Навигация
Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
44819
знаков
0
таблиц
1
изображение
1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
Проблеми залежності від алкоголю і наркотичних речовин належить до найболючіших і найменш ефективно вирішуваних проблем сучасної України. За останні 10-15 років вивчення стану наркологічної допомоги в нашій країні свідчить про відсутність будь-яких суттєвих позитивних змін.
Останнім часом в Україні зростає кількість алко-, наркоспоживачів. Разом з цим, спостерігається і збільшення кількості організацій, які надають корекційну допомогу і реабілітаційні послуги залежним особам.
Питання визначення змісту соціально педагогічної діяльності у цих закладах вимагає визначення понять, таких як соціальна корекція, соціальна реабілітація, залежність, наркоманія, алкоголізм.
Аналіз літератури [10;25;23], з питання визначення поняття "корекція" дає підстави стверджувувати, що воно набуло поширення у науково-педагогічній літературі, періодичній пресі фахового спрямування. Але чітка сутність терміну не розтлумачена, або освітлений один його аспект. Наприклад, І.Г. Зайнишева розглядає психологічну корекцію, індивідуального підходу [10, с.111], з точки зору коли "для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності (читання, письмо, лічба) відповідно до загальних вимог. Л.Г. Терлецька [25, с.92] визначає корекцію як один з методів "подолання відхилень у психічному та особистісному розвитку людини ".
Більш широко і повно даний термін розглянуто В.І. Курбатовим, який під соціальною корекцією розглядає "діяльність соціального суб’єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам" [23, с. 316]. Він виділяє чотири основних напрями соціальної корекції:
1. Відновлення – відновлення тих якостей соціального об’єкту, які переважали до появи відхилення.
2. Компенсація - підсилення тих якостей або тієї діяльності соціального об’єкту, які можуть замінити втрачене у результаті будь яких порушень.
3. Стимулювання – активізація позитивних якостей, діяльності соціального об’єкту, формування визначених цінісних орієнтацій, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону, відносин у мікро соціумі.
4. Виправлення – передбачає заміну негативних властивостей, якостей соціального об’єкту на позитивні.
Надалі, будемо спиратися на дане визначення.
Поряд з офіціальною корекцією дослідники виділяють і соціальну реабілітацію як "комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини у правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності" [ 23, с.307 ]. Тобто соціальна реабілітація є наступною фазою одужання хворого, яка передбачає відновлення втрачених якостей.
В. А. Нікітін виділяє такі різновиди соціальної реабілітації як [21, с.95]: медико – соціальну реабілітацію, яка передбачає "комплекс медичних, педагогічних, професійних, психологічних заходів, направлених на відновлення здоров’я та дієздатності осіб з обмеженнями внаслідок перенесених захворювань і травм, а також з іншими фізичними та психічними обмеженими можливостями" і психолого – педагогічну і соціально - педагогічну реабілітацію, які здійснюють комплекс заходів соціальної підтримки і діагностики корекційних програм по подоланню різних форм дитячо– підліткової дезадоптації, проводять діяльність по залученню, інтегруванню дитини у соціальну сферу, що виконує функції інститутів соціалізації(сім’я, школа, спілкування однолітків і т.д.)(останні види реабілітації спрямованні на дітей).
Змановська О.П. "залежність або залежну поведінку" визначає як одну з форм відхиляючої поведінки особистості, яка пов’язана із зловживанням чимось або кимось з метою саморегуляції або адаптації [6, с.119]. Автор виділяє такі форми залежної поведінки [ 6, с.118]:
- хімічна залежність;
- порушення травної поведінки;
- гембілінг;
- сексуальні аддикції;
- релігійна деструктивна поведінка.
Відповідно до поставленої проблеми розглянемо хімічну залежність, яка включає у себе тютюнопаління, токсикоманію, алко-, наркозалежність, залежних від лікарських засобів. Аналіз наукової літератури та періодичні преси фахового спрямування доводить, що досить поширенним є поняття "наркоманія". Сучасні дослідники недотримуються єдності у підходах до визначення сутності даного терміну. Наприклад, М.А. Галагузова під "наркоманією розуміє вживання наркотиків і близьких до них речовин без медичних показань" [20, с.245].
