Навигация
Вплив етнічної неоднорідності та інших факторів на економічну модель України
38820
знаков
3
таблицы
0
изображений
2. Вплив етнічної неоднорідності та інших факторів на економічну модель України
Етнічна однорідність населення з розвиненою національною свідомістю є запорукою політичної стабільності. На початку XX ст. Україну можна було вважати відносно однорідною країною щодо національного складу населення, зокрема в сільській місцевості. В 1989 р. згідно з переписом 72,7 % заявили себе українцями, 22,1 % -росіянами, а 5,2 % - представниками інших національностей. Але поняття національної свідомості ще було неясно визначеним. Так, 12,3 % українців подали російську мову як свою рідну, тоді як серед росіян усього 1,6% вважали рідною іншу ніж російську мову. У березні 1991 р. 4/5 населення України голосувало за приналежність України до „оновленого" Радянського Союзу, а на референдумі 1 грудня 1991 р. 9/10 учасників висловилися за політичну та економічну самостійність України. Це не вказує переконливо на принципову лояльність значної частини населення до України чи на їх національну солідарність.
Відкритих проявів протесту немає, тому що для багатьох громадян майбутні економічні вигоди вбачаються надійнішими в Україні ніж, наприклад, в Росії. В економічних міркуваннях цих людей вирішальними є такі три моменти:
1) багато росіян та „сумнівних" українців мають тепер добрі посади та значну матеріальну вигоду. Якби вони переїхали до Росії, то навряд чи подібні посади чекали б на них там;
2) ці люди вже мають квартири та дачі в Україні, і їм відома жалюгідна побутова ситуація на пострадянському просторі;
3) але чи не найважливішим серед цих міркувань є загальне переконання, що майбутнє життя в Україні буде заможнішим, ніж у будь-якій іншій республіці. Врожайне сільське господарство, розвинута індустрія, задовільна соціальна інфраструктура та сприятливий клімат в Україні є кращими, ніж у Росії.
При цьому треба все ж враховувати, що велика група не українців і номінальних українців мала і ще матиме емоційне прив'язання до Москви як до столиці імперії.
Крім суто територіального прив'язання до України, значна кількість російськомовного населення не мала і не має поваги ні до української мови, ні до української культури та історії. Тепер вони зобов'язані прихильно ставитися і до самостійної України, і до українізації життя. Одначе, коли б вони дійшли переконання, що матеріальні умови не компенсують їхнього перебування в державі, яка щодо капіталістичної форми їм чужа, вони могли б змінити своє ставлення до неї. Тоді вони б, напевне, знову намагалися прилучити Україну до Росії. Досвід Криму засвідчує, що концентрація цієї групи населення у східних та південних областях могла бути для даної групи людей дуже вигідною. Ті регіони могли б просити Москву взяти їх під опіку. А там охочих подати „братерську" допомогу співвітчизникам в Україні знайдеться багато.
Всього 20 років назад російська мова була мовою еліти в Середній Азії, Прибалтиці, Україні. Навіть поляки змушені були розмовляти російською мовою. А сьогодні російський світ однозначно відступає, і це дуже хворобливо сприймається метрополією. Винятком є хіба що Севастополь. У відносно невеликому місті з населенням в 378 тис. етнічні росіяни становлять 71,6 %, українці - 22,4 %. У місті функціонує одна двомовна газета, яка заснована Міністерством оборони України, і телерадіоканал „Бриз" Військово-морських сил. На 74 загальноосвітні школи діє тільки дві українські паралелі (до 1991 р. українська мова як навчальний предмет у севастопольських школах взагалі не вивчалася). Натомість в останні роки в Севастополі один за одним відкриваються як філіали престижного Московського державного університету, так і університету провінційного Саратова [12].
Динамічність частіше демонструють міські жителі, хоча б у третьому-четвертому поколіннях. Росіяни - не найбільш динамічний народ. Візьмемо, наприклад, Тольятті - це вчорашнє село, де живуть сільські жителі. Сьогодні ми живемо в суспільстві, де городяни першого покоління поки ще домінують. А вони, природно, малорухливі, не гнучкі, схильні до патерналістських радянських моделей. В Росії в 2003 р. лише 50 % населення стало городянами другого покоління.
