Емоційні стани людини: настрій, афект, стрес, фрустрація. Візит в гості

1. Емоційні стани людини: настрій, афект, стрес, фрустрація

Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання. Психічний стан має чітко виражену, зазвичай однорідну, психічну модальність.

Задоволення чи незадоволення потреб породжує в людині специфічні переживання, які набувають різноманітних форм: емоцій, афектів, настроїв, стресових станів, фрустрації, власне почуттів (у вузькому розумінні слова) тощо.

Часто слова "емоції" та "почуття" використовуються як синоніми. У вузькому значені емоція - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось постійного почуття.

Емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Наприклад, почуття насолоди, співпереживання на талановито поставленому спектаклі та страх як ставлення до певного об’єкта. Від страху людина може заціпеніти, а може у відчаї кинутись назустріч небезпеці.

Афективний стан проявляється в постійно наростаючому емоційному напружені; він є динамічним і яскраво вираженим, завжди має певне завершення. Може закінчитися задоволенням, коли несподівана подія, або очікувана неприємна розмова закінчилася щасливо.

За певних обставин сильне напруження може трансформуватися в енергію для виконання певної роботи.

У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан нерідко завершується сильним спалахом - афектом.

Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднується з короткочасністю його прояву.

Нерідко в стані афекту змінюються звичайні установки особистості. Це відомо юристам, які, встановлюючи вину підсудного, зважають на те, чи був злочин скоєний свідомо чи в стані афекту.

У стані афекту подій, що відбуваються, сприймаються незвичайно ("затуманюється" мозок), у зовсім іншому світлі, звичайна поведінка ламається.

До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження та гальмування. Проте афект проявляється у людей невихованих, зухвалих, які не звикли контролювати свої почуття. Морально виховані люди, які мають тривкі навички культурної поведінки в товаристві уміють гальмувати небажані афекти.

Існують афекти, які мають позитивний характер. Наприклад, радість футбольних уболівальників, коли своя команда забиває гол.

Подібні афекти чи афективні стани вважаються нормальним явищем, а сильний і щирий їх прояв - навіть необхідним і корисним для повноцінного психічного та фізичного розвитку людини.

Настрій - це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання та діяльність людини. Настрої вирізняються тривалості, виявленості, усвідомлення, тому кажуть про перехідний і стійкій настрій.

Настрій завжди має причину. Нею можуть бути: навколишня природа, події, людини (окремі чи група), діяльність чи її результат, стан здоров’я тощо.

Характерно, що настрій відбивається на поведінці, забарвлює діяльність людини, стимулює або пригнічує активність особистості.

Якщо людина в доброму, бадьорому настрої, то крізь призму його настрою труднощі здаються незначними, робота - цікавою, люди - привітними. Якщо настрій пригнічений, то все дратує, рішення не знаходяться, люди видаються злими.

Навчитися керувати настроєм можна і потрібно, для цього слід його аналізувати, контролювати, проводити автогенне тренування.

Стрес - це емоційний стан викликаний несподіваною та напруженою ситуацією.

Стресовими станами будуть дії в разі необхідності самому винести рішення, миттєва реакція в разі безпеки, поведінка в ситуації, що несподівано змінилася.

У стресовому стані важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення та розподілення уваги, виникає загроза загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності.

При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть заступити усвідомлені дії. За стресу можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення чисельності супротивника, що несподівано з'явиться), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники і т. д.

А втім, деяких людей незначний стрес може викликати приплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думок.

Не можна визначити наперед, чи викличе дана ситуація стресовий стан людини. Поведінка у стресовій ситуації багато в чому залежить від особистих особистостей людини:

-  Від уміння швидко оцінювати ситуацію;

-  Від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

-  Від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

-  Від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.

Крайня невдоволеність, блокад прагнень, що викликають тривке негативне емоційне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності.

Не всяке невдоволення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Скажімо студент спізнився на лекцію, не дістав квитка, отримав догану. Однак ці випадки не завжди дезорганізують свідомість і діяльність студента.

Фрустрація може виникнути лише тоді, коли ступінь невдоволення вищій від того, що людина може витерпіти.

Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно-значимі відносини.

Фрустрації найчастіше подаються натури, люди з підвищеною збудливістю, відсутністю гальмівних, зрівноважу вальних реакцій, незагартовані в "битвах життя", погано підготовлення до незгод, труднощів, з недостатню розвинутими рисами характеру. Типовий приклад - розбещені діти.

Фрустрація виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самобичування. Вона може слабнути, щезати або посилюватися. Вона відбивається на випадкових людях, друзях, членах сім'ї.

Похожие работы

Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків

Скачать

664560

27

18

... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується ме­тодика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...