Регулювання холостого ходу

2.1 Регулювання холостого ходу

Елементи регулювання холостого ходу двигуна включають гвинт 2 (рис. 2.1.), що визначає склад суміші, і гвинт 1, що регулює кількість суміші.

Щоб тримач не порушував заводського регулювання, на гвинти напресовані обмежувальні пластмасові втулки, що дозволяють повертати гвинти тільки на півоберта.

Якщо з втулками не вдається відрегулювати зміст С у відпрацьованих газах, то викручуючи гвинти, зламайте голівки втулок, виверніть гвинти, зніміть з них втулки і знову заверніть гвинти в карбюратор [2].

Примітка. На заводі установлюються втулки синього, а на станціях технічного обслуговування – червоного кольору. Регулювання холостого ходу проводиться на прогрітому двигуні (температура охолодної рідини 90–95 °С и оливи 75–90 °С) з відрегульованими зазорами в механізмі газорозподілу і з правильно відрегульованим кутом випередження запалювання.

Рис. 2.1. Гвинти регулювання системи холостого ходу карбюратора 2104 -1107010:

1 – гвинт кількості суміші; 2 – гвинт якості суміші

Регулювання проводити в наступному порядку:

гвинтом 1 (див. рис. 2.1.) установити по тахометру стенда частоту обертання колінчастого вала 820–900 хв-¹,

гвинтом 2 добийтеся концентрації С у відпрацьованих газах, у межах 0,5–1,2% при даному положенні гвинта 1;

гвинтом 1 відновити частоту обертання колінчастого вала 820–900 х-¹,

при необхідності гвинтом 2 відновити концентрацію С 0,5–1,2%;

напресуйте на гвинти обмежувальні пластмасові втулки, орієнтуючи шліци втулок відносно установочних виступів [2].

 

2.2 Регулювання приводу карбюратора

При цілком натиснутій педалі 16 (рис. 2.2.) дросельна заслінка першої камери повинна бути цілком відкритою і важіль дросельної заслінки не повинний мати додаткового ходу. При відпущеній педалі дросельна заслінка повинна бути цілком закрита. Якщо цього нема, то налагодити положення педалі і дросельної заслінки можна зміною довжини тяги 8, згортаючи або навертаючи наконечник.

Рис. 2.2. Привод керування карбюратором 2104–1107010:

1 – рукоятка тяги керування повітряною заслінкою; 2, 17 – ущільнювачі;

3 – тяга приводу повітряної заслінки; 4, 14 – поворотні пружини;

5 – гвинт кріплення поворотної пружини; 6 – поперечна тяга; 7 – проміжний важіль;

8 – подовжня тяга; 9 – скоба кріплення тяги; 10 – кронштейн кріплення валика;

11, 13-важелі; 12-валик; 15 – стопорна шайба; 16 – педаль керування дросельними заслінками

Одночасно перевірте і при необхідності відрегулюйте довжину, тяги 6. Міжцентрова відстань її наконечників повинна бути 80 мм.

Тягу 3, приводи повітряної заслінки і її оболонку необхідно закріпити так, щоб при цілком витягнутій рукоятці 1 заслінка була цілком закрита, а при утопленій рукоятці цілком відкрита [3].

 

2.3 Розбирання та складання карбюратора

 

Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або не етильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.

Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

9 8 7

Рис. 2.3. Вид на карбюратор 2104 -1107010 з боку приводу дросельних заслінок:

1 – повітряна заслінка; 2 – пусковий пристрій; 3 – трьохплечий важіль керування повітряною заслінкою; 4 – телескопічна тяга; 5 – мікроперемикач; 6 – важіль приводу дросельних заслінок; 7 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 8 – поворотна пружина; 9 – шток пневмоприводу; 10 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери

Зніміть поворотну пружину 8 (рис. 2.З.). Розшплинтуйте й від'єднайте від важеля дросельної заслінки першої камери тягу зв'язку з трьохплечим важелем 3. Від'єднайте шток 9 пневмопривода від важеля приводу дросельної заслінки другої камери. Зжавши пружину телескопічної тяги 4, від'єднайте її від триплечого важеля 3.

Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора кришку з прокладкою, намагаючись не зашкодити її і поплавець.

Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора

корпус дросельних заслінок, намагаючись не зашкодити запресовані в корпус перехідні втулки паливо-повітряних каналів карбюратора і гнізда втулок. Обережно від'єднайте теплоізоляційну прокладку.

