Планування діяльності підприємства

Міністерство освіти і науки України

Розрахункова робота

«Планування діяльності підприємства»

Вступ

Планування - це процес формування мети діяльності підприємства, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення на основі комплексу робіт, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, необхідних для їх виконання. Планування діяльності підприємства зводяться до розробки плану.

План – це система сформульованих в його рамках цілей, яка містить комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідних матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, ряду управлінських рішень та заходів для їх реалізації.

Згідно з Законом «Про підприємства в Україні» об’єктом планування на підприємстві є: виробнича, соціальна, екологічна діяльність.

Поточним завданням виробничої, господарської, комерційної діяльності підприємства є отримання прибутку та задоволення потреб, соціальних, економічних інтересів окремого споживача і суспільства в цілому при раціональному використані всіх видів ресурсів.

Розрахункова робота з дисципліни «Планування діяльності підприємства» передбачена робочою програмою з дисципліни і є обов’язковою частиною навчального процесу і призначена для набуття навиків розрахунку та аналізу системи планових показників планування діяльності підприємства, оволодіння основними методами планування, а також для засвоєння основних напрямків планування витрат ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми.

Крім того, практична частина призначення для набуття студентами навиків розрахунку й аналізу показників планування діяльності підприємства.

Основні теоретичні поняття та положення, які необхідно засвоїти при виконанні розрахункової роботи, розроблені за такими темами:

Тема 1. «Теоретичні основи планування діяльності підприємства»

Тема 2. «Планування основної діяльності підприємства»

Тема 3. «Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства»

Тема 4. «Планування праці і персоналу на підприємстві»

Тема 5. «Планування оплати праці на підприємстві».

Тема 6. «Планування витрат виробництва».

Тема 7. «Планування фінансів підприємства»

Крім того, розрахункова робота передбачає виконання 5 задач за темами:

Тема 1. «Планування основної діяльності підприємства»

Тема 2. «Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства»

Тема 3. «Планування праці і персоналу на підприємстві»

Тема 4. «Планування оплати праці на підприємстві»

Тема 5. «Планування фінансів підприємства»

Робота виконана на 31 аркушах, містить 3 таблиці та список використаних джерел.

Теоретична частина

7.  Основні методи та принципи планування

Під методологією планування розуміють систему підходів, принципів, показників, методів розробки і _абл._ього ди планових рішень.

Основними складовими елементами методології планування є принципи, методи, показники.

Принципи планування – це основні вихідні положення, правила формування, _абл._ього ди і організації розробки планових документів.

Основними методологічними принципами планування є:

·  принцип еволюційного розвитку;

·  принцип науковості, оптимальності;

·  принцип соціальної спрямованості;

·  принцип підвищення ефективності виробництва;

·  принцип пропорційності і збалансованості;

·  принцип пріоритетності.

Принцип еволюційного розвитку передбачає врахування того, що виробничо-економічні процеси не відбуваються раптово, негайно, Для усвідомлення нових спрямувань і прийомів на виробництві та втілення їх у життя необхідна зміна психології людей та людських відносин, а для цього потрібний певний період часу. До небажаних негативних результатів приводять рішення, що спрямовані на негайні принципові зміни у людських відносинах.

Принцип науковості, оптимальності. Планові документи розробляють на основі використання економічних законів розвитку суспільства і в планах відображаються науково-обгрунтовані, оптимальні рішенні на рівні підприємства, окремої території, держави в цілому, що забезпечують досягнення максимального соціально-економічного ефекту. Застосування наукового методу дозволяє об’єктивно оцінити тенденції, _абл._ього д перспективи розвитку підприємства, розробити прогнози і техніко-економічне _абл._ього ди темпів і пропорцій економічного росту.

Принцип соціальної спрямованості означає, що в плануванні діяльності підприємства необхідно враховувати інтереси людей, забезпечувати соціальні потреби [5, .c.28-38].

Принцип досягнення ефективного виробництва. Усі завдання, що передбачені в планах діяльності підприємства мають впроваджуватися з найменшими затратами, з максимальною економією суспільно необхідної праці при виготовленні одиниці продукції. Принцип реалізується через різноманітні форми ресурсозбереження, систему показників ефективності, що передбачають зниження матеріале- і енергомісткості виробництва, підвищення фондовіддачі тощо.

Принцип пріоритетності. Необхідність вибору пріоритетних напрямків в діяльності підприємства обумовлена вимогами ринку, обмеженістю ресурсів, невідкладністю виконання першочергових завдань, що визначаються державним замовленням.

