Правозастосовна діяльність митних органів

2.3 Правозастосовна діяльність митних органів

Правозастосовна діяльність у загальному вигляді є владною, організуючою діяльністю митних органів та їх посадових осіб, що забезпечує трансформацію загальних правил поведінки та діяльності громадян і суб'єктів господарювання, що містяться у правових актах, у площину їх конкретно-індивідуальних дій. У результаті її здійснення встановлюються конкретні суб'єктивні права й юридичні обов'язки учасників митно-правових відносин, що ґрунтуються на індивідуальних правових актах, прийнятих митними органами.

В юридичній літературі вже неодноразово зверталася увага на значення правозастосовноі діяльності в процесі правового регулювання суспільних відносин. Так, зокрема, В. Настюк наголошував на тому, що у правозастосовній діяльності повсякденно і безпосередньо за допомогою юридичних засобів вирішуються митні справи, реалізуються функції діяльності держави. Необхідність правозастосовної діяльності зумовлена тим, що багато зобов’язуючих, уповноважуючих і заохочувальних митно-правових норм не можуть бути реалізовані суб'єктами права без спеціальної участі компетентних органів, наділених державною митно-владною компетенцією.[17]

Науковці визначають правозастосовну діяльність як одну із найважливіших форм реалізації норм права, специфічну державно владну діяльність спеціально уповноважених на це суб'єктів, що складається з форм, засобів, методів, за допомогою яких забезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними правами та покладення на інших відповідних юридичних обов’язків чи шляхом розгляду (вирішення) питань щодо наслідків правових спорів і правопорушень і притягнення винних до відповідальності.[18]

Запропоноване поняття містить ряд ознак, притаманних правозастосовній діяльності, що дозволяє усвідомити сутність цього виду правової діяльності. Разом із тим цього недостатньо для з'ясування природи та характеру правозастосовної діяльності митних органів.

Владно-організуючий характер правозастосовної діяльності митних органів є однією із основних н властивостей. Він потягає у тому, що цю діяльність здійснюють спеціально уповноважений орган у галузі митної справи, регіональні митниці та митниці й їх посадові особи. Вона здійснюється в установлених за коном формах і завершується винесенням індивідуальних правових актів, приписи яких є обов'язковими для осіб і органів, яким вони адресовані. Виконання цих приписів забезпечується як юридичними засобами, наприклад можливістю застосування заходів адміністративного примусу, так і організаційно матеріальними - використанням технічних засобів митного контролю. Іншими словами, застосування права має місце там і тоді, де і коли є владне рішення митного органу з приводу конкретної життєвої ситуації що має юридичне значення і передбачена нормами митного законодавства. Владність рішення митного органу передбачає встановлення певного виду відносин між ним та громадянином чи суб'єктом ЗЕД, в якому домінує імператив. Ця імперативність передбачає:[19]

- односторонність волевиявлення органу, що наділений владними повноваженнями, хоча іноді ініціатором видання акта виступає не сам цей орган,

- категоричність передбаченого цим актом веління,

- обов'язковість владних рішень для виконавців підпорядкованість їх волі

- забезпеченість і охорону таких рішень примусовою силою держави.

Владність забезпечує узгодженість дій суб'єктів та учасників правозастосовної діяльності, підтримує їх дисципліну, на її основі акти застосування права набувають обов'язковості та забезпечуються всіма засобами які є в розпорядженні у держави.[20]

Підтвердженням владно-організуючого характеру правозастосовної діяльності митних органів є процедура відкриття суб'єктом господарювання вантажного митного комплексу, автопорту чи автотерміналу (далі - ВМК). З метою створення сприятливих умов дія прискорення товарообігу та збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску через державний кордон України, підвищення ефективності митного та інших видів державного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів відповідно до ч 7 ст. 71 Митного кодексу (далі - МК) України митним органом може визначатися ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митних процедур – ВМК. Порядок та умови відкриття ВМК визначаються нормативними актами Кабінету Міністрів України та Держмитслужби України.[21] Відкриття ВМК здійснюється за ініціативою його власника за погодженням і з дозволу митного органу, у зоні діяльності якого розташовано об'єкти ВМК. Усі рішення митного органу щодо відкриття та функціонування ВМК є обов'язковими для його власників. Поточний контроль за діяльністю ВМК здійснює митний орган, який у разі порушення власником ВМК умов експлуатації ВМК має право припинити діяльність останнього.

