Київська міська публічна бібліотека наприкінці ХІХ- середина ХХ сторіччя
Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Міжнародні зв'язки
Сучасні бібліотечні колекції Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку
Навигация
Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Найвідоміші бібліотеки України: їх історія та сучасний стан
65763
знака
0
таблиц
0
изображений
2. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка — друга за книгофондом, після бібліотеки ім. Вернадського у Києві бібліотека України. До послуг читачів 12 читальних залів на 524 місця.
Будівля бібліотеки в формах ренесансу була відбудована у 1901 році за проектом А. Бєкєтова спеціально для Харківської громадської бібліотеки, заснованої у 1886 році. За проект цієї будівлі – бібліотеки на 1,5 млн. томів, А. Бєкєтов був удостоєний звання академіка архітектури. На першому поверсі розмістилися вестибюль, абонементний зал, каталог, на другому – зал на 300 читачів або на
600 глядачів. У 1979 році було збудовано новий корпус бібліотеки за проектом архітектора Д. Вейцмана. У різні часи гостям бібліотеки були відомі поети, письменники, композитори. Фонди бібліотеки налічує близько 7 мільйонів томів. Велику цінність мають рукописи та видання 15 – 16 сторіч, які зберігаються у відділі рідкісних книг. [10]
Щорічно до Бібліотеки надходить до 70 тис. документів (книг, журналів, газет, баз даних та електронних документів на CD-ROM та ін.). Розгалужена система довідково - бібліографічного апарату ХДНБ містить понад 60 каталогів і картотек у тому числі електронний, довідково-бібліографічний фонд, автоматизовані бази даних, друковані зведені каталоги та фонд виконаних довідок.
2.1 Історія створення
Створена 8 жовтня 1886 року як Харківська громадська бібліотека. Засновниками бібліотеки були: А. А. Рурський, професори О. І. Кирпичников, М. Ф. Сумцов та інші. Бібліотека утримувалась на пожертвування та плату читачів за користування книгами.
У перший рік функціонування бібліотеки у трикімнатному флігелі на Миколаївській площі (нині пл. Конституції) читачів обслуговувало п’ятеро службовців; фонд налічував 1 700 примірників видань. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіасти народної освіти В.І.Філонов, О.А.Гурський, Х.Д.Алчевська, професори Харківського університету М.Ф.Сумцов та Д.І.Багалій, губернатор міста барон А.Акскуль фон-Гільденбант, а також багато інших представників прогресивної громадськості Харкова.
Виходить друком “Первый каталог Харьковской общественной библиотеки” (Х., 1886.-89с.). Такі каталоги видавалися до 1913 р.
1889 — введено форматно-порядкову розстановку фонду, яка застосовується й зараз.
1890 — на околицях міста створюються філії Бібліотеки для робітників.
1896—на десятому році існування Бібліотеки фонд налічував 41,6 тисяч примірників.
Основою документозабезпечення були пожертвування. “Протягом перших десяти років від 2 000 осіб і установ надійшло 39 806 томів… У середньому поступало 4 000 томів за рік” (Багалій Д.І., Міллер Д.П. Історія міста Харкова за 250 років його існування (1655-1905). Т.2.- Х.,1993. – С.754.). Дарувалися окремі видання, а також цілі бібліотеки. Зокрема відомим російським письменником Г.П.Данилевським (понад 3 тис. прим.), видатним юристом К.Н. Анненковим (1,7 тис. прим.), лікарем В.І. Порай-Кошицею (1,8 тис. прим.). Значну частину зібрань із власних бібліотек подарували також відомий філолог-словіст О.О. Потебня, професори В.І. Добротворський, П.І. Сокальський, письменник І.С. Аксаков, та багато інших значних особистостей.
1898 — Розпочалося створення генерального алфавітного каталогу за пруською системою книгоопису.
