Типологія підлітків делінквентів та їх характеристики
Особистісні характеристики підлітка - злочинця
Сімейне насильство як фактор, що впливає на ріст підліткової злочинності
Дії працівників міліції з попередження підліткової злочинності
Програма соціологічного дослідження
Аналіз отриманих результатів анкетування
Навигация
Особистісні характеристики підлітка - злочинця
Фактори, що впливають на розвиток підліткової злочинності
108848
знаков
0
таблиц
1
изображение
1.3 Особистісні характеристики підлітка - злочинця
На думку І. Стрекінару на формування протиправного поводження підлітків у першу чергу впливають: несприятливі соціальні впливи. Особистість, її мотиви, світогляд формується під впливом соціальних факторів. У групі даних соціальних факторів головну роль грають родина та неформальні групи однолітків.
Родина відіграє важливу роль у первинній соціалізації особистості. Як соціальний інститут, головною функцією якого є відтворення й виховання нового покоління людей, родина створює індивідуальну обстановку міжособистісних відносин, багато в чому на роки фізичного , інтелектуального та емоційного розвитку людини. Вплив родини на підлітка сильніше впливу інших соціальних інститутів і суспільства в цілому. Це випливає з ряду особливостей. Характерних для родини як наприклад, її нечисленність, що полегшує можливість безпосереднього емоційного контакту і міжособистісної взаємодії, крім того, взаємини членів родини переважно постійні і тривалі. Підліток завжди сприймає в батьківській родині визначні зразки поводження, виховання вищих людських цінностей зв’язано з рівнем культури родини, з формуванням різних інтересів, професійною та суспільною діяльністю. Кожна родина створює свою субкультуру повсякденного життя. Роль батьків при цьому велика й багато значима. Психологічний клімат родини, ступінь її згуртованості визначається погодженістю представлених у фактичному розподілі прав і обов’язків у родині, взаємодією та взаємодопомогою її членів. У родинах де відносини батьків і дітей характеризуються байдужістю, лицемірством. Діти з працею опановують позитивний соціальний досвід. В такій родині підліток рано втрачає потребу в спілкуванні. Основний мотив, що визначає поводження підлітка, - бажання самозатвердитись, яке залишається не реалізованим у атмосфері заборон. У родинах де між батьками існує психологічна напруженість. Тяжкі чи затяжні конфлікти діти легше піддаються зовнішньому впливу, тому що прагнуть до розрядки внутрішнього напруження. Розбіжності між батьками тісно пов’язані з розвитком у дітей схильності до небажаного поводження. Наявність такого поводження свідчить про зниження виховної функції родини. До важких наслідків, недоліків сімейного виховання відносяться злочинність, алкоголізм, наркоманія та інші патологічні явища, джерелом яких у більшості випадків стали обставини, що оточували дитину в родині. [12]
Одним із могутніх несприятливих факторів, що руйнують не тільки родину, але й рівновагу родини, є алкоголізм батьків. Серед підлітків-правопорушників, що виховувались у таких родинах, нерідко зустрічаються ті, хто систематично вживає алкогольні напої.
Важливу роль нормального життя родини відіграє - матеріальна забезпеченість. Вона завжди відбивається на здійснені родиною її виховної діяльності. Обмежені матеріальні можливості родини не дозволяють повною мірою задовольнити необхідні їх потреби.
Також на формування особистості дитини негативний вплив оказує – неповна родина. У виховному плані неповна родина проблематична. Втрачаючи одного із батьків, дитини позбавляється цілого світу морально-емоційних відносин, до того ж можливість спостереження дитиною соціальної взаємодії батьків, їхньої любові, взаємодопомоги і т.д. – це найважливіший фактор, що соціалізує.