Правозастосовна діяльність має підзаконний, а точніше - ненормативний характер, адже вона здійснюється на підставі норм, що містяться в законах і нормативних актах вищих державних органів, та в межах повноважень митного органу, визначених законом. За допомогою правозастосування нормативно-правове регулювання наближається до вжиття, до конкретних суб'єктів права та реальної ситуації, що свідчить про індивідуальну спрямованість цього виду діяльності. Безпосереднім об'єктом правотастосовної діяльності є окремий конкретний випадок, а приписи правозастосовного акта стосуються персонально визначених осіб.

На думку С. Алексеева, потреба у здійсненні правозастосовної діяльності виникає у таких випадках:[22]

- коли суб'єктивні права та юридичні обов'язки у осіб не можуть виникнути без владної діяльності компетентних органів держави,

- коли існують певні перепони для здійснення суб'єктивного права чи відсутнє добровільне виконання юридичного обов'язку,

- коли відповідно до правових норм необхідно застосувати юридичні санкції.

Разом із тим, потреба у правозастосовній діяльності виникає також у випадку здійснення спеціального контролю наприклад митного контролю, за реалізацією заінтересованими особами своїх прав та законних інтересів (наприклад, реалізація громадянами права на переміщення багажу чи транспортних засобів через митний кордон держави), коли необхідно встановити наявність або відсутність факту, що має юридичне значення (наприклад, факт наявності чи відсутності ліцензії на провадження посередницької діяльності митного перевізника), або коли відповідно до вимог норми права є потреба у застосуванні заходів примусового характеру, а не тільки одного з їх різновидів – санкцій. Прикладом застосування митними органами заходів примусового характеру є встановлення особливих правил, пов'язаних із застосуванням до товарів, що ввозяться на територію держави, митного режиму переробки на митній території України.[23] Митні органи надають дозвіл на здійснення операцій з такими товарами, встановлюють строки здійснення цих операцій, перевіряють дотримання режиму переробки, визначають порядок митного оформлення продуктів переробки та визначають умови реалізації продуктів переробки.

Правозастосовна діяльність - це творча діяльність, що зумовлено різноманітністю конкретних життєвих обставин, які необхідно до слідити, перш як застосувати закон. Творчий бік правозастосовної діяльності також пов'язаний із конкретизацією норм права. Митне законодавство містить досить велику кількість оціночних категорій (мінімум митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства, вибірковість митного контролю, достатні підстави вважати малозначущість тощо) зміст яких потребує уточнення в юридичній практиці Закон досить часто передбачає існування таких моментів, в яких законодавець заздалегідь орієнтується на їх конкретизацію особою, яка його застосовує. Наслідком відсутності належної конкретизації оціночних категорій є різноманітність варіантів вирішення одних і тих самих питань. У переважиш більшості ситуацій посадові особи митних органів приймають рішення, які є адекватними та раціональними, сприяючи при цьому реалізації особами своїх прав і інтересів. Проте іноді використання владних повноважень у ситуаціях із застосуванням оціночних категорій породжує бюрократію, тяганину або ж відверте свавілля з боку посадових осіб митних органів.

Конкретизацію поняття, а точніше індивідуалізацію чи персоніфікацію застосування оціночних категорій, слід відрізняти від конкретизації норми в процесі її підзаконної нормотворчості. В першому випадку йдеться про продовження нормативного регулювання, заданого правотворчістю, доповнення його індивідуальною регламентацією, що знаходить своє відображення в уточненні, адаптації правового статусу суб'єктів до реальної ситуації, конкретизації їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У другому - про процес творення норми права, точніше про завершення правотворчої діяльності.

У результаті застосування норм права, у тому числі й тих, що містять оціночні категорії відбувається конкретизація дії норми права. Правозастосовна конкретизація дії правової норми не є наслідком недоліків чи упущення законодавства. Як і все застосування права, вона є наслідком його загальнонормативного характеру, а тому є об'єктивно необхідним елементом механізму правового регулювання її потреба закладені в сутності правового регулювання - у впливі норми права, що мають загальний характер, на учасників конкретних суспільних відносин. [24]

Правозастосування - це операція не над нормою, а над фактом із використанням норми. Результатом правозастосовної діяльності є впорядкування конкретної ситуації відповідно до загальної волі право творця.

