Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи

2.1 Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи

Відомо, що людське мислення рухається від поверхневого знання до глибоких і всебічних знань, які формують певне світобачення і є необхідною умовою перспективної діяльності людини.

За В.О.Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення як особлива властивість і процес самореалізації особистості є основою педагогіки В.О.Сухомлинського, її фундаментальною категорією та об’єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньої діяльності.

В.О.Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальної діяльності, природа й функції якого надзвичайно різноманітні, складні й неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнавання дійсності є слово. “Через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення – природи”[5, С.210].

У природі В.О.Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Він прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкрилися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, “вмійте примусити її дивуватися”. Проводячи свої уроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб “слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою”. Цим він допомагав учням пізнавати й пояснювати життя природи: дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світ по-своєму, адже “краса природи – це могутнє джерело енергії думки” [5,С.211]. Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. В педагогіці В.Сухомлинського вони ніби одухотворяються та набувають певного міфологічного змісту. Міфологічне мислення тісно пов’язане з наочно-дійовим, конкретно-образним, словесно-логічним, образно-художнім, творчим.

Швидкість мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба використовувати різноманітні способи та прийоми мислення:

-  викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;

-  уводити дітей у світ праці серед природи;

-  проводити систему подорожей до джерела думки і рідного слова;

-  навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці;

-  при застосуванні унаочнення поступово переходити від конкретного до абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочнення; від образного унаочнення до словесно образного.

Розроблена В.О.Сухомлинським система спостережень за природними явищами має назву – Книга природи. Триста сторінок цієї книги – це триста спостережень, це триста уроків мислення, триста яскравих картин рідної землі, які закарбовуються у свідомості молодшого школяра.

Читання книги природи – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під відкритим небом.

Експериментальна робота проводилась з учнями третіх класів Сновицької ЗОШ І-ІІІ ст. Для цього в рамки експерименту було залучено 43 учні третіх класів серед них визначено контрольний 3-А (22 учні), та експериментальний 3-Б (21 учень) класи.

Суть експериментальної роботи полягає у наступному: на початку експерименту проводилося анкетування учнів 3-х класів з метою виявлення рівня їх екологічного мислення, в контрольному класі проводилися “уроки мислення” у класній кімнаті: читали книгу природи; розглядали плакати і малюнки; діти висловлювали свої враження: в малюнках, в казках, віршах, загадках; в експериментальному 3-Б класі проводилися “уроки мислення” серед природи, використовуючи принципи екологічного виховання запропоновані за В.О. Сухомлинським. Методично найефективнішими, як вважав В.О. Сухомлинський, в контрольному класі стали уроки-екскурсії. Учні ходили на екскурсії, читали Книгу природи; вслухувались у звуки природи; спостерігали за дивом перетворення природи; спостерігали за різновидами пір року, за пробудженням землі від зимового сну. Діти з інтересом розглядали тварин яких бачили, любувались першими квітами весни, першими злотисто – жовтими бруньками верби, першими листочками дерев. Свої емоції від побаченого викладали у своїх малюнках, розповідях, казках, віршах.

Кожне заняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою цих уроків була установка: дивувати і думати, думати і творити. Теми занять серед природи: “Перші сніжинки”(додаток В), “Зимовий ранок”, “Чи готується річка до зими?”, “Пташки взимку”, “Як дерево живе взимку”, “Пробудження природи від зимового сну”, “Перші кроки весни”, “Пролісок”(додаток Г), “Калина прокинулася!”, “Подорож краплинки роси”, “Верба над річкою”, “Весняна пісня поля”, “Живе й неживе у природі”, “Сонце – джерело життя на Землі”, “Зелений листочок – сонячна комора”, “Як квіточку доглядає бджілка”, “Кожне явище має свої причини”.

Проводячи уроки мислення серед природи, можна ствердити, що кожна тема уроку несла дитині безліч відкриттів зроблених нею самостійно, несла до дитини любов до природи, вчила берегти екологію навколишнього світу. Ми старались так подати урок, як писав В.О.Сухомлинський “щоб дитина заглиблювалася подумки в якусь, здалося б, незначну деталь, зосередила на ній всю свою увагу, забула про все інше”[5,С.540].

Пізнавальна частина “уроків мислення” серед природи обов’язково чергувалася із грою. Їх метою було ознайомити дітей з навколишнім світом, з різними явищами природи і більшу частину приділити екологічному вихованню. Як відомо, в молодшому шкільному віці переважає образне мислення. Ще раз переконаємося читаючи В.О.Сухомлинського, “дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно-наслідкові зв’язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують” [4,С.515].

