Виконання економічної частини дипломних проектів і робіт

Міністерство освіти та науки України

Національний Технічний Університет

“Харківський Політехнічний Інститут”

Кафедра організації виробництва та управління персоналом

Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломних проектів і робіт

Для студентів спеціальності АХТС і ЕКМ денного та заочного відділення

Укладач ст. викл. О.Г.Нікітін

Харків НТУ ХПІ 2008

Загальні положення

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – це обов'язкова складова частина будь-якого інвестиційного проекту, тобто проекту, що потребує певних фінансових витрат. Основна мета розробки ТЕО – дати фінансову оцінку передбачуваних витрат та одержуваного корисного результату, а також оцінити прибутковість проекту і, в кінцевому підсумку, економічну доцільність його розробки та впровадження.

В економічній частині дипломного проекту проводиться техніко-економичне обгрунтування рішень по розробці та впровадженню нової техніки, технології і засобів автоматизації. Економічна частина проекту оформлюється окремим розділом пояснювальної записки в обсязі 10-12 сторінок і складається з таких розділів (нумерація умовна):

Розрахунки виконуються на основі даних, зібраних при проходженні переддипломної практики, у відповідності із рекомендаціями та нормативно-довідковими матеріалами даних методичних вказівок, лекційним матеріалом курсу “Організація виробництва і маркетінг”.

Оформлення пояснювальної записки повинно відповідати стандартам НТУ “ХПІ”.

1. Обґрунтування необхідності розробки

Нова техніка, технологія, засоби автоматизації, що розробляються і впроваджуються у виробництво, повинні приносити певний корисний результат – ефект. Ефект може проявлятися у поліпшенні умов праці працюючих (соціальний), в зниженні шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище (екологічний), у підвищенні безпеки держави (оборонний), та, врешті, в економії витрат підприємства на виробництво продукції та збільшенні його прибутку (економічний).

Абсолютна величина економічного ефекту без співставлення його з витратами підприємства не дозволяє однозначно оцінити, наскільки вдалим виявився відповідний іноваційний проект. Таку оцінку дають показники економічної ефективності (прибутковості) проекту.

При впровадженні інвестиційного проекту підприємство несе разові витрати, пов'язані з розробкою проекту, а також з придбанням і налагодженням необхідного обладнання, засобів програмного забезпечення і таке інше.

Такі разові витрати називають капітальними витратами або інвестиціями. При використанні іновацій підприємство отримує певний ефект, що зазвичай виражається прирістом прибутку. При розрахунках ефективності необхідно врахувати додаткові річні витрати підприємства, пов'язані з експлуатацією нового обладнання. Величина щорічного прибутку, додатково одержуваного підприємством за рахунок впровадження інвестиційного проекту, повинна бути достатньо високою у порівнянні з капітальними витратами підприємства та у порівнянні з іншими можливими варіантами вкладення коштів у розвиток виробництва.

В цьому розділі пояснювальної записки необхідно стисло відповісти на такі питання: для якого виробництва розроблена система автоматизації; які в неї основні контури і параметри регулювання; яким чином регулювання цих параметрів призводить до поліпшення економічних показників виробництва; які основні напрямки отримання ефекту при запровадженні проекту:

– економія витрат на виробництво продукції (сировина, реагенти, енергоносії : газ, пара, вода, стисле повітря);

– зростання обсягу виробництва;

– підвищення якості продукції;

– зниження збитків від забруднення навколишнього середовища і тому подібне.

2. Розрахунок витрат на проектування

Розрахунок витрат на розробку проекту Зп по так званому “трудовому” методу оформлюється документом – кошторис витрат по формі таблиці 2.1.

Табл. 2.1 – Кошторис витрат на проектування

Найменування статей витрат	Сума, грн	Обґрунтування
1 Зарплата проектувальників. 2. Відрахування на соціальні потреби. 3. Контрагентські роботи і послуги. 4. Витрати на відрядження. 5. Інші прямі витрати. 6. Усього прямих витрат. 7. Накладні витрати. 8. Планові накопичення. 9.Усього, кошторисна вартість проекту. 10. Податок на додану вартість. 11. Загалом, договірна ціна розробки Зп.

Заробітна плата працівників визначається виходячи з кількості виконавців, діючих посадових окладів та кількості місяців їх участі в розробці проекту. Рекомендована кількість виконавців – 3чол.; тривалість розробки – 5місяців. Розрахунок зарплати проводиться по формі таблиці 2.2.

Табл. 2.2 – Розрахунок заробітної плати проектувальників

N	Посада	Оклад,	Кількість		Сума
п/п	виконавця	грн/міс	чол.	місяців	з/п, грн.
		Усього зарплати:

Сума відрахувань від зарплати на соціальні потреби визначається по встановленому нормативу у відсотках від суми заробітної плати (див.додадок).

Контрагентські роботи – це роботи, що виконуються на замовлення організації-проектувальника іншими організаціями – субпідрядниками. Вартість таких робіт може складати 10-20% від суми зарплати основних виконавців роботи.

Витрати на відрядження зазвичай визначають прямим підрахунком – по передбачуваній кількості і середній вартості одного відрядження.

Інші прямі витрати включають вартість спеціального обладнання, витратних матеріалів та канцелярських товарів і можуть складати 40-50% від видатків на заробітну плату.

В рядку 6. Усього прямих витрат записується підсумкова вартість по пп. 1-5.

Рядок 7. Накладні витрати враховує загальногосподарчі витрати по забезпеченню проведення роботи: витрати на опалення, електроенергію, амортизація будівель, зарплату адміністративного персоналу та інше. Вони визначаються в процентах (30-40%) від суми прямих витрат по даній роботі.

Рядок 8. Планові накопичення. Це – прибуток, що йде на розвиток матеріально-технічної бази організації-проектувальника і преміювання її працівників. Величина накопичень визначається у відсотках (20-30%) від суми прямих і накладних витрат.

Рядок 9. Усього кошторисна вартість проекту – сума прямих і накладних витрат та планових накопичень (рядки 6,7,8).

Рядок 10. Податок на додану вартість визначається по діючому нормативу від кошторисної вартості проекту.

Договірна ціна (п.11) розраховується як сума кошторисної вартості роботи та податку на додану вартість і визначає ті витрати на проектування, що несе підприємство-замовник.