Формування позитивної мотивації навчання за допомогою трудової діяльності

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Зміст поняття «позитивна мотивація»

1.2 Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиків початкової школи

2.2 Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Проблема трудової підготовки підростаючого покоління завжди займала важливе місце у вітчизняній педагогіці. Особливо актуальною вона стала на сучасному етапі розбудови української держави – в умовах переходу до ринкової економіки. У зв’язку з цим активізувався пошук шляхів удосконалення змісту, форм і методів трудового навчання учнів на всіх ступенях загальноосвітньої школи, у тому числі в її початковій ланці. У результаті чого створюються умови для поглибленого та різнобічного засвоєння навчального матеріалу й для формування цілісного світогляду молодших школярів.

Останнім часом помітно посилився інтерес до досліджень формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів (О. Акуліна, В. Білов, І. Волкова, Л. Даниленко, М. Іванчук, Л. Ільєнко, О. Міщенко, Н. Островерхова, О. Савченко, В. Сидоренко, М. Соловйов та ін.). У їх працях висвітлюються теоретичні та методичні засади формування позитивної мотивації навчання, з’ясовуються та обґрунтовуються переваги та недоліки сучасної методики викладання в початкових класах.

Таким чином, актуальність проблеми формування позитивної мотивації навчання та недостатність її розробки в теорії та практиці трудового навчання у поєднанні з практичною значимістю визначили тему нашого дослідження: «Формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів на уроках художньої праці».

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів.

Об’єктом дослідження є процес формування позитивної мотивації навчання.

Предмет дослідження: особливості формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.

Для реалізації поставленої мети необхідне розв’язання таких завданнь:

1.  Проаналізувати психолого-педагогічну та спеціальну літературу з обраної теми.

2.  Вивчити та узагальнити досвід роботи вчителів початкових класів з проблеми дослідження.

3.  Встановити ступінь сформованості позитивної мотивації навчання учнів молодшого шкільного віку.

4.  Розробити та експериментально перевірити дієвість системи завдань та вправ з формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої праці буде протікати успішніше, якщо дотримуватись таких умов:

—  врахування вікових особливостей учнів молодших класів;

—  особистісної спрямованості змісту навчання;

—  використання різноманітних форм і методів активізації навчання;

—  використання педагогічної технології “Створення ситуації успіху”.

Методи дослідження:

—  теоретичні: аналіз та узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури;

—  експериментальні: спостереження, бесіда, тестування;

—  оціночні: обробка даних, якісний та кількісний аналіз отриманих результатів.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі КЗШ № 65. У експерименті брали участь учні 3 – Б класу (25 учнів).

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

1.1 Зміст поняття «позитивна мотивація»

Навчальна мотивація – це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскільки особистісно зорієнтоване навчання ґрунтується на положенні, що учень засвоює лише особистісно значущі поняття, то проблема формування мотивації учіння сьогодні є дуже актуальною. Успіх її розв’язання залежить від ступеня усвідомлення вчителем змісту понять навчальна мотивація, мотивація учіння та завдань виховання мотивації у певному дитячому віці, його вміння проектувати особистість в умовах навчально-виховного процесу [3, c.112].

Особливості формування позитивної мотивації як фактора успіху навчальної діяльності школярів необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він хоче працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб’єкт процесу навчання.

Сьогодні головна мета школи: формування конкурентоспроможної особистості. Перші кроки для досягнення цієї мети закладаються у молодшому шкільному віці, тому випускник 4-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я можу вчитися» та внутрішню мотивацію «Я хочу вчитатися», це необхідні умови для продовження освіти у середній ланці.

Чим вищим є рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.

Термін «мотивація» широко використовується у тих галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини у тісному зв’язку із здібностями, знаннями й навичками та їхню роль у забезпеченні успіху в діяльності, продуктивність якої визначається певною спрямованістю та змістом мотивів.

Мотив – це те, що спонукає людину до дії, заради чого вона її здійснює. Цим терміном позначають низку факторів, що збуджують активність індивіда через його інтерес, цільові настанови, емоції, потреби, серед яких слід визначити такі:

—  потреба у пізнанні: бажання людини ставити питання та шукати на них відповіді;

—  потреба у самовираженні, реалізація якої ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках;

—  потреба у самооцінюванні: порівняння себе з іншими та прагнення до самовдосконалення;

—  потреба у соціальних зв’язках;

—  потреба у безпеці: прагнення до стабільності й самозахисту;

—  фізіологічні потреби.

