Поняття про життєве та професійне самовизначення

1.1 Поняття про життєве та професійне самовизначення

самовизначення підлітковий професійний особистість

Процес самовизначення особистості передбачає наявність еталонної основи цього процесу яка є базовою і визначає якісні відмінності процесу самовизначення однієї особистості від іншої. Особистісна еталонна структура – ціннісні орієнтації індивіда.

Ціннісні орієнтації є одним з утворень у структурі свідомості і самосвідомості людини і зумовлюють низку сутнісних характеристик розвитку її життєдіяльності і її самовизначення. Характеристики спричиняються тим, що являє собою систему цінностей конкретної особистості , який спектр орієнтацій у ній представлено щодо змісту, спрямованості та психічної вагомості.

Суттєвою обставиною, яка зумовлює психологічну значущість системи цінностей по відношенню до процесу самовизначення є співвіднесеність з соціальними цінностями, за яких складається певна система ціннісних орієнтацій у суспільстві в цілому та в кожної окремої особистості. Плануючи своє майбутнє, намічаючи конкретні події – плани і цілі , людина виходить з певної ієрархії цінностей ,що представлена в її свідомості.

Ціннісні орієнтації особистості акумулюють весь її життєвий досвід і визначають продуктивність взаємовідносин з іншими людьми , а також, забезпечують можливість такого її становлення ,при якому особистість, визначають як активний суспільний об’єкт, бере на себе всю відповідальність за власну життєдіяльність, за її наслідки для суспільства і для самого себе ,стає реальним творцем власної долі і співтворцем долі спільноти до якої належить

Ціннісні орієнтації формують життєву позицію людини .

Вплив ціннісної структури на ставлення до себе в процесі самовизначення є досить складним. Відображаючи безпосередні відносини з іншими людьми , їх погляди в процесі пізнавально-практичної діяльності ,особистість усвідомлює свою власну індивідуальність своє «Я».Ставлення до себе неможливе без самосвідомості, оскільки особистість сприймає себе як об’єкт в певній системі відносин , в процесі соціальної взаємодії з іншими.

Ціннісні орієнтації є основою процесу самовизначення людини як по відношенню (або відображають позицію людини) до своїх бажань , потенційних можливостей і здібностей, наявних фізичних та розумових якостей , та рисами характеру і досвідом , що співвідносяться з вимогами соціального середовища. Вони допомагають ідентифікувати своє місце в суспільстві, свідомо визначити свою міру внеску в суспільне життя та взяти на себе відповідальність за власне самотворення.

Самовизначення - розуміння самого себе, своїх можливостей і прагнень, розуміння свого місця в людському суспільстві і свого призначення в житті. Професійне самовизначення. - вибір професії; особистісне самовизначення. - формування поглядів на життя, світогляду.

Життєве самовизначення - це визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життя і реалізація себе на основі цього самовизначення.

Самовизначення особистості виступає функціонально-процесуальним ядром соціалізації особистості , яке здатне передбачати реальний розвиток особистості і організовувати її поведінку , необхідним є виявлення впливу ціннісних орієнтацій , що формують внутрішню картину світу на процес самовизначення особистості. [50]

Самовизначення особистості – свідоме виявлення : встановлення власної позиції в різних життєвих ситуаціях.

Особливими формами самовизначення особистості є професійне самовизначення і самовизначення особистості в групі.

Самовизначення особистості в групі – особлива форма вибіркового ставлення індивіда до впливів групи , що виявляється в прийнятті ними одних групових впливів і запереченні інших залежно від власних поглядів, оцінок, переконань, групових норм і цінностей тощо. За своєю сутністю є альтернативою конформізму і нонконформізму. У ньому відображається властива для розвитку того колективу позиція індивіда ,яка ґрунтується на усвідомленні необхідності діяти відповідно до своїх поглядів і цінностей , що утворилися в групі при виконанні спільної діяльності. Самовизначення особистості в групі є най розповсюдженішою формою реакції особистості на груповий тиск.

Самовизначення професійне – вибір особистістю виду майбутньої професійної діяльності, що відбувається на основі наявних у неї професійних нахилів, інтересів і сформованих здібностей. Сутність самовизначення професійного полягає в усвідомленні особистістю відповідності своїх можливостей психічним вимогам професії, своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за виконання зобов’язань, які виникають у зв’язку зі зробленим вибором . [Психологічна енциклопедія] Професійне самовизначення це – багатоаспектний процес, невід’ємний від розвитку особистості, вагома складова життєвого, соціального й особистісного самовизначення . Професійне самовизначення відбувається протягом кількох вікових етапів особистості й зумовлюється індивідуальними особливостями розвитку людини . Зазначений процес не завершується вибором професії , а триває на етапах професійного навчання і фахового становлення. Крім того , виявляє свої закономірності в разі професійної переорієнтації і зміни сфери діяльності . У сучасній психологічній науці професійне самовизначення – необхідний і важливий аспект професіоналізації особистості, суттю якого є пошук і досягнення смислу в самовизначенні та трудовій діяльності (незалежно від того чи обирають її, чи опановують або вже апробують), а також структурування і інтеграція власного професійного майбутнього.