Принцип пропорційності і збалансованості. Ринковий механізм економіки забезпечує виробництво тієї продукції, яка задовольняє потреби споживачів. Однак принцип пропорційності і збалансованості може бути реалізований в результаті загальнодержавного планування. Реалізація цього принципу передбачає:

• еквівалентний обмін результатів виробничої діяльності у всіх сферах народного господарства;

• рівновагу попиту та пропозиції, що стосується всіх галузей виробництва;

• раціональне співвідношення між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами.

Методи планування являють собою сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується розробка і _абл._ього ди планових документів.

До основних методів планування відносяться: системний, балансовий, нормативний, програмно-цільовий, математичні методи.

Системний метод. Поняття «система» визначається як впорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле. Система являє собою одне із основних понять кібернетики – науки про управління складними динамічними системами. До системи належить будь-яке ціле, що складається із пов’язаних між собою окремих елементів. Властивістю динамічної системи є те, що окремі елементи утворюють єдине ціле з якісно новими властивостями. Розподіл системи на окремі підсистеми та елементи здійснюється таким чином, що зберігається загальна цілеспрямованість у функціонуванні системи.

Елементи в системі об’єднані причинно-наслідковими зв’язками. Зміна стану окремих елементів або зв’язків протягом певного часу приводить до зміни стану самої системи. Це означає, що система функціонує.

Застосування системного методу дозволяє розглядати підприємство як складну динамічну систему, дослідити та на етапі планування передбачити вплив на діяльність підприємства зовнішніх та внутрішніх факторів та їх наслідки на кінцеві виробничі, економічні та соціальні результати.

Балансовий метод в плануванні означає, що план виробництва матеріальних ресурсів, машин, обладнання, предметів споживання обґрунтовують в результаті розробки балансів, в яких визначають потреби і джерела задоволення цих потреб, тобто балансується. Оскільки сукупні потреби, як правило, більші можливих обсягів ресурсів, то в процесі розробки конкретних балансів проводять ранжування потреб – розподіляють їх по рангах на першочергові і менш важливі. Відповідно визначають обсяг ресурсів, що задовольняють спочатку першочергові потреби, а згодом – інші потреби.

Нормативний метод оснований на визначенні та використанні в плануванні діяльності підприємства прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу, завдання стосовно розвитку окремих галузей економіки, що мають важливе значення для держави.

Програмно-цільовий метод передбачає розробку цільових комплексних програм і призначений для обґрунтування вирішення крупних народногосподарських проблем, визначення шляхів розвитку провідних підприємств галузей економіки, що мають загальнодержавне значення.

Математичні методи дають можливість використовувати в плануванні економіко-математичні моделі з метою забезпечення наукової обґрунтованості і оптимізації планів.

Процес планування виробництва на промисловому підприємстві вимагає систематичного вирішення великої кількості питань техніко-технологічного, організаційного, економічного, соціального та правового характеру. Оптимальне вирішення цих питань може бути досягнуто на основі використання економіко-математичних моделей, враховуючи складність процесу планування та наявність значної кількості факторів, що впливають на кінцеві результати. На великих підприємствах функціонує комплексна система оптимального виробничого планування, використання якої дає позитивні результати.

В залежності від змісту техніко-технологічних, організаційних та соціально-економічних задач для отримання оптимального плану застосовують економіко-математичні методи, до складу яких входять методи математичного моделювання, лінійного, динамічного, стохастичного та інших видів програмування, стохастичного моделювання, моделі, що побудовані на використанні теорії черг (масового обслуговування), теорії управління запасів, теорії ігор та інших математичних теорій.

Економіко-математичне моделювання дозволяє значно збільшити аналітичні можливості керівника підприємства та його апарату, дозволяє проаналізувати велику кількість можливих варіантів планів організації виробництва, виявити існуючі резерви. Одночасно застосування цих методів не підміняє досвід та інтуїцію керівника.

Використання того чи іншого методу планування залежить від цілей та завдань, які стоять перед економікою, тривалості планових періодів, кваліфікації працівників тощо. Так, при перспективному плануванні найчастіше використовують програмно-цільовий метод, а при розробці поточних планів переважають балансовий і нормативний методи [5, .c.28-38].

  Балансовий метод в плануванні діяльності підприємства

Макроекономічна збалансованість у суспільстві виступає як сукупність пропорцій між виробництвом і споживанням, ресурсами та їх використанням, пропозицією та попитом, факторами виробництва і його результатами, матеріальними і фінансовими потоками.

Баланс відображає співвідношення між взаємопов’язаними частинами, сторонами будь-чого, між тим, що надходить і що витрачається. В конкретній практичній діяльності широко застосовують поняття «баланс» як систему взаємопов’язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових ресурсів та використання цих ресурсів. Відповідно до ролі в плануванні суспільного виробництва баланси поділяються на технологічні та економічні.

