2.1 Опис емпіричного дослідження

У дослідженні брали участь сорок осіб, розподілених на дві групи за критерієм відношення до існування бога. Під поняттям віри в цьому випадку, ми мали на увазі факт усвідомлення існування бога, а так само ототожнення себе з якою або релігійною організацією.

Першу групу склали 20 осіб, що абсолютно не визнають наявності будь-якого бога. Дана група одержала назву «група атеїстів», або «атеїстична група». Середній вік досліджуваних 35 років.

Другу групу склали представники різних релігійних сект, кількістю 20 осіб. Середній вік досліджуваних цієї групи 32 роки. Дана група одержала назву «група сектантів», або «сектантська група».

Причина проведення дослідження саме з такими вибірками обумовлена складністью у визначенні поняття віри. Багато вважають себе віруючими, не відвідуючи церкву й не читаючи молитви. Для інших дійсна віра неможлива без строгого дотримання церковних догматів. Крім усього іншого виникають складності у визначенні предмета віри. Більшість вірують у біблійного бога, деякі у вищу силу природи.

Для того, що б уникнути подібних розбіжностей у випробуваних, ми обрали дві крайні крапки уявлень про релігію — групу атеїстів, що відкидають наявність бога, і групу сектантів, що істово вірують.

Крім усього іншого, порівняння цих двох вибірок дає нам можливість визначити риси, пов'язані з релігійністю, порівнюючи результати віруючих сектантів і невіруючих атеїстів.

Необхідно зазначити, що проведення подібного роду досліджень ускладнене багатьма факторами. Якщо ми прагнемо досліджувати сектанта в плані його знаходження в секті, а не в процесі реабілітації, ми стикаємося з певними труднощами. По-перше, досить складно знайти представників секти, тому що належність до подібного роду організацій не афішується. Єдиний можливий спосіб — це відвідування релігійних зборів певної секти, що може бути досить небезпечним для дослідника. По-друге, необхідно налагодити із сектантом контакт настільки, щоб пред'явити йому певне прохання, наприклад, заповнити бланки методик, або провести бесіду. Більшість нетрадиційних релігійних організацій обмежують адептів у спілкуванні з людьми, що не належать до секти. Третій, і мабуть, найскладніший аспект, полягає у формулюванні звертання до сектанта. Пояснити представникові секти дійсне призначення даного дослідження означає практично стопроцентну незгоду на участь у тестуванні. Виклад свідомо неправильного трактування мети дослідження є некоректним в етичному плані, що суперечить моральним цінностям психолога. Єдиним можливим розв'язком даної проблеми нам уявляється пояснення інтересу до особистісного профілю представника даних релігійних поглядів (у жодному разі не секти), але приховання дійсної мети дослідження.

Усі ці складності роблять процес дослідження довгим і важким завданням.

Участь людей у дослідженні ґрунтувалося на їхній добровільній згоді. Мотивацією було бажання випробуваного одержати зворотний зв'язок (оброблені результати з інтерпретацією заповнених їм тестів). Значна частина сектантів, до яких ми зверталися із проханням, відмовилася від участі в тестуванні, аргументуючи це тим, що вважають подібне дослідження безглуздим, а результати тестів, які обіцялися в якості зворотного зв'язку, що не представляють інтересу. На їхню думку, «людську душу неможливо звести до декількох особистісних характеристик і описати її за допомогою математики — вона значно складніше й більш незбагненна».

Для реалізації поставлених завдань ми використовували методи психологічного тестування й бесіди. Як інструменти, ми використовували методику «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, методику «Потреба в пошуках відчуттів», методику «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, а так само шістнадцятифакторний особистісний опитувач Кеттелла.

У загальній психології під особистістю найчастіше мається на увазі деяке ядро, що інтегрує початок, що зв'язує воєдино різні психічні процеси людини, що й повідомляє його поведінці необхідну послідовність і стійкість. Залежно від того, у чому саме вбачається такий початок, теорії особистості підрозділяють на:

·  психобіологичні особистості (У. Шелдон, США),

·  биосоціальні особистості (Ф. Олпорт, К. Роджерс, США),

·  психосоціальні особистості (А. Адлер, К. Хорни й ін. неофрейдисти, США),

·  психостатистичні особистості («факторні» — Р. Кеттелл, США, Д. Айзенек, Великобританія) і т.д.

Опитувач Кеттелла є багатомірною методикою, що оцінює властивості нормальної особистості, він описує особистісну структуру людини, виявляє особистісні проблеми, допомагає знайти коррекционные механізми для вирішення особистісних проблем.

