Особливості перекладу наукових термiнiв

Зміст

Вступ

1. “Інформаційний вибух” – причини та наслідки

2. Особливості формування науково-технічної термінології

2.1 Визначення терміна та термінології

2.2 Способи термінотворення та їх переклад

2.2.1 Семантичне термінотворення

2.2.2 Основні суфікси та префікси, що використовуються при утворенні термінів

2.2.3 Складні терміни

3. Аналіз утворення термінів спецметалургії та їх переклад

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Наука про переклад і теорія перекладу, або перекладознавство - одна з самих молодих наук мовознавства. У світі і постійно зростає потреба спілкування в таких сферах діяльності як наука, культура, торгівля і т.п. В більшості випадків таке взаємне спілкування можливо завдяки перекладу. Теорія перекладу стає наукою лінгвістичною, яка спирається на мовні закономірності, притаманні любому процесу перекладу.

Вивчення питань перекладу науково-технічної літератури, яка відрізняється науковим стилем і стилем офіційних документів, часто потребує аналізу тексту, вивчення закономірностей функціонального стилю мови науки і техніки, що сприяє оволодінню технікою адекватного перекладу.

Поняття "техніка перекладу" можна звести до вміння знаходити обгрунтовані рішення в складній проблемній ситуації. Дане поняття, отже, не має нічого спільного із заучуванням деяких (певних) "магічних рецептів" яких фактично немає та і не може бути. Якби дійсно існували такі рецепти, то переклад втратив би свій творчий аспект, перестав би бути тим, чим він являється - одним із найскладніших видів інтелектуальної і роботи людини.

Переклад науково-технічної літератури по праву займає почесне місце серед інших перекладів. Процес перекладу - своєрідна мовна діяльність, яка направлена на найбільш повне відтворення на іншій мові змісту і форми іншомовного тексту. Процес перекладу складається із трьох етапів: сприймання (читання або слухання) на одній мові, розуміння, відтворення на рідній мові. Задача теорії перекладу полягає у вивченні особливостей прояву закономірностей на основі науково-технічної літератури при перекладі. [3; с.18]

Метою дослідження є проведення комплексного порівняльного й порівняльно-типологічного аналізу термінів, їхніх перекладних відповідностей і терміносистем у цілому, виявлення закономірних кореляцій між ними на всіх рівнях, вироблення логічної методики аналізу термінології у двомовній ситуації й на основі цієї роботи - уточнення об'єкта, предмета, методів аналізу, кінцевих теоретичних і прикладних продуктів порівняльного термінознавства.

З огляду на теоретичну важливість і прикладний зміст даного підходу до вивчення термінології і її перекладів, доцільно використати термінологічний матеріал підмови, що ще не підлягали системному обстеженню. У роботі об'єктом дослідження є тексти й терміни англійських і української підмов в умовах інформаційного вибуху.

Вибір конкретного матеріалу для такого дослідження - термінів підмови металургійної тематики - пояснюється тим, що в лінгвістичному плані саме в даних текстах найбільше яскраво проявляються всі особливості структури підмов науки: чіткість, логічність, функціональна спрямованість викладу, відносна кінцівка, формальна обмеженість і ін.

Предмет нашого дослідження полягає в встановленні подібності й розходження в лексичній, семантичній і граматичній структурі терміносистем, що зіставляють, і їхніх термінів, що представляють в металургії те саме наукове поняття, а також ступінь типологічної близькості досліджуваних термінологічних підсистем і закономірності англо-української перекладу термінологічної лексики.

1. “Інформаційний вибух” – причини та наслідки

Термін технологія має ряд значеннєвих навантажень: він застосовується в промисловості, науці, мистецтві й інших областях людської діяльності. Очевидно, що технологія означає інтелектуальну переробку технічно значимих якостей і здатностей. У сутності це культурне поняття, пов'язане з мисленням і діяльністю людини. Воно визначає місце людини в природі, рамки його можливого втручання в природні процеси. [6; с.51]

Інформаційний вибух - різке збільшення обсягу інформації, що повинен сприйняти, зберігати й використати людина в процесі своєї трудової діяльності, є слідством науково-технічної революції (НТР). [6; с.60]

Технологічна культура - четверта універсальна культура. Вона визначає світогляд і саморозуміння сучасної людини. При цьому під універсальними культурами розуміють системи принципів, характерних для певної епохи й певних рівнів розвитку наукових знань і технічних коштів.