Читання “Книги природи” становило великий інтерес для дітей і було одним із засобів екологічного виховання в них розумової активності, “початком активного мислення”, “теоретичного пізнання світу”, “початком системи наукових та екологічних знань”.

Тексти сторінок “Книги природи”: “Живе і неживе”, “Усе в природі змінюється”. Читання “Книги природи” – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи уроки мислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває непомічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням.

Екологічна екскурсія має на меті залучати дітей до спостережень за природними об’єктами і розширити й збагатити їх знання , показати зв'язок живих організмів з неживою природою, взаємозв’язок, взаємовплив рослин і тварин, значення людської діяльності для збагачення навколишнього світу; навчити школярів правил поведінки в природі.

Екологічна екскурсія на основі спостережень за природою активно сприяє збагаченню їхнього життєвого і чуттєвого досвіду, нагромадженню конкретного природничого матеріалу, який стає основою для розвитку абстрактного мислення, усвідомлення окремих фактів, активізації розумової діяльності, розширення пізнавальних інтересів, навчання молодших школярів принципами екологічного виховання.

Як відомо уроки мислення невід’ємні із спостереженням, спостереження це безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття: зором, дотиком і нюхом. Спостерігати предмети і явища можна як у самій природі, так і в класі самостійно і під керівництвом учителя. У першому випадку учні самотужки опановують явища і закономірності навколишнього світу. У ході колективних спостережень діти вчаться правильно сприймати природу. Завдяки активній словесній роботі (бесіді, розповіді) вони збагачують словник, розвивають власну уяву, спонукають учнів до творчості.

У цьому аспекті найефективнішими є сезонні екскурсії (прогулянки, подорожі). У початкових класах вони передбачені інтегрованими курсами ознайомлення з навколишнім світом та природознавства. Завданням було добитися, щоб кожна така екскурсія була вікном не лише у природу, але й у світ гуманності екологічного виховання.

У ході екскурсії наочно-чуттєва база знань стає головним джерелом, що відкриває перед дітьми лабораторію творчих пошуків, де засвоєння знань і розвиток екологічних знань відбувається майже одночасно.

Проводячи екскурсії, актуалізуємо знання учнів про зміни в природі, з’ясовуємо причини цих змін. Звертаємо увагу на стан різних рослин – дерев, кущів, трав, квіток. Важливо правильно обрати час для походу чи прогулянки у природу – пору сезону, щоб забезпечити максимальне спостереження явищ та ознак певної пори року.

Осіння екскурсія, восени екскурсію найкраще проводити на початку жовтня, тобто в час золотої осені, де можна побачити осінь в неймовірно різних барвах; а от у період ранньої або глибокої осені влаштовувати цільові прогулянки.

Зимова екскурсія проводилась під час педагогічної практики у місяці січні. У січні є змога спостерігати характерні ознаки цієї пори року: сніг, мороз, хуртовину. Екскурсія зимового дня коли кружляли мов у танку сніжинки. Діти спостерігали як великі, легенькі, веслі сніжинки літали в повітрі з-за допомогою легенького вітру ніби танцювали. Школярі дізналися які опади бувають взимку, розпізнавати істотні ознаки цих опадів; розглядали будову сніжинок; чому сніжинка має таку будову, хто їй допомагає? Щоб діти краще запам’ятали це явище, відгадували загадки, пригадували вірші які вже вчили про сніжинки, про сніг, про зиму. Свої враження виклали у складеній власній казці про сніжинку.

Весняну екскурсію проводили у час, коли на деревах з’явилися бруньки, сніг розтанув, з’явилися перші листочки, перші квіточки проліски, а травичка повипускала свої пагінці.

В результаті спостережень за природою на прогулянках у березні, на початку квітня діти дізнаються, що за один сезон ми зустрічаємо чотири весни. Кожна з них має свій характер та особливості, назви: весна світла, весна води, весна зелені і передліття. Початок усієї весни – весна світла. На початку березня сонце особливо яскраве, небо сонячного дня яскраво-голубе, майже синє. По ньому пливуть густі білі хмари. Похмурих днів у цій порі мало. Повітря ранньої весни прозоре, чисте, аж дзвенить. А 21 березня – весняне рівнодення. На всій землі день за часом рівний ночі. Звідтоді світлого часу стає дедалі більше. Справжнє свято світла! Закінчується весна світла з метушнею розбуджених теплом і світлом перших комах, із поверненням перших перелітних птахів, цвітінням яблуні і вільхи, ліщині та верби.