Карбюратор збирається в послідовності, зворотному розбиранню. При цьому звертайте увагу на наступне:

поплавець повинен вільно повертатися на своїй осі, не зачіпаючи стінок камери;

голчастий клапан повинен вільно ковзати у своєму гнізді без перекосів і заїдань, а повідець клапана не повинен перешкоджати руху язичка поплавця.

Щоб при зборці не переплутати місцями жиклери першої і другої камер, звертайте увагу на маркірування жиклерів і при їхній установці користуйтеся таблицею тарировочних даних.

Головні повітряні жиклери 3 (див. рис. 2.4.) мають маркірування на верхній площині головки жиклера (наприклад, «170»), що позначає діаметр отвору жиклера (1,70 мм).

На головних паливних жиклерах 11 цифри наносяться на бічній поверхні («170») і теж позначають діаметр отвору жиклера (1.07). Емульсійні трубки першої і другої камер у карбюратора даного автомобіля однакові. Однак на інших моделях автомобілів вони можуть бути іншими. Тому на циліндричній поверхні, у нижній частині трубок, наносяться цифри (наприклад, «F15»), що позначають номер тарировки трубки.

На малих дифузорах 18 також маються цифри (наприклад, «4,5»), що позначають номер тарировки отвору розпилювача.

1 2 3 4

16 15 14 13 12

Рис. 2.4. Схема головної дозуючої системи карбюратора і еконостата (розпилювач зконостата знаходиться в другій камері карбюратора.

На схемі він умовно показаний у першій камері):

1 – емульсійний жиклер еконостата; 2 – емульсійний канал еконостата;

3 – повітряний жиклер головної дозуючої системи; 4 – повітряний жиклер еконостата;

5 – паливний жиклер зконостата; 6 – голчастий клапан;

7 – вісь поплавця 8 – кулька запірної голки; 9 – поплавець; 10 – поплавкова камера;

11 – головний паливний жиклер; 12 – емульсійний колодязь; 13 – емульсійна трубка;

14 – вісь дросельної заслінки першої камери; 15 – канавка золотника; 16 – золотник:

17 – великий дифузор; 18 – малий дифузор; 19 – розпилювач

У паливних жиклерів холостого ходу цифри вибиваються на циліндричному паску (наприклад, «50» чи «60») і вказують діаметр отвору (0,50 чи 0,60 мм).

Установка пневмопривода дросельної, заслінки другої камери. Приєднувати шток 8 (див. рис. 2.5.) до важеля 6 на осі дросельної заслінки другої камери необхідно в наступному порядку:

поверніть дросельну заслінку другої камери у вертикальне положення;

натисніть до упора на шток 8 пневмоприводу і, утримуючи втулку 11 від провертання, викручуючи або закручуючи шток, відрегулюйте його довжину так, щоб отвір у наконечнику штока 8 виявився проти штифта на важелі 6;

надягніть шток 8 на штифт важеля 6 і закріпіть стопорною шайбою;

закріпити шток 8 контргайкою, утримуючи іншим ключем втулку 11 від провертання [5].

Рис. 2.5. Схема приводу дросельних заслінок карбюратора 2104 -1107010:

1 – жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі першої камери;

2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери; 4 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 5 – жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі другої камери; 6 – важіль, зв'язаний з важелем 9 через пружину;

7 – вісь дросельної заслінки другої камери; 8 – шток пневмопривода;

9 – важіль керування дросельною заслінкою другої камери;

10 – канал підведення розрідження в пневмопривод; 11 – втулка штока;

12 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери

2.4 Регулювання та перевірка карбюратора після збірки

Положення дросельних заслінок. Часткове відкриття дросельної заслінки першої камери, при якому верхній вусик важеля 3 (рис. 2.6., а) стикається з важелем 2, повинно бути 6±0,1 мм.

Цей розмір можна відрегулювати підгинанням верхнього вусика важеля 3. Величина максимального відкриття дросельної заслінки першої камери (13±0,5 мм) регулюється підгинанням нижнього вусика важеля 3.

Повне відкриття дросельних заслінок перевіряється поворотом важелів їхнього приводу в положення до упора [3].

Рис. 2.6. Регулювання положень дросельних заслінок карбюратора 2104 -1107010:

а – часткове відкриття дросельної заслінки першої камери;

б – повне відкриття дросельних заслінок;

1 – важіль на осі дросельної заслінки другої камери;

2 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери;

3 – важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери;

4 – важіль приводу заслінок; 5 – дросельна заслінка першої камери;

6 – дросельна заслінка другої камери

Рис. 2.7. Регулювання положення мікроперемикача:

1 – важіль, закріплений на осі дросельної заслінки першої камери;

2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – мікроперемикач;

А – вусик важеля 1

Величина максимального відкриття дросельної заслінки другої камери (15±0,5 мм) регулюється загортанням чи відверненням штока пневмопривода.

