Балансову вартість кожної групи основних фондів на початок планового кварталу

1.  Балансову вартість кожної групи основних фондів на початок планового кварталу.

2.  Норму амортизаційних відрахувань на квартал по кожній групі основних фондів.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б_(а) – балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

Б_(а-1) – балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П_(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В_(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Питання 4. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Література:

Крисоватий А. І. Десятник О. М. Податкова система. Навч. Посіб. -Тернопіль: Карт-бланш,2004с. 164-179.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування. Без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3, 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не враховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3, 4 будь-яких причин (крім продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов’язаних з цими роботами.

Якщо на початок звітного кварталу груп 2, 3,4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої груп відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).

У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів.

Запитання для самоперевірки

1.  Вкажіть порядок збільшення балансової вартості груп основних фондів.

2.  Вкажіть порядок зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Індивідуальні завдання

1. Розрахунок податку на прибуток підприємства та його документальне оформлення.

2. Валові доходи і валові витрати підприємства та їх вплив на результати діяльності підприємства.

3. Амортизаційна політика суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки.

4. Порядок застосування прямих податків, їх переваги та недоліки.

ТЕМА 6 “ЗЕМЕЛЬНЕ ТА МАЙНОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ”

 

План самостійної роботи:

13.  Закон України “Про плату за землю”.

14.  Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

15.  Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про плату за землю”

Література:

1. Закон України “Про плату за землю” від 19. 09. 96 зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 205-212;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 241-243.

Під час вивчення Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за землю” від 19. 09. 96. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти хто є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування.

Платники податку – власники землі та землекористувачі. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або у користуванні (у тому числі і на умовах оренди).

При визначенні суми земельного податку на рік враховують:

·  площу земельної ділянки;

·  ставку земельного податку.

Також необхідно звернути увагу на ставки земельного податку за землі сільськогосподарського призначення (стаття 6 Закону) та за землі населених пунктів (стаття 7 Закону).

Ставки податку за 1 га земель сільськогосподарського призначення встановлені у відсотках до грошовій оцінки землі в таких розмірах:

·  рілля, сіножаті, пасовища – 0,1%;

·  багаторічні насадження – 0,03%.

Ставки за землі населених пунктів встановлені у розмірі 1% від грошовій оцінки землі. Якщо грошовій оцінки земельної ділянки не проведено, то використовують встановлені ставки за 1 кв. м. по групах населених пунктів (всього 11 груп населених пунктів). Група населеного пункту залежить від чисельності населення, що проживає в ньому (стаття 7 Закону України “Про плату за землю”).

Слід зазначити, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку справляється в розмірі 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. А податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок, за земельні ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, дачними кооперативами, гаражно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами, справляється в розмірі 3% від суми обчисленого земельного податку відповідно встановлених.

Особливу увагу слід звернути на пільги щодо плати за землю, які вказані у ст. 12 цього закону. Порядок нарахування земельного податку вказаний в статтях 13-14, а термін сплати – ст. 17 цього закону.

Відповідальність платників і контроль за додержанням Закону України “Про плату за землю” вказані у статтях 25-27 цього закону.

Запитання для самоперевірки

1.  В чому полягає необхідність плати за землю?

2.  Хто є платниками земельного податку?

3.  Що враховується при обчисленні суми земельного податку на рік?

4.  Від чого залежить ставка земельного податку?

5.  Хто звільняється від сплати земельного податку?

6.  Хто може встановлювати пільги щодо плати за землю?

7.  Вкажіть термін сплати земельного податку юридичними та фізичними особами.

8.  Яка відповідальність встановлена за несвоєчасну сплату земельного податку?

Завдання 1.

Визначте суму плати за землю на поточний рік на підставі даних:

Громадянин Сердюк В. В. мешкає в сільській місцевості та має в користуванні земельну ділянку загальною площею 0,75 га, у т. ч. :

·  для ведення особистого підсобного господарства (ріллі) – 0,60 га;

·  під житловим будівництвом – 0,15 га.

