Фiлософiя

2.1 Докласична антична давньогрецька .

2.1.1 Натурфiлософiя Мiлетської школи.

Виникла в YI ст. до н.е. в м.Мiлетi, була одним з осе-

редкiв iонiйської фiлософської традицiї. Основними представ-

никами були Фалес (625-547 рр. до н.е.), Анаксiмандр

(610-546 рр. до н.е.), Анаксiмен (588-525 рр. до н.е.).

Вчення мiлетцiв про природний початок свiту протистав-

ляється мiфологiчним уявленням про створення свiту богами iз

хаосу. Мiфи про богiв мiлетцi вважають зайвим припущенням

про стороннi сили, якi свiтовi не потрiбнi для його виник-

нення та iснування. Мiфологiчно-теогонiчне тлумачення свiту

у мiлетцiв замiнюється Логосом (у значеннi 'слово','смисл',

'судження', 'задум', 'порядок', 'гармонiя', 'закон'). Даний

термiн мiлетцями ще не використовувався, їхнє вчення фактич-

но вiдповiдає головним визначенням поняття 'Логос'. Вперше

цей термiн ввiв послiдовник мiлетської фiлософiї Гераклiт,

маючи на увазi космiчний порядок, який забезпечується неза-

лежним вiд людей i богiв законом буття. В спробах визначити

першопочаток цi фiлософи повнiстю ще не вiдмежувалися вiд

мiфологiчної традицiї використовувати чуттєво-наочнi образи,

тому ззовнi їх тексти нагадують мiф, а не аналiтичну систему

понять. Уподоблення першопочатку особливiй природнiй стихiї,

що доступна чуттєвому сприйняттю (це: вода - Фалес, повiтря

- Анаксiмен, вогонь - Гераклiт) продовжує традицiї саме

мiфологiчного опису. Проте вже у Анаксiмандра поняття про

'апейрон', який не дається безпосередньо чуттям, а може бути

осягнутий лише розумом, являє собою крок до суто поняттєвого

вiдображення свiту. Апейрон, однак, ще не уявляється як по-

няття взагалi, вiн визначається як найменша частинка, першо-

речовина, яка з причин мiкроскопiчностi своїх розмiрiв не

може бути вiдчутною.

Визначальна тенденцiя цiєї школи - намагання знайти не-

видиму простим оком єднiсть у видимiй багатоманiтностi ре-

чей. Ця єднiсть може бути опанована тiльки розумом. Причому

вона розглядається як завжди iснуюча в безмежному Космосi.

Першопочаток породжує всю багатоманiтнiсть речей, обiймає

все iснуюче, оформлюючи його в упорядкований Космос, i керує

рухом та розвитком Космосу.

Першi фiлософи стародавньої Грецiї визначили фундамен-

тальну фiлософську проблему виникнення порядку, Логоса iз

Хаосу. Iснування Логосу поряд iз Хаосом суперечить визначен-

ням цих термiнiв. Вирiшення даної суперечностi було здiйсне-

не Гераклiтом завдяки створенню першого вчення про розвиток,

змiни в свiтi шляхом боротьби протилежностей.

2.1.2 Фiлософiя пiфагорiйцiв.

Найчастiше називається 'пiфагореїзм'. Така назва похо-

дитьвiд iменi засновника - Пiфагора (YI ст. до н.е.).

Спочатку пiфагорейство виникло як релiгiйний рух, що

сформувався у релiгiйну громаду в мiстi Кротон (пiвденна

Iталiя - колонiя Грецiї). Основними положеннями релiгiйного

вчення були вiра в живе тiло Космосу (вогнене кулевидне тiло

- мiф про Саламандру), що вбирає в себе безмежну порожнечу i

Хаос безмежного простору, перетворюючи цей простiр у Космос

iз його вiдокремленням усiх речей мiж собою, пiдпорядкуван-

ням речей єдиному законовi. Ця релiгiйна громада була пере-

конана в переселеннi душi людини пiсля її фiзичної смертi в

тiла iнших iстот.

В подальшому (Y-IY ст. до н.е.) серед пiфагорейцiв на-

була поширення фiлософська тенденцiя самоусвiдомлення.

Найбiльш вiдомими пiфагорейцями були Фiлолай, Еврiт, Архiт,

Алкмеон. Поштовхом до створення власної фiлософської системи

було вирiшення проблеми взаємозв'язку Порядку i Хаосу, яке

вiдрiзняється вiд традицiї Мiлетської школи. Основою

вирiшення цiєї проблеми, як i у мiлетцiв, була iдея проти-

лежностей, спочатку єдиного та множинного, потiм межi та

безмежного (або ж оформленої та неоформленої речовини).

Внаслiдок змiшування, поєднання протилежностей - безмежного

та межi - утворюються усi речi, якi ототожнювалися пiфаго-

рейцями з числами. Це ототожнення було можливим за умов

невiддiльностi чуттєво даного i неданого в уявленнi.

Надiлення чуттєво неданого властивостями утворювати закони

для чуттєво даного фактично призвело до створення вчення про

виникнення Космосу iз Логосу, а не першоречовини. Чуттєво

неданим, але реально iснуючим, що пiдкоряє своїм законам усе

чуттєво дане, є число, взаємовiдношення чисел. Тому пiфаго-

рейцi вважали, що тiльки математика може дати знання законiв

Космосу (1 - це точка, 2 - лiнiя, 3 - площина, 4 - тiло то-

що). Знаходження числових закономiрностей свiту готувало на-

родження суто iдеалiстичної фiлософiї. Таблицю множення, те-

орему Пiфагора i т.iн. пiфагорейцi розглядали саме як доказ

їхньої теорiї свiту.