Людина - дослідник, систематизатор і творець нового. Світ людини поступово ставав центром його уваги, сферою його досягнень. Виникали нові поняття про відношення до природи, нові кошти пізнання, які вже переставали бути просто посередниками між думкою й природою. Починалося активне втручання людини в природні процеси. Так йшов розвиток четвертої універсальної культури.

Тут варто врахувати два моменти. Перший - втручання людини в хід природних процесів приймає небувало широкі масштаби, стає постійним і, якщо мати на увазі результати, необоротним. Другий - середовище перебування людства - Земля перестає бути невичерпним джерелом різноманітних ресурсів, якимось “рогом достатку”; укорінене у свідомості “царя природи” споживче відношення до миру всі частіше стає причиною розладу природної рівноваги, у підсумку воно може привести до остаточного його порушення. [2; с.89]

На сучасному етапі НТР переросла в технологічну революцію. Замість традиційного для машинної індустрії створюється якісно новий технологічний спосіб виробництва - принципово інша сукупність методів виготовлення корисних речей. Інакше кажучи, НТР породжує “високі технології”, які забезпечують набагато зрослий рівень ефективності.

Сучасні технології і їхні об'єкти дуже складні, що визначає їх високу наукову й інформаційну ємність, неможливість їхнього формування й розвитку без ґрунтовної наукової бази, без науково-інформаційного пошуку. Ці технології звичайно базуються на новітніх досягненнях фундаментальних наук і взаємодіють із ними. Часто вони ставлять перед наукою складні завдання, які можуть бути вирішені лише на базі інтеграції ряду природних, математичному, технічному й суспільних наук. При їхньому формуванні встановлюються нові зв'язки між науками й технологією.

Людство завжди прагнуло заглянути в завтрашній день. У різні історичні періоди це бажання підігрівалося грою уяви, почуттям здорової цікавості, вірою в різноманітні релігійні навчання, надією на краще майбутнє й торжество соціальної справедливості.

Сьогодні на перше місце в цьому ряді вийшли сугубо прагматичні міркування. З одного боку, як ніколи загострилися й власне кажучи придбали глобальний характер такі проблеми, як швидкий ріст народонаселення земної кулі, скорочення приросту населення і його старіння в промислово-розвинених регіонах, виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. З іншого боку, з'явилися певні передумови для рішення багатьох глобальних проблем на основі досягнень науково-технічного прогресу, їхній прискореного впровадження в економіку. [6; с.92]

Спостережуваний інтерес має ясно виражену економічну складову. Труднощі промислового розвитку, загострення конкуренції на світовому ринку, обмеженість наявних фінансових можливостей змушують шукати оптимальні шляхи розміщення ресурсів. А для цього необхідно чітко представляти собі картину майбутнього. Інакше є більша небезпека того, що витрачені зусилля не принесуть бажаних результатів. Нижче викладені результати двох прогнозів, підготовлених і опублікованих порівняно недавно американськими і японськими фахівцями. Вони дають загальне подання про основні напрямки науково-технічного розвитку до початку третього тисячоріччя і їх можливих економічних наслідках.

Технологічні прориви - події яскраві й знаменні, вони відіграють найважливішу роль у прискоренні науково-технічного прогресу, але існує й інший спосіб, нітрохи не менш, а часом і більше ефективний, що укладається в сполученні даної технології з деякої іншої. [3; с.26]

Сполучення технологій - невід'ємний елемент історичного розвитку, що зустрічається незрівнянно частіше, ніж технологічні прориви. Можна сказати, що якщо прориви - рідкі свята, то сполучення технологій - будні науково-технічного прогресу (НТП). Кожна базова технологія згодом обростає шлейфом сполучених, частина з яких зв'язана й з іншими базовими технологіями. У результаті народжується складне переплетення технологій зі своєю топологією й ієрархією елементів і будь-яка зміна якого-небудь вузла цієї системи в принципі викликає хвилю збурювання у всій мережі.