Ставки земельного податку за 1 га:

·  рілля – 10 грн. 50 коп. ;

·  під житловим будівництвом – 19 грн. 20 коп.

Завдання 2.

Обчисліть розмір плати за землю на рік і місяць на підставі даних:

1.  Загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством – 700 тис. кв. м.

2.  Ставка земельного податку за 1 кв. м. площі земельної ділянки – 15,2 коп.

Завдання 3.

Визначити суму земельного податку на рік і на місяць на підставі даних:

1.  загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством у безстрокове користування – 1120,5 тис. кв. м. ;

2.  грошова оцінка землі за 1 кв. м. – 0,50 грн. ;

3.  ставка податку – 1% від грошової оцінки землі.

Методичні рекомендації:

При визначення суми земельного податку на рік враховуються:

1)  площа земельної ділянки;

2)  ставка земельного податку.

Сума земельного податку на рік = ставка податку х площа земельної ділянки

Сума земельного податку на місяць = сума земельного податку на рік / 12 місяців

Питання 2. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Література:

1. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 238-241;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 183-186.

З метою спрощення механізму оподаткування виробників сільськогосподарської продукції з 1 січня 1999 року застосовується фіксований сільськогосподарський податок. Справляння цього податку регламентується Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98. (зі змінами та доповненнями).

Вивчаючи цей закон слід засвоїти хто є платниками, що є об’єктом оподаткування, розміри ставок фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства, які займаються вирощуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана ними від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% від загальної суми валового доходу підприємства. Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то підприємство не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку і повинно сплачувати податки і збори у наступному звітному році на загальних підставах.

У статті 3 цього закону вказано, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність, або наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди. Крім того об’єктом оподаткування є землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку (стаття 3 цього закону) з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

·  для рілля, сіножатей і пасовищ – 0,5%

·  для багаторічних насаджень – 0,3;

·  для земель водного фонду – 1,5.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки фіксованого податку передбачені у статті 4 цього закону.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 5 цього закону, де вказується порядок нарахування і терміни сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Сплата податку проводиться щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у таких розмірах:

·  у І квартал – 10%;

·  у ІІ квартал – 10%;

·  у ІІІ квартал – 50%;

·  у ІV квартал – 30%.

У статті 6 Закону України вказується порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів. Крім того, необхідно з’ясувати, що платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від сплати окремих податків і зборів (див. статтю 1 цього закону)

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками фіксованого сільськогосподарського податку?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Що враховується при обчисленні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік?

4.  В чому особливості сплати фіксованого сільськогосподарського податку?

5.  Як розподіляються кошти при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку?

6.  Від сплати яких податків і зборів звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку?

Завдання 1.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на рік для кооперативу “Дніпровський” на підставі даних:

1.  Площа сільськогосподарських угідь, що зайнята:

·  рілля – 80 га;

·  фруктовими садами і виноградниками – 150 га.

2.  Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, що зайнята:

·  рілля – 2500 грн. ;

·  фруктовими садами і виноградниками – 1300 грн.

3.  Ставка податку на 1 га у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських угідь:

·  рілля – 0,5;

·  багаторічні насадження – 0,3.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік враховується:

·  площа земельної ділянки по кожному виду;

·  грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду;

·  ставка податку за 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на рік дорівнює: грошова оцінка 1 га землі помножити на ставку податку і помножити на площу земельної ділянки

Завдання 2.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на кожен квартал для кооперативу “Дніпровський”.

Методичні рекомендації:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на квартал визначається за формулою:

Загальну суму фіксованого сільськогосподарського податку, що підлягає сплаті на рік – візьміть з рішення завдання №1.

Сплата річної суми фіксованого сільськогосподарського податку за кварталами здійснюється в таких розмірах:

·  І квартал – 10%;

·  ІІ квартал – 10%;

·  ІІІ квартал – 50%;

·  ІV квартал – 30%.

Завдання 3.

