Функції ВЕЗ. Макроекономічні цілі та локальні задачі

1.2 Функції ВЕЗ. Макроекономічні цілі та локальні задачі

Після визначення сутності ВЕЗ слід перейти до розгляду цілей і задач їх формування, що проявляється в їх функціях.

При формуванні зон важливо визначити, якими показниками можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості.

Але треба мати на увазі, що на практиці багато зон не виправдали сподівань своїх засновників, подекуди все закінчилось цілковитим провалом.

Приклади класичних невдач на етапах планування і розробки проекту:

Ø  невдалий вибір місця для зони (наприклад, слабко розвинений регіон з поганими дорогами та авіаційним сполученням);

Ø  недостатня увага до базової інфраструктури, наприклад, телекомунікації та забезпечення електроенергією;

Ø  слабкі організаційні зв'язки між керівництвом зони та різними державними органами (Міністерством фінансів. Митним управлінням та ін.) підтримка яких необхідна для розвитку зони.

На основі аналізу діяльності цілого ряду зон можуть бути зроблені такі висновки:

o  зони ніколи не розвиваються згідно з початковим планом, свідчення цього — перетворення ряду зон у промислові монокультури, а не у добре збалансовані та високодиверсифіковані промислові парки, які передбачалося зробити;

o  економічні та соціальні переваги зони, які звичайно служать виправданням для її створення у більшості випадків не відповідають початковим розрахункам.

А тому вважається, що запорукою успішного розвитку зон є не стільки якість початкового планування чи уточнення основних економічних оцінок проекту, стільки подальша здатність керівництва зони (або уряду) пристосування до змінного середовища, розробити гнучкий та ефективний механізм оцінок та розв'язання проблем.

Якщо врахувати всі ці зауваження зони можуть мати такі довгострокові переваги:

•  модернізуючий вплив їх на господарство приймаючої країни;

•  можливість експериментувати з політичними інструментами, які не використовувались в інших секторах економіки;

•  їх здатність полегшувати перехід від закритої до відкритої економіки.

Будь-яка держава, що йде на утворення ВЕЗ на своїй території визначає законом порядок утворення і ліквідації, а також механізм функціонування ВЕЗ.

При цьому переслідуються, перш за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науково-технічні і соціальні.

Цілі створення ВЕЗ:

1.  Економічні цілі

·  Залучення іноземного та національного капіталу завдяки спеціальним пільговим економічним механізмам, стабільній законодавчій базі та спрощенню різних організаційних процедур.

·  Використання переваг міжнародного географічного розподілу і міжнародного обігу капіталу для розширення експорту готових виробів регіонального імпорту та створення імпровізованого механізму виробництва.

·  Ліквідація монополій зовнішньої торгівлі через подання доступу до різних форм зовнішньоекономічної діяльності всім підприємствам і організаціям ВЕЗ.

·  Зростання валютних надходжень в бюджет країни та регіонів.

2.  Науково технічні цілі.

·  Залучення передових, зарубіжних та вітчизняних технологій.

·  Прискорення інноваційних та запроваджу вальних процесів.

·  Залучення зарубіжних вчених та спеціалістів.

·  Підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури конверсійних комплексів.

3.  Соціальні цілі.

·  Прискорення розвитку інших регіонів за рахунок концентрації у межах зон обмежених національних ресурсів.

·  Підвищення зайнятості населення, створення нових робочих місць, боротьба з безробіттям.

·  Задоволення потреб населення у високоякісних товарах народного споживання, насичення внутрішнього ринку.

Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких ВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо.

В індустріально розвинутих країнах створення БЕЗ спрямовано на подолання застою в окремих галузях промисловості, банківської і страхової справи.,

Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покликано вирішувати і локальні задачі окремих регіонів:

•  сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів;

•  забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах;

•  залучення іноземних інвестицій;

•  організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких могла б йти на експорт, не ущемляючи місцеві підприємства;

•  спільна підготовка фахівців;

•  спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо.

В економічний літературі пропонуються деякі концептуальні підходи до формування вільних економічних зон у нових державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні підходи:

а) вільні економічні зони як конкретно означені території, на які поширюється певний режим {«територіальний підхід»);

б) режим якій надає певні переваги фірмам, розташованим у будь якій місцевості приймаючої країни, якщо вони відповідають певним критеріям («режимний підхід»).

Враховуючи сьогоднішній стан економіки країн Східної Європи, видається, що територіальний підхід до ВЕЗ більш доцільний, ніж режимний. На користь територіального підходу існує третій аспект, а саме величезна технічна складність організації та розподілу різноманітних фінансових та адміністративних переваг режиму ВЕЗ серед великої кількості підприємств, що діють в різних місцях і в різних умовах.

Територіальний та режимний підходи можуть співіснувати поряд.

Роль ВЕЗ у східноєвропейських країнах виявляється в таких сферах:

Ø  перехід від високо централізованої економіки, що базується на централізованому розподілі вкладень та розподілі результатів діяльності до економіки, більше орієнтованої на ринок;

Ø  підвищення незалежності економічних суб'єктів країни, які у довгостроковому плані перетворяться на підприємницькі організації, що самостійно приймають рішення (на відміну від їхньої нинішньої функції агентів державної бюрократичної машини);

Ø  урізноманітнення форм власності підприємств, а також видів організаційних структур;

Ø  поступова ліквідація монополії зовнішньої торгівлі у міру надання доступу до зовнішньоторговельних операцій всім господарським організаціям країни;

Ø  більш повне задоволення потреб споживачів у високоякісних товарах та промислових потреб у новій техніці і більш якісних товарах виробничого призначення;

Ø  активніше входження самостійних країн у світову економіку та міжнародний розподіл праці. В цьому плані ВЕЗ можна розглядати як сполучний механізм чи засіб полегшення переходу до конвертованості грошової одиниці.

ВЕЗ можуть розглядатися як один із інструментів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей цих країн.

ВЕЗ можуть допомагати у вирішенні більш конкретних завдань:

Ø  їх можна розглядати як джерело нових товарів і техніки;

Ø  вони можуть виробляти нові знання і виконувати освітню функцію;

Ø  вони можуть виконувати важливу функцію випробу вального полігону перед широкомасштабним впровадженням окремих реформ;

Ø  вони можуть бути механізмом для зосередження до сить обмежених ресурсів (технічних, фінансових, управлінських, організаційних) та їх концентрованого спрямування на досягнення певної мети;

Ø  зони можна розглядати як засіб сприяння розвитку певного регіону.

В Україні згідно з Законом «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», цілі їх створення полягають:

1.  у залученні іноземних інвестицій та сприяння їм;

2.  активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

3.  у залученні і впровадженні нових технологій, ринкових методів господарювання;

4.  у розвитку інфраструктури ринку;

5.  покращанні використання природних і трудових ресурсів;

6.  у прискоренні соціально-економічного розвитку України.

У відповідності з цілями свого функціонування БЕЗ можуть мати різні назви. Різноманітність вільних економічних зон в світі обумовлюється як самим процесом їх еволюції, так і підвищення рівня економічного розвитку країни, посилення експортного і науково-виробничого потенціалу регіону, покращанням стану інфраструктури (транспорту, соціально-побутової сфери та ін).