Технологічні баланси використовують для оцінки обсягів виробництва та споживання конкретних видів продукції і включають матеріальні баланси предметів праці (сировини, палива, матеріалів), баланси засобів праці (машин, обладнання, приладів) та баланси предметів споживання (продуктів харчування, одягу, взуття тощо). , Економічні баланси характеризують сукупність предметів та явищ які не можуть порівнюватися між собою з використанням натуральних показників, складаються із-за цього тільки у грошовому виразі. Це фінансові баланси підприємств, бюджетних організацій, банків, місцевих органів влади, народного господарства країни.

Балансовий метод базується на тому, що кожний вид продукції, роботи чи послуги є, з однієї сторони, результатом будь-якої діяльності, а з іншої – ресурсом для використання, що дозволяє планомірно встановлювати і пов’язувати натуральні та вартісні пропорції в народному господарстві.

Найбільш чисельні та розповсюджені – матеріальні баланси, які характеризують процес виробництва та споживання, складаються по окремих видах продуктів виробництва в натуральному виразі (видах машин, обладнання, видах сировини, паливно-енергетичних та матеріальних ресурсів).

Основне призначення матеріальних балансів – збалансування загальних потреб в певних видах продукції з наявними ресурсами. В ринкових умовах матеріальні баланси повинні створювати умови для раціонального розподілу продукції між товаровиробниками та між регіонами.

Матеріальні баланси складаються в натуральних показниках і поділяються на _абл._ього динн, _абл._ього динну_ (зведені, комплексні, міжгалузеві). Узагальнюючі матеріальні баланси складають у вартісних показниках.

Основним видом матеріальних балансів, який використовують на всіх стадіях і рівнях планування, є _абл._ього динну матеріальний баланс.

За структурою _абл._ього динну матеріальний баланс складається з двох частин: наявні ресурси та використання ресурсів (_абл.. 1.1.)

Таблиця 1.1

Структура _абл._ього динну_ матеріального балансу

І. Наявні ресурси	II. Використання ресурсів
1. Залишки на початок року: - у постачальників - у споживачів 2. Виробництво 3. Імпорт 4. Інші надходження	1. Виробничі потреби 2. Капітальне будівництво 3. Ринковий фонд 4. Експорт 5. Інші витрати 6. Залишки на кінець року: - у постачальників - у споживачів
Усього ресурсів	Усього використано

Однопродуктові баланси розробляються по конкретних видах матеріальних ресурсів і повинні забезпечити рівність між обсягами наявних ресурсів за джерелами одержання і потребами в цих ресурсах за напрямами використання.

де Q_ij – обсяг i-го виду матеріального ресурсу з n-го джерела постачання;

Р_ik – потреба в i-му виді матеріального ресурсу k-го напряму використання.

Збалансування потреби в ресурсах з обмеженим обсягом наявних ресурсів досягається шляхом правильного планування структури та обсягів виробництва, раціонального використання сировини, матеріалів на виробництві, вдосконаленням експортно-імпортних операцій тощо.

Сукупність _абл._ього динну балансів, об’єднаних за певною ознакою (галузеве призначення, технологічна належність продукту тощо) являють собою зведений баланс. При розробці зведених балансів _абл._ього динн баланси приводять до одного виду базисної продукції і відповідних одиниць виміру.

Комплексні баланси розробляють по окремих групах взаємозамінних матеріальних ресурсів для використання підприємствами однієї або декількох галузей. В таких балансах враховують фактори виробництва, можливості взаємозаміни ресурсів, регіональні особливості використання місцевих ресурсів тощо.

Нормативною базою матеріальних балансів є система норм, які визначають витрати різних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції або на виконання одиниці обсягу певної роботи.

Матеріальні баланси розробляються по типових формах з урахуванням особливостей того чи іншого продукту та його призначення. Принципова схема матеріальних балансів – це двохстороння таблиця, в лівій частині якої показують можливі джерела надходження ресурсів, а в правій – можливі шляхи їх розподілу. Обов’язковою вимогою при складанні матеріальних балансів є рівність двох частин: ресурсної і розподільчої.

В умовах ринкових відносин постає питання перетворення матеріальних балансів «ресурси-розподіл» в баланси «попит-пропозиція». Кожний варіант такого балансу можна розробляти тільки для фіксованого рівня цін, тому в дійсності він стає багатоваріантним і ступене-вим. Розробка таких балансів досить трудомістка і тривала в часі робота.

Аналогічно матеріальним балансам розробляють баланси використання трудових ресурсів підприємства, використання робочого часу працюючих, використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства, баланси використання фінансових ресурсів _абл._ього д [5, .c.28-38].