Скласти розрахунок суми сплати фіксованого сільськогосподарського податку за місяцями року для кооперативу “Дніпровський”.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на кожен місяць кварталу визначається за формулою:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку відповідний на квартал

3 місяці Рішення завдання оформити таблицею:

Місяці року

Сума фіксованого сільськогосподарського податку

Термін сплати

Питання 3. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”

Література:

1. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11. 12. 91. зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 234-238;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 214-215.

При вивченні Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”від 18. 02. 97. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що транспортний податок має цільове призначення, бо кошти від його стягнення надходять на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів, які в свою чергу спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг – 85%. Решта (15%) переказується до місцевих бюджетів і використовуються на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти, хто є платниками транспортного податку, що є ою’єктом оподаткування.

Платниками податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, тобто юридичні і фізичні особи, у власності яких є зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Об’єктом оподаткування є:

·  трактори колісні (крім тих, що на гусеничному ходу);

·  легкові автомобілі;

·  вантажні автомобілі;

·  автомобілі для перевезення пасажирів (не менше 10 осіб);

·  автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги);

·  мотоцикли та велосипеди із встановленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра до 50 см³;

·  яхти, парусні судна;

·  човни моторні (крім спортивних) і катери.

Одиницею оподаткування є:

·  100 см³ об’єму циліндрів двигуна;

·  1 кВт потужності двигуна;

·  100 см довжини корпусу судна.

При нарахуванні суми транспортного податку на рік враховують:

·  вид транспортного засобу;

·  об’єм циліндру двигуна, потужність електродвигуна, довжину корпуса судна;

·  ставку податку на одиницю оподаткування;

·  кількість однор. одиниць транспортного засобу.

Необхідно звернути увагу на ставки транспортного податку для кожного виду транспортних засобів (стаття 3 Закону).

Особливу увагу слід звернути на пільги, щодо сплати транспортного податку, які вказані у ст. 4 цього закону.

Від сплати податків звільняються: фізичні особи, які мають пільги згідно Закону України “Про статус і соціальний захист інвалідів ВВВ, Чорнобильців 1-ї, 2-ї категорій, ветеранів праці”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндру двигуна до 2500 см³, або 1-го мотоцикла - до 650 см³, або 1-го човна з довжиною корпусу до 7,5 м.

Сплачують 50% від нарахованої суми:

·  товаровиробники сільськогосподарської продукції за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10;

·  фізичні особи, власники легкових автомобілів, які вироблені в країнах СНД і зареєстровані в Україні до 01. 01. 1991 року.

Термін сплати транспортного податку для юридичних осіб – щоквартально, рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. По придбаним транспортним засобам – починаючи з того кварталу, в якому зареєстрований цей транспортний засіб.

Термін сплати транспортного податку фізичними особами – перед проходженням технічного огляду щорічно, або один раз на 2 роки. По придбаним транспортним засобам – в момент реєстрації транспортного засобу.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками транспортного податку?

2.  Що враховується при обчисленні суми транспортного податку на рік?

3.  Від чого залежить ставка транспортного податку?

4.  Хто звільняється від сплати податку?

5.  Вкажіть термін сплати транспортного податку.

Завдання 1.

Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на рік на підставі даних:

·  на балансі підприємства станом на 01. 01. поточного року є 10 вантажних автомобілів ГАЗ – 53, об’єм циліндра двигуна – 2500 см³.

·  ставка податку на 100 см³ об’єму циліндра двигуна – 15 грн.

Завдання 2.

Громадянин Бойчук С. П. придбав у жовтні поточного року новий легковий автомобіль ВАЗ – 2107 “Нива” із робочим об’ємом двигуна 1850 см³. Ставка податку за 100 см³ об’єму циліндру двигуна – 10 грн. Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті до бюджету.

Методичні рекомендації:

Сума транспортного податку із кожного виду транспорту на рік визначається за формулою:

Ставка транспортного податку х Робочий об’єм двигуна

100 см³

При розв’язанні завдання №2 врахувати, що автомобіль було придбано громадянином у жовтні, тобто у другому півріччі, а тому належить сплатити до бюджету 50% від нарахованої суми податку на рік.

