Проаналізувати суми, що були передані або одержані за взаємними розрахунками, не менше як за 2 роки

5.  Проаналізувати суми, що були передані або одержані за взаємними розрахунками, не менше як за 2 роки

У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати певні ситуації, які змінюють розподіл доходів і видатків між окремими бюджетами. В результаті цього в одних бюджетів утворюється нестача доходів, а в інших на таку ж суму їх надлишок. Для відновлення збалансованості цих бюджетів між ними необхідно провести відповідні взаємні розрахунки.

Причини, що викликають порушення збалансованості бюджетів протягом бюджетного року, в результаті чого виникає необхідність взаємних розрахунків, такі:

ü  зміна після затвердження бюджету законодавства, яке регламентує розподіл доходів і видатків між бюджетами;

ü  зміна адміністративно-територіального поділу;

ü  передавання з одного бюджету до іншого фінансування певних заходів (наприклад, капітальних вкладень);

ü  зміна відомчої підпорядкованості підприємств, організацій та установ.

Серед цих причин найбільш поширеною є зміна відомчої підпорядкованості. Зміни в законодавстві про доходи й видатки бюджету, в адміністративно-територіальному поділі, передача обсягів фінансування відбуваються, як правило, з 1 січня, тобто ці заходи приурочені до початку бюджетного року і, таким чином, можуть бути враховані в процесі складання і затвердження відповідних бюджетів.

Проведення взаємних розрахунків ґрунтується на таких правилах:

Розрахунки проводять тільки між вищестоящими і нижчестоящими, безпосередньо пов’язаними в ієрархічній структурі, бюджетами. Наприклад, між державним і обласним бюджетами, між обласним і районними і т. ін. Не можуть проводитися розрахунки між бюджетами, не пов’язаними безпосередньо в бюджетній системі (між державним, наприклад, і районними бюджетами).

На взаємні розрахунки відносять усю річну заплановану суму доходів або видатків, незалежно від того, яка сума коштів надійшла чи скільки їх витрачено до моменту виникнення розрахунків. При цьому одержану суму доходів або здійснені видатки передають іншому бюджету. Такий порядок дає змогу протягом бюджетного року віднести відповідні доходи чи видатки тільки на один бюджет, що створює порівнянність даних, використовуваних у звітності і в процесі бюджетного планування.

Розрахунки за взаємними вимогами мають бути завершені до 31 грудня поточного року, коли закінчується бюджетний рік.

Взаємні розрахунки враховуються одночасно в двох фінансових органах, які виконують бюджети, пов’язані взаємним перерозподілом доходів і видатків.

Підставою для оформлення взаємних розрахунків є відповідні рішення органів державної влади і державного управління про зміну відомчої підпорядкованості підприємств, організацій і установ чи інші рішення, в результаті яких виникає необхідність у взаємних розрахунках. Документом, у якому відображають всі необхідні дані для проведення розрахунків, є «Повідомлення про взаємні розрахунки» за формою № 11. У ньому зазначають загальну суму, яку відносять на взаємні розрахунки; бюджет, який одержує кошти по взаємних розрахунках; бюджет, який передає кошти; підставу. Сума взаєморозрахунків записується по кварталах.

Перерахування коштів на погашення заборгованості здійснюють за допомогою платіжних доручень, у яких зазначають призначення цих перерахувань.

6.  Встановити проблеми, які виникають в процесі взаємовідносин між бюджетами, та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

Однією із складових бюджетної системи України є місцеві бюджети. Відповідно до Конституції України, до них належать: обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.

Місцеві бюджети виконують особливу роль в кожній унітарній країні тому, що вони є фінансовою базою існування місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день можна виділити такі актуальні проблеми формування місцевих бюджетів в Україні як:

ü  існування істотних протиріч в нормативно-законодавчій базі, що регулює формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів, а саме: діють протилежні за змістом законодавчі норми, кожна з яких використовується урядом залежно від завдань, що постають в новому бюджетному році; існують неузгодженості в термінології;

ü  надмірна централізація управління місцевими бюджетами та відсутність чіткого розподілу компетенції щодо вирішення конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування;

ü  нестабільність джерел формування доходів місцевих бюджетів та відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів;

ü  недосконалість міжбюджетних відносин, що зумовлена їх невідповідністю швидким змінам, що відбуваються.

