наслідує зовні дорослих або старших і стає «лідером» колективу, інші шукають підтримки в середовищі сильніших учнів класу.

У процесі дослідження правове виховання учнів не обмежувалося формуванням у них системи правових знань і уявлень. Важливим компонентом правослухняної особистості є і її правомірна поведінка. Для її формування інформаційні методи правового виховання учнів мають поєднуватися із залученням їх до відповідної правової діяльності, до громадського осуду негативних проявів. Один із шляхів підвищення ефективності позакласної правовиховної роботи з молодшими школярами є залучення їх до активної правоохоронної діяльності.

У процесі експериментальної роботи молодші школярі брали участь у таких видах правоохоронної діяльності, як робота комісії дисципліни і порядку, чергування у класі і в школі, робота інспекторів руху, зелених патрулів та ін. Одним із напрямків правоохоронної діяльності молодших школярів була їх природоохоронна робота в школі і за її межами.

Творче використання вчителем змісту підручників, постійне доповнення їх матеріалами правового характеру забезпечувало розвиток в учнів загальних уявлень про важливість і шляхи особистої участі у вирішенні правоохоронних проблем. Поруч з вирішенням завдань правового виховання така діяльність учителя сприяла здійсненню всього процесу виховання, формуванню всебічно розвиненої особистості.

У правовиховній роботі з молодшими школярами виявилося важливим дотримуватися принципу індивідуального підходу. У практиці виховної роботи ще нерідко зустрічаються класоводи, які розуміють індивідуальний підхід тільки як безпосередній вплив на особистість невстигаючого чи недисциплінованого учня. Тому вони обмежуються у правовиховній роботі виправленням уже допущених недоліків шкільного та сімейного виховання. Доки учень не почне відверто порушувати правила поведінки, на нього майже ніхто не звертає уваги, а тільки він допустив негативний вчинок, його починають «перевиховувати», читаючи йому моральні сентенції.

Під час дослідження ми передусім виявляли причини допущених негативних вчинків. Залежно від причини, а їх може бути безліч, підбиралася міра індивідуального впливу. Індивідуальний підхід буде ефективним тільки тоді, коли спрямований не на вирішення окремої ситуації, а органічно вплітається в систему, спрямовану на подолання недисциплінованості того чи іншого учня. Вихідним моментом індивідуального підходу слід вважати конкретну особистість, на яку спрямований той чи інший виховний вплив. Для успішної індивідуальної роботи класовод має уважно вивчати учнів свого класу.

Дослідження переконало, що індивідуальна правовиховна робота має будуватися за добре продуманою програмою. Спочатку виявляють основні риси негативного розвитку учня. Серед негативних якостей у школяра завжди є головне, що визначає його поведінку. Згодом визначаються причини відхилень від норм поведінки (недоліки роботи школи, помилки виховання в сім’ї, вплив оточуючого середовища). Основою перевиховання є опора на позитивні риси учня. Для цього вияснюється, що в характері учня треба розвивати, а що треба закладати і формувати. Індивідуальна правовиховна робота з учнями будується так, щоб вони привчалися самостійно давати правильну оцінку своїй поведінці і вчинкам інших.

У процесі формуючого експерименту особлива увага приділялася використанню можливостей правового виховання молодших школярів, закладених у нормативних документах, на основі яких будується робота вчителя початкових класів з виховання навичок правомірної поведінки школярів. До таких нормативних документів належать правила для учнів, правила внутрішнього розпорядку школи, правила поведінки дітей та підлітків у громадських місцях, правила дорожнього руху та інші.

На нашу думку, варто розробити детальні правила поведінки учнів у школі, вдома, на вулиці, в громадських місцях. Наприклад: «Бережи свою парту, свій клас. Не пиши па парті, не брудни її чорнилом», «Гуляючи в коридорі, притримуйся правої сторони, швидко не бігай, голосно не кричи, не влаштовуй бійки»; «Намагайся не чекати, коли тебе попросять про допомогу, нагадають про твої обов’язки», «Не можна висловлювати незадоволення, що у тебе немає тої чи іншої речі» (з «етичного кодексу» В.О. Сухомлинського).

У правилах поведінки на вулиці можуть бути такі: «Бережи свій під’їзд і слідкуй за тим, щоб й інші дотримувались правил порядку в під’їзді», «Якщо хтось упав, допоможи піднятися», «Не смійся, не звертай особливої уваги на людей з фізичними вадами», «Розмовляючи з дорослими, не тримай рук у кишенях». У правилах поведінки в громадських місцях варто не забувати таких «дрібниць»: «При виході з тролейбуса не кидай квитка під ноги», «У роздягальні треба стати в чергу за пальтом», «У залі для глядачів не можна смітити, лузати насіння».

Робота над правилами для учнів здійснювалася нами у двох напрямках: по-перше, роз’яснювали їх, домагаючись свідомого засвоєння учнями вимог до їх поведінки; по-друге, привчали учнів до дотримання цих вимог, формували потребу в постійному їх виконанні. Виховання звички дотримуватись правил поведінки, дисциплінованості передбачалось з перших днів перебування учнів у школі. Дуже важливо було при цьому, щоб учитель молодших класів знав, як розуміти дисципліну і якими методами домагатися її.