У 1901 році бібліотека переїздить у нове приміщення (нині пров. Короленка, 18). Проект будівлі створив архітектор О.М. Бекетов. Він входив до складу правління бібліотеки і одержав за свою розробку почесне звання “Академік архітектури”. Розпочато видачу читачам безплатних абонентів (вчителям початкових шкіл та училищ, студентам, слухачам курсів та ін. категоріям). [7]
Першою серед громадських книгозбірень країни бібліотека у 1903 році відкриває музичний відділ (за прикладом паризьких бібліотек), відділ рукописів і автографів (за ініціативою голови правління Д.І. Багалія. Безпрецендентним явищем стало відкриття відділу бібліотекознавства (за ініціативою Л.Б. Хавкіної). Формується унікальний за змістом документний фонд з бібліотечної справи. Активізується робота з виявлення, вивчення та популяризації передового бібліотечного досвіду, у т.ч. зарубіжного, розширюються міжнародні зв'язки. Закордонними партнерами ХГБ стають відомі бібліотечні заклади та організації США (Бібліотека Конгресу, Нью-Йоркська публічна бібліотека, бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані, Публічна бібліотека в Манчестері, публічна бібліотека ім. Крера в Чікаго), Великої Британі (Бібліотека Британського музею, бібліотечне бюро у Лондоні, Клеркенвільська бібліотека), Франції (Національна бібліотека в Парижі), Міжнародний бібліографічний інститут у Брюселлі, а також бібліотеки Німеччини, Австрії, Японії та інших країн світу.
1905 — Бібліотека взяла участь у Всесвітній виставці у м. Льєжі (Бельгія) і була нагороджена почесним дипломом. Представлена на виставці книга Л.Б. Хавкіної “Библиотеки их организация и техника” (Санкт-Петербург, 1904) отримала золоту медаль.
1906 — За ініціативою членів правління Бібліотеки Г.М. Абрамова та Д.І. Багалія, відкривається український відділ. Він не мав аналогів в усій країні. Серед основних напрямків діяльності Української комісії, яка керувала його роботою, були - вишукування коштів на комплектування фонду виданнями про історію, економіку, культуру України, творами українських письменників, краєзнавчими документами, бібліографування цих матеріалів тощо. В різні роки у складі Української комісії були М. Міхновський, перший голова комісії, палкий войовник за національну ідею, автор популярного політичного трактату “Самостійна Україна”, Д. Багалій, Х. Алчевська, С. Дремцов, О. Габель, відомий письменник Г. Хоткевич, який був головою комісії з 1914 р., та інші відомі діячі української культури.
1911 — 25-річчя ХГБ. За кількістю фонду, що складав 142 тис. прим., книгозбірня посідає 3-тє місце серед “провінційних” публічних бібліотек Російської імперії; за обсягом виданих читачам книг – тривке місце після Імператорської публічної бібліотеки. Бібліотека взяла участь у 1-му Всеросійському з'їзді бібліотекарів.
1916 — Відкривається дитячий відділ. Він обслуговує дітей від 4-х до 14 років і перетворюється згодом в одну із провідних бібліотек країни.
1917 — Після революції діяльність громадської книгозбірні набуває нового змісту. Підкоряючись новим вимогам часу, вона всіляко підтримує освітянський рух, стає однією із ланок ідеологічної діяльності.
1920 — Бібліотека отримує статус державного закладу культури (згідно з постановою Харківського губвиконкому про націоналізацію бібліотек) і підпорядковується Головполітпросвіті Наркомосу (з грудня ц.р.). Засновано консультаційний відділ , який очолив Б.О.Борович, видатний бібліотекознавець, книгознавець, педагог. Відділ швидко набуває популярності як культурно-інформаційний та науково-методичний осередок.
1922 — Бібліотеці присвоєно ім'я російського письменника В.Г. Короленка. Став надходити безплатний примірник друкованої продукції, що видавалося на території РФСР.
1930 — За високий рівень діяльності та значний внесок Бібліотеки у розвиток науки, освіти, культури, НАРКОМОС України визначає її статус як державної наукової. Відтоді вона має назву Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Розпочинається новий етап наукової “біографії” закладу.
1933 — Організовано нові структурні підрозділи: сектори масової роботи та міжбібліотечного абоненту (МБА).
1941-1943 — Під час німецько-фашистської окупації Харкова було знищено і пограбовано понад 600 тис. цінніших видань. Серед них – найрідкісніші українські стародруки XYII-XYIII ст.; прижиттєві видання творів класиків світової літератури; колекція географічних карт XYIII-XX (понад 10 тис. прим.); науково-технічні видання; унікальне зібрання книжок для дітей та юнацтва (біля 95 тис. прим.), до якого увійшли видання XIX ст.; твори єврейських вчених і письменників. Вивезено унікальний систематичний каталог (він налічував понад 1,2 млн. карток). Відомості про втрати ХДНБ під час окупаційного режиму наведено серед звинувачувальних матеріалів на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 рр.