Можна сказати, що сімейне неблагополуччя - одна з основних причин, що визначає стан і динаміку злочинної поведінки неповнолітнього. Неблагополучними ми називаємо родини, що цілком або частково утратили свої виховні можливості в силу тих чи інших причин, у результаті чого в цих родинах створюється несприятливі умови для виховання дитини: родина, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими вимогами суспільства, родини із низьким морально - культурним рівнем батьків, зі стійкими конфліктами у взаєминах між батьками і дітьми, неповні родини які допускають серйозні помилки, з низькою педагогічною культурою й недосвідченістю. Такі помилки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а постійний характер. До них відносять родини, у яких спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; де відсутня єдність вимог до дитини; де має місце безконтрольність з боку батьків за успішністю і поводженням дитини; надмірна строгість у вихованні; відсутність обліку вікових і індивідуально – психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання і деякі інші.[11]
Порушення соціалізації у родині приводить до того, що дитина стає більш піддана зовнішнім впливам середовища. У таких випадках на формування особистості підлітка – правопорушника можуть впливати процеси, що відбуваються в суспільстві, пропаганда насильства і жорстокості в ЗМІ, взаємини в школі, неформальні групи, в які входить підліток. Як правило, серед підлітків – правопорушників досить багато тих, хто не може знайти взаємного порозуміння у шкільному колективі. Для них характерні: конфлікти з однокласниками й вчителями, низька успішність. Все це сприяє тому, що підліток починає прогулювати школу і шукати спілкування на вулиці, у компанії схожих на нього товаришів. Досить часто такі групи носять асоціальний характер.
В групи неповнолітніх правопорушників є однією з різновидів малих неформальних соціальних груп. Вони мають специфічні соціально-психологічні механізми виникнення, розвитку й функціонування. Такі групи не виникають ні з чого. Цьому сприяють визначені об’єктивні умови і причини, а також суб’єктивні передумови їхнього виникнення. Об’єктивними причинами для їх виникнення є недоліки сімейного, шкільного, суспільного виховання, а в ролі суб’єктивних передумов виступають особистісні особливості підлітків і їхня взаємодія із соціальним мікро середовищем. Підлітки збираються в групи часто зовсім не для здійснення правопорушень. Вони прагнуть до спілкування. Порушення між особистісних відносин з дорослими й однолітками, переживання дискомфорту приводить до того, що в підлітків паралізуються основні механізми соціалізації, що ведуть до неправильного формування представлення про себе, своєму “ Я - образі”. У підлітків відбувається асоціальна ідентифікація, співвіднесення себе з негативними еталонами, що є відображенням негативних між особистісних відносин з дорослими, а потім з однолітками. Ідентифікація в них відбувається з негативним мікросередовищем, у якому виробляються негативні устремління, переконання, норми й установки, відбувається формування стійкого негативного “Я – образа”. Іде процес асоціального формування особистості і закладаються передумови для виникнення асоціальної групи. У підлітків з’являється почуття соціальної неповноцінності, нездатності, ізольованості й відірваності від інших людей. Свою нездатність вони випробують у навчанні, праці, спілкуванні, тому і ідуть від реального подолання труднощів. Це веде у свою чергу до появи в них підвищеної тривожності, пасивності, соціального гноблення й пригніченості і в остаточному підсумку до формування заниженої чи завищеної самооцінки, пошуку оптимального для них кола спілкування.[8]
Дослідження М. .Алемаскіна, Е.М.Даниліна, И.С.Полонського й інших показують, що 80 – 85% важковиховуваних підлітків у родині, колективі класу, виробничому колективі знаходяться в положенні “знедоленого”. За даними И.П.Башкатова, 93,7% підлітків правопорушників мали дуже низький соціометричний статус у соціально корисних групах і знаходились в ізольованому положенні в системі між особистісних взаємин зі старшими однолітками.
Я.Л.Коломинський пише, що в таких підлітків «незадоволена одна з важливіших соціальних потреб – потреба в спілкуванні, і це формує в них цілий ряд негативних рис особистості й особливостей поводження».
