Навигация
Аналіз необхідності технічних змін у виробництві
58201
знак
1
таблица
9
изображений
2.1 Аналіз необхідності технічних змін у виробництві
Структура факторів виробництва потребує відповіді на запитання: яким чином слід поєднати різноманітні складові економічних ресурсів з метою вироблення певного продукту. Таку відповідь можна отримати, звернувшись до поняття "технологія".
Технологія — це система знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу.
Важливою обставиною є те, що рівняння функції виробництва має прив'язок до певної технології. Саме технологія визначає здатність виробляти продукти при відповідних витратах факторів виробництва. У міру технологічного поступу фірма отримує можливість виробляти більше продукції з такого ж набору вхідних ресурсів. У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі.
Вплив технології на результативність виробничого процесу відбувається за такими основними напрямками:
– по-перше, наукові відкриття, що мають визначальний вплив на створення нових машин, устаткування та інструментів з вищою, ніж у попередніх поколінь, продуктивністю;
– по-друге, відкриття, що забезпечують економію сировини, матеріалів, палива, енергії;
– по-третє, вплив технологічного прогресу на загальноосвітній рівень працівників, їх кваліфікацію та продуктивність.
Прикладом революційних стрибкоподібних впливів технологічного прогресу на результативність (ефективність) виробництва може слугувати перехід суспільства від мануфактурного до великого машинного виробництва, а від нього — до автоматизованого.
Щодо другого напрямку, то перехід від використання вугілля як основного палива до використання нафти та нафтопродуктів, а також впровадження штучних матеріалів хімічного походження послугували могутнім поштовхам для суттєвого прискорення обсягів індивідуального, національного та світового виробництв.
І, насамкінець, запровадження комп'ютерних та інтернет-технологій стало революційним переворотом щодо швидкості збирання, обробки, збереження та передачі інформації. Ці нові технології породили нову генерацію робочої сили.
Запровадження їх здійснюється з метою збільшення обсягів виробництва, економії затрат на виробництво одиниці продукції або ж з метою поліпшення якості виробленого продукту. Інакше кажучи, технологія є визначальним чинником, що впливає на ефективність виробництва.
Досі ми розглядали виробничі функції коротко- та довгострокового періодів, припускаючи незмінність технологічного процесу. Наразі ми маємо дослідити вплив змін у технології на виробничу функцію. Зміни в технологіях можуть відбуватися або в бік їх поліпшення, або ж погіршення в результаті природних катаклізмів, політичних потрясінь і т. ін. Оскільки погіршення технологій пов'язане з екстремальними ситуаціями, ми їх розглядати не будемо.
Об'єктом нашого дослідження буде поліпшення технологій, властиве нормальному руху суспільного та економічного процесу, оскільки, справді, в нормальних умовах знання суспільства про методи здійснення виробничих процесів постійно вдосконалюються. Головною метою технологічних удосконалень є вплив на зростання продуктивності економічних ресурсів.
Вплив зміни технології в бік її поліпшення для короткострокового періоду виявляється в тому, що заданий обсяг випуску можна забезпечити використанням меншого обсягу одного із ресурсів (змінного), тоді як обсяг іншого ресурсу залишається незмінним. Або ж, інакше кажучи, можливо збільшити загальний обсяг випуску за незмінного обсягу змінного ресурсу.
Для довгострокового періоду, в якому змінюються всі ресурси виробництва, зростання обсягів введених ресурсів зумовлює прискорене розширення виробництва. Такий результат не є безумовним. А збільшення обсягу випуску при незмінному обсязі ресурсів або виробництва того самого обсягу випуску за меншого обсягу ресурсів залишається результатом технологічного впливу на виробничу функцію і в довгостроковому періоді.
За певного технологічного рівня виробництва виробнича функція може показувати різні комбінації ресурсів, що забезпечують однаковий обсяг випуску. Технологічно ефективнішим є той спосіб, який забезпечує максимальний випуск при використанні хоча б одного ресурсу в меншому обсязі (за незмінності обсягів усіх інших ресурсів).
Якщо перший спосіб пропонує використання одних ресурсів у більшому обсязі, а інших — у меншому порівняно з другим способом, то ці способи вважаються незіставними за їх технологічною ефективністю.
У такому разі обидва випадки вважаються технологічно ефективними і включаються у виробничу функцію. Який варіант варто обрати виробникові, залежатиме від співвідношення цін на ресурси, з яких виробляється продукт.