Основою тесту Кеттелла висупає «теорія особистісних рис», при цьому особистість описується сукупністю первинних властивостей особистості, які визначають її внутрішній зміст і поведінку. Особистість, яка тестується попадає у вже готову систему координат, і там виміряються її властивості й порівнюються із заздалегідь заданими властивостями.

Варто згадати, що транслітерація прізвища R. Kettell у різних джерелах різна. Зустрічаються: Р. Кеттел або Р. Кеттелл. У цьому випадку мається на увазі англо-американський учений-теоретик в області вивчення особистості Кеттелл Рэймонд Бернард (1905-1998).

Опитувач Кеттелла є одним з найпоширеніших анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості як за кордоном, так і в нашій країні. Він розроблений по керівництвом Р. Б. Кеттелла й призначений для написання широкої сфери індивідуально-особистісних відносин.

Відмінною рисою даного опитувача є його орієнтація на виявлення щодо незалежних 16 факторів (шкал, первинних рис) особистості. Дана їхня якість була виявлена за допомогою факторного аналізу з найбільшого числа поверхневих рис особистості, виділених спочатку Кеттеллом. Кожний фактор утворює кілька поверхневих рис, об'єднаних навколо однієї центральної риси.

Існує 4 форми опитувача: А и В (187 питань) і С и Д (105 питань). У Росії найчастіше використовують форми А и С. Найбільше поширення опитувач одержав у медичній психології при діагностиці професійно важливих якостей, у спорті й наукових дослідженнях.

Опитувач Кеттелла містить у собі всі види випробувань — і оцінку, і розв'язок тесту, і відношення до якого-небудь явища.

Перед початком опитування випробуваному дають спеціальний бланк, на якіму він повинен робити певні позначки, по мірі прочитання. Попередньо дається відповідна інструкція, що містить інформацію про те, що повинен робити випробуваний. Контрольний час випробування 25-30 хвилин. У процесі відповідей на запитання експериментатор контролює час роботи випробуваного й, якщо випробуваний відповідає повільно, попереджає його про це. Випробування проводиться індивідуально в спокійній, діловій обстановці.

Пропонований опитувач складається з 105 питань (форма З) на кожне з яких пропонується три варіанти відповідей (a, b, c). Випробуваний вибирає й фіксує свій варіант до бланку відповідей. У процесі роботи досліджуваний повинен дотримуватися наступних правил: не втрачати часу на обмірковування, а давати пришедшу у голову відповідь; не давати непевних відповідей; не пропускати питань; бути щирим.

Питання групуються по змісту навколо певних рис, що виходять в остаточному підсумку тих або інших факторів.

Обробка результатів ведеться за спеціальним ключем, де надані номери питань і кількість балів, які одержують відповідь a, b, c у кожнім питанні. У тих клітинках, де проставлена буква, що позначає фактор, кількість балів дорівнює нулю. Отже, за кожну відповідь випробуваний може одержати 2, 1 або 0 балів. Кількість балів по кожному факторі підсумовується й заноситься в бланк відповідей (у правий стовпчик), експериментатор одержує профіль особистості по 16-ти факторам у сирих оцінках. Ці оцінки переводяться в стандартні (стіни) по таблиці. Потім експериментатор визначає. який розвиток одержав кожний фактор: низькийй, середній, високий, виписує риси, що характеризують ступінь їх розвитку й аналізує результати. Якщо якась з рис викликає сумнів, краще її не включати в характеристику.

Щоб результати були надійними, слід підтвердити їх за допомогою інших методик або за допомогою іншої форми цього ж тесту.

Результати застосування даної методики дозволяють визначити психологічну своєрідність основних підструктур темпераменту й характеру. Причому кожний фактор містить не тільки якісну й кількісну оцінку внутрішньої природи людини, але й містить у собі її характеристику з боку міжособистісних відносин. Окрім того, окремі фактори можна об'єднати в блоки по трьом напрямкам:

1.  Інтелектуальний блок : фактори: В — загальний рівень інтелекту; М — рівень розвитку уяви; Q 1 — сприйнятливість до нового радикалізму.

2.  Емоційно-вольовий блок : фактори: З — емоційна стійкість; ПРО — ступінь тривожності; Q 3 — наявність внутрішніх напружень; Q 4 — рівень розвитку самоконтролю; G — ступінь соціальної нормірованності й організованості.

3.  Комунікативний блок: фактори: А — відкритість, замкнутість; Н — сміливість; L — відношення до людей; Е — ступінь домінування — підпорядкованості; Q 2 — залежність від групи; N — динамічність.

