Стилістичні засоби лексикології та фразеології

Стилістичні засоби лексикології та фразеології

 

1.  Аутотренінг

Я вільно володію засобами рідної мови.

Дбаю про культуру мовлення.

Я — особистість творча, маю допитливий розум.

Мене цікавлять мовні таємниці.

Я можу творити.

Я хочу і можу зробити свій проект та презентувати його.

Я міркую, замислююся.

Я хочу знати і поділитися тим, що знаю.

 

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття

 

Лексикологія — наука про лексику (словниковий склад нашої мови). Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на стилістично нейтральну (міжстильову), що вживається в усіх стилях мови та стилістично забарвлену, що співвідноситься з одним чи з кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків (переважно — художній та публіцистичний стилі). Особливу групу лексики становлять слова вузького стилістичного призначення: терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовна та просторічна лексика, застарілі слова, неологізми, зокрема поетичні.

Як елемент мовної системи слово пов'язане з іншими словами на рівні лексики, граматики, стилістики. Важливою лексичною характеристикою в цьому плані є сполучуваність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими словами в процесі висловлення думки (За О. Пономарьовим).

Необхідні для повторення і вивчення поняття: лексичне значення слів, багатозначність, тропи, пряме (переносне значення слова; синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологія, фразеологізми (та їх стилістичні можливості).

Тропи — слова, вжиті в переносному значенні для створення образності (передача загального поняття через конкретний словесний образ): порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія, літота, уособлення.

Стилістичні фігури (антитеза, оксиморон, парономазія, перифраза, евфемізм...), є також еліпсис, повтор, анафора, епіфора, тавтологія, ампліфікація, плеоназм і т. ін.

Лексика за походженням, вживанням. Фразеологізми. Фразеологічні зрощення, єдності, сполучення. Прислів'я, приказки. Крилаті вислови. Афоризми. Сентенції. Максима. Парадокс. Літературна цитата. Ремінісценція. Трансформація (видозміна фразеологізмів з певною стилістичною настановою). Контамінація. Визначити стилістичні особливості, можливості зазначених понять; занести поняття до особистого довідника, використовуючи приклади. З поданих понять кожен учень для обговорення на семінарі обирає 1 - 2 поняття.

 

3. Мотивація навчання

Цікаво знати (для обговорення).

• Для потреб повсякденного спілкування досить невеликої кількості слів. Але для читання і розуміння книг їх треба знати дуже багато. Встановлено, що дитина 7 років уже використовує близько 5 000 слів, а в 14 років — до 10 000; обсяг словника конкретної людини залежить від роду її занять, освіченості і здібностей.

• Словник мови прозових творів Т. Г. Шевченка охоплює 20 000 слів, а поетичних — понад 10 000.

• Лексичне значення слова хоч і стійке, але не залишається незмінним. Наприклад, запозичене слово білет первісно означало «водяна бульбашка», «брунька», «золота капсула з амулетом», з часом набуло нового значення — «записка з печаткою», пізніше — «Картка з екзаменаційними питаннями»; розмовне — те саме, що квиток.

Утворіть із поданих словосполучень і речень схему, відповідь ілюструйте прикладами. Слово та його зв'язки. Фонетично оформлене. Може мати семантичні зв'язки. Має словотворчі відношення. Є грамматична форма. Є граматичне і лексичне значення. Висловте власну точку зору за поданим реченням. Справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В. Колесов).

 

4. Актуалізація опорних знань (повторення вивченого в школі)

Лексикологія як наука про слово.

Ознаки слова як мовної одиниці.

Лексичне значення слова.

Багатозначні й однозначні слова.

Пряме та переносне значення слова.

Омоніми. Синоніми. Антоніми.

Лексика української мови за походженням.

Власне українська лексика.

Лексичні запозичення з інших мов.

Загальновживані слова.

Професійна, діалектна, розмовна лексика.

Терміни.

Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання.

Застарілі й нові слова (неологізми).

Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Поняття про стійкі сполуки слів і вислови.

Фразеологізми. Приказки, прислів'я, афоризми

 

5. Виконання практичної роботи (повторення правил та виконання вправ)

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найменування для всіх пізнаних людиною предметів і явищ природи та суспільства, відношень і залежностей, для вираження людиною почуттів, емоційних реакцій і волевиявлень. Слово бере на себе НОМІНАТИВНУ (називальну) функцію.

Лексичним значенням називається співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняття про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Воно само по собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати у нові значення.

Слова виникають з одним лексичним значенням, але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають мовні зміни, що ведуть до появи нових значень - похідних.

Слова, що мають первинне і вторинне /похідне/ значення, називається БАГАТОЗНАЧНИМИ /полісемічним/. Первинне значення називають ПРЯМИМ, вторинні - ПЕРЕНОСНИМ.

Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші.

АНТОНІМИ - слова протилежні за значенням (чорний-білий).

СИНОНІМИ - слова близькі за значенням та різні за написанням (йти, чимчикувати, пересуватися, швендяти, шкандибати).