Інші автори (П.Д. Павленок, М.В. Фірсов, О.Г. Студьонова та ін.) відносять наркоманію до ряду захворювань, яке спричинює виснаження організму (як фізичне так і психічне) [ 23;27;15].
Для з’ясування сутності даного терміну скористуємося довідковою літературою. Згідно з визначенням, яке дане в "Словнику–довіднику з соціальної роботи" за редакцією О.І. Холостової наркоманію розглядають як "хронічне захворювання, що виникає в результаті тривалого вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, коли він не може припинити самостійно його застосування, не зважаючи на виникнення у зв’язку з цим, серйозних проблем ( погіршення стану здоров’я, конфлікт із законом, соціальні й матеріально – фінансові ускладнення)" [22, с.107].
Узагальнюючи усе вищезазначене, ми можемо визначити, що наркоманія - хронічне захворювання, яке виникає у результаті тривалого, систематичного вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, призводять до важких порушень фізичних та психічних функцій, коли особа вже постійно відчуває до нього потяг і не може самостійно припинити його вживання, незважаючи на виникнення у зв’язку з цим серйозних проблем.
Аналіз літературних джерел доводить, що залежність не виникає раптово, але вона формується і розвивається у поступовому процесі. Так, процес наркотичної залежності має свої стадії. На першій стадії наркотичні речовини викликають ейфорію, почуття легкості тіла. Світ сприймається у яскравих барвах, втрачається відчуття часу. Але на цій стадії особа здатна зберігати контроль. Поступово формується стійкий ритм вживання наркотиків з відносним збереженням контролю. Це початок другої стадії. Цей етап часто називають стадією психологічної залежності, коли людина дійсно на деякий час сприяє покращенню своєму психофізичному стану. Поступово відбувається звикання до більших доз наркотиків. Водночас накопичуються соціально – психологічні проблеми, посилюється дезадаптивний тип поведінки.
Наступній стадії характерне частіше вживання наркотичних речовин при максимальних дозах, з’являються ознаки фізичної залежності, повністю втрачається контроль. Наркотики вже не приносять задоволення, вони вживаються з метою уникнення страждань або болю. Це супроводжується зміною особистості, соціальною дезадаптацією. На пізніх стадіях вживання наркотичних речовин не призводить до відновлення стану. Результат – соціальна ізоляція і катастрофа (передозування, суїцид, СНІД) [6, с.120 ].
Одним із різновидів залежної поведінки, як було вже вище зазначено, є алкоголізм. На основі аналізу науково – педагогічної літератури ми дійшли висновку, що алкоголізм ( як і наркоманія) є хронічним захворюванням і він характеризується "патологічним потягом до спиртного і подальшою соціальною деградацією особистості" [20, с.228]. ( На відміну від думки М. А. Галагузової, П. Д. Павленок відзначає соціально – моральну деградацію особистості [15, с.270]. )
У теорії соціальної роботи М. В. Фірсової, О. Г. Студенової вже більш детально розглянуто поняття "алкоголізм", де під даним терміном називають "систематичне безконтрольне споживання алкоголю, який наносить фізичний і психічний збиток не лише особі, яка п’є, але і його оточенню" [27, с.391]. Отже, аналіз та узагальнення сучасної науково – педагогічної літератури [20;12;27] доводить до висновку, що алкоголізм – це хронічне захворювання, яке зумовлене систематичним безконтрольним вживанням алкоголю, що наносить фізичний та психічний збиток як особі, яка споживає (відбувається соціально – моральна деградація особистості), так і його оточенню.
Розвиток залежності від алкоголю має свої фази [11, с.17]:
1. Фаза вживання алкоголю " за компанію":пошук випадків для вживання алкоголю; п’ю, щоб добре себе почувати; п’ю, щоб покращити настрій.
2. Фаза застережлива: звикання та створення ситуації для пиття; початок регулярного пиття; періодичні провали пам’яті тощо.
3. Фаза критична: порушення сімейних стосунків; втрата інтересів; агресивна поведінка; занедбаний вигляд; невдалі спроби контролювати пиття тощо.