Положення мікроперемикача регулюється при відкритій повітряній заслінці. Мікроперемикач 3 (рис. 2.7.) повинний виключатися при повороті важеля 2 по годинній стрілці до упора. При повороті важеля 2 з вихідного положення проти годинникової стрілки до упора у вусик А важеля 1 мікроперемикач повинний включатися.

Для регулювання моменту включення і вимикання мікроперемикача послабте гвинти його кріплення до кронштейна і поверніть відносно-верхнього гвинта в необхідне положення. Потім затягніть гвинти кріплення [5].

Рис. 2.8. Регулювання приводу пускового пристрою карбюратора 2104–1107010:

1 – трехплечий важіль приводу повітряної заслінки; 2 – повітряна заслінка;

3-тяга пускового пристрою; 4 – шток; 5 – регулювальний гвинт;

6 – дросельна заслінка першої камери; 7 – тяга приводу дросельної заслінки

Пусковий пристрій. При повороті важеля 1 (рис. 2.8.) проти годинникової стрілки до упора повітряна заслінка повинна бути цілком закрита. Причому в цьому положенні важеля кінець тяги 3 повинний знаходитися наприкінці паза штока 4 пускові пристрої, але при цьому не пересувати шток. Ця вимога виконується підгинанням тяги 3.

При цілком закритій повітряній заслінці дросельна заслінка першої камери повинна бути відкрита на 0,7–0,8 мм (зазор С – відстань між заслінкою і стінкою камери в місці перехідних отворів системи холостого ходу).

Цей зазор регулюється підгинанням тяги 7.

Цілком закрита повітряна заслінка повинна відкриватися на 5+05 мм (зазор В) штоком пускового пристрою при переміщенні його вручну вправо до упора. Ця величина регулюється гвинтом 5.

Подача палива прискорювальним насосом перевіряється за десять повних ходів (поворотів) важеля 4 (див. рис. 2.9.) приводу дросельних заслінок.

Паливо, що вийшло з розпилювача насоса за ці десять ходів, збирається в мензурку. Обсяг його повинний бути 5,25–8,75 см³.

Перед початком перевірки зробіть десять спробних ходів важелем для заповнення каналів прискорювальним насоса.

Герметичність голчастого клапана перевіряється на стенді, що забезпечує подачу палива до карбюратора під тиском 30 кПа (3 мм вод. ст.). Після установки рівня палива в контрольній пробірці стенда падіння його не допускається протягом 10–15 с. Якщо рівень палива в пробірці знижується, то це вказує на витік палива через голчастий клапан [3].

3. Випуск відпрацьованих газів

Відпрацьовані гази виділяються, приділяються з двигуна від випускного трубопроводу через прийомну трубу 2 (рис. 3.1.), потім через додатковий глушник 5 і основний глушник 6.

Між фланцями випускного трубопроводу і прийомної труби встановлюється ущільнювальна прокладка 1. Труби глушителів з'єднуються між собою хомутами 4.

Прийомна труба кріпиться до кронштейна 3, встановлений на задній кришці коробки передач.

Основний глушник з випускною трубою кріпляться до підлоги кузова двома ременями і гумовою подушкою 7.

Глушителі зварені, разом із трубами утворюють нерозбірні вузли і при ремонті, у випадку виходу з ладу, повинні замінятися новими [5].

Рис. 3.1. Випуск відпрацьованих газів:

1 – прокладка; 2 – прийомна труба глушителів;

3 – кронштейн кріплення прийомної труби; 4 – хомути;

5 – додатковий глушник; 6 – основний глушник;

7 – подушка кріплення випускної труби глушителів

 

4. Правила безпеки при роботі з етильованим бензином

Під час робіт з бензином. Бензин – легковипаровувана рідина, пари якої при вдиханні негативно впливають на нервову систему людини, а при тривалому вдиханні настають галюцинації, головні болі, запаморочення. Небезпечний бензин і тим, що він легко проникає крізь пори в шкірі людини і теж викликає отруєння організму. Особливу небезпеку представляє етильований бензин, тому що в ньому міститься тетраетилсвинець, що дуже повільно виводиться з організму, а знаходячись там, викликає ще більше отруєння з залишковими явищами. Крім того, бензин, випаровуючись, змішується з повітрям і утворює легкозаймисту суміш навіть від палаючої цигарки, що може спричинити пожежу.