Графічно вплив технологічного прогресу на виробничу функцію зображається зміщенням кривої ізокванти ліворуч всередину до початку координат (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Вплив технологічних змін на виробничу функцію.
На рис. 2.1 ізокванта Q1 = 10 відображає виробничу функцію до запровадження нових технологічних змін, а ізокванта Q2 = 10 — після запровадження технологічних змін. Вона показує, що обсяг випуску 10 одиниць на ізокванті Q2 досягається використанням меншого обсягу праці, адже точкам А1 i А2 відповідає обсяг випуску 10 одиниць і обсяг капіталу К0.
Але в першому випадку для обсягу випуску 10 одиниць знадобилось Lх одиниць праці, а в другому — тільки L2, де L1 > L2 .
Виробничу функцію використовують як в макро-, так і в мікроекономіці. У мікроекономічному аналізі використовують значну кількість виробничих функцій, адже для величезного числа підприємств є безліч можливих комбінацій поєднання ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.
Саме за допомогою виробничої функції підприємство приймає управлінське рішення щодо вибору технологічно ефективного способу виробництва.
Найвідомішою виробничою функцією є функція Кобба — Дугласа, яка описує залежність обсягу випуску від двох ресурсів (праці та капіталу).
Вперше ця функція була запропонована Кнутом Уїкселлом (Knut Wicksell 1851-1926). Потім перевірена на статистичних даних Чарльзом Коббом (Charles Cobb) і Паулом Дугласом (Paul Douglas). Перше повідомлення про неї було зроблено в докладі на зборі Американської економічної асоціації в 1928 р.
Дуглас Поль Говард (1892-1976), американський економіст і статистик. Отримав освіту в Колумбійському університеті (докторський ступінь - 1921). Викладав в університеті (1920-1948) Чикаго, був сенатором США від штату Ілінойс (1948-1966), потім викладав в Новій школі соціальних досліджень до 1969 р. праці по теорії виробництва і попиту на робочу силу, теорії заробітної платні.
Загальний вид функції Кобба — Дугласа:
Q=A, Kα, Lβ (2.1)
де А – технологічний коефіцієнт пропорційності (масштабності);
α і β – коефіцієнти еластичності, які показують вплив 1%-ї зміни ресурсу капіталу (α) та праці (β) на загальний обсяг випуску. (А, α і β > 0; α і β<1)
Якщо сума показників ступеня (α + β) рівна одиниці, то функція Кобба-Дугласа є лінійно однорідною, тобто вона демонструє постійну віддачу при зміні масштабів виробництва. Якщо сума показників ступеня більше одиниці, функція відображає зростаючу віддачу, а якщо вона менше одиниці – убуваючу.
Вперше виробнича функція була розрахована в 1920 році для оброблювальної промисловості США, у вигляді рівності: Q ~ L0,73 * K0.27
При цьому α + β = 1. Але ні Кобб ні Дуглас не надали теоретично обґрунтованих причин чому коефіцієнт λ залишається постійним або повинен залишатися незмінним між різними секторами економіки.
Пізніше до цієї функції було введений ще один чинник — технологічний прогрес, внаслідок чого вона набула вигляду:
Q=A, Kα * Lβ * lt (2.2)
де lt – вплив технологічного прогресу та інших якісних змін на загальний обсяг випуску.
Величина цього впливу залежить в кожному конкретному випадку та якісної технологічної зміни в кінцевому результаті.
Похожие работы
... ресурсів і незмінній технології. Зміна технології веде до зміни самої функціональної залежності. В залежності від кількості факторів, виробнича функція визначається як однофакторна, двофакторна, багатофакторна. [3, 65] В теорії виробництва традиційно використовується двофакторна виробнича функція. Двофакторна виробнича функція у табличній формі подається у вигляді так званої виробничої сітки ( ...
... продуктивність змінного фактора – це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора: . Припустимо, що фірма нарощує обсяги виробництва , збільшуючи лише кількість праці , яка є єдиним змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу (рис. 7.1). Якщо кількість змінного фактора дорівнює нулю, то обсяг продукції також дорівнює нулю. В міру залучення у виробництво все більшого ...
... збитки і буде витіснена з ринку, тому мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми. Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв’язок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U – поді ...
... які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. У галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими. 2.2 Фази циклу за Мітчелом Для ринкової економіки характерна макроекономічна нестабільність: економіка розвивається циклічно, виникає безробіття, відбувається інфляція. Поняття «нестабільність» означа ...
0 комментариев