Особливості проведення позачергових виборів

2. Особливості проведення позачергових виборів

Стаття 77 Основного закону передбачає, зокрема: "Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом".

А стаття 106 формулює: "Президент України:.7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією".

Як бачимо, парламент узагалі не має повноважень для призначення позачергових виборів самого себе - рішення ухвалює глава держави.

Також потрібне рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, яке теж не лежить у сфері її компетенції. Стаття 106, пункт 8 засвідчує, що Президент "припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією".

Стаття 90 Конституції: "Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді".

Фактично те саме дублює Закон про вибори народних депутатів у статті 14, пункт 3: "Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України".

Позачергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України.

Стаття 16. Порядок призначення виборів Президента України

1. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову.

2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення чергових або позачергових виборів Президента України з підстав, визначених Конституцією України та цим Законом".

Не меншу увагу законодавець приділив і питанню територіальної організації позачергових виборів. Згідно з положеннями нової статті 102-1 Закону, для проведення позачергових виборів депутатів використовуються територіальні виборчі округи та закордонні виборчі дільниці, утворені для проведення останніх виборів депутатів.

Рішення ЦВК про утворення територіальних виборчих округів з останніх виборів депутатів із зазначенням їх номерів, меж та центрів округів публікується Комісією у триденний строк з дня початку виборчого процесу в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а також у семиденний строк з дня початку виборчого процесу - в регіональних друкованих засобах масової інформації.

Для проведення позачергових виборів депутатів використовуються звичайні виборчі дільниці, утворені для проведення останніх виборів депутатів.

Таким чином, законодавець і в цій нормі намагався максимально спростити для ЦВК процедуру утворення територіальних виборчих округів та виборчих дільниць. Проте положення вищезгаданої норми щодо обов’язку публікації відповідних рішень ЦВК у регіональних ЗМІ викликає низку запитань. По-перше, хто повинен визначити перелік регіональних ЗМІ, публікація в яких відповідних рішень ЦВК буде вважатись достатнім виконанням вимоги Закону. По-друге, чи не призведе вказана невизначеність цього законодавчого положення до зайвих судових оскаржень з боку політичних сил, зацікавлених, наприклад, у зриві виборів чи принаймні у провокуванні недовіри до дій ЦВК з боку суспільства.

3. Наслідки проведення позачергових виборів

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

1) дійсні - це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і відповідному виборчому законі;

2) недійсні - вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

4. Висновки.

У демократичному політико державотворчому процесі інститут виборів реалізує функції: залучення широких народних мас до безпосередньої участі в політиці, формування вищих і місцевих органів влади, надання владних повноважень виборчим органам і особам; легітимації і стабілізації відповідної політичної системи; активного взаємозв‘язку між громадським суспільством і державою; конкуренції між політичними силами, яка веде до оновлення політичної еліти, представництва інтересів соціальних груп.

Отже вибори, перевибори - є одним з головних суспільно-політичних інститутів, що реалізують суверенні права й волю народу щодо держави. Але стосовно України основний лейтмотив дострокових виборів - це боротьба за досить потужні залишки колишньої державної власності, основу якої становить земля і природні ресурси. Це боротьба між найбільшими фінансово-промисловими групами за контроль над основними фінансово-промисловими потоками. Врешті, це боротьба за контроль над постачанням і розподілом енергоресурсів. Все інше - лише похідні від цих складників лейтмотиву виборів.

Адміністративно процесуальне право - підгалузь адміністративного права, що складається з правових норм, якими регламентуються процес, форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права. Норми адміністративного процесуального права регулюють адміністративний процес у його широкому і вузькому розумінні. Основний масив норм адміністративного процесуального права систематизовано в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Крім того, адміністративно процесуальні норми містяться у Конституції України, законах та підзаконних нормативних актах, що регулюють порядок і процедуру здійснення організаційно-управлінських та установчо-регулятивних функцій суб'єктів адміністративного права. [10]

Однією з особливостей адміністративного права є те, що воно, на відміну від інших галузей права (кримінального, цивільного), включає в себе як матеріальні, так і процесуальні адміністративні норми. Тобто, адміністративно-процесуальне право виступає як підгалузь адміністративного права. На сьогоднішній день можна стверджувати, що в Україні розвивається адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права, що характеризується своїм предметом і методом, своєю нормативно-правовою базою. Адміністративно-процесуальне право являє собою систему адміністративно-процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з розглядом і вирішенням конкретних адміністративних справ. Розуміння сутності адміністративно-процесуального права безпосередньо залежить від розуміння сутності адміністративного процесу. [11]