Превентивна, фазова консервація як технологія збереження документів

2.3 Превентивна, фазова консервація як технологія збереження документів

Традиційні масові методи забезпечення збереження не завжди можуть бути дієвими. Тому необхідно розробити нові підходи. У останні десятиліття пріоритети віддаються формам превентивної консервації, яка дозволяє максимально підвищити збереження можливо більшої кількості документів з мінімальним втручанням в структуру самих документів, і, відповідно, досягти найбільш економічної форми роботи.

У Україні превентивною консервацією як самостійним напрямом діяльності в області забезпечення збереження документів стали займатися порівняно недавно. Якщо взагалі звернутися до історії вивчення проблеми, то дослідження переваг профілактичних заходів в справі забезпечення збереження носили лише епізодичний характер. Одними з перших бібліотекознавців, які включили в круг своїх наукових інтересів вивчення питань впровадження запобіжних засобів в забезпеченні збереження, були Л.Б.Хавкіна і Ю.В.Григорьев. Проблеми ефективності профілактичних заходів в своїх дослідженнях зачіпали і такі учені, як, Ю.Н.Столяров, М.П. Васильченко, Ю.П.Нюкша, Д.П.Эрастов, С.А.Добрусина, О.И.Перминова,, В.П Леонов та ін. Великий внесок до вивчення даної наукової тематики внесли праці відділів консервації крупних бібліотек:

Само поняття "превентивна консервація" введене в практику забезпечення збереження зарубіжними дослідниками в кінці 80 - початку 90 -х рр. минулого сторіччя. Найбільший внесок до розвитку цього напряму внесли фахівці інституту консервації ім. П.Гетті (США), Північно-східного центру консервації документів (США), а також Дж. Бенкс (Канада), П. Уотерс (США), Р. Харви (Австралія), А.Джованини (Швейцарія) [25, с. 30].

Але, на жаль, комплекс проблем по превентивній консервації розглядався різними фахівцями ізольовано, без активної участі бібліотечних працівників. Не дивлячись на підвищення інтересу до проблеми превентивної консервації, багато сторін цього процесу вивчено ще недостатньо, до теперішнього часу не визначено місце і значення форм превентивної консервації в справі збереження документів. Наявний досвід практичної діяльності бібліотек в цьому плані поки що, по суті, не вивчений, не узагальнений і не проаналізований. Зараз в Україні займається цією проблемою НБУ ім. В.І. Вернадського, яка здійснила величезний об'єм робіт по ліквідації наслідків аварії тепломережі.

Термін "превентивна консервація" є багатозначним, але в основному використовується в сенсі профілактики, яку можна порівняти з профілактичною медициною. Превентивна консервація – це система заходів, що забезпечує комплексний захист документів, направлений на уповільнення процесів старіння шляхом створення і підтримки нормативних умов зберігання і використання фазової консервації.

В середині сімдесятих років XX століття Служба Консервації Бібліотеки Конгресу США розробила програму по забезпеченню збереження під назвою "Фазова консервація". Ідея фазового зберігання полягає в тому, що пошкоджені книги поміщаються в спеціальні мікрокліматичні контейнери, що виготовлені по розмірах кожної книги, захищають видання від дії зовнішнього середовища до його реставрації. У такому контейнері книги можуть бути видимими, вивчатися, видаватися користувачам. Цей підхід є розділення на фази складових частин всіх потреб в забезпеченні збереження документів, пов'язаних як з навколишнім середовищем, так і зі всіма методами обробки. Перша фаза ставить за мету збереження істотної частини книжкових зібрань, друга – забезпечення збереження кожного окремого екземпляра.

Фазова консервація (яка пізніше отримала назву "превентивною") має великий сенс, оскільки якщо правильно її проводити, то всі проблеми, що зачіпають навколишнє середовище, безпеку, надзвичайні ситуації і готовність до них, догляд за колекціями – розглядаються на єдиній основі, а не окремо. Сьогодні фазова консервація практикується в багатьох бібліотеках миру, спираючись на досвід, отриманий під час флорентійської повені 1966 р [25, с. 28] .

