БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ, ЗДІЙСНЮВАНІ ЗА ДОПОМОГОЮ КАРТОК

2. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ, ЗДІЙСНЮВАНІ ЗА ДОПОМОГОЮ КАРТОК

Засобом масових платежів населення за товари й послуги за допомогою електронної системи грошового обігу є використання пластикових карток. Пластикова картка — це загальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг. Пластикова картка — це ключ клієнта для отримання послуг, покупки товару за безготівковим розрахунком або отримання своїх грошей, які зберігаються у банку.

В Україні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунків із фізичними особами:

Ø  міжнародні платіжні системи;

Ø  внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками;

Ø  Національна система масових електронних платежів (надалі — НСМЕП).

З огляду на те, що вітчизняний ринок платіжних карток в Україні не розвинений, численні міжнародні платіжні організації прагнуть заповнити йогові своїми пластиковими картками. Розвиток платіжних карток в Україні бере свій початок із вересня 1996 року, коли Приватбанк випустив першу вітчизняну картку міжнародної системиVISA International. Повноправними членами міжнародних платіжних систем українські банки стали з 1997 року. Динаміка цього виду послуг перевершила найсміливіші очікування.

Нині у нашій країні 22 банки співпрацюють з системи VISA International та системи GUROY International і близько 50 банків діють на правах агентів. Емітовано понад мільйон карток, розгорнуто інфраструктуру прийому та обробки платежів за ними; до послуг власників карток понад 500 банкоматів і 10000 пунктів електронного та ручного обслуговування.

Внутрішні міжбанківські платіжні системи нині лише на початковій стадії становлення. Вони зорганізовані за стандартами та правилами міжнародних систем, що гарантує надійність їхньої роботи і бізнесу.

Внутрішні локальні банківські платіжні системи дають клієнтам в основному лише доступ до їхніх рахунків, але сфера використання таких карток як платіжних обмежена [4, 138].

Кредитна (пластикова) картка є персоніфікованим платіжним засобом, призначеним для оплати товарів, послуг, а також отримання готівки, Вона має розмір, визначений міжнародним стандартом: 85* 54* 0,75 мм.

В сорокові роки в США почався розвиток платежів за допомогою таких карток, першої па яких була ресторанна кредитна картка DINERS CLUB, створена в Нью-Йорку в 1950 році.

Постійні клієнти ресторанів, що мають хорошу репутацію, могли одержати картку DINERS CLUB і пред’явити її в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки. Оцінивши успіх DINERS CLUB, крупні американські компанії випустили свої кредитні картки. Ними вже можна було користуватися не тільки в ресторанах, але і в багатьох інших місцях (розрахунки за покупку товарів в магазинах, оплата за телефонні послуги і т. д.) Перша пластикова кредитна картка була випущена системою AMERICAN EXPRESS. З часом розвивалися старі системи і народжувалися нові.

В даний час найбільшими кредитними системами є VISA — 50% світового ринку, EUROPAY (карти MASTER CARD і CIRRUS MAESTRO) - 30%, AMERICAN EXPRESS - 20%. На частки» DINERS CLUB доводиться 1,5% світового ринку.

Розвиток безготівкових розрахунків за допомогою кредитних карток викликаний, переважно, простотою у використовуванні цього засобу платежу для споживача.

В США картки користуються великою популярністю: того, хто її не має, вважають "негідним кредиту" [1, 6].

Дослідження показали, що коли розплачуються кредитними картками, купують більше товарів, ніж при оплаті готівкою.

Піонери платіжних карток — компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:

1) за своїми розмірами кредитна картка значно менше чекової книжки;

2) кредитна картка зразу ж лягла використовуватися в міжнародному масштабі, оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, що приймають їх картки;

3) можливість, в окремих випадках, забронювати або замовити щось по телефону, назвавши лише номер своєї картки, і користуватися певними пільгами у комерсантів, що входять в цю мережу.

Першим удосконаленням карток було їх "намагнічення". Щоб використовувати картки в автоматах при видачі готівки і в автоматичних касах банків, на них стали наносити закодовані магнітні доріжки. Інформація, що міститься на цих доріжках, включає:

— банківські реквізити власника картки, тобто адреса і код банку і відділення, а також номер його рахунку;

— пізнавальний запис, відповідний секретному персональному коду власника;

— термін дії картки;

— максимальну гумму, яку розташовує власник картки і яка зменшується при кожному знятті грошей з рахунку.

Таким чином, за наявності достатньо хороших міжбанківських зв'язків власник картки може одержати наявні гроші у всіх автоматах свого банку і в більшості інших банків.

На початку 80-х років з'явилися картки з мікропроцесором. Мікропроцесор складається з пристроїв, що запам'ятовують, для зберігання інформації і процесора, який сам по собі є комп'ютером і дозволяє обробляти інформацію, що міститься в пристроях, що запам'ятовують. Картка з мікропроцесором має ряд переваг але порівнянню з магнітною. В найпростішому випадку — більший об'єм пам'яті (вся необхідна інформація з тримається в картці). Це збільшує швидкість розрахунків, зменшує вірогідність помилок, у момент розрахунків продавець і клієнт точно знають об'єм засобів на рахунку (перевитрата неможлива), картки практично неможливо підроблювати. Така картка дорожче магнітної, але має більший термін служби, система прочитування значно дешевше, велика пам'ять дозволяє застосувати складний захист і додати картці багатофункціональність [6, 15].