Щодо визначення психологічного змісту професійного самовизначення, з точки зору В. Войтко.[7], згідно якої він полягає:»в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професій до спеціаліста; усвідомлення своєї ролі в даній системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей; саморегуляцію, поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети [7].

Сьогодення вимагає від особистості навичок швидкої адаптації до різноманітних явищ соціального середовища, умінь приймати самостійні відповідальні рішення та долати життєві переломи активізувати особистісний потенціал для самореалізації та самоствердження в різноманітних сферах людської діяльності.

Результати досліджень проведених в 90-х рр. ХХ ст.[7] визначили такі особливості сучасної молоді:

- свідома потреба молоді в отриманні знань;

- вироблення власних поглядів і суджень, своєї власної позиції ;

- формування наукового світогляду ,розширення світосприйняття , поява теоретичних інтересів ;

- прагнення до самостійності, потреба в самоствердженні;

- внутрішнє прагнення до самореалізації, визначення життєвих перспектив;

- усвідомлення особистістю власних можливостей щодо досягнення мети в житті;

- прагнення жити на максимальному напруженні своїх здібностей ;

- ускладнення та загострення проблем, поява нових реалій ,суттєва поляризація поглядів ,установок, ціннісних орієнтацій, пов’язаних із нестабільністю сучасного життя.

Працюючи над створенням свого життєвого світу ,особистість вирішує питання самопізнання та самовдосконалення, розробляє та здійснює оригінальний та неповторний життєвий сценарій .

Життя особистості – це розв’язок суперечностей, визначення співвідношення добра та зла смерті та безсмертя, необхідності та свободи.

Пошук відповіді на дані питання утворення якості життя та життєвий світ кожного з нас.

Перешкоди на шляху самовизначення:

-  зовнішні обставини;

-  низький рівень культури ;

-  відсутність необхідних знань і навичок для визначення цілі власного життя з урахуванням нахилів, інтересів і здібностей ;

-  відсутність навичок приймати рішення та здійснювати вибір життєвих пріоритетів у швидкоплинному динамічному світі.

Ідея культури життєвого самовизначення – комплексне вирішення проблеми самопізнання та самовдосконалення особистості, формування навичок ефективної взаємодії з іншими людьми, професійне самовизначення, навичок відповідальної поведінки, вміння приймати рішення, визначення та формування активної громадянської позиції молодої людини.

Основа культури життєвого самовизначення – це філософське розуміння культури як суспільного феномена, що поєднує різноманіття людського буття та діяльності, які обумовленні рівнем її виховання та освіти.

Базовим компонентом культури особистості є її самовизначення – процес і результат свідомого вибору особистістю власної життєвої позиції, мети та засобів поведінки в конкретних обставинах життя.

Основа самовизначення – орієнтація на пошук механізмів розуміння перш за все – себе.

Почути інших людей , осмислити їхні цінності порівняти різні позиції , вловити та дослухатись до свого власного внутрішнього голосу, усвідомити сенс власного існування та водночас визначити своє місце в культурі та житті.

Мета культури життєвого самовизначення – полягає в формуванні життєвих навичок соціальної компетентності – основи для адаптивної та позитивної поведінки, що у свою чергу дозволяє людині адекватно виконувати норми і правила суспільного співжиття, ефективно вирішувати проблеми сьогодення .

4 базові компоненти розвитку та становлення особистості .[9]:

- ставлення до себе (особистісне самовизначення );

- ставлення до інших (самовизначення у комунікативній сфері );

- ставлення до діяльності (професійне самовизначення );

- ставлення до навколишнього світу (суспільне самовизначення ).

Професійне самовизначення – багатомірний і багато ступінчатий процес, який можна розглядати з різних точок зору (Д. Сьюпер, 1953):

-  як серію задач , які суспільство ставить перед особистістю, яка формується і які особистість повинна послідовно вирішити протягом певного проміжку часу.

-  як процес поетапного прийняття рішень за допомогою яких індивід формує баланс між своїми перевагами, нахилами і потребами існуючої системи з іншої.

-  як процес формування індивідуального стиля життя, частиною якого є професійна діяльність.

Ці три точки зору виділяють різні сторони справи : перший виходить із запитів суспільства; третій – із властивостей особистості, другий передбачає способи узгодження того і іншого. Разом з тим вони взаємодоповнюючі.