Правозастосовна діяльність митних органів є не тільки формою реалізації права, а й правовою формою їх управлінської діяльності, оскільки вона відображається ззовні як використання ними владною впливу на учасників суспільних відносин у митній сфері та внутрішньої організації управлінської діяльності в системі митної служби. Правозастосування посідає в адміністративній діяльності важливе місце, оскільки безпосередньо пов'язане із здійсненням митними органами своїх завдань та функцій у процесі. Правозастосування розробляються правові акти зміст яких відображає особливості реалізації окремих функцій митних органів (як основних, так і допоміжних) і які по суті, індивідуалізуються цими актами. Такий єдиний і разом із тим складний процес. Правозастосування складається із стадій. В юридичній літературі існують різні точки зору щодо стадій правозастосовної діяльності, проте, як правило, виокремлюють три основні стадії правотворчої діяльності:[25]

- встановлення і аналіз фактичних обставин справи (фактична основа),

- вибір норми права і аналіз - перевірка автентичності тексту норми, аналіз її з точки зору законності, дії в часі в просторі, за колом осіб, тлумачення норм (юридична основа),

- прийняття рішення по справі

Разом із тим, зважаючи на складність реалізації окремих функцій, окремі науковці розширюють цю схему і включають до неї одиничні моменти, що мають, по суті, підпорядкований характер щодо трьох зазначених стадій. Так на їх думку, окремі види правозастосовних проваджень складаються з чотирьох і більше самостійних стадій.[26] Наприклад, В. Настюк вважає, що правозастосовна діяльність передбачає:[27]

- встановлення фактичних обставин митної справи,

- вибір, пошук відповідної митної норми для вирішення справи,

- усвідомлення її мети і змісту,

- прийняття по справі рішення або індивідуального митного акта,

- виконання цього акта.

Крім того, слід зазначити, що окремі стадії правозастосовної діяльності не завжди виокремлюються й окреслюються чітко вираженою межею. Виокремлення в діяльності стадій має теоретичне значення, адже дозволяє глибше та змістовніше дослідити це явище. У практичній діяльності відповідні стадії переплітаються і взаємно зумовлюють одна одну.

Від стадій правозастосовної діяльності в сенсі послідовних дій при розв'язанні юридичної справи слід відрізняти стадії, з яких складається порядок розгляду юридичної справи різними компетентними органами. Так, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення більшість науковців адмістративістів виокремлюють чотири стадії:[28]

- адміністративне розслідування,

- розгляд адміністративної справи,

- оскарження чи опротестування постанови,

- виконання постанови.

На кожній із цих стадій повторюється логічна послідовність стадій правозастосування, тобто відбувається самостійний процес застосування норм права, який проходить логічно.

Як вже зазначалося, результатом правозастосовної діяльності завжди є створення правового акта. Призначенням цих правових актів є продовження загального нормативного регулювання, що було започатковано в процесі правотворчості за допомогою норми права, та доповнення його індивідуальною, піднормативною регламентацією. Така регламентація полягає в уточненні правового статусу суб’єктів у реальній життєвій ситуації, що склалася. Правові акти фіксують результати вирішення юридичної справи, саме в них знаходять своє закріплення основні висновки, отримані в результаті всього процесу правозастосування (письмового чи в іншій формі). Правозастосовні акти відіграють роль додаткових юридичних фактів, які породжують, змінюють чи припиняють митно-правові відносини.

В. Лазарєв вважає, що можна вести мову про правозастосовні акти як про акти-документи чи акти-дії.[29] На його думку, прикладом акта-дії, з урахуванням специфіки правозастосовної діяльності митних органів, можна було б вважати проставляння посадовою особою митного органу штампу „Під митним контролем” на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на інших товаросупровідних документах. Використання такого штампу носить застережно-заборонний характер означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється.

