Редакторська оцінка підручника з української мови для 9 класу

2.  Редакторська оцінка підручника з української мови для 9 класу

2.1  Відповідність підручника навчальній програмі, реалізація виховної, освітньої та розвиваючої функції навчання

Донедавна шкільний підручник був зорієнтований переважно на інформаційну і відтворювальну функції, які в основному закріплювали авторитарну модель навчання: учитель мав передавати знання, а учень – оволодіти ними. Автори підручника, який обраний нами для аналізу, ставили перед собою зовсім іншу, нову мету – створення стану успіху, співпраці та співтворчості, навчального діалогу, конструювання ситуації вибору.

Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою. Відповідно до навчальних створюють підручники.

Однією з переваг аналізованого підручника є його майже стовідсоткова відповідність навчальній програмі. Мовна змістова лінія реалізується в п’яти розділах: «Повторення вивченого у 8 класі» (3 год.), «Синтаксис і пунктуація» (6 год.), «Складне речення» (30 год. – така кількість навчальних годин зумовлена тим, що це основна тема цього року, яка включає 22 параграфи й саме над вивченням дев’ятикласниками складносурядного та складнопідрядного речень зосереджена основна увага), «Складне синтаксичне ціле» (7 год.), «Повторення та систематизація вивченого» (3 год.).

Аналізуючи соціокультурну змістову лінію, хочемо відмітити, що в підручнику вона зреалізована не повністю. Тематика текстів частково змінена. Якщо програмові тексти мають суто національне забарвлення, і передбачають розгляд учнями тем «Душа болить за рідну Україну», «Я вірю в майбутнє твоє, Україно», то менш абстрактні розповідають про наших видатних художників, письменників, майстрів різних промислів. Їхнє значення не можна недооцінити, оскільки описувані події та постаті підібрані ретельно, змушують дітей гордитися своїм народом. Мовленнєва змістова лінія в підручнику представлена широким спектром завдань та творів, цікавих рольових ігор, які дають змогу учням розвивати зв’язне мовлення, вчитися логічно будувати розповідь та формулювати думку. Різноманітні алгоритми сприяють візуальному запам’ятовуванню матеріалу та грамотності відповіді.

Попри всю свою наукову цінність, підручник повинен сприяти й процесу виховання, який реалізується в різноманітних завдань, що формують в учнів високі моральні якості. Аналізуючи цю вимогу програми, можемо сказати, що авторами вміщено значну кількість текстів на тему «Правила спілкування» [18, с. 29], які прослідковуємо в різних рубриках. Зокрема, на нашу думку, важливе значення має рубрика «Антисуржик», яка надзвичайно актуальна в наш час, адже перенасичення скрізь і всюди діти чують іноземні мови, а найчастіше російську, які впливають на їхню мовну освіту. Така рубрика покликана виховувати громадянина, який досконало знає свою рідну мову, шанує її та грамотно спілкується [18, с. 101,133].

У час нових інформаційних технологій, зміни суспільно-економічних формацій, швидкого зростання обсягів інформації інтерес до проблем шкільного підручника як носія цієї інформації на сучасному етапі актуалізується. Це пояснюється необхідністю створення підручників нового покоління, завдання яких – сприяти особистісному розвитку учнів відповідно до специфіки навчального курсу.

2.2 Текстові компоненти підручника

Верховна Рада України 6 липня 2010 року ухвалила Закон «Про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)» згідно якого школярі знову навчатимуться 11 років. Нова реформа освіти – це вихід з ситуації, яка склалась сьогодні. Адже додатковий 12-й рік навчання багатьох відвернув від продовження навчання у школі. Тепер охочі зможуть повернутися за парти.

У своєму дослідженні ми працюємо над аналізом підручника, укладеного до вимог дванадцятирічної освіти, у якої було безліч перевага і «Українська мова» М.І. Пентилюк, яскравий тому приклад. Адже перехід загальноосвітніх середніх закладів України на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання зумовив необхідність створення оновлених засобів навчання, зокрема підготовки якісних підручників нового покоління, які відповідатимуть сучасній освітній ситуації: нормативній базі функціонування загальноосвітньої школи, державним стандартам освіти, особистісно-орієнтованій моделі навчання.

Підручник «Українська мова» для 9-го класу М.І. Пентилюк має гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України». Гриф такого виду, згідно наказу МОН України №973 від 23.12.2004, надається новоствореним підручникам і навчальним посібникам, які підлягають апробації; іншим видам навчальних видань, що реалізують окрему авторську методичну лінію у викладі навчального матеріалу; засобам навчання і навчальному обладнання. Цей Гриф також надається підручникам, створеним у період переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, що видаються масовим тиражем і підлягають апробації. Витяг з наказу пояснює чому ми не вважаємо вид грифу нашого підручника помилковим, і продовжуємо роботу над його аналізом.