Сполучення технологій домінують у практиці НТП над технологічними проривами зовсім не тому, що перші вимагають менших інтелектуальних зусиль, - і в цій області є свої дотепні, надзвичайно винахідливі рішення. Успіх забезпечується економічним механізмом: при здійсненні прориву доводиться не тільки створювати нове обладнання для досягнення взагалі ж колишньої мети, але й викидати недоамортизоване старе. Проблеми створення безвідхідних виробництв, раціонального використання відходів у випадку їхнього утворення, екологічної чистоти традиційних і знову розроблювальних процесів здобувають першорядне значення в наше століття, коли швидко виснажуються сировинні ресурси, а охорона природи й запобігання її забруднення є умовами збереження нормального існування людства вже в найближчому й тим більше у віддаленому майбутньому. [2; с.58]

Таким чином, можна зробити висновки щодо причин та наслідків інформаційного вибуху. Причинами можна вважати різке збільшення інформації під впливом науково-технічної революції. Наслідками інформаційного вибуху є поширення нових технологій у житті людини, а також входження до мови нових термінів, які описують нові досягнення людини.

2. Особливості формування науково-технічної термінології 2.1 Визначення терміна та термінології

Термін (від лат. terminus - границя - межа), слово або сполучення слів, що позначає спеціальне поняття, уживане в науці, техніку, мистецтві. У сучасній логіці слово "термін" часто вживається як загальне ім'я "іменників" мови логіко-математичних вирахувань, що виражають при інтерпретації елементи предметної області. [10; с.36]

Кожне дослідження термінологічної лексики опирається на деяке визначення терміна. З питань визначення терміна, вимог, пропонованих до нього, взаємини загальнонародного слова, терміна й поняття в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору. Не вдаючись у докладний аналіз літератури (вона зачіпає не тільки лінгвістичні, але й філософські проблеми номінації в мові, що виходить за рамки нашого дослідження), ми, ґрунтуючись на методологічних принципах ленінської теорії відбиття, спробуємо висловити свою точку зору по цим досить складним питанням.

Специфіка значення слова, його відмінність як категорії мови від поняття як категорії думки проявляється у функціонуванні мови як засобу спілкування. Слово - інструмент, за допомогою якого виробляється поняття як продукт порівняльної й узагальнюючої діяльності людського розуму [3, с. 70].

Зміст терміна розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних і достатніх ознак поняття. Зміст слова розкривається через його лексичне значення, що не припускає логічного виділення ознак поняття; у слові в порівнянні з терміном менш певний обсяг поняття, без застосування кількісних характеристик [17, с.29]. Значення й поняття терміна й нетерміна реалізують різний тип інформації, значення й поняття нетотожні, навіть якщо виражені терміном, а не загальнонародним словом.

Розглянемо, що розуміють термінологи під основним поняттям своєї науки.

Сутність визначень терміна, узятих з робіт останнього років, зводиться до того, що як ознака - найближчого родового поняття - найчастіше називають «слово або словосполучення», або «мовний знак» взагалі, а як ознаки - видових відмінностей: специфіку сфери поширення; особливу функцію, називну (номінативну) позначення й дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснювальну; семантичні особливості терміна: а) предмет певної області знання; б) «поняття», де семантика є «точної» (з точними семасіологічними границями), «однозначної», «є дефініцією», «є системної».

Оскільки єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі поки ні, актуальної залишається завдання такого визначення. Крім того, в існуючих визначеннях помітна невідповідність установлюваних визначенням властивостей і ознак терміна його реальному язиковому вживанню; багато визначень уводять як би ідеальний термін. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в області медицини, біології й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне поняття, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово - термін, далеко не завжди термін відбиває у своїй значеннєвій структурі характеристичні ознаки об'єкта термінування. Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні границі й виражає точно обкреслене поняття.

У характеристику терміна треба обов'язково включати його якості (або тенденції), а у визначення терміна, на нашу думку, - тільки безперечні властивості всіх термінів. Ми вважаємо, що основне в специфіці в його спеціальному, професійному вживанні, сфера його поширення обмежена певною галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану властивість терміна, не слід доводити його до крайності. Не можна погодитися з думкою, що «ні у формі, ні в змісті не можна знайти істотної різниці між словом неспеціальної загальнопоширеної лексики й словом лексики термінологічної.