В усіх випадках акт застосування права - це рішення щодо конкретно-індивідуальної справи, а форми його можуть бути різноманітними (письмовий наказ, усне чи письмове рішення, фізична дія тощо). Вони відображають інформаційний зв’язок між волею особи, яка здійснює правозастосування, та керованим об'єктом. За відсутності такого зв'язку неможливим стає виникнення, розвиток чи припинення правовідносин. [30]

Отже, правозастосовна діяльність митних органів є досить різноманітною її можна розглядати як самостійну форму реалізації норм митного законодавства, державний спосіб впливу на суспільні відносини, за допомогою якого в їх систему вводяться індивідуальні, персоніфіковані правові приписи, спосіб реалізації юридичних норм, втілення в життя їх приписів, основну чи факультативну стадію правового регулювання функцію митних органів, оперативний засіб самоорганізації системи митної служби, юридичну гарантію, умову нормального існування митно-правових відносин, важливий елемент юридичної практики, соціально-правову цінність, що спрямована на задоволення прав та законних інтересів громадян, суб'єктів господарювання, митних органів, держави в цілому, форму реалізації права, результатом якої є прийняття управлінського рішення тощо. Всі ці функціональні можливості правозастосовної діяльності взаємозв'язані та взаємозалежні. Теоретична та практична потреба в їх виокремленні зумовлена тим, що в тій чи іншій ситуації акцент робиться на одному чи кількох найбільш важливих, з огляду на потреби, аспектах.

Аналіз основних ознак та властивостей правозастосовної діяльності дає можливість сформувати лише загальне уявлення про її зміст. Усвідомлення змісту цього різновиду правової форми адміністративної діяльності митних органів можливе у процесі дослідженій й різновидів. [31] За змістом і властивостями правових норм, що застосовуються митними органами, та безпосередньою метою діяльності ми пропонуємо в межах правозастосовної діяльності розрізняти такі її підвиди: регулятивну (оперативно-виконавчу), правоохоронну, контрольну, установчу та реєстраційно-дозвільну.

2.4 Особливості здійснення правозастосування в митній службі

Правозастосування здійснюють фактично всі посадові особи митної служби котрі відповідно до своїх повноважень приймають рішення, які повинні бути законними, правильними та об'єктивними.

У системі митної служби є спеціалізовані підрозділи, на які покладено значну кількість функцій щодо організації, координації та методичною керівництва правозастосовчої діяльності - це юридична служба, до якої входять юридичний департамент, відділи у складі департаменту, юридичні служби митного органу, спеціалізованою митною управління, організації.[32]

Основні функції юридичного департаменту щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:

1. Узагальнення та аналіз правозастосовчої практики в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях Держмитслужби.

2. Розроблення і подання керівництву ДМСУ пропозицій щодо вдосконалення правозастосовчої практики та в цілому митної справи.

3. Представлення інтересів Держмитслужби в державних та інших органах.

4. Участь у забезпеченні власності в діяльності митної служби.

5. Інформування в установленому порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про зміни в митному законодавстві.

6. Моніторинг реалізації міжнародних договорів у галузі митної справи, у т.ч. виконання зобов'язань, що випливають із членства України у Всесвітній митній організації, та домовленостей, досягнутих у рамках діяльності Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД.

7. Організаційно-правове забезпечення взаємодії митної служби України з Всесвітньою митною організацією, Євромитницею, митними службами іноземних держав. Іншими міжнародними організаціями, дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні та посольствами України за кордоном.

8. Інформування керівництва та структурних підрозділів Держмитслужби з питань міжнародною співробітництва в галузі митної справи.

9. Контроль за дотриманням посадовими особами митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій вимог нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення.

Основні функції юридичних служб митного органу спеціалізованого митного управління організації щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:

1. Організовує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митного органу, спеціалізованого митного управління, організації.[33] У разі виявлення порушень вимог законодавства подає керівництву митного органу (управління організації) письмові пропозиції щодо їх усунення. Консультує керівництво митною органу (управління, організації) з правових питань.

2. Бере участь у підготовці, укладанні митним органом (управлінням, організацією господарських договорів (контрактів) та контролі за їх виконанням.

3. Організує претензійну і веде позовну роботу. Представляє у встановленому законодавством порядку інтереси митного органу (управління, організації) в судах, арбітражних судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

4. Аналізує наслідки розі ляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подає керівництву пропозиції щодо вдосконалення правовою забезпечення службової та господарської діяльності митного органу (управління, організації).