Найбільша відмінність між українцями і росіянами полягає перш за все в тому, що росіяни - народ імперський [13]. Так стверджує головний співробітник Інституту соціології Російської академії наук Н.Г. Яковенко. Росіянам потрібно усвідомлювати, що вони - центр світу і свободи, що все починається з Кремля, а український народ -раціонально мислячий. Українці, які почали мислити по-імперськи, стали росіянами. Справа не в мові, а в переході на іншу модель поведінки. Людина, мисляча по-імперськи, і людина, мисляча національно, - це дві різні сутності. Що потрібно росіянину? Для нього привабливим є те, що лежить за горизонтом, йому потрібно все підкорити. А як думає людина національно мисляча? - „Ось наш кордон, а за ним — це їхні, а не наші проблеми. Ось моя сім 'я, моя хата, мої близькі. І моя мета - зайнятися порядком у своєму світі". Це - зовсім інший тип свідомості. Для росіянина характерний східний, азіатський бік його духу. Українець - європеєць, хоча і периферійний.
Як українською мовою звучить російське поняття „частная собственность"? Приватна власність. Як бачимо, у росіян „частная собственность" - це частина, відрубана від цілого. А „приватна власність" говорить зовсім про інше. Ось ще один приклад відмінності менталітету.
М.Є. Салтиков-Щедрін [14] так узагальнює психологію російського мужика: „А в случае, если Бог дождичка не пошлёт, то нам, братцы, и помирать не в диковину", а німця: „там как будет угодно насчет дождичка распорядиться, а мы помирать не намерены".
Відмінність у способі мислення східного та західного народів яскраво ілюструє їх ставлення до того, що за одну й ту ж дівчину на Заході дають посаг, а на Сході - точно таку ж дівчину треба викупляти у батька. Причина - в різниці між інтенсивним західним способом виробництва і екстенсивним східним. На Заході існує розуміння, що для того, щоб працювати результативно, необхідно весь час ділити бізнеси - якщо компанія зростає, її потрібно постійно реструктурувати. Отже, батько розглядає придане як інвестицію. Східний спосіб виробництва передбачає, що жінка - це виробник (верстат) солдатів і селян. А за верстат необхідно платити. Для православного архетипу не характерні ні західна інтенсивність, ні східна патологічна любов до матері. Для нас характерним є пошук батька або ідеї. Для українця характерна опора на сімейні цінності. Українська культура значною мірою більш сільська, ніж міська. Сільська культура - горизонтальна, міська культура - цехова. Для міської людини батьки можуть не бути авторитетом, якщо вона стає членом іншого цеху [15].
Державно-церковні та міжцерковні відносини в Україні.
Як відомо, в 1946 р. була заборонена Українська греко-католицька церква і 70 наступних років церква не розвивалась за власними законами. Сьогодні характерною є ситуація, що в селі - три релігійні громади. Це створює проблеми щодо відправлення культів. Крім того, виникла проблема повернення релігійних приміщень, які використовувалися не за призначенням.
В Україні більша половина віруючих - православні, церква інкорпорована в суспільство. Значною проблемою є функціонування неорелігій. В Україні більше 90 релігійних напрямків. Такої релігійної навали не переживала жодна держава. Як і в економіці, де власниками великих підприємств стали випадкові люди, в релігії відбувається те ж саме.
Розподіл релігійних конфесій в Україні характеризується такими цифрами (2003 p.): 12,5 тис. громад - православні, з них 2,5 тис. - Київський патріархат (20%); 0,5-1 тис. - українська автокефальна православна церква; близько 2 тис. громад - баптисти; 1,0 тис. - євангелісти 7-го дня; близько 250 громад - мусульмани; близько 1 тис. громад - харизматичні релігії (із новітніх); є кілька центрів іудаїзму (Київ).