1944 — Бібліотека почала одержувати цільовий безкоштовний обов'язковий примірник творів друку, який призначався для відновлення книжкового фонду.
1951 — Поновлене надходження безкоштовного всесоюзного обов'зкового примірника творів друку з Всесоюзної книжкової палати .
1956 — Відкрито відділ патентів (перетворений у 1969 р. на відділ технічної літератури).
1964 — Згідно з Постановою колегії Міністерства культури УРСР (від 7.11.1964 р.) Бібліотека стала виконувати функції республіканського методичного центру (з питань пропаганди технічної літератури) та зонального (надання методичної допомоги з різних напрямків діяльності бібліотекам Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Луганської, Сумської та Харківської областей). Організовано і проведено Республіканський семінар-нараду працівників міжбібліотечного і заочного абонемента обласних бібліотек УРСР. Проведено нараду директорів обласних бібліотек Сходу України, на якій розглядалися питання методичної діяльності тощо.
1971 — Бібліотека стає регіональним центром Міжбібліотечного абонементу для бібліотек Полтавської, Сумської та Харківської областей.
1979 — Організовано відділ краєзнавчої роботи. Розпочинається діяльність “Клубу краєзнавців.”
1986 — З нагоди 100-літнього ювілею Бібліотеки, у Харківському державному академічному українському театрі ім. Т.Г.Шевченка відбулися урочисті збори. Виходить друком перший науково-допоміжний бібліографічний покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність “Харьковская государственная научная бібліотека им. В.Г.Короленко. 1886-1986.”.
1988 — Розформовано фонд літератури “спеціального зберігання”. Читачі отримали доступ до 45 тис. заборонених раніше видань – праць відомих вчених, письменників, громадських діячів тощо.
2.2 Харківська бібліотека за часів розбудови та незалежності
1990-ті — Бурхливі соціально-економічні та економічні зміни, притаманні розбудові української держави, спонукали на всебічний аналіз набутого досвіду роботи та активний пошук оптимальних шляхів подальшого розвитку. Девізом колективу стає: “традиції +інновації”. Пошукова робота відзеркалюється новими інтелектуальними надбаннями у науковій, культурно-просвітницькій, інформаційній діяльності. Розширюються міжнародні культурні зв'язки. Відбуваються нововведення в організаційній структурі.
1990 — Створено відділ автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів. Розпочато реалізацію програми розвитку автоматизованої інформаційно-бібліографічної системи Бібліотеки.
1992 — У бібліотеці відбулася республіканська міжвідомча науково-практична конференція “Фонди наукової бібліотеки: стан та перспективи розвитку”, у якій взяли участь близько 300 делегатів (від бібліотек різних регіонів країни та зарубіжних, інститутів культури, громадських бібліотечних об'єднань, інших установ).
1993 — Відновлюється діяльність українського відділу. Створений на базі відділу краєзнавчої роботи, відділ україніки розгорнув багатогранну наукову, культурно-просвітницьку та інформаційну діяльність у напрямку українознавства та краєзнавства, з відродження вітчизняної культури тощо. Почала видаватися серія “Повернені імена”. Відтоді вийшли друком бібліографічні посібники присвячені Івану Падалці, Василю Чечвянському, Миколі Хвильовому, Гнату Хоткевичу, Миколі Кулішу, Олесю Досвітньому та іншим громадським діячам, письменникам, діячам культури та мистецтва. Відділ україніки став лауреатом республіканської премії ім. Д.Яворницького за значний внесок у розвиток українського краєзнавства. Проведено регіональну міжвідомчу наукову конференцію “Історія бібліотечної справи в Україні.” Напередодні 90-річчя від дня заснування відділу бібліотекознавства організовано читальний зал бібліотекознавства (при науково-методичному відділі). Розпочинається цілеспрямоване та опосередковане формування документно-інформаційних ресурсів цього підрозділу різними видами документів з історії, теорії та практики бібліотечної справи.
1995 — В межах реалізації Двосторонньої Угоди з Товариством “Канадські друзі в Україні” у Бібліотеці відкрилася Українсько-Канадська бібліотека. Співпрацівники взяли участь у роботі: 61-ої сесії ІФЛА (м. Стамбул, Туреччина); міжнародній конференції “Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва” (м. Євпаторія, Крим); установчої конференції Української бібліотечної асоціації (м. Київ), міжнародного семінару “Рестоврація та консервація книжкових фондів” (м. Київ) та інших заходах. Відбулися стажування співпрацівників у провідних бібліотеках Австрії, Німеччини, США. Відкрито первинний осередок Української бібліотечної асоціації (УБА). Бібліотека стала учасником всеукраїнського дослідження “Українська книга у фондах бібліотек та музеїв України (1574-1923 рр.)”, мета якого – підготовка друкованого зведеного каталогу української книги. За наслідками цього дослідження підготовлено вже 5 вип. бібліографічного покажчика “Книги українською мовою у фондах ХДНБ ім. В.Г.Короленка”, в яких відображено загалом понад 4 тис. видань українською мовою, що вийшли друком в різних країнах світу. Зав. відділом україніки Валентині Олександрівні Ярошик присвоєно почесне звання Заслужений працівник культури України за вагомий внесок у краєзнавчу справу.
1997 — Бібліотека увійшла до складу не багатьох установ країни (їх вісім), які стали отримувати наукові видання згідно з Постановою Президії ВАК України “Про затвердження переліків установ, до яких обов'язково повинні надсилатися наукові видання (та монографії), де можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт ”. В межах реалізації Проекту американського фонду IREX здійснено підключення Бібліотеки до Internet.
1896 — Бібліотеку включено до державної Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 роки, згідно з якою на її базі (та 4-х інших найкрупніших книгозбірень країни) створюється міжвідомчий центр консервації і репрографії.
2000 —Співпрацівники Бібліотеки взяли участь у Всеукраїнських зборах працівників культури (м. Київ, березень), міжнародних та всеукраїнських конференціях, семінарах “Бібліотека і влада” (м. Київ, травень), “Библиотечное дело – 2000. Проблемы формирования открытого информационного общества”(м. Москва, квітень), “Інформаційний пошук в Інтернет та CD-дисках” (м. Москва, Гете-Інститутом, травень
Щорічно бібліотека одержує 250 тисяч бібл. одиниць (до 1917 одержувала 5 тисяч). В бібліотеці зберігається 25 тисяч рідкісних видань: прижиттєві видання творів Карла Маркса, Володимира Леніна, книги 15—18 століть іноземними мовами та мовами народів СРСР, серед них: «Апостол», надрукований Іваном Федоровим 1574 року; «Анфологіон», друк. Києво-Печер. лаври, 1619; Шевченко Т. Г. «Гайдамаки», СПБ, 1841; Пушкін О. С. і Шевченко Т. Г. «Нові вірші», Лейпціг, 1859. Бібліотека є республіканською культ.-освітньою н.-д. установою в галузі бібліотекознавства і бібліографії. Крім 30 тис. постійних читачів, бібліотека обслуговує велику кількість читачів по заочному та міжбібл. абонементах. Бібліотека провадить н.-д. роботу, видає методичні та бібліографічні матеріали. [11]
Похожие работы
... Іван, напевне не знаємо; по одних джерелах, це було у 1629 році, по других—далеко пізніш: у 1644, але, здається, ближче буде до правди перше 2. Іван Мазепа як культурний діяч Цьому гетьманові найбільше дісталося від істориків. Ким тільки не називали його! І зрадником російського народу, і зрадником українського народу, і великим злочинцем, і дворушником, і … Зрештою, сам перелік усіх тих ...
... ія атласів за призначенням. За цією класифікацією виділяють, наприклад, туристичні, воєнні атласи, атласи українських доріг тощо. 2.3 Нові інформаційні технології та перспективи розвитку картографічних документів (електронні карти) У картографії протягом попередніх віків постійно нагромаджувалася інформація та знання про земну поверхню. У XX столітті створення комп’ютера кардинально змінило та ...
... втрачало авторитет в народі. Релігійне життя в Україні в період після Люблінської унії характеризується значною складністю. Посилення суспільної ваги шляхти співпадає з занепадом православної церкви. В українських землях набуває певного поширення Реформація в вигляді соцініанства. Проте, на відміну від Голландії та Англії, де Реформація перемогла за умов розвитку ринкових відносин, “в Польсько- ...
... ографічної періодики, широко пропагуються українські та українознавчі видання, книжки, періодика, ноти, твори образотворчого мистецтва, зарубіжна україніка. В процесі становлення та розвитку видавнича бібліографія в Україні, незважаючи на ідеологічні перешкоди та цензурні утиски, стала важливим видом серед інших видів бібліографії. Вона стала невід’ємним компонентом книжкової торгівлі, виробила ...
0 комментариев