Покращення фінансової привабливості підприємств

3.  Покращення фінансової привабливості підприємств

кредитоспроможність ліквідність прибутковість рентабельність

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку.

Для аналізу підвищення прибутковості підприємтсва розглянемо типове підприємство України.

Підприємство створене в 1953 році, перший пуск заводу був у 1959 році. В січні 1998 року згідно голосування на Зборах акціонерів ВАТ “Козівський цукровий завод” (протокол № 1 від 29.01.1999р.) було прийнято рішення про вхід в склад засновників ЗАТ “Тернопільський агропромисловий комплекс”. В липні 2002 року підприємство реорганізувалося в Товариство з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор” (з 2010 року АТ “Козова-цукор”).

АТ “Козова-цукор” розташоване за адресою: смт. Козова, вул. Заводська, 1. Завод розміщений в районному центрі і має оптимальні шляхові сполучення, під’їзні залізничні колії, що зручно для відвантаження продукції.

Основний вид спеціалізації підприємства – вироблення цукру-піску з вітчизняної сировини. Підприємство також виробляє побічну продукцію.

Підприємство спеціалізується по:

· Виробництві цукру-піску

· Виробництві свіжого жому

· Виробництві меляси

· Виробництві сухого жому

· Виробництві вапна будівельного.

Модель підприємництва на АТ “Козова-цукор” – класична. Підприємство орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів.

Козівський цукровий завод першу продукцію дав у 1959 році, переробивши 144,8 тис. тон цукрових буряків. Вихід цукру склав 10,43%, вироблено 15105 тон цукру. В наступні роки кількісні та якісні показники роботи підприємства зростали і покращувались.

Цукровий завод має сезонний характер виробництва. Тривалість ремонтного періоду складає 8 – 9 місяців, а сезон виробництва цукру 2 – 3,5 місяці. Так, тривалість сокодобування в 2001 році 30,79 діб, а в 1990 році – 116 діб.

В середньому підприємство переробляє біля 200 тис.тонн цукрової сировини в рік. В разі збільшення заготівлі цукрової сировини завод має можливості переробити її більше 200 тис.тн. за сезон.

Табл. 3.1Динаміка показників роботи підприємства АТ «Козова-цукор»

	2005	2006	2007	2008	2009
Прийнято буряка, т	172999,8	171237	247243	150356,9	79672,5
Перероблено буряка, т	166858	165671	231617	145094	77123
Вироблено цукру-піску, т	18857,4	21394,8	26460,15	14603,15	9425
Вироблено жому	137845	136858	191257	107732	63597
Вироблено меляси	7133,7	6659,7	8658,4	5481	2506,5

Вся сировина, що поступає на цукровий завод є давальницькою, це означає, що після переробки буряка, господарства, що вирощували буряк забирають готову продукцію – цукор, жом, патоку, а залишають заводу за переробку 30-35% сировини. В процесі виробництва вихід жому становить 80%, а патоки 3-4 %.

Побічна продукція, яку випускає завод є патока і жом. Жом використовується для відгодівлі худоби, а патока в спиртовій та харчовій промисловісті.

На заводі є лінія по переробці цукру-сирцю, та жомосушильне відділення потужністю 100т. сухого жому на добу.

На підприємстві цехова виробнича структура, яка включає: цех механізації, солярний цех та цех механічної майстерні.

Аналіз показників прибутку підприємства АТ “Козова-цукор”

Розрахунок валового прибутку підприємства.

Валовий прибуток обчислюється за формулою:

П_р = ВД – S_вир. – ПДВ – АЗ (3.1)

Для обчислення валового прибутку необхідні такі дані: валовий дохід, повна собівартість, ПДВ (таблиця 3.2 )

Табл. 3.2

	2007	2008	2009
Валовий дохід	42985,5	69948,7	39035,0
Sвир. (повна собівартість)	31379	48835,7	33165,2
ПДВ	7164,2	11658,1	6505,8

П₁ = 42985,5 – 31379 – 7164,2 = 4442,3

П₂ = 69948,7 - 48835,7 – 11658,1 = 9454,9

П₃ = 39035,9 – 33165,2 – 6505,8 = - 635,1

З результатів бачимо, що у 2008 році валовий прибуток зріс, а в 2009 - знизився і став від’ємним.

Розрахунок прибутку до оподаткування

Для обчислення прибутку до оподаткування необхідні такі дані: валовий прибуток, інші операційні доходи, адміністративні витрати, витрати на збут продукції, інші операційні витрати ( таблиця 3.3)

Табл. 3.3

	2007	2008	2009
Валовий прибуток	4442,3	9454,9	- 635,1
Ін. операційні доходи	12714,5	14385,0	4823,7
Адміністративні витрати	1863,9	1892,6	2047,7
Витрати на збут	498,3	989,6	505,8
Ін. операційні витрати	12612,9	14658,7	2048,5

П_о1 = 4442,3 + 12714,5 – 1863,9 – 498,3 – 12612,9 = 21817,7

П_о2 = 9454,9 + 14385 – 1892,6 – 989,6 – 14658,7 = 6299,0

П_о3 = - 635,1 + 4823,7 – 2047,7 – 505,8 – 2048,5 = -409,3

Провівши розрахунок прибутку до оподаткування, бачимо стабільний його спад.

Розрахунок чистого прибутку

Чистий прибуток обчислюють як різницю прибутку до оподаткування та податку на прибуток (таблиця 3.4).