В західних районах України в кінці 1990-х років введена в освітні програми християнська етика. Для римо-католицької конфесії є характерними збільшення кількості релігійних громад: із 100 в 1990 р. до 750 в 2000 p., і до 950 в 2004 р.
Природно-кліматичні умови.
У 2000 р. вийшла з друку монографія А.П. Паршева "Почему Россия не Америка", в якій наведено аргументований аналіз впливу природно-кліматичних умов Росії, а також інших країн на ефективність виробництва.
Більшість виробничих і соціальних проблем прямо або опосередковано пов'язані з природно-кліматичними факторами. Країни ЄС мають суттєві конкурентні переваги у природно-кліматичному середовищі порівняно з Україною. Західна і Центральна Європа утворюють атлантико-європейську кліматичну область, де провідними факторами впливу виступає як атлантичне морське повітря (тепле і вологе), так і європейське континентальне повітря (прогріте, але не вологе). Водночас в Західній Європі вплив Атлантики сильніший, і тут не буває (або майже не буває) тривалих похолодань або спеки. Посухи тут - явище рідкісне. Середньорічна сума опадів у Західній Європі-500-1000 мм.
З наближенням зими морське повітря теплішає порівняно із континентальним. Це (напрям ізотерм) зумовлює майже однаковість зимового клімату на територіях населеної частини Норвегії, півдня Швеції, Данії, Нідерландів, Бельгії, Західної Німеччини, Східної і Центральної Франції, півночі Італії, Хорватії, Албанії, Північної Греції, приморських районів Туреччини, Південного берегу Криму і узбережжя Кавказу. Середня температура січня там вища за нуль, хоча Норвегія більш ніж на 3000 км північніше Греції.
Заселена частина Канади розташована на невеликій площі біля південної частини кордону, а також у східному регіоні (біля Атлантики і Великих Озер) і в Західному - на тихоокеанському узбережжі. Ця територія має клімат, аналогічний клімату Західної Європи. Клімат заселеної, індустріально розвинутої частини Канади наближається до клімату Ростовської області і Краснодарського краю, але він більш вологий. І Скандинавія зовсім не Сибір. У Скандинавії і Фінляндії внаслідок частих циклонів, які йдуть з Атлантики, навіть морозні зими супроводжуються сильним впливом Атлантики, що викликає різкі потепління. Швеція має ще кращі кліматичні умови, ніж Фінляндія.
В Західній Україні, США, Канаді ризики в сільському господарстві значно нижчі, ніж у Центрі і Східній Європі (Україна, Білорусія, Росія). Тут не буває весняних "повернень холодів", тобто заморозків, і тому землеробські роботи починаються досить рано.
Таким чином, існують великі розбіжності між окремими регіонами і країнами світу за природно-кліматичними умовами.
Проаналізуємо, як такий стан впливає на ефективність виробництва. Згідно з емпіричними даними, оцінка вартості обладнання робочого місця залежно від зимових температур така: для температур нижчих за нульові з кожним градусом ця вартість зростає на десятки відсотків, а при середньорічних температурах, нижчих за -2° С - навіть удвічі з кожним новим градусом. Подорожчання відбувається за багатьма статтями витрат.
Насамперед у країнах з високими морозами зростає вартість капітального будівництва. Відповідно до будівельних норм і правил підошва фундаменту будинку мас розташовуватися глибше за межу промерзання, яка в Україні дорівнює 90-110 см, в той час, як на ґрунті, що не промерзає, фундаменту практично не потрібно, достатньо зрізати дерен. Інженерні комунікації (водопровід, каналізація, газові труби тощо) мають прокладатися на глибину, не меншу за глибину промерзання.