Як наслідок існування таких проблем в першу чергу зумовлюють виникнення дисбалансу в самих місцевих бюджетах, а саме виникає дефіцит бюджетних коштів, по-друге не вирішуються важливі життєві проблеми людей, відбувається занепад всього місцевого господарства.

Для вирішення проблем, що виникають при формуванні місцевих бюджетів в Україні доцільно запропонувати такі шляхи їх вирішення:

ü  вдосконалити існуючу нормативно-законодавчу базу або розробити нову яка б могла чітко регулювати та визначати процес формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів;

ü  здійснити поступовий перехід до децентралізації управління місцевими бюджетами, що надасть можливість місцевим фінансам стати більш самостійним інститутом;

ü  реформувати місцеве оподаткування, а саме переведення деяких податків з розряду загальнодержавних в місцеві для того щоб збільшити надходження до місцевих бюджетів, встановити більш справедливий міжрегіональний розподіл частки податків;

ü  вдосконалити формули розподілу міжбюджетних трансфертів у розрахунку обсягів видатків по окремих галузях, що враховуються при визначенні дотації, призначеної для вирівнювання диспропорцій між місцевими бюджетами;

ü  чітко дотримуватись бюджетної дисципліни, що має відбитися в доцільному використанні бюджетних засобів;

ü  застосувати режим жорсткої економії бюджетних коштів;

ü  залучати іноземні інвестиції та кредити;

ü  впровадити здійснення контролю за формуванням і використанням місцевих бюджетів громадою.

Таким чином, застосувавши запропоновані заходи можливо досягнути успішного вирішення існуючих проблем.

7.  Тести

1.  Визначить термін:

Структуризація видатків Державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом і цільовим призначенням – це економічна структура, яка поділяється на видатки за економічним змістом: поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат. Такий підхід дає можливість забезпечувати ефективний фінансовий контроль за цільовим використанням коштів бюджетів.

2.  Виберіть вірні відповіді із запропонованих (декілька).

Для отримання готівки розпорядник коштів подає до органів казначейства такі документи:

а) рахунки, рахунки-фактури;

б) трудові угоди;

в) розрахунково-платіжні відомості;

г) накази на відпустку;

д) платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку та інших відрахувань;

е) акти виконання робіт;

є) заявка на отримання грошового чека;

ж) накази на матеріальну допомогу.

Для отримання готівки розпорядник коштів подає до органів казначейства такі документи платіжні доручення.

3.  Чи вірний даний вислів? (“так”, ”ні”)

При фінансуванні через територіальні органи казначейства шляхом оплати рахунків та видачі готівкою розпорядникам коштів відповідного рівня відкривається реєстраційний рахунок в органах казначейства. «Так».

4.  Дайте визначення терміна:

Розпорядник коштів – це бюджетні установи в особи їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

5.  Перерахуйте основні документи, якими оформляють фінансування із місцевого бюджету.

Документи: платіжне доручення, “Повідомлення про взаємні розрахунки” (форма № 11), рішення, «Протокол взаєморозрахунків між розпорядником коштів, який фінансується з Державного (місцевого) бюджету, та платником податків». До протоколу додаються:

— довідка про суму недоїмки, що склалася у платника податків по доходах Державного та місцевого бюджетів, що входять до складу бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя;

— акт звірки розрахунків між платником податків і платежів та розпорядником коштів Державного (місцевого) бюджету за надані послуги або належне фінансування.

Список використаної літератури

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 40. — Ст. 365.

2. Про бюджетну систему України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 26. — Ст. 195.

3. Балабанов Й.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом?: Научное издание. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с.

4. Бюджетная система Российской Федерации: Учебник / М.В. Романовский и др. — М.: Юрайт, 1999. — 621 с.

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наукова думка, 1997. — 302 с.

6. Опарін В. М., Сифонова Л.Д. Сутність і складові бюджетного менеджменту // Фінанси України. — 1998. — № 2. — С. 60—66.

7. Оформлення результатів ревізії та їх реалізація: На допомогу контролеру-ревізору // Фінанси України. — 1998. — № 1. — С. 28—36.

8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посібник. — Черкаси: Відлуння, 1999.—375с.

9. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін. — К.: Либідь, 1994. — 464 с.