Навигация
Соціально-політичний розвиток Риму
24407
знаков
0
таблиц
0
изображений
ПЛАН
Вступ
1. Від громадянина до підданого
2. Закони ХІІ таблиць
3. Принцип "хліба і видовищ"
4. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ РИМА ІІІ-ІІ ст. до н.е.
Висновок
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
Культура Риму склалась і сформувалась під впливом культур багатьох народів, передусім етрусків і греків, акумулювавши кращі їхні досягнення. У більшості випадків римляни перевершили своїх учителів. У свою чергу, у період найвищого розквіту римська культура справила величезний вплив на подальший розвиток Європи.
Римляни суттєво вдосконалили сільськогосподарські знаряддя, які отримали у спадок від греків. Зокрема, до плуга вони додали колеса, ніж і відвал; цей прототип відомий і сьогодні. Винайшли серп та жатку. Почали варити і розливати віконне скло (у Помпеях було знайдено бронзові рами з рештками скла розміром 100x70 см). Удосконалили колісний транспорт, зробили для воза поворотний передок і голоблі.
Суттєво змінилось розуміння моделі світу, пантеон богів став чітко регламентований. Водночас відбулася регламентація і в організації держави, що було зафіксовано в римському праві, згідно з яким визначено функції кожного члена суспільства. Це сформувало раціоналізм мислення, привело до введення майнової ієрархії (реформи Сервія Тулія), надало кошти для утримання армії як соціального інституту. Посада царя стала вибірною, він ділив владу з радою старійшин, сформувалася своєрідна стадія воєнної демократії, вищі посади в державі збігалися з військовими.
Суспільство структурується. Вищим посадовим особам забороняється займатися торгівлею і фінансовими операціями, це дозволяється лише "вершникам". Починають процвітати торгівля і банківська справа; значні прибутки дає землеволодіння, що приводить до суттєвих соціальних змін. Соціальне і економічне розмежування, завойовницькі походи провокують громадянські війни, війни двох аристократій, що врешті-решт призвело до диктатури Юлія Цезаря і, як наслідок, до єдиновладдя — принципату (імперії).
Боротьба за владу потребувала величезних коштів, лихварство набуло державних масштабів, римська знать щораз більше і більше купалась у нечуваній розкоші та розбещеності. Жінки не відставали від чоловіків, сім'я деградувала.
На такому соціополітичному тлі в Римі та Римській імперії утворився своєрідний культурний процес, превалюючим принципом якого був принцип доцільності, сміливості інженерного мислення, що давало змогу задовольняти побутові потреби численного населення, вишуканий естетичний смак аристократів (їх вілли з парками та палаци були фантастично дорогими).
1. Від громадянина до підданого
Вивчення історії римського суспільства – це простежування основних закономірностей його економічного, соціального, політичного і культурного розвитку і виявлення специфічних, властивому тільки древньому Риму рис – має особливий інтерес. Ведучі проблеми курсу древньої історії (визначення своєрідності політичного, економічного розвитку рабовласницького суспільства, інституту рабства, соціальної і класової боротьби, форм рабовласницьких держав, одержали найбільш чітке оформлення і закінченість у римський час. Якщо ранній республіці були властиві первісні форми рабства, то для періоду пізньої республіки, громадянських воєн, історичним змістом яких був перехід від системи античного демократичного поліса до тоталітарного режиму, характерне значне збільшення чисельності рабів, проникнення рабської праці в різні сфери економічного життя держави.
Розквіт класичних рабовласницьких відносин продовжувався на початку ранньої Римської імперії. В останні століття її існування спостерігалося розкладання рабовласницького ладу. Рабство стало гальмом подальшого розвитку.
До кінця ІІІ ст. до н.е. після утворення найсильнішої Римський рабовласницької держави, склалося римське суспільство, що відрізнялося великим різноманіттям і багатозначністю класово-станової структури. Основні суспільні класи не були єдині і монолітні. Наприклад, клас рабовласників розпадався на два стани: сенатори і вершники. Клас рабів також поділявся на окремі групи: раби, зайняті в сільському господарстві, у ремеслі, раби – "служники" державного апарата й ін. Слід зазначити, що поняття "клас" і "стан" не завжди збігалися. У римському суспільстві, розділеному на ворогуючі класи і стани, класові і соціальні протиріччя досягали такої гостроти, що не спостерігалася раніше. Вони привели наприкінці ІІ ст. до н.е. до могутнього підйому аграрного руху, у якому взяло участь римське селянство, що розорилося, а на початку ІІ ст. до н.е. у роки Союзницької війни, селянство всієї Італії. В ІІ в до н.е. відбулися повстання рабів у Сицилії й в І ст. до н.е. грандіозне повстання рабів під керівництвом Спартака в Італії. Таким чином, у напруженій класовій і соціальній боротьбі, що охопила Римську республіку в ІІ-І ст. до н.е. спостерігалося дві роздільно існуючі, що не перехрещують лінії боротьби: плебейсько-селянська і рабська.
