Удосконалення економічного механізму господарювання

3.3 Удосконалення економічного механізму господарювання

Економічний механізм господарювання стосовно аграрних підприємств доцільно розподілити на два блоки: перший блок включає елементи зовнішньоекономічного середовища, яке функціонує між держаними структурам та аграрними підприємствами, а другий – внутрішньогосподарського економічного середовища.

До складу зовнішньоекономічного середовища необхідно віднести такі елементи: цінова політика, яка повинна забезпечити відповідний рівень рентабельності виробництва і паритет цін на сільськогосподарську продукцію; система оподаткування (фіксований сільськогосподарський податок, земельний податок, податок на додану вартість, митний збір та ін.); фінансово-кредитна система, яка діє через систему субсидій, дотацій, субвенцій, а також через кредитні угоди; система страхування врожаю, продуктивних тварин і майна.

Блок внутрішньогосподарського економічного середовища включає такі елементи: система земельних відносин; система майнових відносин; система трудових відносин; форми організації праці та її матеріального стимулювання; система розрахункових цін на продукцію та тарифи на послуги і роботи.

З метою забезпечення паритету цін між сільськогосподарськими товаровиробниками і промисловими підприємствами необхідно забезпечувати співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію й цінами на промислові товари та послуги, що споживаються аграрними підприємствами.

Відомо, що на всі види продукції і послуг ціни мають тенденцію до зростання, а тому виникає об’єктивна необхідність у визначенні цінового співвідношення через показник індексу номінального паритету (відношення індексу цін на сільськогосподарську продукцію за відповідний проміжок часу на індекс цін на окремі види промислової продукції та послуг).

У Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» підкреслюється, що цінова політика в аграрній сфері здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів товаровиробників і антимонопольним контролем за цінами на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси.

Відтворення виробництва сільськогосподарської продукції також забезпечується на основі впровадження заставних цін і регулюванням доходів через систему державних дотацій та субсидій. Так, останнім часом (з 6 червня 2003 року) прийнятий Порядок нарахування і виплат коштів Державного бюджету України, передбачених для доплат сільськогосподарським товаровиробникам за молодняк ВРХ підвищених вагових кондицій, кондиційних свиней та курей-бройлерів у таких розмірах (за кожний кг прийнятої живої маси): молодняк молочних і комбінованих порід – 1,30 грн., молодняк м’ясних порід, типів та їх помі сей – 1,50 грн., кондиційних свиней – 0,85 грн.

Механізм кредитного забезпечення аграрного виробництва передбачає за рахунок Державного бюджету України компенсувати ставки за кредитами в розмірі не менше 50% облікової ставки, встановленої НБУ.

Важливе місце в підвищенні ефективності виробництва відводиться створенню закупівельно-збутових кооперативів та агро торгових домів. Якщо останні створюються на районному рівні, то обслуговуючі кооперативи – в системі сільських територій. Завдання кооперативів – забезпечити приймання плодоовочевої продукції, молока, молодняку ВРХ і свиней від аграрних підприємств, особистих селянських господарств, фермерів, проведення розрахунків за неї та постачання в зворотному напрямі комбікорму, насіння, племінного молодняку, мінеральних добрив та ін.

Ефективне функціонування аграрних підприємств значною мірою залежить від створення внутрішньогосподарського економічного середовища. В умовах ринкових відносин особлива роль відводиться земельним і майновим відносинам. Аналіз умов договору оренди землі свідчить, що в ньому не вказується грошова оцінка землі та її якість, не визначена орендна плата в грошовому виразі, оцінка натуральної продукції зазначена за ринковими цінами або за собівартістю (згідно з рекомендаціями – за середньо біржовими цінами), строки орендної плати чітко не визначені.

Виробничо-економічні відносини у підрозділах підприємства формуються з урахуванням удосконалення його спеціалізації. Організаційно-виробничої структури, підвищення професійної кваліфікації працівників і спеціалістів.

Важливе місце в системі виробничих відносин відіграє форма організації праці з урахуванням приватної власності на землю та майно. Найбільш поширеною формою внутрішньогосподарської організації праці є бригада.

В умовах ринкових відносин виникає об’єктивна необхідність удосконалення внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин на основі неколективної, а персональної відповідальності. Підрозділи основного виробництва, а також обслуговуючи підрозділи розробляють відповідні програми і укладають з адміністрацією підприємства, договори на виробництво відповідної продукції та надання послуг.

З метою підвищення трудової, технологічної дисципліни і відповідальності за кінцеві результати доцільно з урахуванням інтересів власника землі та майна будувати відносини не з окремими підрозділами, а з конкретними працівниками.

Доцільно укладати договір між підприємством і працівником у форму внутрішньогосподарського лізингу, в якому виділяється об’єкт лізингу, термін та порядок виплати лізингових платежів (можливий фінансовий або оперативний внутрішньогосподарський лізинг). Згідно з договором лізингоодержувач сплачує підприємству певну плату виробленою продукцією як за ринковою ціною, так і за собівартістю.

У системі заходів щодо ефективного використання трудових ресурсів доцільно розробляти і укладати трудові угоди (контракти) по всіх категоріях працюючих. Це дає можливість як спеціалістам, так і працівникам різних підрозділів підприємства визначитися з виконанням відповідних функцій, індивідуальним положенням про оплату праці, знати свої права, а також нести відповідальність за порушення трудової, технологічної та фінансової дисципліни.