Весна води настає з льодоходом на річках, дзвінким струмками, першими грозами і цвітом сонячно-жовтої квітки мати-й-мачухи. Від тепла і надмірної вологи у повітрі ранками часто з’являється туман. Чим більше води вип’є земля, тим багатшою буде весна зелені. Недаремно ставала все яскравішою, багатшою, виразнішою слово набувало емоційного забарвлення, починало грати, переливатися. Переді мною відкрилася напрочуд багата, невичерпна за красою грань педагогічної майстерності – вміння вчити дітей думати, мислити [4,С.77].

На яскравих, цікавих екскурсіях починається евристична бесіда з виявлення змін у неживій природі.

Яким стало сонце порівняно з квітневими днями? (Піднімається вище, припікає). А дні? Ночі? (Вдень часто гаряче, ночі стали теплішими). Чому перші ознаки весни ми спостерігали ще в березні, а природа ожила по-справжньому аж тепер у кінці квітня? (Видно, березневого тепла для рослин ще мало. А піднялося вище сонце, прогріло повітря, землю – і все навкруги зазеленіло і зацвіло). Як же сонце впливало на ґрунт? Давайте поміркуємо! (Спочатку у ґрунті було багато вологи від талого снігу, від весняних дощів. Потім теплими сонячними днями вода випаровувалася, земля дихала, підсихала). Які кольори у природі переважають? (Зелені, жовті). Вбрання дерев, свіжий килим дерев… Яка ця зелень? Чи бачимо відтінки її? (Зелень яскрава, соковита; листя на деревах, що розпустилося раніше, - тепліше, а молоденькі клейкі листочки – світліші). Звідки взявся жовтоцвіт на зеленому тлі? (То кульбабки дружно зацвіли, сонечка-голівки свої до сонця вистромили).

Короткі колективні спостереження і бесіда перериваються. Даємо можливість учням побути з природою наодинці, послухати, роздивитися , помовчати. Клас ділиться на кілька груп, кожна з яких одержує конкретне завдання. Одна спостерігає за птахами, інша - за деревами, кущами, комахами, третя – за першими весняними квітами, травою. Після з’ясування, як треба поводитися у весняному лісі, школярі тихо розходяться. А через деякий час збираються всі разом. Діти з захопленням розповідають про те , що помітили, відчули.

Таке конкретне визначення об’єктів для спостереження допомагає зосередити, загострити їхню увагу. Розповіді кожної групи учнів (залежно від поставлених завдань) доповнюються вчителем. Відомо, що інформація про навколишні предмети, сприйнята з вуст вчителя безпосередньо у природі, запам’ятовується дітьми повніше і надійніше, ніж почута в класі. Тут же, на екскурсії, звучать завчені раніше загадки, вірші про об’єкти спостереження, проводяться дидактичні ігри “ Хто де живе”, “Хто що робить’’.

Запитаннями, доповненнями супровідними розповідями можна непросто констатувати факти дійсності, а й надати поживу для усвідомлення нової лексики, наводимо зразки конструювання нових висловлювань, образності. Для цього вживаємо найточніші слова. ( Чим же займаються мешканці лісу ?. Що за голос стоїть у верховіттях дерев ?. Що за строкатий декламатор порається на стовбурі ще голого дуба ?.Що то пухкає у повітрі, припадаючи раз у раз до квіточок ?. Які це квіти вітають весну зелені ?. Які з них найкращі ?.Чому ?.Які можна назвати скромними ?.Чому так думаєте ?.Які слова-ознаки будуть спільними для всіх квітів цієї пори (весняні, барвисті, ніжні …)? і так далі.

Таким чином, спільними зусиллями заповнюється сторінка книги весняної природи.

Духмяними пахощами сосен, свіжої землі, пахощі листочків вільхи, тендітних квітів напоєне повітря. Безупинно ллється пташиний спів кожен мешканець лісу (гаю) заклопотаний своїми справами. У верховіттях дерев здійснюють неймовірний галас граки. Онде, з берізки злетіла сорока. А он, прудка білочка сполохано видряпується на дерево, вмощується на гіллі із цікавістю розглядає гостей.

Діти з інтересом дізнаються, як реагує білочка на кольори. Особливо вражає її строкате вбрання. Червоного кольору вона взагалі не зносить. Ураз заметушиться, за цокає і гайне кудись верховіттями. Якщо ж одяг гостей пасує до навколишньої барви, можна сподіватися на ближче знайомство. Завершується екскурсія у природу висновком: весна зелені підхопила у весни води естафету тепла і сонця і старанно несе у передліття. Спостереження на передліття і на літо дітям дається індивідуально, вести спостереження за природою, занотувати усі явища природи, що в ту пору відбуваються.