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування майнових податків, їх переваги та недоліки.

2. Майнове оподаткування юридичних осіб.

3. Майнове оподаткування фізичних осіб.

ТЕМА 7 “НЕПРЯМІ ПОДАТКИ”

План самостійної роботи:

16.  Закон України “Про податок на додану вартість”.

17.  Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

18.  Термінологія митної справи: митна територія, митний контроль, види переміщення через митний контроль, митна декларація, декларанти.

19.  Порядок перерахування мита до бюджету.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про податок на додану вартість”

Література:

1. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03. 04. 97. зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 66-78

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 114-135.

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим загальнодержавним податком. Він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаної продукції (товарів, робіт, послуг).

Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов’язань,а зменшених на суму ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам.

Під час вивчення Закону України “Про податок на додану вартість” від 03. 09. 1997 року (зі змінами та доповненнями) слід засвоїти хто є платниками податку, що є об’єктом і базою оподаткування.

Платниками ПДВ (стаття 2 цього закону) є суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платником податку. В обов’язковому порядку підлягає реєстрації, як платник ПДВ, суб’єкт підприємницької діяльності у якого загальна сума операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ). Під поставкою товарів розуміють будь-яку операцію, які пов’язана з продажем, обміном, даруванням тощо, яка передбачає передачу (зміну) права власності.

Об’єктом оподаткування ПДВ (стаття 3 цього закону) є операції з:

·  поставки (продажу) товарів, робіт, послуг на території України;

·  ввезення товарів (супутніх послуг) та територію України (імпорт);

·  вивезення товарів за межі території України (експорт).

Не є об’єктом оподаткування операцій з:

·  випуску, розміщення та продажу цінних паперів;

·  передачі майна у схов, а також у оперативну оренду (крім фінансового лізингу);

·  надання послуг із страхування і перестрахування; соціального і пенсійного страхування;

·  обігу валютних цінностей, виплати грошових призів;

·  надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

·  оплата вартості державних платних послуг за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів, державного мита;

·  виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, субсидій у грошовій формі або у формі цінних паперів;

·  надання брокерських, дилерських послуг з торгівлі;

·  тощо, згідно статті 3. 2 Закону про ПДВ.

У статті 5 цього закону вказані операції суб’єктів господарювання, що звільнені від оподаткування:

1.  Операції з продажу:

·  вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

·  товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України);

·  книжок вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва;

·  «товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

·  приладів, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації, а також їх безкоштовної передачі за умови використання їх винятково для власних потреб.

2.  Операції з падання послуг:

·  перевезення пасажирів міським та приміським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

·  ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

·  обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

·  послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

·  надання культових послуг та продаж товарів культового призначення;

·  збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

·  доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3.  Операції з виконання робіт:

·  фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

·  з приватизації державного та комунального майна.

·  тощо згідно статті 5 цього закону.

Вивчаючи статтю 6 цього закону необхідно звернути увагу на ставки ПДВ, які встановлені в розмірі:

·  “20%” – від бази оподаткування, що не включає ПДВ;

·  “0%” – при експорті товарів та супутніх послуг.

загальна сума податкового _ загальна сума податкового зобов’язання за місяць (квартал) кредиту за місяць (квартал)

Слід зазначити, що сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначається за формулою:

Податкове зобов’язання – це сума нарахованого ПДВ виходячи з обсягу поставки товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит – це сума сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги).

Право на податковий кредит надає податкова накладна, яку має право виписати у двох примірниках продавець – зареєстрований платник ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів вважається дата, що сталася раніше:

·  або дата надходження коштів від покупця (на банківський рахунок чи в касу підприємства);

·  або дата відвантаження товарів, оформлення документів на виконані роботи (надані послуги).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·  або дата оплати за товари, роботи, послуг з поточного рахунку чи каси підприємства;

·  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів, робіт, послуг.

При вивченні цього закону, крім того необхідно звернути увагу на статтю 9, де вказується порядок реєстрації осіб, як платників ПДВ та на статтю 10 цього закону, де вказані особи, що відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету.

