Вклад Джона Ноймайєра в мистецтво балету

План

Вступ

Розділ 1.Життя і творчість хореографа

1.1 Шлях до визнання

1.2 Творчі досягнення та новаторство Дж. Ноймайера

1.3 Балетні жанри Д. Ноймайера

Література

Вступ

Актуальність теми полягає у вивченні творчості Джона Ноймайера, яке дало поштовх для розвитку сучасної хореографії. Саме ноймайєрівська танцювальна лексика вібрала усе – від чистої класики до американського «постмодерн данс», від умовної балетної пантоміми у стилі ХІХст.до стилізованих народних танців та побутових жестів. Також складні на перший погляд концептуальні вистави Ноймайєра, розраховані на різні сприйняття (сюжетний, поетичний, символічний, філософський) у залежності від потенціалу глядача.

Тому творчий вклад Джона Ноймайєра в мистецтво балету дуже великий, і може бути цільним порадником для керівників ансамблів та балетних труп.

Враховуючи все раніше сказане можна відзначити, що тема курсової роботи є актуальною.

Мета - на основі вивченого матеріалу і систематизації наукової літератури, зробити аналіз впливу творчої діяльності Д. Ноймайєра на розвиток сучасної хореографії.

Наукова новизна полягає у вивченні особливостей балетмейстерської роботи Д. Ноймайєра та його експерементів у напрямку так званого «симфонічного танцю».

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що розробки цієї наукової роботи можуть бути використані при підготовки до лекцій на уроках таких дисциплін як «Історія хореографічного мистецтва», та «Мистецтво балетмейстера».

Розділ 1. Життя і творчість хореографа

1.1 Шлях до визнання

Балетмейстер Джон Ноймайер народився 24 лютого 1942 року в США. Вчився в Королівській балетній школі Лондона і потім в Королівському Данському балеті в Копенгагені, де займався у знаменитої Вери Волкової. У 1963 році в Лондоні на Джона Ноймайера звернули увагу солісти балету Штутгарту Марсия Хайде і Рей Бару, що порекомендували його Джону Кранко. У Штутгарті Ноймайер відбувся як танцівник і створив свої перші хореографічні роботи. У 1968 році Джон Ноймайер очолив Балет Франкфурту. Сенсацією стали його нові інтерпретації традиційних балетів "Лускунчик", "Ромео і Джульєта", "Дафніс і Хлоя".

Починаючи з 1973 року Джон Ноймайер очолює Гамбургський балет. Під керівництвом Джона Ноймайера трупа стала однією з ведучих в Германії і швидко завоювала міжнародне визнання. Гастролі Гамбургського балету проходили в багатьох країнах Європи, в Північній і Південній Америці, Азії. У своїх хореографічних роботах Джон Ноймайер слідує балетній традиції багатоактного спектаклю. Його маніфестом стали сучасні версії класичних "сюжетних балетів". Для своїх нових робіт він створює власні оповідні форми, що знайшли вираз в "Сазі про Короля Артура", ряд балетів на сюжети Шекспіра ("Сон в літню ніч", "Гамлет", "Отелло", Як вам це сподобається", "Вівальді, або що завгодно"), створених для Марсиі Хайде постановках на літературні сюжети ("Пані з камеліями", "Трамвай Бажання"). Одним з таких "літературних балетів" став "Пер Гюнт" на музику Альфреда Шнітке. Ця партитура була замовлена композиторові Гамбургським балетом.

У 1978 р. Джон Ноймайер заснував балетну школу при театрі. З самого початку хореографа привертали крупні, повнометражні спектаклі, зберігаючі і оновлюючі класичні традиції, що виявилося в поставлених ним оповідних балетах, таких як «Сага про Короля Артура», «Сон в літню ніч», «Гамлет», «Отелло», «Пані з камеліями» і ін.

У 1989 році під час гастролей балетної трупи Паризької опери «Сон в літню ніч» був показаний на сцені Великого театру.

У 1992 році Ноймайер став першим лауреатом «Бенуа де ла Данс».

У 1995 році в Афінах відбулася прем'єра балету Джона Ноймайера "Одіссея". У 1997 році він поставив "Сільвію" для балету Паризької опери. Американський балетний театр виконав прем'єру його балету "Getting Closer", Балет Токіо - спектакль "Пори року - кольори часу".

Великий відгук отримали здійснені Джоном Ноймайером постановки на музику симфоній Густава Малера, "Пристрастей за Матвієм" Баха, "Реквієму" Моцарта і "Месії" Генделя.Серед найбільш відомих робіт хореографа останніх років балети "Зимовий шлях", "Чайка", "Смерть у Венеції" і ін. Джон Ноймайер нагороджений орденом Федеральної Республіки Німеччина. У 2003 році він став кавалером ордена Почесного легіону. Він також є володарем численних міжнародних нагород, серед яких є і російська театральна премія "Золота маска".

У 2001 році Ноймайер переніс в Маріїнський театр в Санкт-Петербурзі балети «Весна і осінь», «Тут і зараз» і спеціально для солістів Маріїнки поставив «Звуки порожніх сторінок» на музику Альфреда Шнітке.

У грудні 2004 року балет «Сон в літню ніч» увійшов до постійного репертуару Великого.

У автора більш ніж 130 творів до недавнього часу були односторонні творчі відносини з Росією. У його вотчині - Гамбургському балеті - працювали російські солісти, але сам хореограф у нас не ставив. Лід рушив в 2001 році, коли Маріїнський театр умовив Ноймайера зробити вечір одноактних балетів, зокрема ексклюзивну постановку "Звуки порожніх сторінок", присвячену останнім дням життя Альфреда Шнітке. Ноймайер, не любитель працювати з вічно поспішаючими академічними гігантами, погодився. Спокуса зробити "Звуки..." на батьківщині його покійного друга виявився сильнішим. Репетиційний процес гальмували конфлікти з маріїнським керівництвом, та і дисципліна в знаменитій трупі, на думку гостя, залишала бажати кращого. Проте Маріїнка отримала ноймайеровський ексклюзив і дві прекрасні акторські роботи. Андріан Фадєєв із зіркістю клініциста відтворив муки вмираючого, а Ульяна Лопаткина перевтілилася в чорну ласкаву Смерть. З відходом Лопаткиной в декретну відпустку спектакль померкнув, а потім і зовсім зник з репертуару.