У США одним з перших хранителів, які усвідомили значення розміщення книг в контейнери, був Уїллмен Спон. У 1956 р. він перейняв цей спосіб для Філадельфійського філософського товариства.

Після впровадження фазової консервації в Бібліотеці Конгресу в середині сімдесятих, Дон Етерінгтон виготовив перші зразки контейнерів і почав навчати персонал. Було зроблено безліч типів – від футлярів до коробок різних конструкцій. Зараз багато бібліотек, що мають підрозділи консервації, успішно виготовляють коробки уручну, у тому числі і Нью-йоркська публічна бібліотека, де при виробництві коробок ручної роботи використовуються комп'ютерні програми для їх конструювання. Якби після середини сімдесятих років в цьому напрямі працювали б у всьому світі, концепція фазової консервації значно вплинула б на проблему збереження рідкісних і крихких бібліотечних документів, але така технологія не була розвинена, упор як і раніше робився на підтримку методу масової нейтралізації кислотності.

Після однієї з самих руйнівних бібліотечних пожеж останнього сторіччя (1988 р.) фазова консервація успішно застосовується в Бібліотеці Академії наук (БАН) в Санкт-Петербурзі. Була спеціально розроблена нова технологія для захисту багатьох тисяч пошкоджених книг в індивідуальних контейнерах, зроблених за розміром кожної книги. БАН, отримавши фінансову підтримку від Програми грантів Гетті, використовує унікальну технологію автоматичного виготовлення контейнерів – вона винайдена сином всесвітньо відомого фахівця в області консервації документів Пітера Уотерса спеціально для відновлення фондів БАН. Виготовлені на замовлення індивідуальні контейнери, з допустимим відхиленням від вимірів 1 мм, випускалися з продуктивністю 200 і більш одиниць в день [25, с.31].

Бібліотека Конгресу, Королівська Бібліотека Данії і університет Утрехтський – всі вони придбали верстаки з програмним управлінням фірми СМI. У Шотландії привернули англійську фірму для проектування такого ж верстаку для Національної Бібліотеки; аналогічна машина була встановлена і в Британській Бібліотеці.

Ця високоефективна автоматизована технологія – це рух вперед в порівнянні з дорогим ручним виготовленням, оскільки її метою є просто захист великої кількості уразливих і пошкоджених книг і від фізичного псування і від впливу навколишнього середовища. Одна з самих руйнівних дій на книгу відбувається в результаті їх поганого вмісту в сховищах, де книги різного формату на полицях спираються один на одного, і відбувається сильна деформація блоків і палітурок. Зроблені на замовлення контейнери повністю запобігають подібним пошкодженням, незалежно від того, чи будуть книжкові контейнери притулятися до інших чи ні, тому як книги зберігатимуться в них, ніяк не деформуючись.

Ще одне досягнення цієї технології полягає в тому, що використовується тонкий архівний картон, що додає приблизно 4 мм до товщини книги, – зберігаючи дорогоцінний простір полиць і займаючи значно менше місця, чим нова палітурка, і за набагато менші гроші. Зібрання рідкісної книги БАН чикають реставрації, а для цього потрібен час, тому книги зберігаються в спеціальних контейнерах, що захищає їх від подальшого руйнування і негативної дії навколишнього середовища.

Таке рішення проблем БАН вже використовують повсюдно, оскільки СМI поставляє виготовлені на замовлення контейнери в декілька сотень бібліотек по всьому світу. Пітер Уотерс вважає неможливим обробляти і зберігати всі зібрання однаковим чином. Він пропонує піддавати консервації саме ті документи, які хоч би раз були запитані користувачами. Політика перекладу на інші носії ґрунтувалася б на "збереженні на вимогу", а не на мікрофільмуванні або перекладі в електронні форми. П. Уотерс розробив конкретну схему роботи такого центру [25, c. 32–33 ].

Тому прийняття принципу фазової консервації і послідовний розвиток автоматизованої системи виготовлення контейнерів для рідкісних або крихких книг і інших неміцних матеріалів виглядають дуже перспективно.

Таким чином, консервація документів – це створення умов, що забезпечують їх довготривале зберігання. Реставраційні роботи найчастіше здійснюються через необхідність консервації документів.