Протягом декількох століть Древній Рим зробив еволюцію від поліса до імперії, а римлянин – від громадянина до підданого з його сильним почуттям порядку. Для громадянина характерні були безпосередні зв'язки в системі громада – громадянин, тобто зв'язку співучасті. Дуже велике значення мало ту обставину, що в Римі мало місце рівність громадян у змісті юридичної відповідальності перед законом, але не було рівності в політичній і соціальній сфері. Визначальну роль тут грав ценз – розмір майна і походження, що і визначало місце громадянина в соціальній ієрархії, його права й обов'язки. Так, народні збори були вищим виборчим і законодавчим органом, але прості люди не могли розраховувати зайняти високі посади, це було доступно тільки обличчям з високим цензом. Римський громадянин орієнтувався на наступну систему цінностей: мужність, хоробрість, витривалість, працьовитість, суворе достоїнство, непохитна чесність, справедливість, воля. Характерною і специфічно римською був нерозривний зв'язок волі й економічної незалежності: "платня робить людину рабом". Людина економічно залежна не може висловлювати думку, не бажане тому, кому він був чимось зобов'язаний.
Становить інтерес римський ідеал республіки, до якого був близький Рим в епоху від остаточної перемоги плебсу до середини І ст. до н.е. Найбільш повну, хоча і прикрашену, його характеристику дав історик Полібій. Він підкреслює досконалість політичного ладу Рима, його "змішаний пристрій", що з'єднує елементи монархії (влада консулів), аристократії (авторитет сенату) і демократії (право народних зборів приймати закони, вирішувати питання війни і миру, вибирати магістрати, карати або дарувати почесті в нагороду за доблесть). Взаємний контроль усіх цих інститутів, погодженість їхніх дій, їхня залежність друг від друга додають усьому ладу виняткову міцність і здатність завойовувати інші народи і ними правити. У підсумку виникла світова Римська імперія.
Ця світова держава впитала в себе багато культурних і технічних досягнень скорених народів, асимілювала, зберегла їх і додала їм статус універсальності. Хоча Рим жадав від індивіда в дусі древніх традицій абсолютної соціальної дисципліни, він не намагався знищити індивідуальну оригінальність, а навпаки, стимулював і схвалював будь-яку ініціативу в інтересах імперії. Усі піддані імперії залежали тільки від імператора, що став верховним власником землі, джерелом права і верховною апеляційною інстанцією, і, що замінив у цьому змісті римський народ. Завдяки службі в армії і бюрократичному апараті малися деякі можливості просування по соціальним сходам, але вони обмежувалися збереженням станового принципу і багато в чому залежали не тільки і не стільки від реальних заслуг і здібностей, скільки від заступництва імператора і впливових людей, тобто від уміння лестити, інтригувати, пристосовуватися. Таким чином, на відміну від громадянина для підданого визначальними стали зв'язку в системі імперія – підданий, тобто зв'язку підпорядкування. Цей перехід від громадянина до підданого обумовив і відповідну еволюцію системи цінностей, у якій відбулося своєрідне змішання споконвічних римських цінностей з новими цінностями, орієнтованими на психологію підданого.
Похожие работы
... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...
... Так почався період перебування при владі в Італії фашистського режиму під керівництвом Бенито-Амількаре-Андреа Муссоліні. АДМІНІСТРАТИВНА ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА УРЯДУ МУССОЛІНІ ПОЧАТКУ 20-Х – ПОЧАТКУ 30-Х РОКІВ Початок фашизації Італії. Політична система країни після захоплення влади фашистами зовні майже не змінилася. Парламент продовжував діяти, Конституцію відмінено не було, залишилися ...
... праці, умови найму, звільнення); — підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників; — розподіл та перерозподіл робочої сили. Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні: — Міністерство праці та соціальної політики; — служби зайнятості (обласні, міські, районні); — відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях. Основні функції ...
... уряду отримали лівоцентристи. Програма їхньої діяльності передбачає гнучкіші економічні реформи та звернення більшої уваги на вирішення соціальних питань. 2. Соціально-економічний розвиток Словаччини у 1990 – 2005 рр. З 1990 р. у Словаччині, що входила до складу Чехословацької Федеративної Республіки, почався перехід від централізованої планової системи господарства до ринкової економіки. ...
0 комментариев