Під час засвоєння правил поведінки молодшими школярами використовувалися елементи гри. Діти дуже захоплювалися «розігруванням сцен», з великим бажанням інсценізували вимоги правил поведінки в класі, на вулиці. Перш ніж формулювати правила про те, що учень повинен старанно вчитися, уважно слухати пояснення вчителя, сумлінно і самостійно виконувати всі його завдання, вести себе добре на уроці, проводилась бесіда, на якій перед дітьми ставилось ряд запитань: Як потрібно вчитися? Як слухати пояснення вчителя? Як поводитись на уроці? У ході такої бесіди основні положення ілюструвались цікавими прикладами з життя класу, з художньої літератури, кінофільмів, телепередач. Усе це допомагало глибше переконати учнів у доцільності і необхідності правил.

Вимогу «самостійно» виконувати завдання ілюстрували роботою учня за партою. Діти із задоволенням «програвали» окремі моменти вимог до поведінки в школі, вправлялися в правильній поведінці, зауважували відхилення від норм тих чи інших правил, які вони вивчали.

Вивчення школярами правил поведінки поєднувалося з їх практичними справами. Це сприяло формуванню у них не тільки переконаності в необхідності їх дотримання, а й виробляло відповідні вміння, навички та звички поведінки. Шляхів для такого поєднання є багато. Важливо продумати кожен пункт правил і знайти для нього практичний вихід. Користувалися для цього кожною нагодою. Так, на уроках вимагали, щоб на партах було все необхідне, а учні були активними, дисциплінованими.

На класних годинах заслуховували звіти учнів про виконання ними вимог режиму дня, дотримання правил санітарії і гігієни, бережливе ставлення до шкільного майна. Цікавилися, які книжки прочитали учні за тиждень, чи вчасно здали їх до бібліотеки, як провели свій вільний час. Перед виходом до театру чи в кіно проводилися настановні інструктажі з вимогою самоконтролю за тим, як учні проходять між рядами крісел, як розмовляють, як поводяться під час зустрічі з дорослими, у салонах транспорту тощо. Вправлялися у спеціальних іграх.

Створення спеціальних ситуацій для практичного втілення конкретних правил поведінки в школі, спілкування на позакласних заходах давало можливість побачити, як учень самостійно вибирав відповідну лінію поведінки, наскільки в нього сформувалися звички правомірної поведінки.

На основі правил поведінки проводилась систематична виховна робота й з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов’язки школярів, сумлінне виконання яких свідчить про різнобічну вихованість. На жаль, нерідко і вчителі, і батьки роблять висновки про дотримання учнями правил тільки на основі їх слухняності чи неслухняності. Справжню оцінку слід давати школярам за їх ставлення до навчання, до праці, до особистого і шкільного майна, до вчителів і товаришів, за вміння розумно використовувати вільний час, працювати над собою тощо.

Щоб сприяти школі у формуванні в учнів тих якостей, які передбачені правилами поведінки, батьки повинні також їх знати, володіти елементарними педагогічними прийомами щодо їх формування. А це вимагало від педагогів проведення з батьками спеціальних бесід про правила поведінки та методику їх вивчення.

У правовому вихованні дуже важливо, щоб запропоновані учням розумні і справедливі правила поведінки виконувались ними. При невиконанні цих правил мають наступати санкції, які повинні бути відомі учням і послідовно втілюватися в життя всієї школи. Такі санкції посилюють увагу до правил, формують усвідомлення їх необхідності. У випадку порушення учнем правила, ми пропонували класоводам добре розібратись в ситуації: Чи розуміла дитина суть правила? Чи здатна вона його дотримуватись? Чи мали місце якісь пом’якшуючі обставини? Чи це перше порушення правила чи ним ігнорують постійно і порушують навмисне? Якщо покарання неминуче, то вчитель має враховувати при визначенні його міри вік дитини, її характер, а не тільки допущений нею проступок.

Реагування педагогів на порушення правил виражалося нагадуванням, зауваженням, вибаченням, зустріччю з директором школи, батьками. В окремих випадках обговорювався проступок тактовно усім класом. Все залежало від того, порушено правило поведінки в школі чи поза нею.

Свідомому засвоєнню правил поведінки сприяло їх щоденне повторення до тих пір, поки діти не стануть їх дотримуватись. Згодом продовжувалося повторення протягом кількох днів, заохочуючи при цьому учнів на відповідну поведінку. Особливої уваги і повторення вимагали ті правила, які не були засвоєні, а тому порушуються. Бажано спеціально обговорити в класі кожне з цих правил.

У процесі експериментальної роботи значно зріс діапазон використання різноманітних методів і форм правовиховної роботи з молодшими школярами, що й зумовило її ефективність.

Похожие работы

Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку

Скачать

100905

4

0

... ів, негідної поведінки окремих дорослих, яка ніким не осуджується. Говорити про формування правопослушної особистості в таких умовах важко. Про недостатню участь батьків у правовому вихованні дітей молодшого шкільного віку свідчать відповіді опитаних класоводів на запитання "Яка роль батьків у правовому вихованні учнів?" З опитаних нами 28 класоводів відповіли що батьки не підготовлені ...

Виховання молодших школярів на засадах християнської моралі

Скачать

63552

0

0

... іархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудової діяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу [1].   2.2 Методика виховання молодших школярів на засадах християнської моралі У демократичному громадянському суспільстві гуманістична мораль, як форма суспільної свідомості, не може бути відірвана від цінностей християнської етики. ...

Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

Скачать

271327

20

8

... творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання. Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як пі ...

Формування здорового способу життя молодших школярів

Скачать

109689

0

12

... – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового ...