Світ рукописної книжності Київської Русі

МОНУ

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра бібліотекознавства і бібліографії

Дисципліна «Книгоставство та історія книги»

РЕФЕРАТ на тему:

Світ рукописної книжності

Київської Русі

 

Рівне-2011

Зміст

 

Вступ

1.Рукописні книги Київської Русі

2.Остромирове Євангеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства

3.Ізборники Святослава 1073 та 1076 рр. — пам'ятки давньоукраїнського перекладного письменства

4.Кодекс Гертруди

5.Літописи Київської Русі

6.Книжна справа Києво-Печерської лаври

7.Пересопницьке Євангеліє

Список використаних джерел

 

Вступ

Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.

Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну.

Рукописною книгою називають витвір письменства, текст і ілюстрації якого на відміну від друкованої книги, виконані від руки чорнилами, фарбами, олівцем або вишкрябані на плоскій поверхні.

Рукописні книги класифікуються за різними ознаками: використаному матеріалу і способом письма, формі існування , змісту, належності людині чи закладу і т.і.

Існує дві основних форми рукописної книги: згорток, який виник в Єгипті в ІІІ тисячолітті до н.е., і кодекс, який отримав розповсюдження в І сторіччі н.е.

Перші славянські богослужбові книги, виготовлені із пергаменту в формі кодексу , з’явилисьна Русі після прийняття християнствав 988році і написані були кирилицею.

В залежності від призначення книги Давньої Русі ділилися на дві групи: релігіозного змісту, в тому числі богослужбові, і цивільні, причому перших було набагато більше.Це різноманітні Мінеї (зібрання служб в календарному порядку на весь рік), Тріоди,Часослови, Служебники, Требники та інші.

В XI-XIIIсторіччях повного перекладу Біблії на славянську мову не було, великими своїми частинами (Старий і Новий завіт) вона переписувалась дуже рідко, однак «Книга Псалмів», «Пятикнижжя», «Книга пророків », «Євангеліє» і «Апостол» були популярними серед народу.

За літописними даними в цей період нараховувалось 88 міст, в кожному з яких було по декілька церков, але до нашого часу збереглось лише чотири Євангеліє Апракос короткий , в тому числі недатована Ссавина книга, Остомирове Евангеліє, Архангельське євангеліє(1092), Туровське євангеліє.

Найдавніші витвори оригінальної російської письменності були створені в епоху правління київського князя Ярослава Мудрого (978-1054) і його синів Ізяслава і Святослава,однак всі вони відомі нам не в оригіналах, а в графічних або мовних варіантах текста або окремих фрагментів. Серед них «Повість полум’яних літ»- пам’ятник світової історичної літератури, « Слово про закон і благодать» - один із перших твориів на Русі риторичного жанру, «Руська правда» - найважливіший юридичний документ того часу.

1. Рукописні книги Київської Русі

Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки їй особливості. Уже майстрів перших відомих нам книг характеризували високий рівень художньої культури, довершений смак. Перше, що варто зазначити, це різноманітні формати та обсяги книг залежно від змісту та призначення: або великий фоліант близько тисячі сторінок пергаменту чи паперу, або невеличка книжка кишенькового розміру. Вони виконані й скомпоновані гармонійно, а їх обсяг відповідає формату. Це свідчить про високий рівень майстерності переписувача та художника, які робили книгу.

У рукописній книзі провідне значення має шрифт — устав та напівустав, скоропис використовувався дуже рідко. Устав та напівустав давали можливість зробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Як правило, текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним •— перші рядки, звідси вираз "червоний рядок", а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу. У рукописах великого формату текст компонувався у два стовпчики. У книжках малого розміру на кінцевих сторінках за наявності вільного місця текст закінчувався фігурним трикутником.

Перед писанням сторінки розлініювали писалом з рогу, без барвника, при цьому визначали також поля. Лівий бік завжди ідеально рівний, а рядки праворуч під це правило не підпадали. Порожні місця заповнювали різними позначками: крапками, рисочками тощо; часто їх виконували кіновар'ю.

Допоміжний апарат — колонтитули, колонцифри — також писали червоним кольором — це робило книгу ошатною і святковою.

В оформленні староруської книги широко використовували декоративний елемент — в'язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слово відігравали роль орнаменту, їх писали червоною фарбою, а в престижних виданнях — золотом.

Рукописна книга була насичена ініціалами, що виконували декоративні й символічні функції. Вражає їх розмаїтість: геометричні, каліграфічні, рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Нерідко зустрічаються зображення сценок повсякденного життя, фігурки рибалок, сіячів, орачів, воїнів тощо.

Ініціали-гіганти, що характерні для європейської рукописної книги, у руській майже не зустрічаються або зустрічаються дуже рідко, причому за кольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені та золоті.

Широко і зі смаком на сторінці компонувалися заставки, їх завдання — привернути увагу читача до початку розділу. В одній книзі могло бути від 3 до 6 заставок, але відомі рукописи, де їх набагато більше. У композиції окремих заставок вводилися зображення святих. Слід наголосити, що орнаменти будувалися на традиційних елементах та колористичних рішеннях української народної творчості. В окремих випадках використовували кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці.

Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги були мініатюри. Вони поділяються на вихідні, або лицеві, й ті, що власне "відкривають" текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації "розсипані" по всьому тексту: чверть- та півсторінкові, оборкові, на полях.

Характерна особливість цього періоду — велика кількість ілюстрацій, що становили цикли по два-три, а то й більше зображень. Окрім функції оздоблення мініатюри допомагали глибше засвоювати зміст. Рукописи з великою кількістю ілюстрацій прийнято називати лицевими. Це прекрасні, високохудожні твори.

Усі рукописні книги "одягалися" в оправи для захисту та надання ошатного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком, їх покривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами — жуковинами та середниками, які були багато орнаментовані. Жуковини прикрашали золотою сканню, філігранню, зерню, фініфтю, а на середниках малювали сюжетні сцени зі святого письма або житія. Такі оправи називались окладними. Обов'язковим елементом були орнаментовані застібки, відлиті з металу, найчастіше з бронзи.

За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціальним інструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка називалася басменням. Відтак книга була схожа на коштовну річ або ювелірний виріб.

Більшість майстрів рукописної книги невідома, лише зрідка ми подибуємо згадки про імена, але вони не достовірні. Напевно можна говорити про школу або спрямування в оформленні книги, характерні лише для певного регіону, де активно використовувалися місцеві особливості декоративного мистецтва та кращі досягнення рукописання в Європі. Рукописні книги стали цінним надбанням нашої культури.