4. Фаза хронічна: початок запоїв; розпад особистості; тяжкі соматичні та неврологічні захворювання.
Взагалі, зловживання ПАР завдає життєвих втрат залежним особам (особливо молоді, як соціально нестабільній категорії населення): нереалізовані життєві плани, поховані надії, втрачене здоров’я та інше. До того ж, молодь схильна до швидкого звикання до алкоголю ( наркотиків), а це, в свою чергу, призводить до втрати керованості власного життя, самоповаги ( з’являються такі почуття як провина, сором), знижується моральна самооцінка, суттєво змінюється мотиваційна сфера людини, втрачаються бажання, здібності, з’являються негативні прояви такі як депресія, тривога, руйнується емоційна сфера людини.
Саме тому, соціальному педагогу важливо знати стадії розвитку наркоманії (алкоголізму), щоб своєчасно надати необхідну, на даному етапі, допомогу. Доречно враховувати тривалість та характер протікання стадій, які залежать від особливостей психоактивних речовин (наприклад, виду наркотика) та індивідуальних особливостей адикта (наприклад, вік, соціальні зв’язки). Загальний аналіз вище згаданих понять допомагає нам визначити сутність таких термінів, як "соціальна корекція алко- , наркозалежних" та "соціальна реабілітація алко- , наркозалежних". Отже, соціальна корекція алко- , наркозалежних – це діяльність, спрямована на виправлення та відновлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.
Соціальна реабілітація алко- , наркозалежних – комплекс заходів, спрямованих на подолання соціально – моральної деградації особистості, на відновлення залежної людини у її правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності, на включення, інтеграцію особи у соціальну сферу.
На сьогоднішній день вважається, що психологічні причини алкогольного і наркотичного узалежнення знаходяться, по-перше – в ілюзійних можливостях задоволення бажань та вирішення конфліктів (яке дає почуття сп’яніння), по-друге – в тих психологічних та соціальних умовах, які штовхають людину на цей шлях. Важливе значення у формуванні пренаркотичної особистості належить психічному інфантилізму який проявляється у несамостійності прийняття рішень, нездатність опиратися впливу ззовні, зниженій критичності до себе, вразливості. Це можна простежити на моделі поданій на рис.1.1.
Найбільш впливає на залежних осіб найближче оточення, тобто сім’я, друзі , трудовий колектив. Вони виступають або стимулом до одужання, або причиною продовження уживання психоактивних речовин. Досить впливовим є ЗМІ, яке пропагуючи здоровий спосіб життя, рекламує алкоголь, сигарети тощо. Сучасні реабілітаційні програми не є достатньо ефективними і вони повністю залежать від вибору алкоголіків, наркоманів, а саме їх волі і бажання.
Рис.1.1.Впливові компоненти на алко-, наркозлежних осіб
Похожие работы
... дко. Охарактеризуємо клінічні форми девіантної поведінки з конкретизацією психологічних і психопатологічних механізмів їх формування. 2. Зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності Девіантна поведінка у вигляді вживання і зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності, психічну і фізичну залежність від них є одним з найпоширеніших ...
... , яка відрізняється особливим хворобливим станом людини, що розвивається в результаті непомірного і систематичного вживання спиртних напоїв, називається пияцтвом. Особливість пияцтва й алкоголізму як форми девіантної поведінки полягає в тому, що ці явища визначають взаємозалежні з ними інші соціальні відхилення: злочинність, правопорушення, соціальний паразитизм, аморальні вчинки, самогубства. ...
... міжособистісних стосунків, нездатністю соціально адекватно реагувати на події, що відбуваються, і контролювати свою поведінку. Аналіз сучасної теорії й практики корекції девіантної поведінки (С. Бадмаєв, І. Козубовська, О. Карабанов, В. Оржеховська, Ю. Репецький, І. Підласий) свідчать про те, що психологічна корекція такої поведінки має ряд переваг, для неї характерні концептуальна визначеність ...
... параграфи), висновків, списку використаної літератури (39 найменувань). 1. Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення 1.1 Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, [9, 31] I. Валерстайна, [9, 34] Т. Лукмана, [9, 34] П. Штомпки. [39] Серед украї ...
0 комментариев