Кредитні (пластикові) картки, що надаються їх власникам, випускаються в обіг банками, фінансовими, торговими і іншими компаніями, які забезпечують їх власників широким спектром фінансових послуг.

Широке поширення набули:

1. Кредитні картки (credit cards), які використовуються для оплати різних видів товарів і послуг за рахунок кредиту, наданого клієнту банком або спеціальною сервісною компанією (AMERICAN EXPRESS).

Оплата за допомогою такої картки може проводитися в будь-якій точці, де є пристрій для підготовки торгового чека — сліпу, який платник підписує при покупці. Звичайно кредитні картки можуть використовуватися також для отримання готівки в банківських автоматах.

2. Кредитні картки, які використовуються для оплати певного виду послуг (або декількох взаємопов’язаних видів послуг) за рахунок кредиту, що фінансується в межах встановленого ліміту. Як правило, власник картки одержує певні пільги. Подібні картки можна назвати цільовими. Найбільш поширені картки, що дозволяють оплачувати рахунки в тисячах різних готелів і ресторанів багатьох країн, картки оплати телефонних розмов, бензину, оренди машин. Існують також картки вживані для оплати товарів в певних магазинах.

3. Картки, що використовуються для гарантії чекових платежів (check guarantee cards). Вони видаються банком, де відкритий рахунок клієнта, і застосовуються для того, щоб уникнути отримання незабезпеченого чека або чека з підробленим підписом. Такі картки використовуються власниками Єврочеків і інших чеків, що застосовуються в деяких країнах.

4. Дебетові картки (Debit Cards), які використовуються для оплати товарів і послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку клієнта (платника) необхідної суми грошей. Доступ до рахунку здійснюється через банківські автомати або спеціальні пристрої в торгових крапках, які прочитують код клієнта, вказаний на магнітній смужці картки. Такі картки є найпростішими і універсальним замінником готівки. На відміну від інших кредитних карток, вони не дозволяють оплачувати покупки за відсутності грошей на рахунку.

5. Картки для електронних банківських автоматів (Electronic Banking Machines-EBM або Automatic TeJJer Machines-ATM). Вони є різновидом дебетових карток і призначені для отримання готівки в банківських автоматах в межах тих, що є на рахунку клієнта засобів і внесення готівки на рахунок клієнта [1, 9].

ВИСНОВКИ

Нині всі країни світу користуються так званими неповноцінними паперовими грошима. З'явилися вони понад 300 років тому. Електронним грошам усього 50 років.

Електронні гроші — це замінники реальних повноцінних грошей, які існують у вигляді електронних записів у спеціальних пристроях. Переказ грошових сум за рахунками у банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем та за безпосереднім розпорядженням власників.

Пластикова картка — це загальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг.

В Україні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунків із фізичними особами:

Ø  міжнародні платіжні системи;

Ø  внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками;

Ø  Національна система масових електронних платежів.

Національна система масових електронних платежів для населення — це зручність безготівкових платежів, швидке обслуговування, надійність зберігання грошей, можливість використання банківського кредиту. Смарт-картка як інструмент цієї системи характеризується тим, що в неї вмонтована мікросхема і вона здатна самостійно обробляти й запам'ятовувати зміну інформації, зокрема, визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на позичковому рахунку платника.

Повільне впровадження Національної системи електронних платежів стримує процес модернізації грошового обігу. Тому перед нашим суспільством постало завдання-мінімум — не заважати цьому процесові і завдання-максимум — створити умови для найбільшого сприяння.

Піонери платіжних карток — компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:

1) за своїми розмірами кредитна картка значно менше чекової книжки;

2) кредитна картка зразу ж лягла використовуватися в міжнародному масштабі, оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, що приймають їх картки;

3) можливість, в окремих випадках, забронювати або замовити щось по телефону, назвавши лише номер своєї картки, і користуватися певними пільгами у комерсантів, що входять в цю мережу.

Широке поширення набули:

1. Кредитні картки, які використовуються для оплати різних видів товарів і послуг за рахунок кредиту, наданого клієнту банком або спеціальною сервісною компанією.

2. Кредитні картки, які використовуються для оплати певного виду послуг (або декількох взаємопов’язаних видів послуг) за рахунок кредиту, що фінансується в межах встановленого ліміту.

3. Картки, що використовуються для гарантії чекових платежів.

4. Дебетові картки, які використовуються для оплати товарів і послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку клієнта (платника) необхідної суми грошей.

5. Картки для електронних банківських автоматів. Вони є різновидом дебетових карток і призначені для отримання готівки в банківських автоматах в межах тих, що є на рахунку клієнта засобів і внесення готівки на рахунок клієнта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Басюк Н.Б., Бондарева О.В., Кочетков В.Н. Современная система денежных расчетов. – К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 190 с.

2.  Пластиковые карты. 4-е издание, переработанное и дополненное. – М.: Издательская группа «БДЦ-пресс», 2002. – 576 с.

3.  Симовьян С.В. Банковские платежные карты, как средство предупреждения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун. внутр. дел, 2003. – 240 с.

4.  Єрохіна Н.А., Микитина О.Г. Електронні гроші в платіжній системі держави // Фінанси України. – 2002. - № 3. – С. 134-140.

5.  Романенко Л.Ф. Особливості використання українськими комерційними банками пластикових карток у зарплатних проектах // Фінанси України. – 2002. - № 6. – С. 105-107.

6.  Харченко В. Нове у використанні платіжних карток // Вісник НБУ. – 2005. - № 8. – С. 15-17.