Договірне представництво у цивільному процесі: теорія та практика

Договірне представництво у цивільному процесі: теорія та практика

План

Вступ

1.  Характеристика договірного представництва у цивільному процесі та суб’єкти, які можуть його здійснювати в Україні й в іноземних державах.

2.  Повноваження представника в суді. Договірне представництво і довіреність: практичний аспект.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

договір представництво цивільний суд довіреність

Соціально-політичні та економічні перетворення, що відбулися в Україні після проголошення незалежності, зумовили посилення активності учасників цивільного обороту. В цих умовах неабиякого значення набувають гарантії реального та повного здійснення прав особи на захист та правову допомогу, закріплені Конституцією України в ст. 59.

У цивільному судочинстві правова допомога при здійсненні захисту прав і інтересів громадян, що охороняються законом і юридичних осіб реалізовується, зокрема, в формі судового представництва. Так, згідно ч. 1 ст. 38 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУ) сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. За ч. 3 ст. 38 ЦПКУ юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники [2].

Одні вчені вважають, що представництво – це процесуальна діяльність особи (представника, повіреного) спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, інші – що це правовідношення, в силу якого одна особа виступає у суді від імені та в інтересах іншої особи [7].

Одним з видів процесуального представництва є договірне представництво. Його значення полягає в тому, що саме завдяки цьому інституту юридичні особи мають можливість повніше здійснювати і забезпечувати свої права та інтереси, зацікавлені особи можуть отримати кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді справи в суді тощо.

1.  Характеристика договірного представництва у цивільному процесі та суб’єкти які можуть його здійснювати в Україні й в іноземних державах

Договірне представництво за ступенем обов’язковості є добровільним і факультативним, тобто необов’язковим, але для його виникнення необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва.

Договірне представництво виникає на підставі добровільно укладеного договору доручення, трудового договору, а на думку окремих вчених і з членства в громадській організації та інших підстав [9, С. 161].

Суб’єктами договірного представництва є адвокати, юрисконсульти та інші працівники підприємств, установ, організацій, у справах цих юридичних осіб, окремі громадяни-представники інтересів сторін і третіх осіб у суді – один з співучасників за дорученням інших співучасників та інші особи, які допущені судом до виконання функцій представника [8, С. 73]. Деякі вчені до суб’єктів договірного представництва відносять і уповноважених профспілок та інших громадських організацій [9].

У судовій практиці поширено здійснення процесуального представництва адвокатами. Можливість функціонування адвокатури для надання юридичної допомоги передбачена ст. 59 Конституції України та ст. 12 ЦПКУ, а організація і порядок її діяльності визначаються Законом України «Про адвокатуру» (далі ЗУ «Про адвокатуру») та іншими законодавчими актами [1;2;5].

Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники – юрисконсульти, інші співробітники або адвокати [2].

Громадське представництво полягає у тому, що в силу статуту, положення про громадську організацію вона може представляти у суді інтереси членів цієї організації [10, C. 22]. Так, професійні спілки мають право представляти інтереси своїх членів і захищати їх трудові, соціально-економіні права та інтереси [4]. Проте, деякі вчені, зокрема Штефан О.О., не відносить громадське представництво до договірного, і виділяють його в окремий вид представництва сторін і третіх осіб уповноваженими організацій [8, С. 73].

У справах, в яких беруть участь декілька позивачів чи декілька відповідачів, співучасники можуть доручити ведення справи одному із співучасників [2].

Процесуальними представниками сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть бути також особи, допущені судом на їх прохання до участі в справі.

Не можуть бути договірними представниками в суді:

·  особи, які не досягли повноліття;

·  особи, які не мають цивільної процесуальної діє- та правоздатності;

·  адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушення встановлених законодавством правил, а також особи, щодо яких припинена дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність або вона анульована;

ü Винятки – крім випадків, коли вони є законними представниками, представниками по справах організацій, де вони працюють, і представниками інтересів співучасників за своєю справою;

·  суді, слідчі, прокурори;

ü Винятки – крім випадків, коли вони є законними представниками або представниками суду чи органів прокуратури, які є стороною у справі, або співучасниками у справі.

·  секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

ü Винятки – якщо вони діять як батьки, опікуни, піклувальники або як представники відповідного суду, органу, що є стороною чи співучасником у справі [8, С. 73].

Для порівняння суб’єктів договірного представництва слід розглянути які суб’єкти діють в договірному представництві іноземних держав. Так, в цивільному процесі Англії функції процесуального представника, надання юридичної допомоги і захист прав й інтересів сторін здійснюються адвокатами – соліситорами і баристерами. Повноваження соліситора в цивільному процесі визначається дорученням заінтересованої особи, на підставі якого виникають договірні відносини між ними, які регулюються нормами договірного права. Повноваження на ведення цивільної справи баристер одержує від соліситора шляхом короткого викладення змісту справи. За виконання доручення баристер одержує гонорар від фірми соліситорів [11, С. 125].

Договірне представництво в цивільному процесі США здійснюється адвокатами. Повноваження адвокатів визначається договором доручення, укладеним з довірителем на ведення цивільної справи в суді. В ньому встановлюється обсяг і характер повноважень для представника, інші права і обов'язки сторін договору. Наявність договору доручення надає адвокату (представнику) повноваження вчиняти від імені довірителя всі процесуальні дії, які може вчиняти сам довіритель як сторона, яка бере участь в конкретній цивільній справі [11, C.125-126].