5. Дає висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.

6. Розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу (управління, організації), а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами.

7. Бере участь у підготовці та укладанні колективного договору, консультує виборні органи трудовою колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.

8. Сприяє своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів.

9. Організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знань працівників митного органу (управління, організації), надає консультації з правових питань працівникам.

Юридичні служби Держмитслужби України мають такі показники щодо забезпечення правозастосовчої діяльності за рік:

1. Постійний контроль за правильним застосуванням нормативно-правових, актів з питань митної справи.

2. Перевірки департаментом юридичного забезпечення діяльності юридичних служб митних органів установ та організацій з питань організації правової роботи, ведення договірної та претензійно-позовної роботи та з питань розгляду справ про ПМП у судах, стану зберігання конфіскованого майна та взаємодії з органами Державної виконавчої служби щодо реалізації й перерахування коштів до Державного бюджету.

3. Участь юридичних служб в укладенні господарських і трудових договорів. У цілому за рік за участю юридичних служб укладається близько 6 000 господарських договорів.

4. Участь у судових справах, у яких однією зі сторін виступає Держмитслужба. За рік отримано позовних заяв - 800, з них задоволено 300; подано позовних заяв - 150, з них задоволене 60.

Серед справ, що розглядались у судах, можна виділити такі їх категорії, як скарги на неправомірні дії посадових осіб митних органів (в основному, про відмови в митному оформленні у пільговому режимі), трудові спори.

5. Надання юридичними службами підрозділам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (ПМП) митних органів практичної та методичної допомоги у справах про ПМП.

Поряд з виконанням юридичними службами митних органів основних завдань та функцій, передбачених положеннями про ці підрозділи, дорученням Держмитслужби від 14.06.2002р. № 11/2-19-5302-ЕП передбачено надання ними практичної та методичної допомоги підрозділам по боротьбі з контрабандою та ПМП під час провадження у найбільш складних адміністративних справах про ПМП. Крім цього, юридичні підрозділи беруть участь: у доопрацюванні справ про ПМП; у судових засіданнях при розгляді справ про ПМП.

6. Роз'яснення проблемних питань правильного застосування
положень Митного кодексу України митним органам та суб'єктам
господарювання (за рік було надано 240 роз'яснень). Роз'яснення законодавства га консультації з правових питань (за рік було надано близько 8 000 роз'яснень).

7. Опрацювання вхідних документів - близько 50 000.

8. Візування проектів наказів та інших документів, поданих на підпис керівництву митних органів, - близько 70 000.

9. Подання пропозицій щодо вдосконалення роботи митного органу або системи митних органів, а також вирішення питань оперативно-службової, господарської, фінансово-економічної та іншої діяльності (за рік - 1 400) тощо.

Новий МК передбачає надання митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями цілого спектра “управлінських послуг”, надання яких не передбачав “старий” Митний кодекс. Так, зокрема, положення ст. 32 нового МК визначають, що митні органи, спеціалізовані митні установи та організації можуть надавати зацікавленим особам, у тому числі на платній основі, консультації з питань митної справи, а також тексти опублікованих нормативно-правових актів із зазначених питань. Порядок надання текстів нормативно-правових актів та консультацій з питань митної справи визначає законодавство України. Види консультацій, в тому числі платних, що можуть надаватися митними органами, а також розміри плати за їхнього надання встановлює Кабінет Міністрів України. Державна митна служба України разом з іншими зацікавленими органами підготувала також проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватись митними органами”.

До переліку таких послуг включено: [34]

1. Надання консультацій з питань: розміщення товарів у відповідні митні режими; тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині митного оформлення товарів (робіт, послуг); дослідження (аналіз, експертиза) проб і зразків товарів у митних лабораторіях; класифікації товарів згідно з УКТЗЕД; належності товарів до контрольних списків (наркотики, отруйні та вибухові речовини, товари подвійного використання тощо); митного законодавства та його застосування.

2. Надання консультацій митним брокерам і митним перевізникам з питань посередницької діяльності.

3. Надання текстів опублікованих нормативно-правових актів з питань митної справи.