Проблема граматичного складу термінологічної лексики важлива й у теоретичному, і в прикладному плані: необхідно чітко представляти, які терміни повинні втримуватися в термінологічних словниках, рекомендаціях і т.д. У лінгвістичній літературі єдиної думки по цьому питанню немає. Одні дослідники думають, що іменник є універсальним засобом для передачі всіх категорій термінологічних понять. Такі погляди ґрунтуються на теоретичній передумові високого ступеня абстракції іменників, внаслідок чого іменники є «єдиним лексико-граматичним засобом, що виражає науково-технічні поняття про предмети, якості, дії...» [8; с.89], а дієслова, прикметники й прислівники є тільки «словоформами метамови».

На думку інших учених, у контексті роль термінів грають слова різних частин мови. В. П. Даніленко, посилаючись на Д. С. Лотте, що вказував, що «...термінуються наступні основні категорії понять: процеси (явища), предмети, властивості, одиниці виміру», у своїх роботах порушує питання про можливості вживання різних частин мови у функції термінів не в теоретичному плані, а внаслідок спостереження реального функціонування їх у наукових текстах. Тут важливо згадати про різному ступені номінативності чотирьох основних частин мови (іменника, прикметника, дієслова й прислівника). На думку Е. С. Дружиніній, міра здатності іменника бути найменуванням найбільш велика, оскільки воно характеризується, по-перше, категоріальним значенням предметності (категорія імені іменника забезпечує можливість мислити предметно, у формі назви), і, по-друге, розподілом власних граматичних категорій (рід, число, натхненність і бездушність - категорії, властивому іменнику, - мають ономасіологічний характер, а відмінок - категорія синтаксична). «Це затверджує нас у думці, що іменник має абсолютне номінативне значення, тим часом як номінативне значення інших частин мови ослаблений їх позитивними синтаксичними ознаками» [16; с. 48]. Наші спостереження над конкретним фактологічним матеріалом також підтверджують, що «...набір термінуємих понять ширше, ніж семантичні можливості імені іменника як засобу вираження цих важливих понять» [18; с. 50], і дають підставу вважати справедливим включення дієслів, прикметників і прислівників у систему термінологічної лексики як автономні терміни, які однозначно йменують поняття (процеси) даної науки, не викликаючи асоціацій з повсякденними словами. В основу положення, де, наприклад, дієслово може бути включений у термінологію як граматична категорія, беруться системні відносини частин мови, до них примикають словотворчі відносини, у які вступають слова того ж кореня. У результаті виходить певне словотворче гніздо: окремі складові констітуєнти зв'язані не тільки морфологічно, але й семантично. Думаємо, що термінами будуть і дієслово й прикметник, якщо вони входять у гніздо, зв'язане загальним термінологічним значенням. Прикметники, що входять до складу термінологічних сполучень, можна розцінювати як терміноелементи, як складову частина цілого, тобто несамостійні терміни [18; с. 329]. Однак на першому місці по употребляємості частин мови як терміни коштує ім'я іменник у силу своєї семантичної ємності й інших причин.

Незважаючи на те що питання про функціонування дієслів, прикметників і прислівників як термінів, безсумнівно, багато в чому більше складний, чим в іменників, із цього ще не слід робити висновок, начебто ці частини мови не можуть бути «теперішніми» термінами, а являють собою всього-на-всього «словоформи метамови». Склад термінології з погляду частин мови неоднорідний, і англійська термінологія підмови математичної логіки є тому підтвердженням.

У досліджені нами текстах зустрічаються:

1. Дієслова, що мають вузькоспеціальне логіко-математичне значення: r well orders x - r цілком упорядковує х; r is connected in x - r зв'язане в х; to discharge - усувати; to map - відображати; to imply - імпліцірувати.

2. Прикметники, які не можуть субстантивуватися: autonymous - автономний; dual-converse - зворотньо-двоїстий; course-of-values - поворотна; finitary - фінітний; autological - автологічне.

3. Прикметники, які вживаються в термінологічних сполученнях як терміноелементи: calculable - обчислювальний; predicable - предикабельний; informal - змістовний, неформальний; arithmetic, number-theoretic - арифметичний; decidable, solvable - розв'язний.