Запитання для самоперевірки

1.  В чому полягає сутність і значення ПДВ?

2.  Хто є платниками ПДВ?

3.  Що є об’єктом оподаткування ПДВ?

4.  Які операції звільнені від оподаткування ПДВ?

5.  Вкажіть базову ставку ПДВ?

6.  Як визначити суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету?

7.  Що таке податкове зобов’язання?

8.  Що таке податковий кредит?

Завдання 1.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму ПДВ, яку потрібно сплатити до бюджету за жовтень поточного року на підставі даних:

1.  Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 54900 грн.

2.  Податковий кредит – 7350 грн.

Завдання 2.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму податку на додану вартість, яку потрібно сплатити до бюджету за вересень поточного року на підставі таких даних:

1.  Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 36600 грн.

2.  Загальний обсяг придбання товарів (робіт, послуг) без ПДВ, вартість яких включається до валових витрат – 24900 грн.

Питання 2. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Література:

1. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”від 15. 09. 95 зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 84-88

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 193-199

Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15. 09. 1995 року (зі змінами та доповненнями) визначає особливості на рахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Під час вивчення цього закону необхідно засвоїти, хто є платниками акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби; що є об’єктом оподаткування і як обчислюється оподаткований оборот.

Платниками акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби згідно статті 2 цього закону є:

·  суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;

·  суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;

·  фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (Імпортним) митом;

·  юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Об'єкти оподаткування:

·  обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою

·  обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки

·  вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України в зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції), з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

Не підлягають оподаткуванню:

·  митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також: тих, що перейшли до держави за правом спадкоємства;

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом;

·  митна вартість імпортованої сировини чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

·  вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства;

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

·  митна вартість зразків алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України немає комерційного характеру.

З метою правильного визначення податкового зобов'язання щодо акцизного збору використовується таке поняття як оподатковуваний оборот.

Оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв та тютюнових виробів обчислюється виходячи з їх вартості, за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

Оподатковуваний оборот при виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів українськими підприємствами з використанням давальницької сировини обчислюється виходячи з вартості готової продукції за цінами на аналогічну продукцію, що склалися на момент купівлі марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

У разі ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованої у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених КМУ.

У разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва спирту етилового, коньячного, плодового та алкогольних напоїв, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати в порядку, передбаченому чинним законодавством про справляння акцизного збору. При цьому оподатковуваний оборот обчислюється, виходячи з вартості цієї продукції за цінами, що склалися на підприємстві на час проведення розрахунків за аналогічну продукцію на момент виявлення цих втрат з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Оподатковуваний оборот для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться фізичними особами в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним)митом, визначається на підставі вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків на ці товари, а у разі їх відсутності — виходячи з розміру індикативних цін.

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, нараховуються платниками самостійно за встановленими ставками. Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до "Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для окремих видів продукції, визначених КМУ. Кожна марка акцизного збору на тютюнові вироби повинна мати окремий номер.

Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка. Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться, виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок. Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

·  алкогольних напоїв — на третій робочий день після відвантаження продукції;

·  тютюнових виробів — до 16 числа наступного місяця, що наступив за звітним місяцем.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 8 цього закону, де вказується, що відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери цих товарів та їх посадові особи згідно чинному законодавству України.

Завдання 1.

Визначити суму акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, якщо тютюнова фабрика за місяць реалізувала:

№	Вид тютюнових виробів	Одиниця виміру	Кількість одиниць	Ставка акцизного збору
1	Сигари	шт.	900	20 грн. за 100 шт.
2	Сигарили	шт.	350	20 грн. за 100 шт.
3	Сигарети без фільтру	тис. шт.	3500	5 грн. за 1000 шт.
4	Сигарети з фільтром	тис. шт.	5600	11,5 грн. за 1000 шт.
5	Тютюн для паління	кг	50	10 грн. за 1 кг

Методичні рекомендації:

При визначенні суми акцизного збору по кожному виду тютюнових виробів враховують:

1.  обсяг реалізації тютюнових виробів за місяць;

2.  ставку акцизного збору.