Одним із структурних компонентів підручника є текст, який, в свою чергу, поділяється на основний, додатковий та пояснювальний.

Основний текст підручника (навчального посібника) – це дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал.

Додатковий текст доповнює та поглиблює зміст основного. Він спрямований на посилення наукової доказовості та емоційного навантаження підручника (наприклад, цікава в пізнавальному плані інформація). Зокрема, це тексти рубрик «Пізнай себе і світ», «Читай українською!».

Пояснювальний текст містить навчальний матеріал, необхідний для розуміння та ґрунтовного засвоєння. Його характерна ознака – тісний зв'язок з основним текстом. Сюди можна віднести різноманітні пояснення термінів, що вміщені наприкінці кожного тексту ([18, с. 83] пояснення терміну «осанна») [7, с. 7].

Викладання матеріалу в навчальній книзі має відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Композиція підручника, терміни, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності мають бути направлені на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою, зацікавити, викликати інтерес до предмета, що вивчається.

Умотивованість поділу навчального матеріалу на розділи, їх послідовність, наявність зв’язків між ними – це важлива вимога, яка висувається до підручника. У нашому випадку розділи побудовані так, що новий матеріал вивчається на основі вже відомого. Це дає змогу учням самостійно виводити певні визначення, легко встановлювати паралелі між суміжними поняттями. Наприклад, тема «Складні речення з різними видами зв’язку» вивчається на основі уже засвоєного учнями матеріалу про складне речення, складносурядні та складнопідрядні типи зв’язку, розділові знаки при оформленні кожного з них.

Дотримана у підручнику вимога унормованості навчального матеріалу, однотипності оформлення в межах одного ступеня рубрикації. Одним із найбільших розділів підручника є «Складне речення», у ньому 22 параграфи й орієнтуватися маючи лише їх загальний перелік, було б важко. Авторами продумана ця деталь: маємо 5 підрозділів, кожен з яких вміщує по 3–4 параграфи. Такий поділ робить зміст легким у користуванні, учень швидко зорієнтується та знайде потрібний йому матеріал. Обсяг матеріалу в параграфах займає в середньому 5–6 сторінок, це залежить від теми, яка вивчається та кількості визначених на неї годин у програмі, Все назване дозволяє учням опанувати той матеріал, який визначений для дев’ятикласників.

Тексти для підручника підібрані дуже вміло, з урахуванням вікових особливостей дітей. У результаті чого учень може працювати з ними як під керівництвом учителя, так і самостійно.

Працюючи над визначеннями й термінами, що входять у наукову базу підручника, варто зазначити, що деякі пояснення є занадто складними, поширеними й найчастіше не під силу школярам. Наприклад, на с. 124–125 учням запропоновано прочитати та запам’ятати дві сторінки теорії, де описані складнопідрядні речення з підрядними місця та часу. Така надмірність, на нашу думку, є цілковито не виправданою, оскільки учні не зможуть ґрунтовно засвоїти поданий матеріал у такій кількості. Ми знаходимо також поняття, які перевантажені прикладами, увага при читання розсіюється, основне виділити важко і як наслідок – недотримання принципу доступності навчального матеріалу. Варто вказати й такий недолік, як перенесення правила з непарної сторінки на парну [18, с. 41].

При роботі над підручником нами було виявлено й деякі неточності в поданні визначень термінів. Наприклад, до тексту «Велесова книга» [18, с. 136], наведено таке пояснення поняття «аутортреніг» – індивідуальний тренувальний режим. Однак згідно тлумачного словника української мови – «це комплект вправ і прийомів, розрахованих на самонавіювання» [2, с. 15]. Такі невідповідності ставлять під сумнів науковість видання та викликають недовіру до нього.

Розгляд у змісті підручника системи знань в єдності з методами пізнання дає змогу застосовувати набуті знання на практиці. Усі тексти розширюють кругозір учнів, сприяють самоосвіті. Зокрема, цікавими є тексти, вміщені в рубриці «Пізнай себе і світ», – «Ораторське мистецтво», «Ліверпуль – культурна столиця Європи», уривок із довідника «Українська минувшина» чи рубрика «Видатні українці» – «Зачарований красою» (про М. Коцюбинського), «Осяяні красою і талантом» (про М. Башкирцеву та К. Білокур). Та як недолік слід відзначити те, що тексти, наявні в рубриках різняться між собою: від уривку з художнього твору й публіцистичного нарису до офіційно-публіцистичних текстів про діалог чи етикет. Учням важко орієнтуватися, адже рубрики розміщені хаотично, рідко тексти прив’язані до виучуваних тем, що порушує логічність викладу навчального матеріалу.