Певною мірою ці фактори відповідають факторам екстраверсії —інтраверсіі й нейтротизму по Айзенку, а так само можуть бути інтерпретовані з погляду загальної спрямованості особистості: на завдання, на себе, на
інших [94].

Наступна використанаа нами методика «Індикатор копінг стратегій» Д. Амірхана. У даному тесті досліджуваному пропонується вибрати один з найбільш прийнятних варіантів відповіді для перерахованих тверджень.

Варіанти відповідей:

·  Повністю згодний.

·  Згодний.

·  Не згодний.

В опитувачі 33 питання, з шкали.

Методика призначена для діагностики домінуючих копінг-стратегій особистості. Адаптована в Психоневрологічному науково-дослідному інституті ім. В. М. Бехтерева.

Проблемі зівладаня зі стресом присвячена безліч досліджень. Серед них найбільш популярні роботи, що вивчають механізм дії копінг-стратегій (поведінкових стратегій), їхній зв'язок з копінг-ресурсами (особистісними ресурсами) і іншими психологічними характеристиками. У цих роботах визначаються стилі зівладаючої поведінки, вивчається їх вплив на процеси адаптації, самопочуття людей. Великий інтерес викликають вікові й полові відмінності копінг-поведінки.

Встановлено, що психічне й фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у момент зіткнення із психотравмуючею ситуацією. Використання активних зівладаючих поведінкових стратегій і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення й наростання негативної симптоматики призводять уникання проблем і застосування пасивних стратегій, спрямованих не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги.

У використанні копінг-стратегій існує певна вікова динаміка. Зі збільшенням віку підвищується імовірність використання активних поведінкових стратегій [56].

Дж. Амірхан на основі факторного аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес розробив «Індикатор копінг-стратегій». Він виділив 3 групи копінг-стратегій: рішення проблем, пошуку соціальної підтримки й уникання.

«Індикатор копінг-стратегій» можна вважати одним з найбільш вдалих інструментів дослідження базисних стратегій поведінки людини. Ідея цього опитувача полягає в тому, що всі поведінкові стратегії, які формуються в людини в процесі життя, можна підрозділити на три більші групи:

1.  Стратегія рішення проблем — це активна поведінкова стратегія, при якій людина намагається використовувати всі наявні в нього особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

2.  Стратегія пошуку соціальної підтримки — це активна поведінкова стратегія, при якій людина для ефективного дозволу проблеми звертається по допомогу й підтримку до навколишнього середовища: родини, друзям, значимим іншим.

3.  Стратегія уникання — це поведінкова стратегія, при якій людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, піти від вирішення проблем.

Людина може використовувати пасивні способи уникання, наприклад, відхід у хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, може зовсім «піти від вирішення проблем», використавши активний спосіб уникання — суїцид.

Стратегія уникання — одна із провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивної, псевдосовладаючої поведінки. Вона спрямована на подолання або зниження дистресса людиною, яка перебуває на більш низькому рівні розвитку. Використання цієї стратегії обумовлене недостатністю розвитку особистісно-середовых копінг-ресурсів і навичок активного рішення проблем. Однак вона може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку й стану ресурсної системи особистості.

Найбільш ефективним є використання всіх трьох поведінкових стратегій, залежно від ситуації. У деяких випадках людина може самостійно впоратися з виниклими труднощами, в інших їй потрібна підтримка навколишніх, у треті вона просто може уникнути зіткнення із проблемною ситуацією, заздалегідь подумавши про її негативні наслідки [40].

Наступна методика — «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана.

Використовується для дослідження рівня потреб у відчуттях різного роду стосовно підлітків і дорослих людей. Методика запропонована М. Цукерманом в 1964 році.

Пошук нових відчуттів має велике значення для людини, оскільки стимулює емоції й уяву, розбудовує творчий потенціал, що в остаточному підсумку веде до його особистісного росту.

Даний тест визначає рівень потреб у відчуттях різного роду. Тестування може бути рекомендоване як підліткам, так і дорослим людям.

Зазначимо, однак, що високі показники по шкалі гострих відчуттів, незважаючи на всю інформативність і прагнення до особистісного росту, можуть привести до негативних наслідків для життя індивідуума.

Особливо характерні високі показники по шкалі гострих відчуттів для підлітків у силу обмеженості сприйняття життя в цілому, прагненням до пізнавальної активності й одержанню інформації про життя. Такий випадок вимагає чіткого керівництва й систематичного контролю з боку дорослих. Стимульний матеріал тесту складається з 16 пар тверджень. Досліджуваному необхідно в кожній із запропонованих пар вибрати більш підходящий для нього варіант. Незначна кількість пропонованих тверджень не дозволяє виділити які-небудь шкали опитувача. Оцінка результатів відбувається по сумі балів, що збігаються із ключем. Чим вище сумарний бал, тим більше виражена потреба особистості в пошуках відчуттів. Автор використовує три градації виразності даної особливості особистості [44]:

1.  Високий рівень потреб у відчуттях.