4. Надання відомостей з ліцензійних реєстрів митних брокерів, митних перевізників, митних ліцензійних складів.

5. Копіювання документів, пов’язаних з митним оформленням товарів (робіт, послуг).

Затвердження зазначеного переліку потребуватиме затвердження тарифів на ці послуги. Таким чином, новий МК передбачає значно більше “ступенів свободи” в реалізації вповноваженим суб’єктом своїх прав при здійсненні митних формальностей (процедур). Саме такий status quo відповідає новій ідеології, “духу” Конституції України та “велінню часу”, згідно з якими “служіння держави” людині замінює домінуючу до недавніх пір позицію – “панування держави” над людиною; вихідним концептуальним засадам реформування центральних органів виконавчої влади, що викладені в Концепції адміністративної реформи в Україні, які визнають за необхідне, зокрема, переорієнтувати діяльність цих органів з виконання суто адміністративно-розпорядчих функцій на надання державних управлінських послуг громадянам та юридичним особам, забезпечуючи при цьому принцип верховенства права. Більше того, держава, розширюючи спектр платних послуг, які вона може надавати, тим самим розширює коло своїх моральних обов’язків перед людиною. Такий підхід не суперечить в цілому і вимогам законодавства ЄвроСоюзу.

Отже, нормотворча діяльність митної служби України є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочного органу. Правозастосування полягає в наступному: забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; видання правозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо.

ВИСНОВКИ

 

Таким чином в результаті проробленої роботи можна зробити висновки, що митна політика - це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування в процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній та внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків. З метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

Правотворча форма діяльності суб'єктів управління спрямована на вироблення нових правових норм, їх удосконалення, зміну або скасування. Результатом правотворчої діяльності є прийняття нормативних актів органами виконавчої влади. У них містяться адміністративні норми, які регулюють типові управлінські відносини. Саме в правових актах управління вирішуються багато питань деталізації й конкретизації загальних правових норм, які містяться в актах законодавчих органів державної влади. Однак слід мати на увазі, що під право творчою формою управлінської діяльності розуміють не лише сам правовий акт як зовнішнє вираження, а й увесь процес його підготовки та прийняття. Нормотворча діяльність митної служби України є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочного органу.

Нормотворчість у системі митної служби слід розглядати як процес створення відомчих нормативних актів при відповідному забезпеченні технологій їх підготовки та прийняття. Діяльність органів митної служби щодо індивідуалізації нормативно-правових актів стосовно конкретних суб'єктів права в конкретних життєвих ситуаціях і прийняття актів правозастосування мусить стати, в першу чергу, нормативним вираженням загальнолюдських цінностей, принципів справедливості та людяності, способом забезпечення прав і свобод громадянина і людини, основою організації та функціонування держави в інтересах людини та всього суспільства.

Іншою правовою формою здійснення виконавчої влади є правозастосовча форма за допомогою якої вирішуються конкретні управлінські питання. Стан законності та правопорядку в країні відображається перш за все у правозастосовчій діяльності державного апарату, його конкретних органів. Фактично правозастосування відзначає всю діяльність митної служби в цілому як суб'єкта застосування норм права. Від ефективності організації правозастосовчої діяльності залежить законність, обґрунтованість, доцільність, справедливість, повнота, всебічність, об'єктивність та істинність управлінських рішень, які приймаються в митній службі. Розглядаючи правозастосування в аспекті правового забезпечення управління в митній службі зазначимо, що воно, полягає в наступному: забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; видання правозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо. Можна стверджувати, що підзаконність, плановість, адаптивнісгь до європейських стандартів, науковість - це ті основні принципи, за якими має проводитись нормотворча діяльність всіх органів виконавчої влади і Державної митної служби зокрема.

Список використаних джерел та літератури

1.  Конституція України. – 1996.

2.  Митний Кодекс України // ВВР. – 2003. - №27. – Ст.. 209.

3.  “Україна: поступ у XXI століття” Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік від 23 лютого 2000 року № 276а/2000 // Урядовий кур'єр вiд 28.01.2000.

4.  Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.

5.  Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // http://www.zakon.rada.gov.ua.

6.  Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації затверджено наказом Державної митної служби України 14.02.2006 N 112.