В психології розвитку професійне самовизначення ділять на ряд етапів, тривалість яких різна в залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Перший етап – дитяча гра, в ході якої дитина приймає на себе різні професійні ролі і програє окремі елементи пов’язаних з ними поведінки. Другий етап підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої цікавої для нього професії. Третій етап захоплює підлітковий і частину юнацького віку – попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються і оцінюються з точки зору інтересів підлітка, потім з точки зору його здібностей, пізніше з точки зору його систем цінностей. Інтереси, здібності і цінності виявляються на любій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, як суспільні ( усвідомлення соціальної цінності тієї чи іншої професії), так і особисті (усвідомлення того , чого індивід хоче для себе) ,є більш узагальненим і усвідомлюються пізніше чим інтереси і здібності. Інтерес до предмета стимулює школяра більше займатися ним, це розвиває його здібності; а виявлені здібності, підвищують успішність діяльності, в свою чергу, підкріплюючи інтерес.

Четвертий етап – практичне прийняття рішення, тобто вибір професії, складається з двох головних компонентів:

1)  визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму і тривалості підготовки, до неї;

2)  вибір спеціальності.

Вибір тієї чи іншої спеціальності залежать від об’єктивних умов:

-  соціальне положення,

-  матеріальний стан сім'ї

-  рівень освіти батьків .

Діти із більш забезпечених і освічених сімей найчастіше ідуть шляхами батьків . Інші намагаються підвищити свій соціально професійний статус.

Чим вищий рівень освіченості батьків тим більша ймовірність , що їх діти збираються продовжувати навчання після школи, і що їх плани будуть реалізовані.

Багато залежить від соціальної престижності професії. Престиж тієї чи іншої професії в суспільній думці знаходиться в оберненому відношенні до її масовості. Чим престижніше професія, тим більше в неї буде кандидатів на одне місце і тим більшому числу із них доведеться відсіятись.

Професійна орієнтація – складна психологічна проблема. Існують три головні теоретичні напрямки. Перший напрямок виходить з ідеї стабільності і практичної незмінності індивідуальних якостей від яких залежать способи і успіх діяльності; акцент робиться з одного боку на відборі та підборі людей, які найбільш підходять до тієї чи іншої роботи, а з іншої – на підборі роботи, яка найбільш відповідає індивідуальним якостям тієї чи іншої людини.

Другий напрямок виходить із ідеї направленого формування здібностей, вважаючи, що у кожної людини можна так чи інакше виробити потрібні якості.

Недоліком цих напрямків є те, що індивідуальність і трудова діяльність розглядаються як незалежні і які протистоять одне одному величини одна із яких обов’язково підпорядковує собі іншу.

Третій напрямок – орієнтація на формування індивідуального стиля діяльності. Він заснований на певних положеннях:

1.  Стверджується, що існують стійкі, які не виховуються особисті якості, вагомі для успіху діяльності.

2.  Можливі різні за способами, але рівноцінні по кінцевому ефекту варіанти пристосування до умов професійної діяльності.

3.  Існують широкі можливості подолання слабкої визначеності окремих здібностей за рахунок вправ чи їх компенсації засобами інших здібностей чи способів роботи (знижену швидкість реагування можна компенсувати підвищеною увагою до підготовлених заходів, передбачливістю; зниження активності в монотонній обстановці можливо компенсувати тим, що людина штучно урізноманітнює діяльність – змінює порядок дій чи уявляє, що об’єкти змінюють колір і т.д.)

4.  Формування здібностей необхідно здійснювати з врахування індивідуальної своєрідності особистості , тобто внутрішніх умов розвитку, з урахуванням зовнішніх умов.

У виборі професії дуже важлива професійна консультація. Проте більша кількість старшокласників обирає професію більш менш стихійно.

Вагомі фактори професійного самовизначення – вік, в якому проходить вибір професії, рівень інформування молодої особи.

Вибір професії – складний і тривалий процес. Проблема полягає не стільки в його тривалості, скільки в послідовності етапів. Тут існує дві небезпеки. Перша – відкладання старшокласником професійного самовизначення у зв’язку з відсутністю виражених інтересів. Ця затримка поєднується з загальною незрілістю, інфантильністю поведінки і соціальних орієнтацій юнаків.

Намагання батьків прискорити цей процес шляхом психологічного натиску дає негативні результати , викликає у дітей ріст тривожності, інколи відмову від самовизначення, небажання взагалі ,щось вибирати. Допомога тут може бути тільки органічною – своєчасне протягом всього навчання розширення світогляду і інтересів підлітка ознайомлення його з різними видами діяльності і практичне залучення до праці.