Характеристика правового статусу особи

Зміст

Вступ

1. Загальнотеоретичні питання правового статусу особи в Україні

1.1 Правовий статус: поняття та структура

1.2 Правовий статус особи та правовий статус громадянина

2.Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі

2.1 Права людини: поняття та класифікація

2.2 Поняття юридичного обов'язку. Гарантії прав і свобод людини та громадянина

3. Правовий захист. Особливості правового захисту людини в Україні, відносно її правового стану

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В сучасній Україні як державі пострадянській, посттоталітарній наслідком зламу адміністративно-командної системи колишнього СРСР, розбудови ринкових відносин, започаткованих реформ в усіх сферах суспільного і державного життя є не тільки руйнування старих економічних структур, але й втрата звичних, хоч й часто ілюзорних духовних орієнтирів – справедливості, рівності, моральності. Втрата загальновизнаних цінностей, як відомо дезорганізує суспільство, веде до його поляризації, розколу.

Такий “стан речей”, загалом уся низка соціально-економічних, політичних та інших проблем, що притаманні сучасній Україні, потребують теоретичних розробок, котрі можуть сприяти її подальшому прогресивному розвитку.

Будьяке суспільство може успішно розвиватись тільки спираючись на чітко позначені цілі, на науково вивірену модель життєвого устрою. Сьогодення України характеризується відсутністю у повній мірі чіткого уявлення про контури суспільства, котре необхідно побудувати в Україні. Зокрема, зроблені тільки перші кроки, які чітко репрезентують позицію держави щодо соціально-економічного статусу громадянина в умовах ринкових відносин. Хоча останнє – одна з найважливіших проблем, пов’язаних з соціальним захистом людини, принципами взаємовідносин держави і людини в посттоталітарному суспільстві.

Зазначене свідчить про нагальну потребу щодо узагальнення накопиченого теоретичного, емпіричного матеріалу та обґрунтування вирішення проблеми формування нової концепції взаємовідносин держави й людини, якою сьогодні є концепція соціальної демократичної держави.

Актуальність теми курсової роботи. У вітчизняному правознавстві для визначення місця і ролі особи в суспільстві і державі, які регулюються нормами всіх галузей національного права, тра диційно використовується категорія "правовий статус особи". Під ним розуміється система взаємопов'язаних прав, свобод і обов'язків, що закріплені в за конодавстві й визначають правове становище особи у суспільстві. У працях ба гатьох радянських авторів розглядаються поняття і юридична конструкція право вого статусу особи. Серед елементів даної юридичної конструкції вирізняють: 1) принципи, 2) систему основних прав, свобод і обов'язків, а також 3) умови їх реалізації (правосуб'єктність, громадянство і гарантії).

Характеризуючись фундаментальністю, правовий статус особи містить най важливіші положення. Абстрактність правового статусу особи дозволяє називати його "загальним правовим статусом". Він містить ряд правових принципів і цілей суспільства і держави. Тим самим він має характер основоположних засад щодо регулювання положення індивіда нормами інших галузей права.

Доречно зазначити, що правовий статус особи є не лише нормативним утворенням. Дана юридична конструкція включає також доктринальні положення і юридичну практику. Доктрина і правові принципи, навіть ті, що не дістали нормативного закріплення, часто здійснюють істотний правовий вплив на законодав ця і правозастосувача. Зокрема, більшість критеріїв допустимості обмеження ос новних прав є загальними принципами права. Як підкреслював Р.Давид, "для тих, хто зважає на реальність і має ширший і, з нашої точки зору, правильніший погляд на право, доктрина в наші дні, так само як і в минулому, становить досить важливе і вельми життєве джерело права".

Крім того, метою правового статусу особи є практична реалізація правових норм. Інакше юридична конструкція залишиться лише ідеальною моделлю. Звичайно, не можна ототожнювати конституційний і фактичний статус. їх відповідність залежить від ефективності гарантій реалізації основних прав, часто не тільки від юридичних, а й загальних (економічних, політичних, соціальних і духовних). Одночасно порівняння юридичної конструкції і практики її застосу вання збагачує теоретичний і нормативний зміст правового статусу особи.

Важливе місце в посідають положення, які розробили в своїх працях видатні мислителі й науковці минулого: Аристотель, Г. Гегель, І. Кант, Дж. Кейнс, Б. Констан, С. Котляревський, Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, А. Сміт та інші. При написанні роботи розглядалися наукові праці таких вчених, як С.С. Алексєєв, В.С. Андрєєв, С. Завадський, Т.І. Заславська, М.Г. Кобець, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, С.О. Комаров, В.В. Копєйчиков, О.А. Лукашева, О.В. Малько, Н.І. Матузов, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, І.М. Сирота, О.Ф. Скакун, Б. Сташків, Ю.М. Тодика, М.В. Цвік, І.В. Яковюк та інші.

Мета і завдання полягають у комплексному аналізі проблеми правового статусу особи в Україні, її елементів та принципів.

Сьогодні, у зв'язку із появою нових прав людини виникає питання не тільки про їх зміст, а й про межі їх здійснення. Це, зокрема, стосується біологічних експериментів щодо можливості клонування людини, заборона якого встановлюється в законодавстві багатьох держав. 4 квітня 2006 р. Президент України В.Ющенко уповноважив Міністра юстиції України С.Головатого на підписання від імені України Додатко вого протоколу до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології та медицини, який стосується заборони клонування людей, прийнятого 12 січня 1998 р. у Парижі.

Практичне розв'язання цього та багатьох інших питань ніде і ніколи не є універсальним, одноваріантним та нерухомим. Зміст прав людини осмислюється з метою досягнення соціально змістовних цілей різних суб'єктів суспільного життя. Отже, під юридичною конструкцією правового статусу особи слід розуміти правовий інститут, що випливає з основоположних ідей її взаємовідносин із суспільством і державою, закріплює систему основних прав, свобод і обов'язків, реалізація яких значною мірою зумовлена певним ступенем дієздатності і грома дянством відповідних осіб, а також їх гарантіями.

Для досягнення зазначеної мети були поставленні такі головні завдання:

- розгляд загальнотеоретичних понять правового статусу особи в Україні: співвідношення термінів «людина», «особа», «громадянин»;

- розгляд правового статусу, його поняття, правового статусу особи безпосередньо;

- негативні та позитивні риси систем гарантій прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в демократичній державі;

- розгляд шляхів розвитку правового становища особи в Україні.

Методологічною основою курсової є діалектичний метод пізнання державно-правових процесів і явищ, що дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності. Проблема правового статусу особи у державі велика і багатогранна, носить міжгалузевий характер і у своєму вивченні передбачає застосування цілого ряду наукових методів: системність, об’єктивність, історизм; системно-структурний і фундаментальний підходи; органічна єдність теорії і практики; поєднання критичного і раціонального, конструктивного, порівняльно-ретроспективного, історичного та логічного підходів.

Історичний підхід передбачає вивчення явищ у їх розвитку, а також виявлення зв’язку минулого і сьогодення.

Системний підхід при дослідженні правового статусу особи передбачає їх комплексний аналіз як систем; у взаємному зв’язку з іншими системами.

Належні результати дає використання елементів політологічного аналізу.

Надзвичайно важливим є порівняльний метод, який дозволяє ефективно використати все розмаїття правового досвіду при виявленні співвідношення. Об’єктом курсової роботи є правовий статус особи, позитивні та негативні риси в Україні. Предметом є теоретико-правові аспекти правового статусу особи.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел – обсяг сторінок становить 43 .

1.Загальнотеоретичні поняття правового статусу особи в Україні