Питання 3. Термінологія митної справи.

Література:

1. Митний Кодекс України (статті 1-5).

В Митному кодексі України дано визначення основних термінів митної справи:

Митна територія (стаття 5 Митного кодексу) – територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у морській економічній зоні України;

Митний контроль (стаття 1. 15 Митного кодексу) – сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

Види переміщення через митний кордон (статті 1. 23, 1. 24, 1. 25, 1. 26, 1. 27, 1. 28 Митного кодексу).

1)  у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій;

2)  у міжнародних поштових відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України упакованих та оформлених бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, поштових посилках, дрібних пакетах;

3)  у міжнародних експрес-відправленнях – це переміщення товарів та інших предметів, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

4)  у несупроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам з оформленням багажних документів;

5)  у ручній поклажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам у транспортних засобах, якими прямують ці громадяни без оформлення багажних документів;

6)  у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни з оформленням багажних документів.

Митна декларація (стаття 1. 12 Митного кодексу) – письмова заява, встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

Декларанти (стаття 1. 5 Митного кодексу) – юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування (складає митну декларацію) товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Запитання для самоперевірки

1.  В чому полягає необхідність митного контролю?

2.  Для чого необхідна митна декларація?

3.  Хто є декларантом у митній справі?

Питання 4. Порядок перерахування мита до бюджету.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 89-96

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 200-204

Мито – це непрямий податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Платниками мита є юридичні і фізичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Документом, який є підставою для нарахування мита, є вантажна митна декларація. Без сплати мита та відмітки у декларації пропуск товарів та інших предметів через митний кордон не дозволяється.

Сплата мита може здійснюватися:

·  під час перетину митного кордону;

·  при реєстрації товарів та інших предметів на митній території України;

·  за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу.

Належна до сплати сума мита, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють митні оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. А по товарах та інших предметах, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях мито сплачується підприємствам зв’язку.

Сума мита, що сплачена митним органам та підприємствам зв’язку перераховується до Державного бюджету України.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

Запитання для самоперевірки

1.  Що таке мито?

2.  Хто є платником мита?

3.  Що є підставою для нарахування мита?

4.  Хто здійснює контроль за правильністю нарахування мита та своєчасністю сплати його до Державного бюджету України?

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування непрямих податків, їх переваги та недоліки.

2. Розрахунок податку на додану вартість та його документальне оформлення.

3. Ефективність оподаткування споживання в Україні.

4. Економічна ефективність митної справи в Україні.

5. Сутність, форми і способи перекладання непрямих податків.

ТЕМА 8 “ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА”

План самостійної роботи:

20.  Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

21.  Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

22.  Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Література:

1. Закон України "Про державну підтримку малого підприємства" від 19. 10. 200;

2. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28. 06. 99.

3. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 242-246

7. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 178-181

З метою реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року застосовується спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

Основним законодавчим документом для застосування єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва є Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Під час вивчення цього Указу необхідно звернути увагу на те, що платниками єдиного податку є:

1.  Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, тобто підприємства всіх форм власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 1 млн. грн. Середньооблікова чисельність працівників визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом.

2.  Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, якщо кількість найманих працівників, включаючи членів їх сім’ї не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 500 тис. грн.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком не мають права застосовувати іншого способу розрахунку за реалізовану продукцію, крім готівкового та безготівкового грошового розрахунку.

Платники єдиного податку звільняються від слати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

·  податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала оподаткування за ставкою – 6%;

·  податку на прибуток підприємств (юридичні особи);

·  податку на доходи фізичних осіб (фізичні особи – підприємці);

·  плати за землю;

·  збору за спеціальне використання природних ресурсів;

·  комунального податку;

·  податку на промисел;

·  внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

·  збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

·  збору на обов’язкове державне соціальне страхування.

Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності при нарахуванні суми єдиного податку за місяць враховують: