Структура бібліотечної освіти на сучасному етапі

3.1 Структура бібліотечної освіти на сучасному етапі

Німецька Система освіти в Німеччині дуже схожа на українську та російську.

Сьогодні бібліотечна освіта Німеччини, як і інших країн Європи, переживає кризу. Підґрунтям такої кризи є, безперечно, економічні та соціально-політичні чинники. Для аналізу національних особливостей освіти в Німеччині недостатньо лише опису її сучасного стану, проблем та перспектив розвитку. Для того, щоб чітко зрозуміти різні аспекти даного питання ми перш за все розглянули деякі ключові моменти в історії німецької бібліотечної освіти на різних етапах розвитку німецького суспільства.

Система освіти Німеччини включає 250 вищих навчальних закладів, 70 університетів у старих і 28 у нових землях, спеціалізовані професійні навчальні заклади (113 у старих землях і 15 у нових), існують педагогічні, технічні, теологічні інститути, вищі школи управління, мистецтв. В останні роки з'являються приватні університети.

Навчання бібліотекарів у Німеччині здійснюється різними шляхами, оскільки завдання бібліотек - від роботи за столом, видачі книжок, комплектування фонду чи його вивчення аж до залучення спонсорських коштів - можуть бути дійсно різноманітними.

Коли Бенцій з Упсали, герой роману Умберто Еко «Ім'я троянди», був призначений помічником бібліотекаря, абат Аббон говорив про його майбутні завдання таке: «Потурбуйся про відкриття скрипторіуму і зважай на те, щоб ніхто не піднімався до бібліотеки. <...> Кожний має працювати з тими книжками, які лежать перед ним на столі. Хто хоче, може скористатися каталогом. Але не більше».[6]

Часи, коли завдання бібліотекарів та їхніх помічників полягало у тому, щоб стояти на варті книжок, на щастя, вже давно минули. У сучасному суспільстві інформації та знань бібліотекарі мають володіти найрізноманітнішими навичками. У Німеччині вони засвоюють їх на трьох рівнях державної служби. Державною службою називають діяльність чиновника на рівні держави, федеральної землі або ж громади. Кожному з цих трьох рівнів, пропонованих бібліотекарям (йдеться про «середню», «вищу» і «найвищу» службу), відповідають певні категорії.

Дещо спрощено шляхи здобуття освіти виглядають таким чином: у межах професійної освіти можна дістати кваліфікацію так званого кваліфікованого співробітника у галузі служб медіа та інформації; навчання у професійному училищі забезпечує бібліотекареві вищу службу; (не спеціалізоване) навчання в університеті із додатковим стажуванням, тобто магістратура з бібліотекознавства та інформатики, є передумовою для отримання посади у найвищій службі.

Спеціалісти служб медіа та інформації (скорочено - РАМІ) потрібні для архівів, бібліотек, роботи з інформацією й документацією, фото агентствами , а також із медичними документами. 3 1998 року ця ще зовсім молода професія складає конкуренцію асистентам бібліотеки.

Трирічне навчання, до якого, як правило, додається неповна середня освіта, реалізується за подвійною системою - це означає, що наявні як теоретична, так і практична частини. На теоретичній стадії здійснюється блокове навчання у професійний школі, а практична частина передбачає навчання у бібліотеці.

Велике значення під час навчання надається новим медіа, таким чином РАМІ старанно вивчають Інтернет, бази даних та мультимедійні новації. Після закінчення навчання вони працюють у наукових та громадських бібліотеках, у різноманітних сферах, закуповують книги, журнали та інші медіа, систематизують їх у каталогах, видають літературу, консультують читачів та здійснюють для них простий пошук. Завдяки таким спеціалістам, навіть на найнижчому рівні, німецькі бібліотеки можуть покластися на добре кваліфікований персонал із «середньої служби», у той час як в інших країнах у цій галузі працюють некваліфіковані помічники.

На наступному щаблі - на «вищій службі» - перебувають бібліотекарі, які закінчили вище професійне училище. Навчальні курси у цій сфері мають назви: «Бібліотечний та інформаційний менеджмент», «Бібліотечний та медіа-менеджмент» або ж «Управління знаннями та інформацією».

Бібліотекарі, які закінчили професійне училище, на відміну від кваліфікованих співробітників, відповідають за складну каталогізацію. Значно більшою мірою вони залучені до предметизації і приймають, передусім у громадських бібліотеках, рішення щодо придбання літератури, їхньою першочерговою справою є надання інформації. Вони максимально обізнані й орієнтуються в різноманітних базах даних, здійснюють у них розширений пошук для користувачів бібліотеки. Працівники з такою освітою також частково працюють над розробкою відповідних баз даних. У деяких громадських бібліотеках невеликих міст вони можуть здобути керівну посаду.

Бібліотекарі на найвищій службі, як правило, здобувають свою спеціальність в університеті й після цього проходять дворічне стажування. Як референти-експерти вони працюють у наукових бібліотеках і зазвичай відповідають за змістове наповнення їхніх ресурсів, залежно від того, що вивчали - природничі, економічні науки, історію тощо. До завдань цих працівників належать самостійне комплектування фонду і наукові розвідки щодо нього.

Стажування вважається чимось на зразок підвищення кваліфікації. Це час для одержання потрібних актуальних знань, знайомства з найновішими сучасними технологіями, зокрема такими, що наразі є взірцями на міжнародному рівні. До того ж стажерів готують до здійснення функцій управління, що їх виконують, наприклад, директори бібліотек.

У деяких федеральних землях нещодавно з'явилася альтернатива такій моделі освіти. Так, у Північному Рейні-Вестфалії випускники магістратури за напрямом підготовки «Бібліотечний та інформаційний менеджмент» без додаткового стажування мають змогу працювати на найвищій службі. Такий курс магістратури є також у Берлінському університеті ім. Ґумбольдта - навіть із можливістю захисту дисертації.

З приводу освіти бібліотекарів нині точаться дискусії не тільки з огляду на Болонський процес. Заплановано підвищення кваліфікації до рівня керівника служб медіа та інформації. В такому випадку підготовлені кваліфіковані керівники зайняли б позицію між кваліфікованими співробітниками служб медіа та інформації і бібліотекарями вищої служби.

Так званий Болонський процес став рушієм реформ та змін. Він передбачає, у першу чергу, запровадження міжнародних освітніх ступенів - бакалавра (Вachelor) і магістра (Маstег), а також введення кредитів. Кожного навчального року, як правило, можна дістати 60 кредитів, відповідно З0 - за семестр. Один кредит вимагає робочого навантаження (Work Loand) у З0 годин аудиторного і самостійного навчання. Для отримання ступеня бакалавра потрібно, як мінімум, 180 балів ЕСТS, а для подальшого ступеня магістра - в цілому 300 балів ЕСТS. Це з урахуванням отриманих балів під час попереднього навчання.

Бакалаврська і магістерська програми потребують акредитації. Завданням процедури акредитації є забезпечення професійних стандартів спеціальності та перевірки здобутих знань, що відповідають даній професії. Процедура акредитації проводиться зазвичай спеціалізованою або ж регіональною акредитаційною комісією.

Навчання у магістратурі може бути орієнтованим як на практичну, так і на дослідницьку роботу. Така освіта задумана як безпосереднє продовження бакалаврату чи навчання на спеціаліста або ж як післядипломна. Для вступу до післядипломної магістратури необхідним є проходження професійної практики (не менше одного року). Зазвичай таке навчання є платним. Також у післядипломній магістратурі можна навчатися за вільним графіком відвідування. Передумовою вступу до магістратури, як правило, є певний - середній бал. Період навчання триває від одного до двох років. Ступінь магістра, отриманий у професійній школі, є запорукою, за рішенням конференції Міністерства внутрішніх справ у грудні 2007 р., посади у вищій службі. Такий ступінь дає ті самі права, що й диплом спеціаліста чи магістра, отриманий в університеті або у відповідному вищому навчальному закладі. Це означає можливість отримання титулу кандидата наук. [16] Очікується поява ширшої пропозиції магістерських програм.

Отже, у системі освіти бібліотекарів здійснено наступну диференціацію, що сприятиме стрімкому розвиткові кваліфікаційної характеристики цієї професії. Бібліотекарі сьогодні - на відміну від середньовічних героїв Еко - на різних рівнях дбають проте, щоб доступ до інформації став вільним для всіх, вони як інформаційні брокери забезпечують демократизацію знання. [16]