2.  Середній рівень потреб у відчуттях.

3.  Низький рівень потреб у відчуттях.

Далі ми використовували методику «Ціннісних орієнтацій» М. Рокіча.

Тест особистості, спрямований на вивчення ценностно-мотиваційної сфери людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості й становить основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції й «філософії життя».

Розроблена М. Рокічем методика, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

1.  Термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути. Стимульний матеріал представлений набором з 18 цінностей.

Список А (термінальні цінності):

·  активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);

·  життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);

·  здоров'я (фізичне й психічне);

·  цікава робота;

·  краса природи й мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);

·  любов (духовна й фізична близькість із коханою людиною);

·  матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних ускладнень);

·  наявність добрих і вірних друзів;

·  суспільне визнання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);

·  пізнання (можливість розширення своеї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);

·  продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здатностей);

·  розвиток (робота над собою, постійне фізичне й духовне вдосконалювання);

·  розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків);

·  свобода (самостійність, незалежність у судженнях учинках);

·  щасливе сімейне життя;

·  щастя інших (добробут, розвиток і вдосконалення інших людей, усього народу, людства в цілому);

·  творчість (можливість творчої діяльності);

·  упевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

2. Інструментальні - переконання в тому, що певний образ дій або властивість особистості є кращою в будь-якій ситуації. Стимульний матеріал також представлений набором з 18 цінностей.

Список Б (інструментальні цінності):

·  акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

·  вихованість (гарні манери);

·  високі запити (високі вимоги до життя й високі домагання);

·  життєрадісність (почуття гумору);

·  ретельність (дисциплінованість);

·  незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

·  непримиренність до недоліків у собі й інших;

·  освіченість (широта знань, висока загальна культура);

·  відповідальність (почуття боргу, уміння тримати своє слово);

·  раціоналізм (уміння здорово й логічно мислити, ухвалювати обмірковані, раціональні розв'язки);

·  самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

·  сміливість у відстоюванні своєї думки, поглядів;

·  тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами);

·  терпимість (до поглядів і думкам інших, уміння вибачати іншим їх помилки й омани);

·  широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);

·  чесність (правдивість, щирість);

·  ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);

·  чуйність (дбайливість).

Цей розподіл відповідає традиційному розподілу на цінності — мети й цінності-засобу.

Респондентові пред'являються два списки цінностей (по 18 у кожному), або на аркушах паперу за абеткою, або на картках. У списках досліджуваний привласнює кожної цінності ранговий номер, а картки розкладає одну за одною, виходячі із значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Для подолання соціальної бажаності й більш глибокого проникнення в систему ціннісних орієнтацій досліджуваного можливі зміни інструкцій, які дають додаткову діагностичну інформацію й дозволяють зробити більш обґрунтовані висновки.

Перевагою методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість — можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у цьому випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування й наявність контакту між психологом і випробуваним. Застосування методики з метою відбору, експертизи повинне бути досить обережним [95].

Метод бесіди був використаний для визначення того, який зміст представники кожної групи вкладають у поняття цінностей, представлених у методиці Рокіча.

Бесіда була проведена індівідуально, після проведення тестування. Приблизний час тривалості бесіди – 35-40 хвилин.

Таким чином, нами були використані такі методики як: «Індикатор копінг-стратегій» Д.Амірхана, для визначення базисних стратегій поведінки у двох вибірках, «Потреба в пошуку відчуттів» М. Цукермана, для визначення ступеня даної потреби, «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, для вивчення ценностно-мотиваційної сфери й 16-ти факторний опитувач Кеттелла, для визначення особистісних рис релігійних аддиктів.


Информация о работе «Психологічні особливості релігійних аддиктів»
Раздел: Психология
Количество знаков с пробелами: 157353
Количество таблиц: 10
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
49283
0
0

... будь-якою ціною позбуватися, але і як багата внутрішньою мотивацією пізнавальна діяльність, винагороджуючи так званих аддиктів відчуттям потоку [15]. розділ 2. Інтернет-аддикція в молодіжному середовищі   2.1 Психологічні причини Інтернет-аддикції Всесвітня мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. ...

0 комментариев


Наверх