Тому поводитися з бензином необхідно особливо обережно. Підчас заправлення паливного бака варто користуватися заправним пістолетом, відкриваючи його тоді, коли він встановлений у заправну горловину. При заправлянні у розливочну посуду необхідно користуватися лейкою і ставати так, щоб вітер відносив пари бензину. Забороняється засмоктувати бензин, продувати паливопроводи і фільтри ротом, а також мити деталі, руки, одяг. У випадку потрапляння бензину на шкіру це місце необхідно змити: гасом, а потім теплою водою з милом і ретельно витерти. Коли бензин попадає в очі, вуха і відкриті рани, їх необхідно відразу ж промити чистою водою і звернутися до лікаря. Для надання першої медичної допомоги на кожному автомобілі варто мати медичну аптечку з набором медикаментів [7].

Організація та проведення робіт з технічного обслуговування, діагностування і ремонту машин мають здійснюватися в суворій відповідності з правилами безпеки, викладеними в експлуатаційній та ремонтній документації заводів-виробників, а також у СНиП ІН-4–80. До виконання робіт з технічного обслуговування системи живлення допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку й отримали інструктаж з техніки безпеки [6].

Майданчик, на який встановлюють машину, повинен бути рівний, сухий, не захаращений сторонніми предметами і по можливості захищений від вітру та пилу.

Він не повинен розміщуватися поблизу стогів сіна (соломи), складів нафтопродуктів і ліній електропередачі. Машини, які ставлять на технічне обслуговування, закріплюють від самочинного переміщення та перекидання, а робоче устаткування опускають на грунт або спеціальну підставку.

Перед початком роботи необхідно переконатися в тому, що манжети спецодягу застебнуті або зав'язані, кінці зав'язок акуратно прибрані, а волосся заховане під головний убір.

Від пилу та бруду машину очищають спеціальним інвентарем і миють її в рукавицях спеціальними розчинами.

Під час роботи слід користуватися лише справним інструментом. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і не мати зім'ятих і сточених країв. Забороняється застосовувати прокладки між гранями й торцями зіву ключа, а також подовжувати гайкові ключі або бити по них молотком.

Слюсарний інструмент має бути надійно закріплений на рукоятках, а його робочі поверхні повинні бути без пошкоджень. На інструменті не повинно бути тріщин, відшарувань, задирок і вибоїн.

Об'єкти діагностування і технічного обслуговування слід оглядати, користуючись лампою з напругою не більш як 36 В, захищеною дротяною сіткою. Застосовувати для цього сірники, факели та пальники забороняється.

Промиваючи складові частини гасом чи бензином, потрібно вживати заходів, які запобігають загорянню пари промивної рідини, забезпечувати надійність ізоляції електропроводки від замикання на корпус і появи іскри. При цьому забороняється палити [6].

Для захисту шкіри рук від дії нафтопродуктів застосовують захисні пасти, мазі або вазелін.

Під час робіт з діагностування, технічного обслуговування та ремонту категорично забороняється:

-  перебувати під машиною, піднятою домкратом;

-  обслуговувати машину і перебувати під нею при працюючому двигуні;

-  всмоктувати ротом дизельне паливо та бензин через шланг;

-  торкатися гарячого компресора;

-  брати пускову рукоятку в обхват;

-  знімати кришки з заливних горловин баків пересувної майстерні, якщо в них є надлишковий тиск, або нагрівати воду в них до температури вище 85 °С;

-  створювати тиск у баку з автотракторною оливою понад 0,15 МПа, в баку з трансмісійною оливою – більш як 0,3 МПа і в ресивері – понад 1 МПа;

-  залишати паливозаправник і пересувну майстерню без догляду під час заповнення їх баків паливозаправними матеріалами або під час роздачі цих матеріалів;

-  працювати на паливозаправнику і пересувній майстерні з несправними запобіжними клапанами та повітряними замковими пристроями паливозаправної системи;

-  захаращувати проходи біля машин монтажними пристроями та

іншими предметами;

– зливати оливу та промивне паливо з картера в грунт або у водяні

басейни та забруднювати навколишню територію промасленими

ганчірками.

Під час регулювання складових частин, пов'язаного з частковим чи повним їх розбиранням, треба дотримуватись правил безпеки, передбачених для розбірно-складальних робіт. Деталі масою понад 80 кг слід піднімати й пересувати лише з застосуванням вантажопідіймальних механізмів. Направляти руками рух знятої чи встановлюваної складальної одиниці забороняється [7].