Для індивідуальних спостережень за природою учням 3-Б класу дається завдання виготовити саморобні книжечки - альбоми “Пори року’’, це завдання стосується передліття і літа. В цих книжечках – альбомах діти повинні записати, замалювати свої враження від побаченого в цю пору року. Індивідуальні спостереження дітям даються, для того, щоб виявити їхню здатність самостійно спостерігати за природою, щоб дати можливість дітям для самовиховання природою.

Діти навчилися помічати навколо себе нескінчену кількість дивних речей, що їх оточують, помічають взаємну спорідненість між усіма живими істотами та неживою природою.

Дітям пропонують нескладні практичні завдання – посадити дерево, доглянути за ним (полити, розпушити грунт, замазати ранки); доглядати за кімнатними рослинами, також поливати, пересаджувати. Цікаво проходили виставки “Умілі руки, природа і фантазія’’ - з природного матеріалу діти фантазують і створюють чудові композиції, а також Свято квітів та Свято врожаю, на яких кожен клас не тільки представляє свою композицію, а й захищає її.

Свою практичну роботу школярі аналізують і записують у спеціально відведених зошитах “Я і моя Природа”, записують дані своїх досліджень і спостережень: за деревцем, за кущиком аґрусу чи смородини, за квіточкою в городі чи в горщечку, як росте ця рослина, коли випускає бруньки, перші листочки, квіточки, які вони ? Які плоди, яке насіння ? Як зимує ця рослина ?

Читаючи книгу природи, молодші школярі вчилися порівнювати травичку з піском, камінь з зеленими листочками, відрізняли живу і неживу природу; з’ясовували, чи може живе існувати без неживого; виявляли зміни, що сталися в природі. Вони намагались з’ясувати, чи боляче дереву, коли зрізають гілку, чи боляче квіточці, коли обпадають з неї пелюстки. В процесі пошуку відповідей на ці запитання у них формувались знання про взаємозв’язки в природі, які важливі для правильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення до збереження нашої природи.

Діти від своєї природи допитливі дослідники, відкривачі свого нового світу. На уроках мислення серед природи перед нею відкривається чудовий світ у живих різнокольорових барвах, яскравих дзвінких звуках, у казці і грі, у власних емоціях, що надихає їхнє серце в прагненні до добрих вчинків ефективні результати та є доцільною у навчальній і виховній роботі в сучасній школі.

Як світились дитячі оченята, коли вони бачили пташку чи в рясному інеї берізки біля школи. І якими стривоженими були їхні погляди, коли бачили сміття на березі річки. Вони тут же взялися його прибирати.

І хоч діти ще не вміють робити, але вони дали клятву весною садити дерева, квіти, чистити річки, не смітити, оберігати пташок, їх гнізда, допомагати матінці-природі.

Дуже доречними є такі слова:

Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок наш – без війни буде смерть,

Зупинимось – останній є шанс

Ця планета не тільки для нас.

Хай зеленою буде вона повсякчас!

Похожие работы

Народні звичаї і традиції як засіб екологічного виховання молодших школярів

Скачать

125383

1

1

... виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах. З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей екологічного виховання молодших школярів засобами народних звичаїв і традицій. У процесі експериментального дослідження досліджувався рівень сформованості екологічної культури та екологічної вихованості учнів експериментального і ...

Теоретико-методичні основи екологічного виховання у позашкільних навчальних закладах

Скачать

115521

0

4

... -виховному процесі позашкільних навчальних закладів. Теоретичне значення дослідження визначається вперше запропонованим коеволюційним підходом до осмислення теоретико-методологічних і методичних основ екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах; психолого-педагогічним обґрунтуванням особистісно орієнтованих методик й розкриттям їх структурних і функціональних компонент ...

Екологічний проект як один із засобів екологічного виховання

Скачать

126587

13

0

... не порушує природної рівноваги. 4.  Діяльність людини з охорони довкілля продиктована необхідністю збереження природи заради неї самої   екологічний проект виховання школяр Розділ ІІ. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2.1 Констатуючий експеримент Молодший шкільний вік – це етап формування основ морально-етичної позиції особистості. Базовим в ...

Екологічне виховання засобами народознавства

Скачать

74607

2

1

... виховного процесу у сучасних умовах початкової ланки освіти. У здійсненому досліджені було визначено стан проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці, уточнено зміст понять «народознавство», «екологічне виховання», встановлено функції, принципи та засоби народознавства, а також методи, прийоми та засоби екологічного виховання молодших школярів. У дослідженні визначено, що основними ...