Значно розрізняються й витрати на мурування стін. Якщо в Англії достатньо товщини стіни в 1 цеглину (англійська цеглина - 20 см), то на півдні Україні - не менше ніж у дві, а на півночі України потрібно три з половиною цеглини і більше. А от у Малайзії, Таїланді при середній температурі січня і липня +28 °С стіни потрібні тільки для захисту від вітру, і робляться вони з металевого, шиферного або пластикового листа. Як відомо, опалення будинків у Китаї, південніше Пекіну, відсутнє. Зима починається в лютому, і температура досягає -8 °С. Під масивну стіну потрібний більш міцний, а значить, і дорогий фундамент. Наш одноповерховий будинок важить як англійський триповерховий.
Через снігове навантаження більш дорогими є наші дахи, та й віконні рами, бо вони мають бути подвійними чи потрійними. У зимових умовах будь-які будівельні роботи важчі і дорожчі. Все це призводить до того, що залежно від виду будівництва його вартість у Східній Європі вища, ніж у Західній Європі, вдвічі - втричі, а у порівнянні із субтропіками - у 4-6 разів. Відповідно, вищі і амортизаційні нарахування. Будинки менш довговічні. Побудувати будинок або орендувати вже побудоване в цій зоні значно дорожче, ніж в інших країнах світу.
До того ж, від природно-кліматичних умов залежать рівні енергоспоживання і транспортних витрат жителями різних країн світу як для побутових цілей, так і для промислового виробництва. Навіть у відносно безлюдних виробництвах доводиться підтримувати певний температурний режим - чи то хімічна реакція, чи перегонка нафти або випалювання цементу. Одна справа підтримувати багатотонну піч, почавши з плюс 20 °С, інша - з мінус 20 °С. Це обійдеться в дуже велику додаткову витрату палива. А чого варто розігріти цистерну хімічного продукту або розвантажити вагон мерзлого вугілля?
До того ж, у нас мало безлюдних виробництв. А коли різниця між температурою у середині будинку і зовні становить десятки градусів, то витрати на опалення, тобто на створення умов, придатних для життєдіяльності, стають порівнянними з іншими виробничими витратами.
У Східній Європі в обсязі загальних витрат енергії в промисловості частка витрат на опалення становить понад 75 %. До того ж, у нас ще й вищі витрати на освітлення. В цілому енергозатратність України в сільському господарстві в 5-6 разів вища, ніж в Західній Європі, а в промисловості - ще більша. Тому енергозбереження для нас є пріоритетом номер один, але за рахунок енергозбереження можна поліпшити це співвідношення максимум в 2-4 рази.
Нам доводиться жити порівняно з іншим світом у значно дорожчих, хоч і менш комфортабельних будинках. Аналіз капітального будівництва, електропостачання, транспортних витрат і оплати праці показує, що витрати на їх здійснення в наших умовах також значно вищі від середньосвітових. Очевидно, що витрати інвестора, в зв'язку з вищенаведеним, будуть у декілька разів більші в Східній Європі, ніж в інших країнах із кращим природним середовищем.
Похожие работы
... . Зазнав змін національний склад міграційних потоків. Особливо це проявилося після прийняття Закону “Про громадянство” у період 1991 та 1992 рр. Ще одна із особливостей міграційних процесів 90-х років – тимчасова міграція робочої сили. Реальний виїзд з України значно більший ніж зафіксовано статистикою (до 5 млн. осіб). Останнім часом заробітки в Росії стали поширеним явищем. Там знаходять роботу ...
... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...
... : обмежувався конкуруючий імпорт, ліцензувались усі види імпорту — більш пільговий для пріоритетних галузей, менш пільговий — для інших. Заходи по лібералізації полегшують тут доступ в економіку зарубіжних технологій, сприяють розвиткові експортної бази, включаючи створення підприємств із 100% експортною орієнтацією. Вартим уваги явищем останнього десятиліття є досить активний експорт підприє ...
... не бачили своїх помилок. Наше спілкування та знання будуть найкращими ліками для їх невігластва [там само, 128]. Качру стверджує, що найважливішою причиною для розвитку англійської мови є історична роль Англії, як колоніальної сили. Наприклад, в Індії загальноприйнятим є те, що політична сила бере до уваги значущість мови британського правління в Індії (так звана «лінгвістична стратегія еліти»). ...
0 комментариев