Таким чином, практична реалізація основних елементів господарського механізму дає можливість (навіть при обмежених інвестиціях) досягти вагомих показників виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку села.

[7.41-43]

Висновки і пропозиції

Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої та уречевленої у засобах виробництва праці.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області. Період дослідження – 2004-2006 роки. Територія землекористування відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Комсомолець" розташована на півдні міста Арциз - 2. На півночі землекористування радгоспу обмежуються руслом р.Кагільник, на сході - землями КСП " Путь Ілліча", на півдні, південному-заході землями сільського господарства "Бургуджи", на заході та північному заході - землями ПСП ім. Кірова.

Віддаль до найближчої залізничної станції - Арциз - 5 км; до районного центру - 5 км.; до обласного центру - 160 км.

Землекористування господарства розташоване в зоні різнотравно-злакових степів з посушливим кліматом, недостатньою кількістю опадів та високою інсоляцією, а в літній період нерідко з періодичними суховіями. По метеорологічним даним річна кількість опадів складає 400 мм. Безморозний період триває 200 днів. Зима м'яка, коротка, вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими відлигами. Середня місячна температура повітря самого холодного місяця січня - 2,5. весна дружня, наступає, зазвичай, в перших числах березня. Літо тривале, жарке. Осінь тривала, тепла.

 ВАТ "Комсомолець" має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній продукції 22,95 %). Виноград займає 6,74 %, соняшник - 8,09 %, овочі - 0,74 %, плоди - 3,77%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,7 %, ВРХ - 0,7 %.

На основі аналізу показників вартості і структури товарної продукції бачимо, що вартість товарної продукції по господарству у 2006 році порівняно з 2004 роком зменшилась на 1558 тис.грн. У 2004 році вона становила 9439 тис.грн, а у 2006 році 7881 тис.грн.

У структурі товарної продукції в середньому за 2004-2006 роки найбільшу питому вагу займає зерно - 22,95 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва, який становить 0,53 можна зробити висновок, що ВАТ "Комсомолець" має визначену вузьку галузеву спеціалізацію.

За досліджуваний період (2004-2006 роки) в господарстві відбулися зміни. За останній рік в ВАТ "Комсомолець" площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 20,1%. Розмір земельної площі, зайнятої під ріллею теж зменшився на 19%.

Вартість основних виробничих фондів зменшилась на 6,6%. Вартість валової продукції зменшилась на 6%, а вартість товарної продукції - на 16,5%. Відбулися зміни в складі працівників, їх чисельність зменшилась на 44,4%.

Об'єм виробництва основних видів продукції тваринництва зріс, а рослинництва значно зменшився. Так, об'єм виробництва зерна зменшився на 10,1%, плодів - на 52,75, овочів - на 37,8%, винограду - на 25,9% і виробництво соняшника зросло на 33,5%. Об'єм виробництва молока збільшився на 14,6%, а об'єм приросту ВРХ збільшився вдвічі - на 107%.

Виробничі витрати по господарству зменшились на 52,4%, а енергетичні ресурси залишились незмінними.

Різко збільшилось поголів'я худоби та птиці в умовних головах. Якщо в 2004 році вони складали 195,6 ум.гол., то в 2006 році - 277 ум.гол. Також збільшилась наявність фізичних голів. Поголів'я ВРХ збільшилось на 139 голів або на 110,3%, а поголів'я корів зменшилось на 2 голови або на 1,7%.

вартість валової і товарної продукції зменшилась на 44% і 30% відповідно, прибуток зменшився на 40,2%. Так, в 2004 році прибуток склав 639 тис. грн., а в 2006році – 382 тис. грн., тобто зменшився . Окупність виробничих затрат зменшилась на 80,3%.

Виробництво валової продукції відповідно збільшилось в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 17,7% і на 1-го робітника, зайнятого в сільському господарстві – на 68,9%, а також збільшилась в розрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 0,5%. Щодо прибутку, то в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь він зменшився на 25,5%, також на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення –на 35,6%, на 1-го робітника зайнятого в сільському господарстві збільшився – на 6,4%. Що стосується рівня рентабельності, то він збільшився. Якщо в 2004 році він складав 8,9%, то в 2006 році він значно зріс склав –12,5%. Дохід і чистий дохід від реалізації продукції в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшились відповідно на 15,5% і 16,5%.

Валовий прибуток збільшився на 13,4%. Щодо фінансових результатів від операційної діяльності, то вони також збільшились на 5,3%. А ось чистий доход по підприємству за останні роки спав на 38%, що є негативним для господарства.

Отже, в ВАТ “Комсомолець” спостерігається середній прибуток, а з цим і низький рівень рентабельності, і валового прибутку. Отже, господарство не є прибутковим, йому треба шукати шляхи підвищення прибутку.

Виробничий потенціал підприємтсва виражається так:

1.  Вартість валової продукції рослинництва в розрахунку на 100 га ріллі збільшилась на 16,6%, хоча площа ріллі в господарстві зменшилась. Виробництво зерна в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 23,1% завдяки низької врожайності, виробництво соняшника в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 58,2%.