Пароніми - слова близькі за звучанням та різні за значенням (абонент, абонемент).

ОМОНІМИ - слова різні за значенням, але однакові за написанням (ключ).

Лексикологією називають науку, яка вивчає лексику. Слово лексика походить від грецького слова - "словесний", "словниковий". Ним називають усі слова мови, а також окремі шари чи групи слів та слова письменників і їх творів.

Підрозділи лексикології:

Семасіологія - вивчає значення слова, багатозначність, омоніми, синоніми, антоніми.

Етимологія - вивчає походження слів, спорідненість з іншими словами.

Ономастика - вивчає власні назви.

Топоніміка - вивчає власні географічні назви.

Гідроніміка - вивчає власні назви водних артерій.

Антропоніміка - вивчає власні назви істот - прізвища, імена, клички)

Термінологія - вивчає терміни.

Лексикографія - охоплює укладання словників.

Художні засоби української мови.

На перенесенні значення слів за якоюсь певною ознакою формуються художні засоби мови: епітети, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора -це перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю якихось ознак, форм, якостей, властивостей, функцій (цвіте Казахстан).

Епітет - прикладка, прізвисько - різновид метафори. Це переносне значення, яке виконує роль образного означення (золоте серце).

Метонімія - перейменування - це тип переносного значення за спільністю (випив склянку, читав Шевченка).

Синекдоха - спільне сприймання, витлумачення - це вид переносного значення, яке формується на заміні назви цілого його частиною (білий парус).

Іронія - вжитвання слова в протилежному значенні, утворюється тонка усмішка (благоденствіє).

Антитеза - різко протиставлені прямо протилежні поняття (мужик-пан).

Синоніми

Одна з найприкметніших рис української мови – її синомінічне багатство. Синоніми – слова, близькі за значенням і різні за звучанням; тобто вони відрізняються семантичними відтінками, стилістичним забарвленням або обома цими ознаками. Для лексикології синонімія – це повний або частковий збіг значень двох чи кілька слів як одиниць словника у відриві від контексту. Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Окремі слова відрізняються лише префіксами, і тут треба бути надзвичайно обережними, бо заміна однієї літери може позначитись на значенні слова та тексту.

Слід запам’ятати значення окремих слів.

Замісник. Заступник.

Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника.

Заступник – офіційна назва.

Суспільний. Громадський.

Суспільний – лад, клас, система, праця, становище, виробництво, буття.

Громадський – обов’язок, осуд, порядок, діяч; робота, справа, думка.

Квиток. Білет.

Квиток – театральний, залізничний, студентський.

Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.

Скоро. Швидко.

Скоро – вживається, коли йдеться про час.

Швидко – позначення інтенсивності руху.

Тепер. Зараз. Нині. Сьогодні.

Ці слова різні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким же значенням вживаються слова нині, сьогодні. Слово зараз характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини.

Наступний. Подальший.

Наступний – вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень.

Подальший – вживається на означення абстрактного поняття: подальше життя, подальша доля.

Запитання. Питання.

У прямому значенні це близькі слова, які взаємозамінюються. У переносному значенні вживається тільки слово питання. Наприклад: спинимось на цьому питанні, але поставити запитання.

Спиратися. Опиратися.

Спиратися – на знання, досвід, уміння.

Опиратися - чинити опір.

Положення. Становище. Стан.

У російській мові на ці слова існує один відповідник – положение. Щоб правильно добрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях горизонтальне чи вертикальне положення.

Становище – міжнародне, офіційне; вживається і в значенні: знайти вихід з певного становища.

Стан – економіки, фінансів, справ, хворого.

Пароніми

Часто у мові вживаються слова, близькі за звучанням, але різні за значенням – пароніми. Не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімами. До паронімічних належать тільки ті, що мають невелику відмінність у вимові:

Уява –уявлення,

Дефектний –дефективний,

Декваліфікація – дискваліфікація.

Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки (-ся). Серед паронімів є слова з різними коренями (плюш і плющ).

Незначна різниця у вимові паронімів спричинює труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим.

Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова. У діловому мовленні найчастіше зустрічаються такі пароніми.

Виборний. Виборчий

Виборний - посада, агітація.

Виборчий - кампанія, право, бюлетень.

Виключно. Винятково

Виключно - тобто лише, тільки.

Винятково - дуже, особливо, надзвичайно.

Фразеологія та фразеологізми

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення, які мають одне лексичне значення і воно подібне до значення окремого повнозначного слова:

клювати носом - дрімати,

кров з молоком - здоровий,

ні пари з уст - мовчати.

Такі стійкі вирази називають фразеологізмами, а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається ФРАЗЕОЛОГІЄЮ.

Джерело фразеології:

*  народна творчість - на ладан дише,

*  професійна лексика - дати задній хід,

*  біблійна лексика - святая святих,

*  антична література - сізіфова праця,

*  влучні вирази - сміх крізь сльози - Гоголь.