Перші чотири види потреб – основа для планування вчителем пізнавальної діяльності суб’єктів навчання з обов’язковим урахуванням позитивної мотивації учнів.

Слід уточними поняття «учіння» в контексті досліджуваного питання. Учіння – це цілеспрямований процес, опанування певних навичок і вмінь на основі активної діяльності самого учня в єдності з поступовим набуттям теоретичного і практичного досвіду через навчальні дії, самоконтроль та адекватну мотивацію [28, c. 21 – 23].

Мотивація учня – глибоко особистісне та індивідуальне поняття. Особливість цих мотивів полягає у тому, що вони безпосередньо пов’язані зі змістом та особистісною значущістю діяльності; якщо змінюється мотив, заради якого учень вчиться, то це принципово перебудовує і зміст його навчальної діяльності.

Найважливішим зовнішнім та внутрішнім мотивом навчально-пізнавальної діяльності є:

—  пізнавальний інтерес до нового, невідомого;

—  мотив «саморозвиток»: бажання якомога більше знати та вміти, розвивати вій розум, підвищувати культурний рівень;

—  мотив «досягнення»: бажання отримати гарні результати своєї діяльності;

—  мотив «професійно-життєве визначення»: прагнення досягти вершин у майбутній професії;

—  комунікативний мотив: бажання спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти;

—  емоційний мотив;

—  зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей;

—  мотив «позиція»: громадянська відповідальність за справу, почуття обов’язку [11, c.95 – 96].

Отже, мотив – це реальне спонукання, що змушує людину діяти у певній життєвій ситуації і за певних умов.

Під поняттям навчальна мотивація розуміють сукупність:

—  зазначених зовнішній та внутрішніх мотивів, що визначають ставлення учня до самого себе як до суб’єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність;

—  процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти.

Вивчення мотивації та її формування полягає у вихованні мотиваційної сфери особистості учня, виявленні її реального рівня і можливих перспектив. Цей процес є цілеспрямованим, якщо вчитель періодично порівнює отримані протягом певного часу результати роботи з певного напрямку з тим рівнем, що передував формуванню [15, c. 102 – 104].

Навчальна мотивація визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами:

—  самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;

—  організацією освітнього процесу;

—  суб’єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями);

—  суб’єктними особливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня;

—  специфікою його навчального предмета [22, c.225 – 226].

Навчальна мотивація має п’ять рівнів:

—  перший: високий рівень шкільної мотивації та навчальної діяльності; у таких дітей добре (в окремих випадках навіть дуже добре) розвинений пізнавальний мотив, прагнення якнайуспішніше виконувати не тільки всі запропоновані завдання, а й шкільні вимоги та вказівки вчителя; це сумління й відповідальні діти, які сильно переживають свої невдачі, що іноді мають місце;

—  другий: достатня шкільна мотивація; учні задовільно можуть упоратися з навчальною діяльністю, мають пізнавальний інтерес; порівняно з дітьми першого рівня спокійніше ставляться до незадовільних оцінок, відзначаються нестабільною увагою, зниженням та підвищенням у налаштованості до навчання (від активної позиції до пасивної); цей рівень мотивації є середньою нормою;

—  третій: позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей здебільшого поза навчальною діяльністю; вони досить добре почуваються у школі, із задоволенням спілкуються з друзями, з учителями; їм подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручку, пенал, зошити; пізнавальні мотиви в них сформовані недостатньо, і тому навчальний процес їх приваблює незначною мірою;

—  четвертий: низька шкільна мотивація; такі діти відвідують школу неохоче, виявляють бажання пропускати заняття; на уроках часто займаються сторонніми справами, іграми; мають проблеми у навчальній діяльності, важко адаптуються до школи;

—  п’ятий: негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація; такі діти мають не тільки труднощі у навчанні, а й проблеми у спілкуванні з однокласниками, вчителями; школа не рідко сприймається ними як вороже середовище; в окремих випадках деякі з них можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватися тих чи інших норм і правил; часто у таких дітей спостерігаються нервово-психічні порушення [22, c. 230 – 232].

Мотивація навчання має багато аспектів, що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання, його мотиви, мета, емоції, інтереси тощо. Тому становлення мотивації – це не просто збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною, встановлення нових, зріліших, іноді суперечливих, відносин між ними. Зазвичай аспекти мотиваційної сфери, як і складні діалектичні взаємини між ними, мають стати об’єктом керування вчителя.