Щоб позбутися положення «знедоленого» і задовільними свої потреби підлітки вступають в неформальні зв’язки з такими ж як вони «знедоленими». На основі цих неформальних зв’язків і зароджуються підліткові групи «друзів», двірські й вуличні компанії різної спрямованості.
Мотиви об’єднання в такі групи найрізноманітніші. Виникають такі групи спочатку на ігровій основі в процесі спілкування, що не контролюються ні батьками, ні вчителями, ні іншими особами. У силу своїх раніше сформованих інтересів і схильностей підлітки самі визначають зміст своєї предметної діяльності, звикають робити те, що їм хочеться. За даними И.П.Башкатова, більше всього часу підлітки витрачають на “ безцільне ходіння” по вулицях, розмови з друзями й випивки 26%, а також відвідування розважально - видовищних заходів 25,2% ,перегляд телепередач 14 %.
В організаційній структурі неформальних груп лежать не офіційні зв’язки відносин, а чисто психологічні. Групи складаються стихійно, їхня структура ніде офіційно не зареєстрована, не охороняється суспільними інститутами і не відбита в законодавчому порядку. Основними засобами контролю є: традиції, звичаї, групові звички закріплені в груповій думці, тобто засоби моральні, а не юридичні. Тому права й обов’язки членів цих не формальних груп більш аморфні, ніж у соціально корисних групах, хоча бувають дуже складними і великими. Тільки в них підлітки можуть вільно спілкуватися з тими особами, які їм подобаються. Тут вони можуть задовільними свої потреби в престижі й визнанні, показати свою дорослість, своє “ Я ”. тут зовсім інша атмосфера спілкування ніж у формальних групах. Як відзначає А.М.Яковлев у цих групах “єдиним принципом об’єднання служать насамперед взаємні схильності, позитивні відносини друг до друга. [8]
Показники рівня правопорушників різко підвищуються коли йде вступ до підліткового віку, оскільки підлітки відгороджені від світу дорослих несподівано стикаються з основними причинами, які являються збудником до скоєння злочину: статус, влада, самостійність, високий рівень адреналіну та інше. Крім того становище неповнолітніх захищає їх від багатьох соціальних і передбачених законом наслідків протиправної діяльності.
Основними характеристиками підліткової злочинності є :
- тяжкі злочини;
- жорстокість у скоєнні злочину;
- висока латентність;
- груповий характер скоєння злочину.
Розділ 2. Діяльність міліції з попередження підліткової злочинності
Похожие работы
... і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, без встановлення причинного зв'язку між ними. Звертаючи увагу на загальні показники, які характеризують злочинність неповнолітніх (динаміку, питому вагу тощо), не можна не враховувати також Її структурні особливості: які види злочинів переважають у загальному обсягу злочинів такої категорії, число яких злочинів за видами збільшується і яка кі ...
... переліком правових знань, щоб мати змогу допомагати у вигляді консультацій своїм клієнтам. Проведене дослідження дало змогу сформулювати деякі пропозиції щодо вдосконалення соціально-правового захисту дітей від насильства: · систематично проводити курси ознайомлення педагогічних працівників із питаннями соціально-правового захисту дітей-жертв насильства і підвищення їх правової культури; · ...
... – не враховуючої статевовікових особливості школярів і сучасні методи ведення первинної профілактичної антинаркотичної роботи. 2.2 Особливості профілактики адиктивної поведінки дітей Особливо актуальною для вирішення соціально-педагогічних проблем, попередження яких є простішим, ніж подолання їх негативних наслідків, є соціально-педагогічна профілактика. Термін "профілактика" (з грец. – ...
... поводяться з ними як із маленькими. Часто відсутність щирих стосунків з батьками є причиною того, що діти стають жертвами насилля, або учасниками злочинів [8, 49]. 1.2 Особливості розумової діяльності учнів підліткового віку Навчання для підлітка є головним видом діяльності. І від того, як учиться підліток, багато в чому залежить його психічний розвиток, становлення його як громадянина. ...
0 комментариев