Табл. 3.4

	2007	2008	2009
Прибуток до оподаткування	21817,7	6299,0	-409,3
Податок на прибуток	55	1499,6	18,9

П_ч1 = 21817,7 – 55 = 21762,7

П_ч2 = 6299 – 1499,6 = 4799,4

П_ч3 = -409,3 – 18,9 = -428,2

Обчисливши чистий прибуток, бачимо, що за останні роки він постійно знижується, а в 2009 році підприємство було у збитках. Отже потрібно вжити заходів щодо виведення підприємства із збитковості та підвищення його прибутковості.

Оцінка резервів підвищення прибутку підприємства

Виявлення резервів підвищення прибутку повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників його роботи й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо. В даній курсовій роботі було проведено короткий аналіз техніко-економічних показників та їх динаміки і тепер можна визначити деякі резерви підвищення прибутку.

На АТ “Козова-цукор” є вираженим такий резерв, як постійне удосконалення засобів виробництва. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищити прибуток. Це відбувається внаслідок того, що не застаріле (тут мається на увазі морально, хоча це опосередковано відноситься і до нового обладнання фізично) потребує меншої кількості обслуговуючих працівників. А це в свою чергу приведе до зниження витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції – або знизиться кількість працівників при незмінному об’ємі виробництва, або збільшиться обсяг при тій же величині працівників.

Збільшення обсягу виробництва, як відомо приводить до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Однак значно легше сказати, ніж досягнути збільшення обсягу виробництва, це завдання не з простих.

Підприємству слід шукати нові ринки збуту продукції. На думку фахівців продукція даного підприємства має шанси завоювати більшу частку ринку, ніж зараз, оскільки відрізняється значно нижчою ціною, але для цього необхідні певні зусилля в плані просування продукції. Для цього потрібні певні витрати і в першу чергу – наявність маркетингових спеціалістів високого класу. Також не завадило б виділити деякі кошти на рекламу, це обов’язково принесе результати.

Слід також відмітити, що з ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад нормований час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат.

Висновок

 

В умовах жорсткої конкуренції зберегти міцні ринкові позиції будь – якому виробнику можливо лише за умови належного проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз дає можливість виявити негативні тенденції в діяльності підприємства, і вказує напрямки оптимізації фінансового стану об’єкта дослідження. Фінансовий аналіз можна провести для визначення інвестиційної привабливості та визначення кредитоспроможності підприємства.

Інвестиційна привабливість містить в собі бажаня інвесторів вкладати кошти в підприємство. В широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді. Інвестиції - нове явище в економіці і праві України.

Одним з важливих показників розвитку інвестиційної привабливості виступають іноземні інвестиції. Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

Кредитоспроможність підприємства відповідає за його економічний стан, попит та пропозицію на продукцію підприємства, його авторитетність у сфері підприємництва. Рівень кредитоспроможності позичальника має свідчити про його здатність отримати та повернути кошти з відсотками та вчасно. Вивчення різноманітних чинників, які можуть спричинити непогашення кредитів, або навпаки, забезпечують їх своєчасне повернення, складають зміст аналізу кредитоспроможності. Вибір методу оцінки кредитоспроможності позичальника є складним, багатогранним і громіздким процесом. Від його правильної організації залежить рівень кредитного ризику, який бере на себе кредитор.

Створення для кредитора системи гарантій своєчасного повернення кредиту здобуває в Україні особливу актуальність у зв’язку з нестійкістю фінансового стану багатьох позикоодержувачів, недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах суб’єктів підприємницької діяльності, банків, юристів.

Список використаної літератури

 

1.  Закон України "Про інвестиційну діяльність"

2.  Закон України "Про систему інвестування"

3.  Закон України "Про підприємство в Україні"

4.  Аналіз та розробка інвестиційних проектів: навчальний посібник / Цигилк І.І., Кропецька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. – К.: Цент навчальної літератури, 2005 р. – 160 с.

5.  Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник – 3-е вид. перероб. – М.: Фінанси і статистика, 2008 - 416с.

6.  Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

7.  Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України.- 2005.- № 3.- C.117-129.

8.  Бойко В.В. Економіка підприємств України. – Дніпропетровськ, НГАУ, 2002. – 535 с.

9.  Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів: Виробництво “Спалон” 2006 – 212с.

10.  Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Баранова А.В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // «Фінанси України», 1999, №12, с. 91 – 102

11.  Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості України економіки // Економіка і прогнозування. – 2004. - №3. – С.119-128.

12.  Дем'яненко М. Я., Левченко Н. М., Шевчик В. П. Фінанси підприємств. — К., 2007. — 371 c.

13.  Ковальова Н.Л. Проблеми підвищення інвестиційної привабливості підприємств / Н.Л. Ковальова // Економіка і маркетинг в XXI столітті, 2003 рік. - №4

14.  Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України.- 2004.- № 5.- C.99-105.

15.  Князь С.В., Георгіаді Н. Г., Князь О. В. Фінансовий менеджмент. — Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2006. — 184 с.

16.  Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. – Киів: Центр навчальної літератури, 2006 р. –520 с.

17.  Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка і прогнозування. – 2003. - №3.- С.119-137.

18.  Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. – К.: Цент навчальної літератури, 2007 р. – с.488

19.  Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001. – 178 с.

20.  Олійник О. В., Юшко С. В., Нагаєва Г. О. Фінансовий менеджмент. — Х.: ХНАУ, 2006. — 158 с.

21.  Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування.- 2004.- № 4.- C.119-130.

22.  Соколова Л.В. Фінансова привабливість підприємства: оцінка та перспективи застосування // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №6 (48).

23.  Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006 – 485с.

24.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч. пос. – 3-є видання, перероблене. – Львів: “Новий Світ – 2006” 2004 – 344с.

25.  Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К: Кондор, 2007 – 400с.