7.  Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. N 690.

8.  Адміністративна діяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. – Л., 2002. – С. 5.

9.  Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.

10.  Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К., 2004. – Т. 1: Загальна частина.

11.  Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 289.

12.  Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. - 477 с. – С. 52-56.

13.  Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. Б.Н. Габричидзе. – М., 2004. – С. 176.

14.  Домбровський С. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. - №7(91). 15 лютого 2007 року.

15.   Домбровський С.Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. - Х., 2005. – 396 с.

16.  Домбровський С.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. - №5(89). - 1 лютого 2007 року.

17.  Ківалов С.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики // Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.

18.  Кунев Ю.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // Вісник Академії митної служби України, - № 4 (36), - 2007. – С. 127-132.

19.  Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с.

20.  Сандровский К.К. Таможенное право. – К., 1974. С. 10-11

21.  Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митної справи // Юридичний журнал. - №1. – 2003. – С. 24-25.

22.  Таможенное право: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев – М., 1998. – С. 83.

23.  Тимошенко И.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. – Ростов-н-Д., 2001.- С. 73.

24.  Христенко С.Г. До питання вдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.

25.  Юсупов В.А. Правопримснительная деятельность органов управления. – М., - 1979. – 136 с.

[1] Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // http://www.zakon.rada.gov.ua.

[2] Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К., 2004. – Т. 1: Загальна частина. – С. 208.

[3] Адміністративна діяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. – Л., 2002. – С. 5.

[4] Сандровский К.К. Таможенное право. – К., 1974. С. 10-11

[5] Таможенное право: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев – М., 1998. – С. 83.

[6] Тимошенко И.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. – Ростов-н-Д., 2001.- С. 73.

[7] Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. Б.Н. Габричидзе. – М., 2004. – С. 176.

[8] Таможенный кодекс Союза CCР // ВВС СССР – 1964. – № 20. – Ст. 242.

[9] Митний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.

[10] Домбровський С. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. - №7(91). 15 лютого 2007 року.

[11] Домбровський С. Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. - (Х., 2005. – 396 с.

[12] Домбровський С.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. - №5(89). - 1 лютого 2007 року.

[13] Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повно­важень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред.В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 289.

[14] Положення про Міністерство юстиції України: Затверджене Указом Президента України від 30.12.1997 p., № 1396/97.

[15] Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.

[16] Кунев Ю.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // Вісник Академії митної служби України, - № 4 (36), - 2007. – С. 127-132.

[17] Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с. – С. 71.

[18] Фундаментальные проблемы концепции ((нормирования советского правовою государства / Под ред. В.М. Горшенева. – X., 1990. - 175 с. – С. 137-138.

[19] Правоприменение в Советском государстве. – М., - 1985. - 304 с. – С. 18.

[20] Юсупов В.А. Правопримснительная деятельность органов управления. – М., - 1979. – 136 с. – С. 19.

[21] Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, авто термінал. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 07042003 р № 476 // www zakon rada gov uа

6 Порядок відкриття вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу Затверджено наказом Держмитслужби України від 20.10.2003 р. № 703 // http //www zakon rada gov uа

[22] Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1969. – С. 200.

[23] Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України. Затверджено наказом Держмитслужби України від 13.09.2003 р. № 609 // http //www zakon rada gov uа

[24] Проблемы теории государства и права / Под ред.С.С. Алексеева. – М., 1987. - 448 с. – С. 359.

[25] Лазарев В.В. Применение советского пра­ва. - Казань, 1972. – 200 с. – С. 39.

[26] Теория государства и права / Под ред. А.М. Васильева. -М., 1983. – С. 341.

[27] Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с. – С. 71.

[28] Бахрах Д.Я., Ренов Э.Я. Производство по делам об административных правонарушениях. –М., - 1989. – 96 с. – С. 16-17.; Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование. – Воронеж., - 1976. – 198 с. – С. 88.

[29] Лазарев В.В. Применение советского пра­ва. - Казань, 1972. – 200 с. – С. 64.

[30] Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.

[31] Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. - 477 с. – С. 52-56.

[32] Христенко С.Г. До питання вдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.

[33] Ківалов С.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики // Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.

[34] Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митної справи // Юридичний журнал. - №1. – 2003. – С. 24-25.